Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №140/15473/25 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року ЛуцькСправа № 140/15473/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волдінера Ф.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, відповідно до якого просить суд:

1) визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 16 жовтня 2025 року №907470140312;

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перевести ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ і розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII та здійснити перерахунок і виплату пенсії на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Рожищенською міською радою 08 жовтня 2025 року за №35 і №36, з 08 квітня 2025 року та з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок порушення вимог чинного законодавства пенсійний орган незаконно відмовив позивачу. Вважає, що пенсія позивачу підлягає обчисленню у відсотковому співвідношенні від заробітку, зазначеного у відповідних довідках. Просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до частини першої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подало в суд відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнало та просить відмовити в задоволенні позову. Стверджує, що переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону №889 за матеріалами електронної пенсійної справи є недоцільним, так як розмір пенсії зменшується.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, враховуючи наступне.

Позивач звернулася із заявою від 03.11.2025 про перехід на пенсію за віком згідно з Законом України «Про державну службу» та здійснити перерахунок і виплату пенсії на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Рожищенською міською радою 08.10.2025 за №35 і №36.

За результатами розгляду заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області винесено рішення від 16.10.2025 №907470140312 про відмову в переведенні на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки аналізуючи матеріали електронної пенсійної справи встановлено, що заявниця отримувала пенсію за віком, призначену згідно Закону України «Про державну службу» з 02.04.2014 по 28.02.2019, то для використання довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Рожищенською міською радою 08.10.2025 за №35 і №36 немає законних підстав. Відтак прийнято рішення про відмову у переведенні пенсії за віком згідно Закону на пенсію за віком згідно Закону №889-VIII, оскільки розмір пенсії зменшується.

Позивач не погоджуючись із цим рішенням, звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України Про державну службу від 10.12.2015 №889-VIII (надалі також - Закон №889-VIII), який набрав чинності 01.05.2016.

Статтею 90 Закону №889-VIII передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

До 01.05.2016 діяло законодавство у сфері державної служби, яке передбачало право державного службовця на призначення пенсії на умовах, визначених статтею 37 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 №3723-XII (надалі також - Закон №3723-VIII).

Згідно з частиною 1 статті 37 Закону №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

За змістом пункту 8 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством, тобто відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283.

Відповідно до пункту 2 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність Закон №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Пунктом 10 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України Про державну службу та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з пунктом 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України Про державну службу та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отже, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 за №3723-ХІІ після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 за №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень України «Про державну службу» від 10.12.2015 за №889-VІІІ, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Після 1 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 за №889-VІІІ) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 за №889-VІІІ та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 за №3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Із змісту оскаржуваного рішення видно, що підставою для відмови в переведенні позивача на пенсію державного службовця стало зменшення розміру пенсії при такому переході. Вказано, що перерахунок раніше призначених пенсій по новій довідці про заробітну плату не передбачено Законом №889, а з 02.04.2014 по 28.02.2019 позивач отримувала пенсію державного службовця.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 25 травня 2023 року в справі № 580/3805/22.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За приписами частини 3 статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду України.

Згідно з пунктом 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV у разі якщо особі призначено пенсію відповідно до законів України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про статус народного депутата України», «Про наукову і науково-технічну діяльність», її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення. До такого переведення розмір пенсій, призначених відповідно до зазначених законів, не переглядається. Пенсії, призначені відповідно до зазначених законів, індексуються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, з урахуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до законів України «Про державну службу», "Про службу в органах місцевого самоврядування», "Про статус народного депутата України», "Про наукову і науково-технічну діяльність», та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону, а також видатки на індексацію зазначених пенсій фінансуються за рахунок коштів державного бюджету.

Із матеріалів справи видно, що позивачу з 02.04.2014 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» №3723.

Отже, ОСОБА_1 реалізувала своє право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» в 2014 році. Первинно звернувшись до органу Пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком використала право на призначення пенсії за нормами Закону України «Про державну службу».

Надалі, з 01.03.2019 позивачку автоматично переведено з пенсії за віком, призначеної за нормами Закону України «Про державну службу», на пенсію за віком за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». З таким рішенням пенсійного органу позивач погодилась і його не оскаржила.

03.11.2025 позивачка звернулася до пенсійного органу із заявою, у якій просила перевести її на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу».

При цьому ОСОБА_1 додала до заяви нові довідки Рожищенської міської ради від 08.10.2025 за №36 про складові заробітної плати для державного службовця та від 08.10.2025 №36 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікації посад державної служби.

Тобто ОСОБА_1 просить пенсійний орган перевести її пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», право на яку було реалізовано нею ще в 2014 році.

Суд наголошує, що пунктом 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV передбачено, що у разі якщо особі призначено пенсію відповідно до законів України, зокрема «Про державну службу», її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення.

Тобто, ОСОБА_1 має право на поновлення пенсійної виплати призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу», однак у розмірі, який було встановлено до переведення на пенсію за віком відповідно до Закону №1058, яке відбулося 01.03.2019.

Суд зауважує, що пенсійний орган відмовив позивачу в переведенні на пенсію відповідно до Закону України Про державну службу не з підстав відсутності у неї права на таку пенсію, а з підстав недоцільності, оскільки пенсійна виплата в разі такого переведення буде меншою, ніж позивач отримує. Тобто, суть спору в цій справі стосується не права позивача на пенсію відповідно до Закону України Про державну службу, а права розрахунку пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» із врахуванням довідок, виданих Рожищенською міською радою 08 жовтня 2025 року за №35 і №36.

Врахування довідок про заробітну плату при обчисленні розміру пенсійних виплат у разі переведення позивачки з одного виду пенсії на інший, призведе до фактичного перерахунку пенсії державного службовця у зв`язку із збільшенням розміру заробітної плати державних службовців, що суперечить вимогам чинного пенсійного законодавства.

Суд зауважує, що довідки Рожищенської міської ради від 08.10.2025 №36 та №35 видані для призначення пенсії згідно з пунктом 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, в той час як позивачці уже була з 02.04.2014 призначена пенсія відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, а з 01.03.2019 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Волинській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV.

Суд бере до уваги правову позицію, викладену у Рішенні Конституційного Суду України від 23 грудня 2022 року №3-р/2022 у справі №3-132/2018 (5462/17), ухваленому за конституційною скаргою щодо перевірки на відповідність Конституції України підпункту 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» №889-VIII.

У зазначеному Рішенні Конституційний Суд України визнав вказане положення таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), у частині, в якій воно унеможливлювало здійснення перерахунку пенсій, призначених відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XІІ зі змінами. Водночас Суд наголосив на обов`язку Верховної Ради України внести відповідні законодавчі зміни з метою врегулювання порядку і механізму перерахунку пенсій, призначених за зазначеною нормою, з урахуванням приписів Конституції України, принципу правової визначеності та висновків цього Рішення.

Таким чином, Конституційний Суд України підтвердив необхідність законодавчого унормування механізму реалізації права на перерахунок пенсії державного службовця, однак до моменту такого врегулювання саме по собі визнання норми неконституційною не створює підстав для автоматичного перерахунку пенсії в судовому порядку без відповідного законодавчого механізму.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2023 року в справі № 520/6418/21, від 19 березня 2025 року в справі №300/936/23, від 17.09.2025 в справі №560/5257/22, в ухвалах від 22.01.2026 в справі № 340/9050/23, від 18.02.2026 у справі №140/9210/24.

Оскільки предметом розгляду цієї справи є встановлення права позивачки на перехід на пенсію державного службовця саме з врахуванням довідок, виданих Рожищенською міською радою 08 жовтня 2025 року за №35 і №36 про складові заробітної плати державного службовця, то суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 16.10.2025 №907470140312.

З огляду на відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування вказаного вище рішення не підлягає задоволенню і похідна позовна вимога про зобов`язання до вчинення дій.

Відтак, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ф.А. Волдінер