Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №537/1715/26 — Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/1218/2026

Справа № 537/1715/26

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.04.2026 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області у складі:

головуючого судді Мартишевої Т.О.,

за участю секретаря Антохіної Ю.С.,

прокурора Анюховської Я.Л.,

представника відповідача Склярова М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кременчука у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області Лобача Едуарда Володимировича в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення,

встановив:

До Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області надійшла позовна заява заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області Лобача Е.В., в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, до ОСОБА_1 , в якій позивач просить стягнути з відповідача до державного бюджету України витрати на лікування потерпілої особи від кримінального правопорушення ОСОБА_2 в розмірі 3 136 грн 21 коп., та стягнути з відповідача до бюджету міста Кременчука Полтавської області на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області витрати на лікування потерпілої особи від кримінального від кримінального правопорушення ОСОБА_2 в сумі 1 274 грн 39 коп.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що ухвалою Крюківського районного суду міста Кременчука від 23.05.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України (справа № 537/1119/25). Досудовим розслідуванням встановлено, що 02 січня 2025 року, приблизно о 12 годині 40 хвилин, в світлий час доби, по сухому асфальтобетонному покриттю вулиці Івана Приходька м. Кременчука в напрямку від провулку Івана Приходька до вул. Василя Стуса, керуючи автомобілем «Volkswagen Passat», державний номер НОМЕР_1 , рухався водій ОСОБА_1 . В цей же час, у зустрічному напрямку по вулиці Івана Приходька м. Кременчука, керуючи мотоциклом «Kawasaki», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався водій ОСОБА_2 . Під час руху у вказаному напрямку, в заданій дорожній обстановці, поблизу будинку №107 по вулиці Івана Приходька, при виконанні маневру повороту ліворуч, порушивши вимоги п.п. 10.1, 16.13 ПДР, не переконався в безпеці виконуваного маневру, не надав дорогу «Kawasaki», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався прямо в зустрічному напрямку, та допустив зіткнення правою боковою частиною автомобіля Volkswagen Passat», державний номер НОМЕР_1 , з передньою частиною мотоцикла «Kawasaki», реєстраційний номер НОМЕР_2 . Внаслідок зіткнення водій мотоцикла «Kawasaki» ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження. Відповідно висновку судово-медичної експертизи № 116 від 24.01.2025 у ОСОБА_2 виявлені наступні тілесні ушкодження: закрита тупа травма правого колінного суглобу у вигляді: саден в проекції правого колінного суглобу; перелому заднього краю правої великогомілкової кістки, по суглобовій поверхні; закрита тупа травма голови у вигляді струсу головного мозку, садна в проекції лівого колінного суглобу. Закрита тупа травма колінного суглобу не є небезпечною для життя в момент заподіяння, а спричинила собою тривалий розлад здоров?я понад 3-х тижнів, і за цією ознакою відноситься до ушкоджень середнього ступеню тяжкості. Відповідно висновку судової автотехнічної експертизи № CE-19/105-25/648-1T від 27.01.2025 в умовах даної події технічна можливість запобігання ДТП для водія автомобіля «Volkswagen Passat», державний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_1 визначалась виконанням з його боку вимог п.п. 10.1,16.13 Правил дорожного руху. Оскільки в даній дорожній обстановці водій автомобіля «Volkswagen Passat», державний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти ДТП шляхом виконання вимог п.п. 10.1,16.13 Правил дорожнього руху, дії водія ОСОБА_1 не відповідали вищевказаним вимогам Правил дорожнього руху, з технічної точки зору знаходилися в причинному зв?язку з пригодою, яка настала. Установлено, що потерпілий ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні в КНМП «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» у нейрохірургічному відділенні з 03.01.2025 по 07.01.2025. Загальна вартість лікування склала 4 410 грн 40 коп. (3 136 грн 21коп. - кошти НСЗУ, 1 274 грн 39 коп. - кошти місцевого бюджету Кременчуцької міської ради) підлягають стягненню до Державного бюджету та місцевого бюджету. Водночас, в добровільному порядку вказані кошти не відшкодовані. Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. 1206 ЦК України вартість лікування в сумі з 136,21 грн, сплачена НСЗУ на підставі Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» та згідно Договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій (надалі - Договір), підлягає стягненню до Державного бюджету України, а витрати лікарні, що залишилися непокриті згідно укладеного Договору в сумі 1 274,39 грн, підлягають стягненню до місцевого бюджету Кременчука.

Ухвалою судді Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 19 березня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Прокурор Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області Анюховська Я.Л. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав та мотивів, викладених позовній заяві, та просила їх задовольнити.

Представник Національної служби здоров`я України у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином. Завчасно подав до суду заяву відповідно до якої просить розгляд справи проводити за його відсутності, не заперечує проти задоволення позовних вимог та просить суд їх задовольнити.

Представник Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином. Завчасно подав до суду заяву відповідно до якої не заперечує проти задоволення позовних вимог та просить суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представника відповідача ОСОБА_1 – адвокат Скляров М.М., у судовому засіданні зазначив про визнання позовних вимог відповідачем ОСОБА_1 в повному обсязі, не заперечував проти задоволення позову про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення.

Заслухавши прокурора, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, докази надані сторонами по справі, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ухвалою Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 23 травня 2025 року , яка набрала законної сили 31 травня 2025 року, ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відальності за ч. 1 ст. 286 КК України у зв`язку з примиренням з потерпілим. Закрито кримінальне провадження № 12025170500000013 від 03.01.2025 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Як вбачається з даної ухвали 02 січня 2025 року, приблизно о 12 годині 40 хвилин, в світлий час доби, по сухому асфальтобетонному покриттю вулиці Івана Приходька м.Кременчука в напрямку від провулку Івана Приходька до вул.Василя Стуса, керуючи автомобілем «Volkswagen Passat», державний номер НОМЕР_3 , рухався водій ОСОБА_1 . В цей же час, в зустрічному напрямку по вулиці Івана Приходька м.Кременчука керуючи мотоциклом «Kawasaki», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався водій ОСОБА_2 . Під час руху у вказаному напрямку, в заданій дорожній обстановці, поблизу будинку АДРЕСА_1 ,при виконанні маневру повороту ліворуч порушивши вимоги п.п.10.1, 16.13 Правил дорожнього руху України, де відповідно вказано: п. 10.1 Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, п.16.13 Перед поворотом ліворуч і розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо чи праворуч, не переконався в безпеці виконуваного маневру, не надав дорогу «Kawasaki» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався прямо, в зустрічному напрямку, та допустив зіткнення правою боковою частиною автомобіля «Volkswagen Passat», державний номер НОМЕР_3 з передньою частиною мотоцикла «Kawasaki», реєстраційний номер НОМЕР_2 . Внаслідок зіткнення водій мотоцикла «Kawasaki» ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження. Відповідно висновку судово-медичної експертизи № 116 від 24.01.2025 у ОСОБА_2 виявлені наступні тілесні ушкодження: закрита тупа травма правого колінного суглобу у вигляді: саден в проекції правого колінного суглобу; перелому заднього краю правої великогомілкової кістки, по суглобовій поверхні; закрита тупа травма голови у вигляді струсу головного мозку, садна в проекції лівого колінного суглобу. Закрита тупа травма колінного суглобу не є небезпечною для життя в момент заподіяння, а спричинила собою тривалий розлад здоров?я понад 3х тижнів, і за цією ознакою відноситься до ушкоджень середнього ступеню тяжкості. Відповідно висновку судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/105-25/648-ІТ від 27.01.2025 в умовах даної події технічна можливість запобігання ДТП для водія автомобіля «Volkswagen Passat», державний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_1 визначалась виконанням з його боку вимог п.п.10.1,16.13 Правил дорожнього руху. Оскільки в даній дорожній обстановці водій автомобіля «Volkswagen Passat», державний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти ДТП шляхом виконання вимог п.п.10.1,16.13 Правил дорожнього руху, дії водія ОСОБА_1 не відповідали вищевказаним вимогам Правил дорожнього руху, з технічної точки зору знаходилися в причинному зв?язку з пригодою, яка настала.

Оскільки кримінальне провадження №12025170500000013 від 03.01.2025 за обвинуваченням ОСОБА_1 було закрито на підставі ст. 46 КК України, яка не є реабілітуючою, вина відповідача у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, доказуванню не підлягає.

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду вказав, що нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак з огляду на певні обставини кримінальне провадження щодо цієї особи виключається (Постанова ККС ВС від 1 лютого 2024 року у справі № 930/497/23).

У судовому засіданні встановлено, що потерпілий ОСОБА_2 внаслідок протиправних дій відповідача ОСОБА_1 , що містять ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, знаходився на стаціонарному лікуванні у нейрохірургічному відділенні в КНМП «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька».

З листа КНМП "Лікарня інтенсивного лікування "Кременчуцька" від 07.02.2025 року № 01-16/332 вбачається, що ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні у нейрохірургічному відділенні в КНМП «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» з 03.01.2025 по 07.01.2025 із діагнозом: Закрита черепно-мозкова травма (від 02.01.2025): Струс головного мозку. Забій правого колінного суглобу. Закритий перелом лівої лонної кістки. Закритий крайовий перелом внутрішньо суглобовий. Вартість медичних препаратів - 30 грн 52 коп. Вартість лабораторних досліджень - 1 026 грн. Вартість 4 ліжко-днів у нейрохірургічному відділенні – 3 354 грн 08 коп. Загальна вартість лікування склала 4 410 грн 40 коп. (3 136 грн 21коп. - кошти НСЗУ, 1 274 грн 39 коп. - кошти місцевого бюджету Кременчуцької міської ради).

Медичні послуги в КНМП "Лікарня інтенсивного лікування "Кременчуцька" на момент перебування ОСОБА_2 надавалися за програмою медичних гарантій пацієнтам, на підставі укладеного Договору № 0940-Е125-Р000 про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій з Національною службою здоров`я України.

У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували відшкодування ОСОБА_1 у добровільному порядку вищезазначених витрат, понесених медичним закладом.

Згідно зі ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно ч. 3 ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Однією із форм представництва є звернення до суду з позовами коли порушуються інтереси держави, або визнання незаконними правових актів, дії чи рішень органів чи посадових осіб.

Згідно зі ст. 18 ЗУ "Основи законодавства України про охорону здоров`я", фінансове забезпечення охорони здоров`я може здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, коштів юридичних та фізичних осіб, а також інших джерел, не заборонених законом. Кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, призначені на охорону здоров`я, використовуються, зокрема, для забезпечення медичної та реабілітаційної допомоги населенню, фінансування державних цільових і місцевих програм охорони здоров`я та фундаментальних наукових досліджень у цій сфері. Фінансове забезпечення державних та комунальних закладів охорони здоров`я - бюджетних установ здійснюється відповідно до бюджетного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, задана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 1191 ЦК України держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчиненні кримінального правопорушення, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладу охорони здоров`я на лікування потерпілого від злочину.

Частиною 3 ст. 1206 ЦК України передбачено, якщо лікування проводилось закладом охорони здоров`я, що є у державній власності або у власності територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Відповідно до п. 3постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 липня 1995 року № 11 "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат" питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України N 545 від 16 липня 1993 року. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебуває на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка-розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого.

Пунктом 6 цієї ж Постанови також передбачено, що відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв`язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікуванні.

Положеннями п. 1, 2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.93 N 545, передбачено, що сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003 (у) або інших документів, які підтверджують дати госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу.

Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

У разі коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб. У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочину, в разі закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами.

За приписами ч.1 ст. 3 ЗУ "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення" передбачено, що держава гарантує повну оплату згідно з тарифом за рахунок коштів Державного бюджету України надання громадянам необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів, що передбачені програмою медичних гарантій.

У п. 1 ч. 1 ст. 2 ЗУ "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення" визначено, що програма медичних гарантій є програмою, що визначає перелік та обсяг медичних послуг (включаючи медичні вироби) та лікарських засобів, повну оплату надання яких пацієнтам держава гарантує за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з тарифом, для профілактики, діагностики, лікування та реабілітації у зв`язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв`язку з вагітністю та пологами.

Перелік медичних послуг, повну оплату надання яких пацієнтам гарантує за рахунок коштів Державного бюджету України у 2023 році визначений Порядком реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення у 2023 році, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 року № 1464.

Отже, послуги, надані КНМП «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» потерпілому ОСОБА_2 є медичними послугами за програмою медичних гарантій пацієнтам та профінансовані за рахунок коштів державного бюджету України у сумі 3 136 грн 21 коп. та коштів місцевого бюджету у сумі 1 274 грн 39 коп., що підтверджується матеріалами справи, зокрема листом Національної служби здоров`я України від 18.02.2026 №5090/2-17-26.

Добровільного відшкодування витрат на лікування потерпілого відповідачем не здійснено. При цьому, представником відповідача у судовому засіданні зазначено про визнання позову відповідачем.

Враховуючи наведене, суд встановив, що Національна служба здоров`я України витратила кошти державного бюджету на надання медичних послуг потерпілому ОСОБА_2 , який перебував на стаціонарному лікуванні у КНМП «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» внаслідок протиправних дій відповідача ОСОБА_1 , на підставі договору №0940-Е125-Р000 про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, укладеного між НЗСУ та зазначеним медичним закладом. Крім того, на лікування були витрачені кошти місцевого бюджету.

З огляду на наявність причинного зв`язку між діями відповідача та перебуванням потерпілого на лікуванні, що підтверджено належними і допустимими доказами та не заперечувалося відповідачем, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог і стягнення з відповідача витрат на стаціонарне лікування потерпілого.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить із положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, з-поміж іншого, позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ст. 142 ЦПК України та ч. 4 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки позов підлягає задоволенню та відповідачем до початку розгляду справи по суті визнано позов, то з відповідача в дохід держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1 664 грн. 00 коп. Решта 50 відсотків судового збору, який підлягав сплаті на момент подання цього позову, в сумі 1664 гривень 00 копійок слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 2-5, 12-13, 76-80, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовну заяву заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області Лобача Едуарда Володимировича (адреса: Полтавська область, місто Кременчук, проспект Свободи, будинок 4а, код ЄДРПОУ 0291006023) в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України (адреса: місто Київ, проспект Степана Бандери, будинок 19, ЄДРПОУ 42032422), Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (адреса: Полтавська область, місто Кременчук, площа Перемоги, будинок 2, код ЄДРПОУ 24388300), до ОСОБА_1 (місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Національної служби здоров`я України витрати на лікування потерпілої особи від кримінального правопорушення ОСОБА_2 у розмірі 3 136 (три тисячі сто тридцять шість) грн. 21 коп., які перерахувати до Державного бюджету України на рахунок UA978999980313080115000026011, код ЄДРПОУ 37993783, отримувач ГУК у м. Києві/Шевченківський р-н/24060300, банк отримувача Казначейство України.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області витрати на лікування потерпілої особи від кримінального правопорушення ОСОБА_2 у розмірі 1 274 (одна тисяча двісті сімдесят чотири) грн. 39 коп., які перерахувати до бюджету міста Кременчука Полтавської області.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1 664 (одна тисяча шістсот шістдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 16 квітня 2026 року. Повний текст рішення складений 17 квітня 2026 року.

Суддя : Т.О. Мартишева