Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №524/9947/25 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа №524/9947/25

Провадження №2/524/2817/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року Автозаводський районний суд м.Кременчука в складі головуючого судді Андрієць Д.Д., за участю секретаря Булаєнко С.М., представника відповідача - Чалапа С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м.Кременчуці цивільну справу за позовом ПОКВПТГ «ПОЛТАВАТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_1 про стягнення боргу в сумі 62072,55 грн, 3% річних в сумі 787,96 грн та інфляції в сумі 3744,39 грн, ухвалив таке рішення.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідач зареєстрований в ПОКВПТГ «ПОЛТАВАТЕПЛОЕНЕРГО», як споживач послуг з теплопостачання по о/р № НОМЕР_1 .

Позивач надає послуги в повному обсязі у відповідності до якісних показників. Відповідач в порушення вимог законодавства, не здійснював своєчасної оплати одержаних послуг, в результаті чого допустив заборгованість, яка станом на 25.07.2025 становить 62072,55 грн.

В додаткових поясненнях позивач зазначив, що прийняте виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області рішення від 20.10.2022 року №1508 стало підставою для виникнення нових правовідносин за участю іншого суб`єкта, який не пов`язується правонаступництвом юридичної особи (у порядку статті 104 ЦК України) із попереднім виконавцем послуг, зокрема із послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Вказав, що тлумачення змісту статей 714 та 901 ЦК України, з урахуванням положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», свідчить що по своїй суті договір, на підставі якого відбувається надання послуги з постачання теплової енергії у багатоквартирному будинку споживачу, є видом договору про надання послуги, а не на підставі договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу. Вважає, що взаємовідносини між співвласниками багатоквартирного будинку, в тому числі і з ОСОБА_1 врегульовано індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання і опублікований на офіційному сайті підприємства: http://te.pl.ua/. Просив врахувати, що постанова № 502 носить виключно рекомендаційний характер для органів уповноважених встановлювати тарифи, натомість ПОКВПТГ «ПОЛТАВАТЕПЛОЕНЕРГО» до числа таких суб`єктів не віднесений, а у своїй діяльності керується встановленими Полтавською обласною радою тарифами.

ЗАПЕРЕЧЕННЯ ВІДПОВІДАЧА

У відзиві на позов зазначено, що заявлені Позивачем вимоги Відповідач вважає необґрунтованими. Вказано, що договір про надання послуги з постачання теплової енергії між сторонами не було укладено. Зазначено, що структура тарифів ПОКВПТГ «ПОЛТАВАТЕПЛОЕНЕРГО» на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води апріорі не могла містити економічно обґрунтованого розподілу витрат, пов`язаних із провадженням діяльності у м.Кременчуці, у тому числі в частині отриманих послуг транспортування теплової енергії КП «Теплоенерго», оскільки на момент ухвалення рішення від 30.09.2022 №477 ПОКВПТГ «ПОЛТАВАТЕПЛОЕНЕРГО» не було виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води по лівобережній частині міста Кременчука від джерела Кременчуцької ТЕЦ. Відповідач вважає, що застосування ПОКВПТГ «ПОЛТАВАТЕПЛОЕНЕРГО» під час надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води по лівобережній частині міста Кременчука від джерела Кременчуцької ТЕЦ тарифів, встановлених рішенням від 30.09.2022 №477, є безпідставним. Крім того, у відзиві звернуто увагу на те, що тарифи, встановлені рішенням від 30.09.2022 №477 та застосовані ПОКВПТГ «ПОЛТАВАТЕПЛОЕНЕРГО», де-факто є вищими за тарифи, що застосовувалися при наданні послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води по лівобережній частині міста Кременчука від джерела Кременчуцької ТЕЦ в попередньому опалювальному сезоні, що суперечить вимогам Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" від 29.07.2022 № 2479-IX і є самостійною і цілком достатньою підставою для визнання протиправним застосування ПОКВПТГ «ПОЛТАВАТЕПЛОЕНЕРГО» тарифів, встановлених Рішенням від 30.09.2022 №477. Звернуто увагу на те, що всупереч вимогам Цивільного процесуального кодексу України відсутні докази, які підтверджують обставини, якими Позивач обґрунтовує свої вимоги.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Відповідач є власником нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою з Державного реєстру речових прав № 436849216 від 24.07.2025.

Загальновідомою обставиною є те, що у зв`язку з нанесеними 24 квітня 2022 року ракетними ударами по теплоелектроцентралі ТОВ «КРЕМЕНЧУЦЬКА ТЕЦ», які призвели до значних руйнувань будівель та обладнання й спричинення виникнення пожежі, ТОВ «КРЕМЕНЧУЦЬКА ТЕЦ» припинила виробництво та постачання теплової енергії споживачам м. Кременчука.

Отже, відповідно до ч. 3 ст. 82 ЦПК України вказана обставина не підлягає доказуванню.

Рішенням Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 20.10.2022 №1508 ПОКВПТГ «ПОЛТАВАТЕПЛОЕНЕРГО» було визначено виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води по лівобережній частині міста Кременчука від джерела Кременчуцької ТЕЦ.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, сума боргу станом на 25.07.2025 за період з 11.2022 до 03.2025 становить 62072,55 грн та складається із заборгованості за: АБ/П.ОП ПТЕ – 822,64грн; ОП. У/П ПТЕ – 34928,94 грн; ОПАЛЕННЯ.ПТЕ – 26320,97 грн.

Сума нарахованих, відповідно до ст. 625 ЦК України, 3% річних становить 787,96 грн та інфляційних втрат 3744,39 грн.

НОРМИ ПРАВА

Відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках, регулюються ЗУ « Про житлово-комунальні послуги»(далі – Закон № 2189-VIII)

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 5 Закону № 2189-VIII до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, зокрема, з постачання теплової енергії, постачання гарячої води.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону № 2189-VIII споживач має право, серед іншого, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другої цієї статті Закону № 2189-VIII обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною шостою статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

У Правилах надання послуги з постачання теплової енергії, які затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830, та в Правилах надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182, зазначено, що споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Також, споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.

Положеннями статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України).

Як визначено у статтях 77-80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до вимог Закону № 2189-VIII споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву відповідає визначений Законом обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відтак, споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними.

В свою чергу відсутність письмово оформленого договору з постачальником послуг не звільняє споживача від обов`язку сплатити вартість спожитих послуг.

Аналогічна правова позиція є усталеною та викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 та постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16, від 04 вересня 2022 року у справі № 201/1807/21, від 07 листопада 2023 року у справі № 643/17352/20, від 22 грудня 2023 року у справі № 607/2611/22.

І хоча суд погоджується із доводами представника відповідача про те, що в даній справі відсутні докази, які б підтверджували укладення між сторонами договору про надання послуг з теплопостачання, однак з урахуванням положень Закону № 2189-VIII, відповідач не звільнена від оплати вартості наданих позивачем послуг.

Крім того, суд вважає необґрунтованим посилання представника відповідача на безпідставність застосування позивачем тарифів, визначених рішенням Полтавської обласної ради № 477 від 30.09.2022, з огляду на те, що вказані тарифи встановлені для нього уповноваженим органом місцевого самоврядування, оскільки у своїй діяльності ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" підзвітне і підконтрольне Полтавській обласній раді.

Щодо доводів представника відповідача щодо невідповідності застосованих позивачем тарифів положенням постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2022 № 502 «Деякі питання регулювання діяльності у сфері комунальних послуг у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану», ст. 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» від 29.07.2022 № 2479-IX, а також щодо неподання позивачем доказів на підтвердження розміру заборгованості.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесений до Реєстру.

Верховний Суд у постанові від 28 січня 2026 року у справі № 524/2748/24(на яку посилався представник відповідача у відзиві) прийшов до висновку, що зміна постачальника відповідних послуг у зв`язку з переданням цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу «Кременчуцька ТЕЦ» у господарське відання ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» не повинна мати наслідком підвищення тарифів на теплову енергію для споживачів м. Кременчука порівняно з тим розміром, що існував станом на 24 лютого 2022 року.

У даній постанові зазначено, що внаслідок непередбачуваних обставин відбулася зміна постачальника теплопостачання та гарячої води у зв`язку з переданням цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу «Кременчуцька ТЕЦ» (попередній постачальник) у господарське відання ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» (новий постачальник). Тому, саме за таких обставин зміна постачальника у договорі для споживачів не повинна мати наслідком зміни тарифів на теплову енергію та гарячу воду порівняно з тим розміром, який був при попередньому постачальнику, до встановлення органом місцевого самоврядування іншого тарифу.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків.

На підтвердження своїх вимог позивач надав розрахунок заборгованості, який містив у собі інформацію про об`єм наданої послуги, тариф та період.

Разом з тим від відповідача та її представника не надійшло власного розрахунку заборгованості який вони вважали правильним виходячи з тарифу який на їх думку підлягав би застосуванню.

Крім того, відповідач не скористався правом на заявлення клопотання щодо витребування такого розрахунку у позивача, або залучення відповідного фахівця для отримання експертного висновку.

Також відповідачем не надано доказів, які б підтверджували те, що послугами ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» вона не користувалась або отримувала їх в меншому розмірі, ніж зазначено в розрахунку.

В свою чергу направлення засобами електронного зв`язку за 3 дні до судового засіданні вимоги щодо проведення перерахунку, на думку суду, не є належним виконанням відповідачем обов`язку щодо доведення своїх заперечень з приводу вимог позивача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не було спростовано вимоги позивача в частині наявності заборгованості та її розміру.

В свою чергу наданий позивачем розрахунок суд вважає належним доказом на підтвердження заявлених позовних вимог.

Враховуючи те, що вимоги позивача підтверджуються належними доказами, а також те, що факт існування заборгованості не був спростований відповідачем, суд вважає за можливе задовольнити позов та стягнути із відповідача заборгованість.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати суд стягує із відповідачів на користь позивача в сумі 3028 грн.

Керуючись ст. 10, 12, 81, 141, 258, 259, 263 – 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ПОКВПТГ «ПОЛТАВАТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_1 про стягнення боргу – задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго», ЄДРПОУ 03338030 заборгованість за отримані послуги з постачання теплової енергії у розмірі в сумі 62072,55 грн, 3% річних в сумі 787,96 грн та втрати від інфляції в сумі 3744,39 грн та судові витрати в сумі 3028 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Діна АНДРІЄЦЬ