Рішення від 03 березня 2026 р. у справі №705/6468/25 — Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/6468/25

2-а/705/20/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2026 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого – судді Піньковського Р.В.

при секретарі Заповітряній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

У С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №1444 від 17.10.2025.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 17 жовтня 2025 року постановою №1444 винесеною ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 17000 гривень.

Порушення згідно вказаної постанови, полягало в тому, що він, будучи військовозобов`язаним, під час дії в Україні особливого періоду порушив вимоги законодавства про мобілізацію, а саме згідно даних Єдиного державного реєстру призовників військовозобов`язаних та резервістів 02.03.2001 року був визнаний «Непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час», знаходиться в активному розшуку з 04.10.2025 року по причині: не проходження військово-лікарської комісії.

Відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 №3621-ІХ, відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 №3621-ІХ з дня набрання чинності цим Законом до 05.06.2025 року він не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП 17.10.2025 року за те, що він будучи визнаним непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час не пройшов повторну ВЛК до 05.06.2025 року.

Вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності відбулося поза межами строку передбаченого ч.7 ст.38.КУпАП.

За ч.7 ст.38 КУпАп – адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених ст.ст.210, 210-1 КУпАП, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що останнє не є триваючим та вчинено 05.06.2025 року, саме ця дата є граничною для проходження повторного ВЛК і саме з цієї дати відповідач виявив порушення правил військового обліку і саме з цієї дати розпочинається строк позовної давності притягнення до відповідальності.

Вважає, що постанова винесена 17.10.2025 року через 4 місяці і 13 днів, тобто з пропущення строку притягнення до відповідальності.

Інших доказів порушення ним правил військового обліку, а саме невчасного проходження ВЛК до постанови про адміністративне правопорушення не додано.

Заяву про ніби то добровільну згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності та визнання вини була ним написана під тиском працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 . Які не дали йому можливості скористатись правовою допомогою і тому саме з цих підстав він оскаржує постанову.

Враховуючи викладене, просить суд визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 17.10.2025 року №1444 складену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 17000 грн.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, свої позовні вимоги підтримує у повному обсязі і просить задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомляли.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи та надані докази, приходить до висновку, що позов слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до змісту вимог ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із вимогами частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

У відповідності до п.1 ч.1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Нормами ст. ст. 72, 73 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Судом встановлено, що т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником винесено постанову №1444 від 17.10.2025 у справі про адміністративне правопорушення, відповідно до якої на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , накладено стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.

Згідно даної постанови 17.10.2025 року близько 15.00 години ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , самостійно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , для уточнення облікових даних та з`ясування обставин перебування в розшуку.

Постановою встановлено, що згідно даних АІТС «Оберіг» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 взятий на військовий облік з 30.07.2001 року в ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебуває в картотеці «Вільних залишків» та під картотеці «Користується правом на відстрочку»; військово-лікарську комісію проходив 02.03.2001 року визнаний «Непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час», зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , знаходиться в активному розшуку з 04.10.2025 року по причині: не проходження військово-лікарської комісії.

Крім того в постанові зазначено, що 17.10.2025 перебуваючи в кабінеті 4/2 ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 надав заяву на ім`я ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_5 , кабінет№9 за вх.№М-і570/А від 17.10.2025 року, в якій він просив з урахуванням ст..283 КУпАП застосувати до нього адміністративне стягнення в розмірі 50% штрафу, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП так, як ВЛК вчасно не пройшов був визнаний «Непридатним в мирний час, обмежено придатний у воєнний час» 02.03.2001 року. Також ОСОБА_1 у заяві свою визнав в порушенні законодавства про військовий обов`язок та військову службу передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП та повідомив, що допущене ним правопорушення не оспорює та згоден на притягнення до адміністративної відповідальності. Розгляд справи просив провести без його участі.

Причиною притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 вказано невчасне проходженням ВЛК, чим порушено вимоги, визначені абзацом 3 ч.1 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію»; ч.1-3,10 ст.1 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу», пп.4 п.1, пп.8 п.1, пп.10 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначених Додатку №2 постанови КМУ №1487 від 30.12.2022, під час дії особливого періоду, воєнного стану відповідно до Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 та №65/2022 від 24.02.2022.

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 введено воєнний стан, який станом на час розгляду справи продовжений до 05.11.2025.

Згідно з Указом Президента України №65/2022 від 24.02.2022 оголошено проведення загальної мобілізації.

Правове регулювання відносин між державою та громадянами України в зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022.

За змістом цих нормативно-правових актів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.

Відповідно до абзацу 3 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

В частинах 1-3 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», вказано, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України; військовий обов`язок включає:підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до пп.4 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначених у Додатку №2 постанови КМУ №1487 від 30.12.2022 призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів.

Відповідно до пп.8 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів - у випадку зміни персональних даних, зазначених у пунктах 7 та 7.1 частини першої статті 7 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів”, повідомляти про такі зміни в семиденний строк через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста або особисто шляхом прибуття до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу (для військовозобов`язаних та резервістів СБУ чи розвідувальних органів - до відповідного органу СБУ чи розвідувального органу України). Такі персональні дані можуть повідомлятися не частіше ніж один раз на сім днів через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Відповідно до пп.10 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів - звіряти не рідше одного разу на п`ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів.

Пунктом 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 12.02.2025 №4235-ІХ установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Згідно ч. 3 ст. 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період.

Відповідно приписів ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Статтею 7 КУпАП, встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно ст.252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтями 33, 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи; давати пояснення, подавати докази; заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 від 17.10.2025 притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за не проходження повторної ВЛК до 05.06.2025 особою, що визнана обмежено придатною до військової службиу військовий час.

Суд не бере до уваги посилання позивача про те, що притягнення його до адміністративної відповідальності відбулось поза межами строку передбаченого ч.7 ст.38 КУпАП, оскільки він вважає, що моментом виявлення адміністративного правопорушення є 05.06.2025, як граничний термін, що передбачений Законом України для проходження ВЛК особами визнаними обмежено придатними до військової служби.

Частиною 10 ст.38 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Судом встановлено, що позивач не пройшов ВЛК в межах строку передбаченого пунктом 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 12.02.2025 №4235-ІХ, тобто до 05.06.2025, а вказане правопорушення було виявлено працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 04.10.2025 та постановою №1444 від 17.10.2025 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП. Отже, постанова №1444 від 17.10.2025 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 винесена в межах строків передбачених ч.10 ст.38 КУпАП.

Твердження позивача про застосування до нього тиску працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, а отже є припущеннями.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем на дотримання вимог ч. 2 ст. 77 КАС України доведено правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, адже зміст оскаржуваної постанови відображає склад адміністративного правопорушення.

Будь яких доказів, які б спростовували обставини, встановлені судом за наявними в справі доказами, та вину позивача у вчиненому правопорушенні, позивачем до суду не додано.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25.06.2020 у справі №520/2261/19 вказала, що визначений статтею 77 КАС України обов`язок відповідача суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Також суд зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про те, що притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин суд, вважає, що підстав для скасування оскаржуваної постанови не встановлено, а тому позовну заяву слід залишити без задоволення за недоведеністю та необґрунтованістю позовних вимог, залишивши рішення суб`єкта владних повноважень без змін.

З урахуванням приписів ст. 139 КАС України, оскільки суд дійшов висновку про залишення адміністративного позову без задоволення, то відсутні підстави для відшкодування понесених позивачем судовий витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 9, 210-1, 251, 268, 280, 283 КУпАП, ст.ст. 2, 5, 72-77, 139, 241-246, 250, 268, 286КАС України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву залишити без задоволення.

Постанову №1444 від 17.10.2025 у справі про адміністративне правопорушення, винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП – залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Р. В. Піньковський