Рішення від 16 квітня 2026 р. у справі №569/3647/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа №569/3647/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2026 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Першко О.О.,

секретар судового засідання Дащук І.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - позивач), діючи через свого представника ОСОБА_3 , звернулася до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 (надалі – відповідач), в якому просить розірвати шлюб, укладений між сторонами, стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 10 000 грн. 00 коп., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дати подання позову і до повноліття.

Позовну заяву мотивує тим, що спільне життя з відповідачем не склалося, подружні стосунки вони припинили та на сьогодні вона з сином проживають окремо від відповідача. За її переконанням подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини немає, фактично сім`я перестала існувати, вони не ведуть спільний побут та не мають спільного бюджету.

Крім того, син є дитиною інвалідом, він постійно потребує матеріальних витрат на заняття, які підтримують його задовільний фізичний стан, якісне та повноцінне харчування, обумовлене особливими потребами, витрати на одяг, на виховання та розвиток. У свою чергу відповідач здоровий та працездатний чоловік, має стабільний дохід, власну квартиру та відстрочку від мобілізації у зв`язку з вихованням дитини інваліда, отже, може сплачувати аліменти.

У судове засідання позивач та її представник ОСОБА_3 не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про час, дату та місце його проведення, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу. 31 березня 2026 року представник позивача ОСОБА_3 подала заяву, в якій просила розглянути справу без її та позивача участі, позов підтримує.

У судове засідання відповідач також не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час, дату та місце його проведення. 23 лютого 2026 року відповідач подав заяву, в якій позовні вимоги визнав в повному обсязі та просив їх задовольнити, а справу розглядати за його відсутності.

Згідно частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо наявності законних підстав для визнання позову відповідачем та задоволення позову у зв`язку з цим, суд враховує таке.

Відповідно до свідоцтва про шлюб, виданого Рівненським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) 26 вересня 2020 року, серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 одружились 26 вересня 2020 року, актовий запис №1329. Прізвище після державної реєстрації шлюбу: чоловіка - ОСОБА_6 , дружини - ОСОБА_6 .

Згідно з частиною третьою статті 105 Сімейного кодексу України (надалі - СК України) шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст.110 СК України.

Стаття 112 СК України передбачає, що суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя та постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що сторони не підтримують подружніх стосунків і бажають розлучитися.

Відповідно до частини першої статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Суд вважає, що на даний час спільне проживання сторін стало не можливим і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, тобто фактично шлюб не існує, а тому його слід розірвати, що не позбавляє сторін права повторно зареєструвати шлюб після усунення обставин, що були підставою для його розірвання.

Відповідно до частини другої статті 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Суд вважає за необхідне роз`яснити, що згідно абзацу 2 частини третьої статті 115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Від шлюбу сторони мають спільного сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Рівненським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) 23 березня 2021 року.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дитиною-інвалідом, що підтверджується корінцем медичного висновку № 177 на дитину-інваліда з дитинства віком до 18 років.

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною другою статті 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь в її утриманні у грошовій і (або) натуральній формі. Частиною третьою статті 181 СК України передбачено можливість стягнення за рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).

Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківська, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів, суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають значення.

Відповідно до частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Враховуючи те, що відповідач проживає окремо, при цьому домовленість між позивачем та відповідачем про сплату аліментів на утримання дитини відсутня, а протилежного суду не доведено, суд доходить висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути аліменти на утримання їх дитини.

Вирішуючи питання про спосіб стягнення та розмір аліментів, які мають бути стягнуті в даному випадку з відповідача на користь позивача, суд враховує позицію позивача щодо способу стягнення аліментів, визнання позову зі сторони відповідача, наявність у дитини захворювань, а також відсутність будь-яких відомостей про наявність у відповідача захворювань та відсутність відомостей про перебування на утриманні відповідача інших осіб.

Тому зважаючи на обставини, які викладені вище, а також виходячи з того, що позивач разом із відповідачем повинні забезпечити дитині рівень життя, необхідний і достатній для її нормального фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку; виходячи з рівності прав та обов`язків батьків щодо дитини (ч. 1 ст.141 СК України), суд доходить висновку про необхідність стягнення аліментів із відповідача у розмірі 10 000 грн. 00 коп. щомісяця до досягнення дитиною повноліття.

При цьому на підставі частини першої статті 191 СК України, стягнення аліментів необхідно присудити від дня пред`явлення позову, тобто з 16 лютого 2026 року.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 430 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Оскільки з відповідача на користь позивача підлягають стягненню аліменти на утримання їх дитини, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць, за період з 16 лютого 2026 року по 15 березня 2026 року.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч.1 ст. 142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідач визнав позовні вимоги до початку розгляду справи по суті, суд вважає необхідним повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, за позовну вимогу про розірвання шлюбу в розмірі 665 грн 60 коп. та стягнути з відповідача на користь позивача 665 грн 60 коп.

Разом з тим, враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення аліментів, на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», 50 відсотків судового збору в розмірі 665 грн 60 коп. підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст. 3, 12, 13, 81, 141, 206, 259, 263-265, 354, 430 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів задовольнити.

Розірвати шлюб, зареєстрований Рівненським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) 26 вересня 2020 року, актовий запис №1329 між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі, в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16 лютого 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок, сплачений нею відповідно до квитанції від 11 лютого 2026 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судові витрати в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повне судове рішення складено 17 квітня 2026 року.

Суддя О.О. Першко