Рішення від 08 квітня 2026 р. у справі №569/17611/25 — Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 569/17611/25

Номер провадження 2/570/318/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2026 року м.Рівне

Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді Штогуна О.С.

за участю секретаря судового засідання Соломицької Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ- КАПІТАЛ"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

22 серпня 2025 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ- КАПІТАЛ" (далі – позивач, ТОВ "ФК "КРЕДИТ- КАПІТАЛ") звернулося у Рівненський міський суд Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі – відповідач, ОСОБА_1 ), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №1871650 від 12 вересня 2019 року в загальному розмірі 25812,00 грн.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 05 вересня 2025 року вищевказану справу передано до Рівненського районного суду Рівненської області за підсудністю.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 12 вересня 2019 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мілоан" (далі - ТОВ "Мілоан") укладено договір про споживчий кредит №1871650, відповідно до умов якого відповідачці надано грошові кошти у розмірі 8000,00 грн на умовах визначених кредитним договором, а позичальник зобов`язалася повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що визначені договором. ТОВ "Мілоан" свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачці грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами кредитного договору. Однак, відповідачка не виконала належним чином умов кредитного договору. Кредитний договір укладений відповідно до вимог чинного законодавства в електронній формі.

20 лютого 2020 року між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" укладено договір факторингу № 47-МЛ. Згідно вказаного договору, ТОВ "ФК "Кредит Капітал" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ "Мілоан", включно і до відповідача за кредитним договором №1871650 від 12 вересня 2019 року.

Термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв`язку з чим ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" звернулось із даним позовом до відповідачки про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів, відсотків та комісії у зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язання за кредитним договором. Станом на дату подання позову, заборгованість відповідачки перед позивачем становить 25812,00 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту 8000,000 грн; заборгованість за процентами 14580,00 грн, заборгованість за комісією 672,00 грн, заборгованість за штрафами 2560,00 грн.

Враховуючи наведене, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 25812,00 грн та судові витрати по справі.

Ухвалою від 29 вересня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та постановлено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в поданому до суду клопотанні просив розгляд справи здійснювати у його відсутності, не заперечував щодо заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України. Поряд з цим, 07 листопада 2025 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому він зазначає, що відповідач позов не визнає в повному обсязі.

Зазначив, що ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" не надав належних та допустимих доказів фактичного надання кредитних коштів, а саме відсутні банківські документи (платіжні доручень, банківські виписки тощо). Вважає, що за відсутності таких доказів вимоги про стягнення коштів є недоведеними. Крім того, наголосила, що розмір заявлених відсотків і штрафів є неспівмірним наслідкам порушення зобов`язання, що суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності. Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову ТОВ "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" у повному обсязі та застосувати строк позовної давності відповідно до ст.267 ЦК України. Проте, у разі часткового задоволення позову просить зменшити розмір відсотків, комісій і штрафів як явно неспівмірних. Заявлені судові витрати вважає необґрунтованими та неспівмірними відповідно просить зменшити їх розмір до мінімального рівня.

11 листопада 2025 року представник позивача подав відповідь на відзив, в якому пославшись на обставини викладенні в позовній заяві просив позов задоволити в повному обсязі.

21 листопада 2025 року від відповідача надійшло клопотання про застосування строку позовної давності, зменшення розміру процентів, штрафних санкцій та витрат на правничу допомогу. В даному клопотанні відповідач зазначила, що визнає факт укладення кредитного договору у 2019 році та факт отримання кредитних коштів. Разом з тим, вказала, що кредитний договір №1871650 укладено 12 вересня 2019 року, строк кредитування становив 30 днів, а кінцевий строк повернення кредиту – жовтень 2019 року. Таким чином, зобов`язання стало простроченим ще у 2019 році та відповідно до ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності розпочався з моменту виникнення прострочення. Відтак, з огляду на те, що позовна давність у кредитних зобов`язаннях становить три роки, строк звернення до суду сплив задовго до моменту подання позову у 2025 році.

У зв`язку з неявкою у судове засідання учасників справи, в силу положень ч.2 ст.247 ЦПК України розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, та фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, із застосуванням аналізу вимог чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 12 вересня 2019 року між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №1871650.

Відповідно до п. 1.1 Договору, кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3 договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п. 1.2 Договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п. 1.4 Договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Згідно п.1.2. Сума кредиту становить 8000,00 грн у валюті: Українські гривні.

Відповідно до п.п. 1.3. Кредит надається строком на 30 днів з 12 вересня 2019 року. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 12 жовтня 2019 року (п. 1.4 Договору).

Як передбачено п. 1.5. Договору сукупна вартість кредиту складає 3192,00 грн в грошовому виразі та 485,00 відсотків річних у процентному значенні, і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору.

Відповідно до пунктів 1.5.1, 1.5.2 Договору, комісія за надання кредиту: 672,00 грн, яка нараховується за ставкою 8,40 відсотків від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом: 2520,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,05 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована.

Пунктами 1.6., 1.7 Договору передбачено, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2.3 Договору. Розрахунок сукупної вартості кредиту зазначено в Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно з п. 2.1 кредитного договору Кредитні кошти надаються Позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2, 2.3 договору про споживчий кредит.

В п.2.3 договору сторони визначили порядок пролонгації договору на пільгових або стандартних (базових) умовах.

Пунктом 2.3.1. визначено, що пролонгація на пільгових умовах: позичальник за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах на певні кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у тому числі сплатити комісію за продовження кредиту та проценти нараховані згідно п.1.5.2 Договору за період на який здійснюється продовження строку кредитування, але не більше суми фактично нарахованих процентів за договором на дату здійснення пролонгації.

Відповідно до п.п. 6.1, 6.2 Договору, цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений на веб сайті Товариства miloan.ua. Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням (sms) на мобільний телефонний номер позичальника або передається іншим чином засобами зв`язку, вказаними позичальником під час реєстрації особистого кабінету, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту) в особистому кабінеті на сайті товариства. Після укладення цей договір розміщується в особистому кабінеті позичальника.

Згідно п. 6.3 Договору, приймаючи пропозицію товариства про укладання цього кредитного договору, позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком розрахунків) та підтверджує, зокрема, що: він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства та є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно довідки про ідентифікацію ТОВ "Мілоан", відповідачка уклала договір №1871650 від 12 вересня 2019 року за допомогою одноразового ідентифікатора "Z77061" 12 вересня 2019 року, номер телефону, на який було відправлено ідентифікатор: 380976609846.

Як вбачається з додатку № 1 до договору про споживчий кредит №1871650 від 12 вересня 2019 року, який є графіком платежів, зазначено дату платежу 12 жовтня 2019 року та суму до сплати: кредит 8000,00 грн; комісія за надання кредиту 672,00 грн; проценти 2520,00 грн. У випадку зміни будь-яких відомостей зазначених у Графіку розрахунків у зв`язку із частковим погашенням заборгованості та/або продовження строку повернення кредит, Позичальник доручає Товариству самостійно оновити (актуалізувати) графік платежів, шляхом внесення у нього відповідних змін або викладення його у новій редакції та розмістити дані графіку в Особистому кабінеті Позичальника на веб сайті Товариства.

Анкета-заява на кредит №1871650 від 12 вересня 2019 року передбачає такі ж умови щодо суми та строку кредиту, розміру комісії та процентів. Також зазначено особисті дані ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер, дата народження, адреса реєстрації місця проживання, номер мобільного телефону позичальника, паспортні дані) та відображений щосекундний процес оформлення та розгляду заяви № 5855874.

Згідно платіжного доручення №847804 від 12 вересня 2019 року, ТОВ "Мілоан" перерахувало кошти в сумі 8000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 , призначення: Кредитні кошти від ТОВ "Мілоан" згідно договору № 1871650.

З інформації, наданої суду АТ КБ "ПриватБанк" на виконання ухвали Рівненського районного суду Рівненської області про витребування доказів встановлено, що банківська картка № НОМЕР_2 емітована на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 та 12 вересня 2019 року року на неї зараховано 8000,00 грн.

ТОВ "Мілоан" надав відомості про щоденні нарахування із зазначенням дати операції та суми за договором № 5855874.

20 лютого 2020 року між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" укладено договір відступлення прав вимоги № 47-МЛ, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №1871650 від 12 вересня 2019 року, що був укладений між ТОВ "Мілоан" та відповідачем.

Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру боржників від 20 лютого 2020 року за Договором відступлення прав вимоги № 47-МЛ від 20 лютого 2020 року Кредитор передав, а Новий Кредитор прийняв Реєстр Боржників Кредитора від 20 лютого 2020 року.

З витягу із Реєстру боржників до договору факторингу № 47-МЛ від 20 лютого 2020 року вбачається, що ТОВ "Мілоан" передало, а ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" прийняло право вимоги за кредитним договором №1871650 від 12 вересня 2019 року на суму 25812,00 грн, з яких: 8000,00 грн залишок по тілу кредиту; 14580,00 грн залишок по відсотках; 672,00,00 грн залишок по комісії; заборгованість по штрафах/пені 2560,00 грн.

Досудовою вимогою за вих. № 19510906 від 12 серпня 2025 року позивач повідомив відповідачці про відступлення права вимоги та направив вимогу про сплату боргу, яка залишилася без відповіді.

Доказів повного погашення заборгованості ані перед первісним кредитором, ані перед новим кредитором - позивачем у даній справі відповідач суду не надав.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України "Про електронну комерцію", який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У відповідності до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 1 ст.13 Закону України "Про споживче кредитування" зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Статтею 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч.6 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію").

Частина 5 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За правилами ч.1 ст.7 Закону України" Про електронні документи та електронний документообіг", оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Відповідно до ч.3 ст.207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно зі ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 640 ЦК України визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ст.642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Згідно зі ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У ч.2 ст.517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свій обов`язок новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно зі ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.

За ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилом ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Судом встановлено, що свої зобов`язання перед відповідачем ТОВ "Мілоан" за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1871650 від 12 вересня 2019 року виконало у повному обсязі, надавши відповідачу кредит на суму 8000,00 грн.

Відступлення ТОВ "Мілоан" свого права грошової вимоги до відповідача ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" за договором відступлення прав вимоги №47-МЛ від 20 лютого 2020 року підтверджується наявними у справі доказами.

Натомість, відповідач свої зобов`язання за вказаним договором ані перед первісним кредитором, ані перед новим кредитором - позивачем не виконав, заборгованість не погасив, що підтверджується розрахунком заборгованості, здійсненим ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал", у зв`язку з чим за відповідачем утворився борг на загальну суму 25812,00 грн, з яких: 8000,0 грн сума заборгованості за тілом кредиту, 14580,00 грн заборгованість за процентами, 672,00 грн заборгованість за комісією, 2560,00 грн заборгованість за штрафами.

Водночас позивачем не доведена повною мірою вимога про стягнення заборгованості за простроченими відсотками, виходячи з наступного.

Відповідно до п. п. 1.5.1, 1.5.2 Договору, комісія за надання кредиту: 672,00 грн, яка нараховується за ставкою 8,40 відсотків від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом: 2520,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,05 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. При цьому, як вбачається з договору сторони погодили, що кредит надається строком на 30 днів, з 12 вересня 2019 року та датою остаточного повернення кредиту є 12 жовтня 2019 року (пункти 1.3- 1.4 Договору).

Положення п 2.3 Договору визначають порядок пролонгації строку кредитування, відповідно до якого можлива пролонгація на пільгових умовах (зі сплатою комісії за продовження кредиту).

Відповідно до Відомості про щоденні нарахування та погашення (а.с. 19 на звороті -21) відповідач здійснював сплату комісії за управління та обслуговування кредиту: 11 жовтня 2019 року у сумі 1040,00 грн; 05 листопада 2019 року у сумі 1040,00 грн; 08 листопада 2019 року у сумі 1040,00 грн, всього на суму 3120,00 грн.

Водночас суд звертає увагу, що ні Договір, ні Анкета-заява на кредит №1871650 не містять умови про сплату такої комісії, сторони також не узгоджували її розмір та порядок оплати, а, відтак, суд дійшов висновку про неправомірність її нарахування Товариством, а тому сплачена сума має бути зарахована в рахунок погашення суми кредиту.

Водночас позивач не надав будь яких належних доказів продовження строку кредитування, в тому числі на умовах, визначених пунктом 3.2 Договору. Крім того, визначення в Договорі умов автоматичної пролонгації порушує приписи Закону України "Про споживче кредитування", відповідно до якого продовження строку користування кредитом здійснюється виключно шляхом укладення додаткового договору за домовленістю сторін (ст. 12 зазначеного закону). А відтак, нарахування відсотків (процентів за користування кредитом) поза строком кредитування є неправомірним.

Відповідно до п.1.5.2 Договору та Додатку №1 до Договору (Графік платежів) сума відсотків (процентів за користування кредитом), нарахована за період строку кредитування та яка належить до стягнення, становить 2520,00 грн. В стягненні решти суми нарахованих відсотків слід відмовити.

Відповідно до Відомості про щоденні нарахування та погашення (а.с. 19 на звороті -21) відповідач здійснив сплату процентів за користування кредитом в загальній сумі 1440,00 грн, які також слід зарахувати в рахунок погашення заборгованості за кредитом. Отже, з урахуванням наведеного, загальна сума заборгованості відповідача за Договором за тілом кредиту та процентами за користування кредитом становить 5960,00 грн (8000 грн + 2520,00 грн - 3120,00 грн - 1440,00 грн).

Суд відхиляє вимоги про стягнення штрафу в розмірі 2560,00 грн з таких мотивів.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Позивач не надав розрахунку заборгованості за штрафом, не вказав календарну дату, на яку він був нарахований, не пояснив яким чином саме така сума штрафу була обчислена (база нарахування, процентна ставка тощо), не послався на умови кредитного договору, на підставі яких він був нарахований. Наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості (а.с. 19 на звороті - 21) таких відомостей не містить.

А тому, суд позбавлений можливості перевірити як правильність нарахування штрафу, так і правомірність його нарахування в принципі, в тому числі в контексті обмежень, встановлених п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України. Крім того, суд зауважує, що кредитний договір не містить умов про зобов`язання позичальника щодо сплати штрафу (пункт 4.1 кредитного договору передбачає настання за певних умов зобов`язання щодо сплати пені, а не штрафу; законодавець розмежовує поняття "пені" та "штрафу").

Щодо вимоги позивача про стягнення комісії за договором, суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сума заборгованості відповідача за договором про споживчий кредит №1871650 від 12 вересня 2019 року, що складається зокрема із 672,00 грн заборгованість за комісією, які позивач просить стягнути з відповідача.

Однак, на думку суду, відсутні законні підстави для стягнення із відповідача заборгованості за комісіями з огляду на наступне.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (ч. 3 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність"), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність"), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21).

Що стосується, заяви відповідача про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Так Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 28 березня 2018 року, по справі № 444/9519/12, вказала, що:

"60. У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

61. Такий підхід відповідає правовій позиції, сформульованій Верховним Судом України у постанові від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13. Аналогічні висновки були сформульовані Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, від 12 листопада 2014 року у справі № 6-167цс14, від 3 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16 і від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16.

62. Отже, оскільки за умовами договору відповідач мав виконувати зобов`язання, зокрема, з повернення кредиту та зі сплати процентів до 27 числа кожного місяця впродовж строку кредитування (24 місяці), перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу. А тому встановлення строку кредитування у договорі, який передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів.

63. Відтак, за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за договором з моменту спливу строку кредитування, як це встановив суд апеляційної інстанції."

Таким чином, початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за кредитним договором визначається за кожним черговим платежем з моменту його прострочення, а не з моменту спливу строку кредитного договору.

Разом з тим, ч.ч. 1, 3 ст.264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Отже, сторонами погоджено строк дії Договору, лише 30 днів - до 12 жовтня 2019 року.

Водночас Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки позовної давності, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Частиною 1 ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" передбачено, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.

Дію карантину, встановленого зазначеною Постановою, було неодноразово продовжено на всій території України згідно з Постановами КМУ по 30 червня 2023 року.

Постановою КМУ від 27 червня 2023 року №651 з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, карантин на території України було встановлено безперервно з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року.

Відповідно Закону України №2120-IX від 15 березня 2022 року розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України було доповнено розділом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, якій неодноразово було продовжено та який діє до тепер.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Отже, починаючи з березня 2020 року строк позовної давності продовжився на строк дії карантину, який тривав до 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року, а починаючи з 24 лютого 2022 року строк позовної давності продовжився на строк дії в Україні воєнного стану, який діє на даний час.

Таким чином, з урахуванням наведених вище правових норм, строк позовної давності позивачем не було пропущено.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані у справі докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, суд дійшов обґрунтованого висновку, що факт неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору знайшов своє підтвердження при розгляді справи, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

При вирішенні вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Нормами ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується: договором про надання правової допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року між ТОВ "ФК "Кредит Капітал" (як клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Апологет", відповідно до якого адвокатське об`єднання бере на себе обов`язки надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором; актом наданих послуг №1424 від 05 серпня 2025 року та детальним описом наданих послуг до акту №1424, з яких вбачається, що ТОВ "ФК "Кредит Капітал" та адвокатське об`єднання погодили надання юридичних послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 у розмірі 8000,00 грн.

Отже, з урахуванням положень статті 141 ЦПК України з відповідача на користь ТОВ "ФК "Кредит Капітал" слід стягнути витрати зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 23,10 % від ціни позову, що становить 559,60 грн (2422,40 грн.*23,10 %) - судового збору та 1848,00 грн (8000,00 грн.*23,10 %) - витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 82, 89,141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ- КАПІТАЛ"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ- КАПІТАЛ" заборгованість за кредитним договором №1871650 від 12 вересня 2019 року в розмірі 5960 (п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят) грн 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ- КАПІТАЛ" витрати по сплаті судового збору в розмірі 559 (п`ятсот п`ятдесят дев`ять) грн 60 коп та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1848 (одна тисяча вісімсот сорок вісім) грн 00 коп.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони справи:

позивач - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ- КАПІТАЛ", місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул.Смаль-Стоцького, 1, корп.28, ЄДРПОУ 35234236;

відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Штогун О.С.