Рішення від 16 квітня 2026 р. у справі №120/17945/25 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

17 квітня 2026 р. Справа № 120/17945/25

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю прийнятого органом Пенсійного фонду рішення про відмову у поновленні виплати пенсії по інвалідності. Зокрема, позивач зауважує, що підстави на яких позивачеві встановлено пенсію по інвалідності є дійсними. Відтак, він як особа з інвалідністю маж право на відновлення своїх соціальних прав.

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області скористалося своїм правом на подання відзиву, у якому заперечило проти задоволення позову. Серед іншого зауважує, що рішення суду, яким фактично відновлено статус позивача як особи з інвалідністю, не містить зобов`язального характеру для територіальних органів Пенсійного фонду.

Представником позивача до суду подано не передбачений у цій категорії справ документ по суті справи - відповідь на відзив, у якому останній вказує, що скасування протиправного акту має відновлювальний характер, тобто відновлює правовий стан особи, що існував до його прийняття.

До суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надійшов відзив, у якому представник вказує на безпідставність доводів позивача. Так, зауважує, що рішення суду, яким скасовано протиправний акт, що скасовував встановлену позивачеві інвалідність, не містить жодних зобов`язань для територіальних органів Пенсійного фонду.

Отримавши зазначений відзив, представником позивача до суду подано не передбачений у цій категорії справ документ по суті справи, а саме, відповідь на відзив, у якому останній акцентує увагу на відсутності законних підстав для припинення та непоновлення виплати пенсії.

Ознайомившись з матеріалами справи, суд встановив такі обставини.

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією ( серії 12ААВ №263736 від 20.12.2021, позивачу встановлено II групу інвалідності безтерміново.

Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримував пенсію по інвалідності згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

07.03.2025 року рішенням експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи "Український Державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" № 4469 було скасовано рішення Вінницької обласної медико - соціальної експертної комісії № 1 про встановлення позивачеві ІІ групи інвалідності (акт огляду медико - соціально експертною комісією № 50018 від 20.12.2021 року, довідка до акта огляду медико - соціально експертною комісією серії 12 ААВ № 263736, дата видачі 05.01.2022 року)

У зв`язку із вказаним позивачу було припинено виплату пенсії з 01.04.2025 року.

Вважаючи зазначене рішення Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" № 4469 таким, що є протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду.

Так, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09.10.2025 у справі № 120/8216/25, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи "Український Державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" № 4469 від 07.03.2025, яким скасовано рішення Вінницької обласної медико-соціальної експертної комісії №1 про встановлення ОСОБА_1 , ІІ групи інвалідності (акт огляду медико - соціально експертною комісією № 50018 від 20.12.2021 року, довідка до акта огляду медико-соціально експертною комісією серії 12 ААВ № 263736, дата видачі 05.01.2022 року).

Вказане рішення набрало законної сили 03.12.2025 року.

05.12.2025 року з метою перерахунку та продовження виплати пенсії по інвалідності позивач подав заяву до відділу обслуговування громадян № 13 Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, до якої було додано копію рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09.10.2025 у справі № 120/8216/25.

Вказану заяву було розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.

Так, за результатами розгляду вказаним територіальним управлінням прийнято рішення № 024650003831 від 12.12.2025 року про відмову у проведенні перерахунку та виплаті пенсії, що мотивоване тим, що надане рішення суду не має зобов`язального характеру для територіальних органів Пенсійного фонду України, а також те, що територіальні органи Пенсійного фонду України не були стороною відповідача у відповідній справі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 № 875-ХІІ (далі - Закон № 875-ХІІ) визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 875-ХІІ особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 875-ХІІ інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Статтею 7 Закону № 875-ХІІ встановлено, що законодавство про соціальну захищеність осіб з інвалідністю в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Частиною першою статті 4 Закону № 1058-IV визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Статтею 1 Закону № 1058-ІV встановлено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно із пунктом першим частини першої та частиною четвертою статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону № 1058-IV, пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 31 Закону № 1058-IV, група інвалідності, її причина, час настання та строк встановлюються за результатами медико-соціальної експертизи або оцінювання повсякденного функціонування особи - для повнолітніх осіб.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону № 1058-IV, пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю I групи - 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи - 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.

Згідно частини першої статті 34 Закону № 1058-IV, пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності.

Приписами частини першої статті 49 Закону № 1058-ІV визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

2-1) за заявою пенсіонера про припинення виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном;

3) у разі смерті пенсіонера, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим у встановленому законом порядку;

3-1) у разі надання пенсіонеру статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин»;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

4-1) у разі непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством;

5) в інших випадках, передбачених законом.

У відповідності до частини другої статті 49 Закону № 1058-ІV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Згідно з частиною третьою статті 49 Закону № 1058-ІV у разі виявлення недостовірних даних у документах та відомостях, на підставі яких було встановлено та/або здійснюється виплата пенсії, рішенням територіального органу Пенсійного фонду України розмір та підстави для виплати пенсії переглядаються відповідно до цього Закону без урахування таких даних.

Статтею 50 Закону № 1058-ІV унормовано утримання надміру виплачених сум пенсій та відрахування з пенсій.

Суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати.

Судом встановлено, що позивач перебував на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримував пенсію по інвалідності як особа з інвалідністю ІІ групи внаслідок загального захворювання.

Отримавши рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" від 07.03.2025 року № 4469, органом Пенсійного фонду з 01.04.2025 року позивачу припинено виплату пенсії по інвалідності.

Разом з тим, вказане рішення визнано протиправним та скасовано рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09.10.2025 року у справі № 120/8216/25.

Суд зауважує, що скасування судовим рішенням рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" від 07.03.2025 року № 4469 відновило дію рішення МСЕК від 20.12.2021 року, яким позивачеві встановлено II групу інвалідності безстроково.

Скасування протиправного індивідуального акта має відновлювальний характер, тобто відновлює правовий стан, що існував до його прийняття.

Таким чином, правовий статус позивача як особи з інвалідністю ІІ групи не припинявся, а припинення виплати пенсії, як наслідок, відбулося безпідставно.

Жодна норма законодавства не передбачає повторного проходження МСЕК у випадку, коли рішення про скасування інвалідності визнано протиправним і скасовано судом.

Вказана обставина, встановлена судовим рішенням, що набрало законної сили, є преюдиційною для цієї справи і не підлягає повторному доказуванню.

Суд акцентує увагу, що отримавши відомості про скасування акту на підставі якого було припинено виплату пенсії, орган Пенсійного фонду був зобов`язаний здійснити поновлення такої в силу приписів частини другої статті 49 Закону № 1058-ІV.

Таким чином, посилання відповідачів на відсутність зобов`язальної частини для органів Пенсійного фонду є безпідставними.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 024650003831 від 12.12.2025 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Визначаючись щодо належного способу захисту, суд керується таким.

Визначаючись щодо належного способу захисту, судом враховано, що заяву позивача було розглянуто за принципом екстериторіальності.

Разом з тим, за результатами розгляду справ суд дійшов висновку про безпідставність припинення нарахування та виплати пенсії позивачеві на підставі скасованого протиправного акту.

Судом враховано, що виплату пенсії проводить орган, що призначає (поновлює) та здійснює виплату пенсії (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64).

Таким чином, з метою належного та ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (як територіальний орган, на обліку якого перебуває позивач) поновити нарахування та виплату позивачеві пенсії по інвалідності з дати припинення її виплати.

Відтак, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (Майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, Харківська обл., код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 024650003831 від 12.12.2025 року про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та поновленні виплати пенсії по інвалідності по ІІ групі.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області поновити нарахування та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з 01.04.2025 року.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Альчук Максим Петрович