Постанова від 14 квітня 2026 р. у справі №949/649/26 — Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/649/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2026 року м.Дубровиця

Суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Оборонова І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли від ІНФОРМАЦІЯ_1 (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_3 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , непрацюючого, проживаючого по АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 27 листопада 2008 року Хортицьким РВ УМВС України у Запорізькій області,

за ч. 2 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЧЦП №338059 від 09 квітня 2026 року встановлено, що 09 квітня 2026 року близько 02 год. 00 хв. на контрольному посту «Горинь» на автомобільній дорозі Р-05 на північній околиці н.п. Орв`яниця Сарненського району Рівненської області, у контрольованому прикордонному районі, прикордонним нарядом було затримано громадянина України ОСОБА_1 , який спільно із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 рухався транспортним засобом марки «Volkswagen» з номерним знаком НОМЕР_2 у бік державного кордону України з наміром незаконного перетину державного кордону.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги статті 9 Закону України «Про державний кордон України», тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

При складанні протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, ОСОБА_1 зазначив у протоколі, що рухався на роботу та наміру перетину державного кордону не мав (а.с. 1).

Крім того, до початку розгляду справи від ОСОБА_1 надійшла телефонограма, зі змісту якої вбачається, що в день події він їхав з роботи в автомобілі разом з іншими особами як пасажир, був дуже втомлений, у зв`язку з чим під час поїздки заснув та не стежив за маршрутом руху транспортного засобу, а тому не знав, куди саме прямує автомобіль. При цьому маршрут визначав водій, на що ОСОБА_1 жодного впливу не мав. Прокинувся він уже після того, як транспортний засіб був зупинений працівниками прикордонної служби на блокпості. Тоді ж йому стало відомо, що водій прямував у смт Зарічне до знайомої дівчини, однак про це ОСОБА_1 до того моменту не знав. Крім того, ОСОБА_1 повідомив, що події відбувалися у нічний час, обстановка для нього була незрозумілою, працівники прикордонної служби сказали чекати, однак не пояснили, що саме відбувається. При цьому, зі слів ОСОБА_1 , його ніхто не затримував, жодних документів на місці не складалося, а він разом з іншими особами просто перебував в автомобілі та очікував протягом кількох годин. Також зазначив, що не вчиняв жодних дій, які могли б свідчити про намір незаконно перетнути державний кордон України, не мав такого наміру та навіть не знав, що транспортний засіб може рухатися у напрямку державного кордону. Окрім цього, ОСОБА_1 пояснив, що пізніше водієві хтось порадив їхати у зворотному напрямку, не в бік державного кордону, після чого водій саме так і вчинив, однак працівники прикордонної служби поїхали за автомобілем, наздогнали його та повторно зупинили.

Таким чином, за змістом телефонограми ОСОБА_1 стверджує, що опинився у вказаній ситуації випадково, перебував у транспортному засобі лише як пасажир, не знав маршруту поїздки, не визначав його та не мав жодного наміру перетинати державний кордон України.

Згідно зі ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справа може бути розглянута лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Дослідивши повно й об`єктивно обставини адміністративного правопорушення та матеріали справи, провівши всебічний розгляд справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, свідків, показаннями технічних засобів, що мають функції відеозапису, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП докази оцінюються судом за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст. 280 КУпАП при розгляді справи суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна саме дана особа в його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

При цьому суд виходить з того, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності необхідно довести наявність у її діях події та складу адміністративного правопорушення, а також вину саме цієї особи, підтверджену належними, допустимими і достатніми доказами. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом вини особи, оскільки є лише процесуальним документом, у якому уповноважена особа викладає обставини, які, на її думку, свідчать про вчинення правопорушення.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У матеріалах справи містяться протокол про адміністративне правопорушення серії ЧЦП №338059 від 09 квітня 2026 року, копія паспорта, рапорт прикордонного наряду, схема виявлення порушення та відеозапис.

Основним письмовим доказом у справі є рапорт прикордонного наряду. Із його змісту вбачається, що 09 квітня 2026 року близько 02 год. 00 хв. на контрольному посту «Горинь» на автомобільній дорозі Р-05 на північній околиці н.п. Орв`яниця, за 32 км до лінії державного кордону, у контрольованому прикордонному районі, було зупинено транспортний засіб марки «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_2 . У транспортному засобі перебували ОСОБА_2 як водій, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Також у рапорті зазначено, що у ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 були відсутні військово-облікові документи.

Суд звертає увагу, що у самому рапорті ОСОБА_1 не зазначений як водій транспортного засобу. Навпаки, водія чітко визначено як іншу особу — ОСОБА_2 . Ця обставина має істотне значення, оскільки питання маршруту руху транспортного засобу безпосередньо пов`язане насамперед із поведінкою водія, а не пасажира.

Також суд бере до уваги, що у цьому ж рапорті прямо зазначено: відсутність у ОСОБА_1 військово-облікового документа кваліфікована працівником прикордонної служби як порушення п. 8 Положення про прикордонний режим, тобто як адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 202 КУпАП.

Отже, сам зміст рапорту свідчить про те, що первинно встановлена фактична обставина стосувалася саме порушення правил перебування у контрольованому прикордонному районі, а не безпосередньо спроби незаконного перетинання державного кордону.

Крім того, у рапорті зазначено, що під час первинного опитування громадяни пояснили, що працюють на будівництві, після завершення об`єкта у м. Київ прямували до н.п. Борислав Львівської області на новий об`єкт, а до прикордоння слідували у н.п. Зарічне з метою відвідування дівчини, з якою познайомився водій. Також зазначено, що в автомобілі перевозилися особисті речі та будівельні інструменти.

Проте наведені відомості самі по собі не підтверджують, що саме ОСОБА_1 вчинив будь-які конкретні дії, безпосередньо спрямовані на незаконне перетинання державного кордону України.

Крім того, судом безпосередньо досліджено долучений до матеріалів справи диск із відеозаписами. Зміст цих відеозаписів свідчить, що на одному із них зафіксовано момент зупинки автомобіля на блок-пості, однак марку та модель транспортного засобу чітко не видно. На зазначеному відеозаписі в салоні автомобіля перебуває декілька осіб, яким ставляться запитання, схожі за змістом на запитання щодо мети поїздки та напрямку руху, однак зміст відповідей чітко не фіксується, частина розмови є нерозбірливою, після чого відеозапис переривається.

На іншому відеозаписі видно, що якийсь автомобіль рухається у зворотному напрямку від блок-поста у напрямку м. Сарни, однак і цей відеозапис є нетривалим та переривається. Ще на одному відеозаписі, здійсненому у денну пору доби, зафіксовано, як працівник прикордонної служби роз`яснює ОСОБА_5 зміст складених протоколів. Оцінюючи зміст долучених відеозаписів у сукупності з іншими доказами, суд виходить з того, що вони не містять чіткої та безперервної фіксації обставин, які б беззаперечно підтверджували вчинення саме ОСОБА_1 дій, безпосередньо спрямованих на незаконне перетинання державного кордону України. Також із них неможливо достеменно встановити ані зміст усіх висловлювань присутніх осіб, ані конкретну поведінку саме ОСОБА_1 , ані те, що саме він визначав маршрут руху транспортного засобу.

Частиною 1 ст. 204-1 КУпАП передбачена відповідальність за незаконне перетинання або спробу незаконного перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів чи з використанням підроблених документів.

Відповідальність за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП настає за ті самі дії, що передбачені ч. 1 цієї статті, якщо вони вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке саме правопорушення.

Стаття 9 Закону України «Про державний кордон України» визначає порядок законного перетинання державного кордону України.

Однак саме по собі посилання на цю норму не є достатнім для висновку про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, без встановлення конкретних дій, безпосередньо спрямованих на незаконне перетинання державного кордону, та без доведення кваліфікуючої ознаки, передбаченої частиною другою цієї статті.

Отже, для наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, необхідно встановити не лише сам факт перебування кількох осіб разом, а й те, що кожна з них вчинила активні дії, які за своїм змістом були безпосередньо спрямовані саме на незаконне перетинання державного кордону України, та діяла з прямим умислом на досягнення такого результату.

Таким чином, об`єктивна сторона вказаного правопорушення не може зводитися до загального перебування особи у контрольованому прикордонному районі, пересування в автомобілі у прикордонному напрямку чи відсутності у неї військово-облікового документа. Для висновку про наявність складу цього правопорушення необхідні конкретні фактичні дані про вчинення особою дій, які вже виходять за межі звичайного перебування у прикордонній місцевості і свідчать саме про реалізацію наміру незаконно перетнути державний кордон України. Так само і суб`єктивна сторона цього правопорушення має бути доведена належними доказами, а не виводитися лише з припущень або загальних міркувань про можливу мету поїздки.

Оцінюючи досліджені матеріали саме в цій частині, суд виходить з того, що фактично встановленими і безпосередньо зафіксованими обставинами є зупинка транспортного засобу марки «Volkswagen» на контрольному посту «Горинь» на автомобільній дорозі Р-05 на північній околиці н.п. Орв`яниця, за 32 км до лінії державного кордону, в контрольованому прикордонному районі, а також перебування у цьому транспортному засобі чотирьох осіб, серед яких ОСОБА_1 , і відсутність у нього військово-облікового документа. Інших конкретних дій ОСОБА_1 , які б за своїм характером свідчили про безпосереднє спрямування на незаконне перетинання державного кордону, матеріали справи не містять.

Крім того, сам по собі факт зупинки транспортного засобу за 32 км до лінії державного кордону не може безумовно свідчити про наявність у діях ОСОБА_1 об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. Така відстань свідчить лише про перебування особи у контрольованому прикордонному районі, однак не доводить, що конкретно ОСОБА_1 вже перейшов до реалізації наміру на незаконне перетинання державного кордону України.

Матеріали справи не містять відомостей про те, що він прямував безпосередньо до лінії державного кордону пішки, залишив транспортний засіб із цією метою, мав при собі будь-які засоби чи предмети, які б свідчили про підготовку до незаконного перетину, узгоджував спосіб такого перетину з іншими особами, вчиняв дії конспіративного характеру або іншим чином об`єктивно виявляв намір реалізувати незаконний перетин державного кордону. У матеріалах справи відсутній опис будь-якої поведінки ОСОБА_1 , яка б виходила за межі факту його перебування в автомобілі як одного з пасажирів.

Посилання у рапорті на те, що особи мали намір незаконно перетнути державний кордон України, за своїм змістом є оціночним висновком посадової особи, а не безпосереднім описом конкретних дій ОСОБА_1 . Такий висновок не підкріплений належними фактичними даними, які б свідчили про наявність саме у ОСОБА_1 об`єктивної сторони спроби незаконного перетинання державного кордону та прямого умислу на вчинення такого правопорушення.

За таких обставин суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів того, що ОСОБА_1 вчинив саме активні дії, безпосередньо спрямовані на незаконне перетинання державного кордону України, а також що він діяв із прямим умислом на вчинення такого діяння. Сам по собі факт його перебування у транспортному засобі, який був зупинений у контрольованому прикордонному районі, за відсутності військово-облікового документа, не може бути достатнім для висновку про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

За змістом досліджених матеріалів висновок про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, ґрунтувався б не на безпосередньо встановлених фактичних даних, а на припущенні про можливий намір особи, що є неприпустимим з огляду на вимоги ст. 62 Конституції України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Отже, суд приходить до висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутні подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, а згідно з ч. 2 ст. 284 КУпАП у такому випадку виноситься постанова про закриття справи.

Керуючись ст.ст. 247, 283, 284, 287, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, її захисником до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: підпис

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького

районного суду

Рівненської області Оборонова І.В.