Рішення від 16 квітня 2026 р. у справі №377/169/26 — Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/169/26

Провадження №2/377/284/26

17 квітня 2026 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої – судді Теремецької Н.Ф., за участю секретаря судового засідання –Кононової Н.О., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

У С Т А Н О В И В:

23 лютого 2026 року до суду надійшла позовна заява, у якій позивач, посилаючись на статті 56, 104-105, 109, 112 СК України, просить розірвати шлюб між нею, ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , зареєстрований 20 червня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Славутицького міського управління юстиції у Київській області, актовий запис № 63.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 20 червня 2015 року позивач та відповідач зареєстрували шлюб у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Славутицького міського управління юстиції у Київській області, актовий запис № 63. Під час шлюбу в них народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Між сторонами були втрачені почуття поваги та взаєморозуміння, у зв`язку з чим вони припинили між собою шлюбні стосунки, перестали вести спільне господарство, мешкають в різних помешканнях. Наведені підстави є достатніми для розірвання шлюбу у зв`язку з тим, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача.

Ухвалою судді від 12 березня 2026 року після виконання вимог, передбачених частиною шостою статті 187 ЦПК України, було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 03 квітня 2026 року.

03 квітня 2026 року справу було знято з розгляду та призначено нове судове засідання 17 квітня 2026 року.

Позивач у призначене судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином в порядку, передбаченому статтями 128-130 ЦПК України. До суду 30.03.2026 від позивача надійшла заява, в якій вона просила розглянути справу за її відсутності, задовольнити заявлені нею позовні вимоги.

Відповідач в призначене судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений в порядку, передбаченому статтями 128-130 ЦПК України. До суду 18.03.2026 подав заяву, в якій він просив розглянути справу за його відсутності, позов визнав в повному обсязі. Строк для примирення просив не надавати.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на викладене, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 20 червня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Славутицького міського управління юстиції у Київській області, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 20 червня 2015 року зареєстрували шлюб, про що складено відповідний актовий запис № 63. Після державної реєстрації шлюбу присвоєні прізвища: чоловіку ОСОБА_6 , дружині ОСОБА_6 .

Під час шлюбу у сторін народилися діти – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження, копії яких долучені до матеріалів справи.

Як вбачається із змісту позовної заяви, між сторонами втрачені почуття поваги та взаєморозуміння, у зв`язку з чим вони припинили між собою шлюбні стосунки, перестали вести спільне господарство, мешкають в різних помешканнях. Подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача.

Відповідно до положень статті 51 Конституції України, частини першої статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

З статті 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року, ратифікована Україною 17 липня 1997 року) вбачається, що кожен із подружжя має рівні цивільні права та обов`язки у відносинах між собою і зі своїми дітьми, а також щодо одруження, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.

Згідно з частиною другою статті 18, пункту 3 статті 51, частиною третьою статті 56, частиною першою статті 110 СК України дружина і чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі є право на припинення шлюбних відносин шляхом пред`явлення до суду позову про розірвання шлюбу одним з подружжя.

Відповідно до частини другої статті 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що за час сімейного життя у сторін склалася обстановка, яка виключає можливість спільного проживання. Примирення між подружжям та збереження сім`ї неможливо.

За таких обставин суд дійшов до висновку, що сім`я розпалася остаточно, а шлюб існує формально, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача та відповідача.

Як вбачається із змісту позовної заяви, діти сторін після розірвання шлюбу залишаються проживати разом з позивачем. Спірні питання щодо поділу майна подружжя між сторонами відсутні.

У відповідності до статті 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

В поданій до суду заяві позивач просила після розірвання шлюбу залишити прізвище « ОСОБА_6 ».

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом частини першої статті 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Виходячи з наведеного, враховуючи, що відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, то на користь позивача з державного бюджету підлягає поверненню 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, тобто 665,60 гривень, інша частина судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 258, 263-265 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 20 червня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Славутицького міського управління юстиції у Київській області, актовий запис № 63.

Після розірвання шлюбу залишити прізвище дружини ОСОБА_6 .

Головному управлінню Державної казначейської служби України в Київській області повернути ОСОБА_1 665 гривень 60 копійок сплаченого судового збору при поданні позову згідно квитанції до платіжної інструкції АТ «ОЩАДБАНК» № 3 від 23.02.2026.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 665 гривень 60 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Повне рішення суду складено 17 квітня 2026 року.

Суддя Н. Ф. Теремецька