Вирок від 16 квітня 2026 р. у справі №364/353/26 — Володарський районний суд Київської області

Справа № 364/353/26

Провадження № 1-кп/364/32/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2026 року, Володарський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

представника Білоцерківського районного сектора № 1 філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань, в селищі Володарка, кримінальне провадження № 62026000000000334, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.03.2026 року відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця

смт Дослідницьке Київської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, військовозобов`язаного, одруженого, на утриманні має малолітнього сина ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, працюючий на посаді системного адміністратора ТОВ «Альтіус – Пром» , зареєстрований АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, що передбачають відповідальність ч. 2 ст. 310, ч.3 ст.307 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Судом встановлено, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів - діяння з: культивування рослин, включених до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, розроблення, виробництва, виготовлення, зберігання, перевезення, пересилання, придбання, збуту, ввезення на територію України, вивезення з території України, транзиту через територію України, використання, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що здійснюються з порушенням законодавства про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» наркотичні засоби - речовини природні чи синтетичні, препарати, рослини, включені до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів - види діяльності з: культивування рослин, включених до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, розроблення, виробництва, виготовлення, зберігання, перевезення, пересилання, придбання, реалізації (відпуску), ввезення на територію України, вивезення з території України, транзиту через територію України, використання, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів наркотичних засобів і психотропних речовин, включених до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що дозволяються і контролюються згідно з цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» діяльність з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і рослин, включених до таблиці I Переліку, на території України забороняється, за винятком діяльності з обігу таких наркотичних засобів, психотропних речовин і рослин у цілях, на підставах і з урахуванням обмежень, передбачених цим Законом.

Згідно із ч. 3 ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» діяльність з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, включених до таблиць II і III Переліку, та прекурсорів, включених до таблиці IV Переліку, здійснюється суб`єктами господарювання за наявності в них ліцензії на здійснення відповідних видів діяльності, крім випадків, передбачених статтею 19 цього Закону.

У відповідності до ч. ч. 2, 3 ст. 12 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» обіг наркотичних засобів, психотропних речовин, включених до таблиць II і III Переліку, допускається для використання у медичній практиці за призначенням лікаря, а також у цілях, передбачених статтями 19, 20 та 23 цього Закону. Обіг конопель для медичних цілей, продуктів їх переробки, рослинної субстанції канабісу допускається у навчальних цілях, освітній, науковій та науково-технічній діяльності, виробництві (виготовленні) наркотичних засобів, психотропних речовин та лікарських засобів для подальшого застосування у медичній практиці відповідно до вимог цього Закону, за умови забезпечення контролю та простежуваності на всіх етапах такого обігу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» рослина канабіс – будь-яка рослина роду коноплі (Cannabis).

Згідно списку № 3 таблиці І Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770, до рослин, які містять наркотичні засоби та психотропні речовини і обіг яких допускається для промислових цілей, відносяться рослини роду коноплі (Cannabis), якими є рослини будь-якого виду роду канабіс.

Згідно списку № 4 таблиці І Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770, до рослин, що містять наркотичні засоби та психотропні речовини, обіг яких допускається для використання в навчальних цілях, освітній, науковій та науково-технічній діяльності, у виробництві наркотичних засобів, психотропних речовин та лікарських засобів для подальшого застосування в медичній практиці, відносяться рослини роду коноплі (Cannabis), що належать до групи культур лікарських рослин.

Списком № 1 таблиці ІІ Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770, до наркотичних засобів, обіг яких обмежено, віднесено канабіс, смолу канабісу, екстракти і настойки канабісу.

Відповідно до таблиці 1 «Невеликі, великі та особливо великі розміри наркотичних засобів, що знаходяться у незаконному обігу», затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 01.08.2000 № 188, канабіс масою від 2500 грамів і більше становить особливо великий розмір, а канабісу смола від 500 грамів і більше становить особливо великий розмір.

Так, Особа-1 не маючи постійного офіційного джерела доходу, з мотивів швидкого незаконного збагачення, незважаючи на вимоги Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори» усвідомлюючи незаконний характер своїх дій, знаючи способи вирощування рослин коноплі та місця придбання насіння вказаних рослин і необхідного обладнання, а також способи виготовлення наркотичного засобу, обіг якого обмежено – канабісу, у невстановлені під час досудового розслідування місці і час, вирішив організувати незаконну діяльність, направлену на посів і вирощування рослин роду коноплі у кількості п`ятдесят і більше рослин з метою їх збуту, а також подальше незаконне виготовлення та зберігання з метою збуту наркотичного засобу, обіг якого обмежено – канабісу в особливо великих розмірах.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел спрямований на організацію посіву і вирощування рослин коноплі та виготовлення наркотичного засобу, обіг якого обмежено – канабісу, Особа-1 усвідомлюючи потребу в значних фізичних зусилляхта великому проміжку часу необхідному для досягнення цієї злочинної мети, для полегшення вчинення запланованих кримінальних правопорушень, у невстановлений досудовим розслідуванням час, повідомив про свої наміри Особа-2 та ОСОБА_6 і запропонував їм долучитись до розробленого ним злочинного плану у вигляді здійснення незаконного посіву і незаконного вирощування рослин конопель у кількості п`ятдесят і більше рослин з метою їх збуту, а також незаконного виготовлення та зберігання з метою збуту наркотичного засобу, обіг якого обмежено – канабісу.

У свою чергу, ОСОБА_6 та Особа-2, усвідомлюючи можливість швидкого незаконного збагачення, добровільно погодились на пропозицію Особа-1 та долучитись до розробленого ним злочинного плану.

У подальшому ОСОБА_6 , Особа-1 та Особа-2, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, узгодили між собою план реалізації спільного злочинного умислу щодо незаконного посіву і вирощування рослин конопель в кількості п`ятдесят і більше рослин з метою збуту та виготовлення і зберігання з метою збуту наркотичного засобу, обіг якого обмежено – канабісу, розподілили між собою ролі, а саме:

-Особа-1, як організатору спільного злочинного плану, було відведено роль щодо здійснення загального керівництва діями Особа-2 та ОСОБА_6 спрямованими на незаконний посів і вирощування рослин конопель, незаконне виготовлення та зберігання з метою збуту наркотичного засобу, обіг якого обмежено — канабісу, підшукання необхідних об`єктів нерухомості, придбання насіння рослин конопель, обладнання та інших знарядь для вчинення злочину, вжиття заходів щодо недопущення виявлення зазначеної протиправної діяльності працівниками правоохоронних органів, а також вчинення інших дій, спрямованих на доведення злочинного плану до кінця;

-Особа-2 та ОСОБА_6 як виконавцям злочину було визначено здійснення висадження рослин конопель, їх культивування, здійснення комплексу господарських робіт, направлених на систематичний полив, прополювання бур`янів, підв`язування, обробку рослин конопель добривом та вчинення інших дій спрямованих на доведення злочинного плану до кінця.

Крім того, у невстановлений досудовим розслідуванням час, однак не пізніше початку березня 2025 року Особа-1 розповів ОСОБА_8 , що він за участі Особа-2 та ОСОБА_6 планує здійснити незаконний посів та незаконне вирощування з метою збуту рослин конопель, а також виробництво з метою збуту наркотичного засобу, обіг якого обмежено – канабіс в особливо великих розмірах на території Київської області, а також виконуючи роль організатора та свої обов`язки у спільному злочинному плані, попросив ОСОБА_8 посприяти у налагодженні корупційних зв`язків з працівниками правоохоронних органів, які за неправомірну вигоду зможуть покривати зазначену протиправну діяльність.

У свою чергу, ОСОБА_8 розуміючи протиправний характер дій Особа-1, з метою викриття та припинення його злочинної діяльності звернувся до правоохоронних органів.

В подальшому, у період з 22.04.2025 до 13.05.2025, ОСОБА_6 виконуючи роль виконавця у спільному злочинному плані, спільно із Особа-1 та Особа-2, діючи за попередньою змовою між собою, зайняли та підготували земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , для безпосереднього незаконного посіву та незаконного вирощування рослин конопель.

Також з метою конспірації своєї злочинної діяльності та вжиття заходів щодо безпеки при незаконному вирощуванні конопель у кількості п`ятдесят і більше рослин, вчиненому за попередньою змовою групою осіб з метою їх збуту, Особа-1 23.04.2025 замовив послуги щодо облаштування земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , відеоспостереженням, які виконано не пізніше 26.04.2025. Крім того, Особа-1 04.05.2025 замовив послуги з огородження території цієї земельної ділянки, сіткою рабиця, які виконано не пізніше 09.05.2025.

В подальшому, 12.05.2025 Особа-1 замовлено на 13.05.2025 послуги щодо культивації та підготовки до посіву вищевказаної земельної ділянки.

Таким чином ОСОБА_6 спільно із Особа-2 та Особа-1, діючи умисно, за попередньою змовою між собою, маючи підготовлене місце вчинення кримінального правопорушення, а саме земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , та необхідне обладнання, у період часу з 22.04.2025 до 13.05.2025 здійснили незаконний посів насіннярослин конопель на вказаній земельній ділянці, та надалі вчиняли дії, пов`язані з безпосереднім вирощуванням рослин конопель, а саме займались культивуванням вказаних рослин, здійсненням комплексу господарських робіт, направлених на систематичний полив, прополюванням бур`янів, підв`язуванням, обробкою рослин добривом та вчиняли інші дії, необхідні для досягнення очікуваного ними злочинного результату.

При цьому ОСОБА_6 та Особа-2, реалізовуючи обумовлений раніше злочинний план, виконуючи відведену їм роль у вчиненні кримінального правопорушення, особисто займалися культивуванням вказаних рослин конопель, а Особа-1 контролював таку незаконну діяльність та забезпечував постачання необхідних знарядь вчинення кримінального правопорушення, тобто здійснював необхідний контроль та фінансування кримінального правопорушення.

У подальшому, в невстановлений досудовим розслідуванням час, однак не пізніше 26.09.2025, ОСОБА_6 діючи умисно, за попередньою змовою із Особа-2 та Особа-1, реалізовуючи обумовлений раніше злочинний план, виконуючи відведену йому роль виконавця у вчиненні кримінального правопорушення, на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_3 , шляхом відокремлення частин з вирощених ними рослини роду коноплі зібрали канабіс, загальною масою 96 749,22 г (у перерахунку на висушену речовину), та перевезли його до домогосподарства за адресою: АДРЕСА_4 , для подальшого зберігання.

Крім того, під час проведення обшуку, який розпочато 28.09.2025 на земельній ділянці, на якій було здійснено вирощування рослин коноплі за адресою: АДРЕСА_3 , було виявлено та вилучено 343 рослини коноплі.

Таким чином, ОСОБА_6 , обвинувачується у незаконному посіві та незаконному вирощуванні конопель у кількості п`ятдесят і більше рослин, вчиненому за попередньою змовою групою осіб з метою збуту, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 310 КК України.

Крім того, ОСОБА_6 діючи умисно, за попередньою змовою із Особа-2 та Особа-1 продовжуючи реалізацію спільного злочинного плану спрямованого на виробництво, зметою збуту, наркотичного засобу, обіг якого обмежено – канабіс в особливо великих розмірах, у період часу з 22.04.2025 до 13.05.2025 незаконно посіяли та до 26.09.2025 виростили рослини конопель у кількості понад п`ятдесят рослин, на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_3 .

У подальшому, в невстановлений досудовим розслідуванням час, однак не пізніше 26.09.2025, ОСОБА_6 діючи, за попередньою змовою із Особа-2 та Особа-1, виконуючи відведену йому роль виконавця у вчиненні кримінального правопорушення, перебуваючи на вказаній земельній, шляхом відокремлення частин з вирощених ними рослини коноплі зібрали канабіс, загальною масою 96 749,22 г (у перерахунку на висушену речовину), чим здійснили незаконне виробництво з метою збуту наркотичного засобу, обіг якого обмежено – канабіс в особливо великих розмірах.

Після цього, у невстановлений досудовим розслідуванням час, однак не пізніше 26.09.2025, ОСОБА_6 діючи умисно, за попередньою змовою із Особа-2 та Особа-1 реалізовуючи обумовлений раніше злочинний план, виконуючи відведену йому роль виконавцяу вчиненні кримінального правопорушення, перевезли незаконно отриманий наркотичний засіб, обіг якого обмежено – канабіс, в особливо великих розмірах, загальною масою 96 749,22 г (у перерахунку на висушену речовину) з території земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , на територію домогосподарства за адресою: АДРЕСА_4 , де залишили його на зберігання.

28.09.2025 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_4 , виявлено та вилучено наркотичний засіб, обіг якого обмежено – канабіс, в особливо великих розмірах, загальною вагою 96 749,22 г (у перерахунку на висушену речовину).

Таким чином, ОСОБА_6 , обвинувачується у незаконному виробництві, перевезені та зберіганні з метою збуту наркотичних засобівв особливо великих розмірах, вчинених за попередньою змовою групою осіб тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

У судовому засіданні прокурор вказав, що 31.03.2026 в м Києві між ним, як прокурором першого відділу першого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 62026000000000334, від 31.03.2026 з одного боку, та обвинуваченим у цьому провадженні ОСОБА_6 з іншого боку, в присутності захисника ОСОБА_4 укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно із вказаною угодою :

«1.1. Прокурором під час вирішення питання про укладення цієї угоди про визнання винуватості відповідно до вимог ст. 470 КПК України враховано такі обставини:

1) ступінь та характер сприяння підозрюваного у здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні, а саме активне сприяння підозрюваного ОСОБА_6 розкриттю кримінального правопорушення, що полягало у повідомленні слідчому та прокурору обставин вчиненого кримінального правопорушення;

2) надання ОСОБА_6 викривальних показань стосовно злочинних дій інших осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 310 КК України, а саме ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ;

3) характер і тяжкість повідомленої підозри ОСОБА_6 , яка полягає у здійсненні ним незаконного посіву та вирощування рослин коноплі, а також виготовлення, перевезення та зберігання з метою збуту канабісу. Водночас ОСОБА_6 не був організатором злочинної діяльності, діяв як виконавець, виконуючи відведені йому функції, та не приймав рішень щодо планування і керівництва. Його участь була обумовлена матеріальними труднощами та відсутністю стабільного доходу. Шкоди правам та інтересам окремих осіб не завдано;

4) наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидкого досудового розслідування і судового провадження, яке забезпечить повне, своєчасне та невідворотне покарання;

5) критична оцінка підозрюваним ОСОБА_6 своєї поведінки, у тому числі шляхом повного визнання вини, та його щире каяття.

1.2. Прокурором під час вирішення питання про укладення цієї угоди про визнання винуватості відповідно до вимог ст. 470 КПК України враховано також інші обставини:

1)належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_6 ;

2)характер і тяжкість вчинених підозрюваним ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, відсутність потерпілих та шкоди внаслідок їх вчинення;

3)особу підозрюваного ОСОБА_6 , який раніше не судимий, характеризується позитивно;

4)обставини, які згідно зі ст. 66 КК України пом`якшують покарання, а саме щире каяття (п. 1 ч. 1);

5)обставини, не передбачені в ч. 1 ст. 66 КК України, які можуть бути враховані як такі, що пом`якшують покарання:

а) відсутність заподіяної кримінальним правопорушенням шкоди (збитків), відсутність потерпілих;

б) зобов`язання підозрюваного в подальшому співпрацювати зі стороною обвинувачення у викритті злочинних дій інших учасників кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 310 КК України, у кримінальному провадженні № 62025000000000328 від 25.03.2025 та кримінальних провадженнях, що у подальшому можуть бути виділені з нього у порядку ст. 217 КПК України, та надати правдивих викривальні показання в суді про всі обставини вчинення іншими особами зазначених кримінальних правопорушень;

в) добровільне зобов`язання підозрюваного перерахування грошових коштів в сумі 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку та потреб Збройних Сил України.

Обставин, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання підозрюваного ОСОБА_6 , не встановлено.

2. Стороною обвинувачення у кримінальному провадженні підозрюваному ОСОБА_6 роз`яснено, що:

?відповідно до ч. 2 ст. 473 КПК України наслідком укладення та затвердження угоди про визнання винуватості для прокурора, підозрюваного чи обвинуваченого є обмеження їх права оскарження вироку згідно з положеннями ст. ст. 394, 424 КПК України, а для підозрюваного чи обвинуваченого – також його відмова від здійснення прав, передбачених абз. 1 та 4 п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України;

?відповідно до ч. 4 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений: обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч. ч. 4, 6, 7 ст. 474 КПК України, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди;

– відповідно до ч. 3 ст. 424 КПК України вирок суду першої інстанції на підставі угоди після його перегляду в апеляційному порядку, а також судове рішення суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на такий вирок можуть бути оскаржені в касаційному порядку: засудженим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без згоди засудженого на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч. ч. 4–7 ст. 474 КПК України, у тому числі нероз`яснення засудженому наслідків укладення угоди;

– відповідно до ст. 474 КПК України:

1. Якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, обвинувальний акт з підписаною сторонами угодою невідкладно надсилається до суду. Прокурор має право відкласти направлення до суду обвинувального акта з підписаною сторонами угодою до отримання висновку експерта або завершення проведення інших слідчих дій, необхідних для збирання та фіксації доказів, які можуть бути втрачені зі спливом часу, або які неможливо буде провести пізніше без істотної шкоди для їх результату у разі відмови суду в затвердженні угоди.

2. Розгляд угоди про визнання винуватості проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов`язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження. Відсутність інших учасників судового провадження не є перешкодою для розгляду.

3. Якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.

4. Перед ухваленням рішення про затвердження угоди про визнання винуватості суд під час судового засідання повинен з`ясувати в обвинуваченого, чи цілком він розуміє:

1) що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права:

?мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення;

?мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно;

?допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь;

2) наслідки укладення та затвердження угод, передбачені ст. 473 цього Кодексу;

3) характер кожного обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим;

4) вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

5. Суд зобов`язаний переконатися в судовому засіданні, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Для з`ясування добровільності укладення угоди у разі необхідності суд має право витребовувати документи, у тому числі скарги підозрюваного чи обвинуваченого, подані ним під час кримінального провадження, та рішення за наслідками їх розгляду, а також викликати в судове засідання осіб та опитувати їх.

6. Суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо:

1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди;

2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства;

3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;

4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися;

5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань;

6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

У такому разі досудове розслідування або судове провадження продовжуються у загальному порядку.

1.Повторне звернення з угодою в одному кримінальному провадженні не допускається;

– відповідно до ст. 475 КПК України:

1. Якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

2. Вирок на підставі угоди повинен відповідати загальним вимогам до обвинувальних вироків з урахуванням особливостей, передбачених ч. 3 цієї статті.

3. Вирок на підставі угоди може бути оскаржений у порядку, передбаченому цим Кодексом, з підстав, передбачених ст. 394 цього Кодексу;

– відповідно до ст. 476 КПК України:

1. У разі невиконання угоди про примирення або про визнання винуватості потерпілий чи прокурор відповідно мають право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.

2. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, розглядається в судовому засіданні за участю сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження. Відсутність інших учасників судового провадження не є перешкодою для судового розгляду.

3. Суд своєю ухвалою скасовує вирок, яким затверджена угода, якщо особа, яка звернулася з відповідним клопотанням, доведе, що засуджений не виконав умови угоди. Наслідком скасування вироку є призначення судового розгляду в загальному порядку або направлення матеріалів провадження для завершення досудового розслідування в загальному порядку, якщо угода була ініційована на стадії досудового розслідування.

4. Ухвала про скасування вироку, яким була затверджена угода, або про відмову у скасуванні вироку може бути оскаржена в апеляційному порядку.

5. Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом;

– відповідно до ст. 389-1 КК України умисне невиконання засудженим угоди про примирення або про визнання винуватості – карається пробаційним

наглядом на строк до трьох років або обмеженням волі на той самий строк).

?відповідно до ст. 63 Конституції України особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначене законом;

?відповідно до ст. 18 КПК України:

1. Жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення.

2. Кожна особа має право не говорити нічого з приводу підозри чи обвинувачення проти неї, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання, а також бути негайно повідомленою про ці права.

3. Жодна особа не може бути примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні її близькими родичами чи членами її сім`ї кримінального правопорушення.

Ознайомившись з наведеними положеннями КПК та правами, ОСОБА_6 повідомив, що вони йому роз`яснені та зрозумілі.

3. Беззастережне визнання винуватості

Підозрюваний ОСОБА_6 ініціював перед прокурором укладення угоди про визнання винуватості у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 310, ч. 3 ст. 307 КК України.

Підозрюваний ОСОБА_6 повністю та беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених

ч. 2 ст. 310, ч. 3 ст. 307 КК України, в обсязі повідомленої йому підозри за викладених вище обставин та зобов`язується беззастережно визнати свою

винуватість в обсязі висунутого йому обвинувачення в суді.

4. Зобов`язання, які добровільно бере на себе підозрюваний

за угодою про визнання винуватості

ОСОБА_6 бере на себе обов`язок добровільного перерахування грошових коштів в сумі 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку та потреб Збройних Сил України.На підтвердження виконання цього обов`язку підозрюваний (його представник) надасть прокурору копію платіжного документа, який підтверджує здійснення розрахункової операції.

ОСОБА_6 зобов`язується співпрацювати зі стороною обвинувачення у викритті злочинних дій інших учасників кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 310, ч. 3 ст. 307 КК України, у кримінальному провадженні № 62025000000000328 від 25.03.2025 та кримінальних провадженнях, що у подальшому можуть бути виділені з нього у порядку ст. 217 КПК України, шляхом надання правдивих викривальних показань про всі обставини вчинення ним та іншими особами зазначених кримінальних правопорушень.

5. Визначення покарання у разі затвердження угоди судом і постановлення вироку

З урахуванням особи підозрюваного та викладених обставин сторони погоджуються, виходячи з вимог ст. ст. 65–70 КК України, запропонувати суду, враховуючи обставини справи, ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ч.ч. 5-6 ст. 12 КК України, належать до тяжкого та особливо тяжкого злочинів, характер та ступінь участі підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, особу підозрюваного, який є раніше не судимим, обставини, що пом`якшують його покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, а саме щире каяття, активне сприяння розкриттю правопорушень, відсутність обставин, що обтяжують покарання, беручи до уваги інтереси суспільства, що полягають у забезпеченні швидкого досудового розслідування і судового провадження, викритті та доведенні кримінального правопорушення, призначення ОСОБА_6 з метою запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, а також необхідного й достатнього для його виправлення за вчинення ним кримінальних правопорушень, узгоджене сторонами покарання:

- за ч. 2 ст. 310 КК України – основне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки;

- за ч. 3 ст. 307 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України – основне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років без конфіскації майна.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на строк визначений судом, а також з покладенням на нього судом обов`язків, передбачених статтею 76 КК України.

6. Інші умови

Цю угоду складено в чотирьох оригінальних примірниках, що мають однакову юридичну силу: перший примірник надається до суду, другий примірник – прокурору, третій примірник – підозрюваному ОСОБА_6 , четвертий примірник – захиснику підозрюваного.

7. Наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості

Підозрюваний розуміє, що відповідно до ч. 2 ст. 473 КПК України наслідком укладання та затвердження цієї угоди є:

Для прокурора, підозрюваного чи обвинуваченого – обмеження їх права на оскарження вироку згідно з положеннями ст. ст. 394, 424 КПК України.

Підстави та порядок оскарження обвинувального вироку, яким затверджено цю угоду, в апеляційному порядку, що визначені в п. 1 ч. 1 ст. 394 КПК України, та в касаційному порядку, що визначені в п. 1 ч. 3 ст. 424 КПК України, мені роз`яснені і є зрозумілими.

Для підозрюваного чи обвинуваченого – відмова від здійснення прав, передбачених абзацами 1, 4 п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України.

Передбачені цією нормою права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину інкримінованого мені кримінального правопорушення, на допит у судовому засіданні свідків обвинувачення, заявляти клопотання, виклик свідків і надання суду своїх доказів, мені роз`яснені і є зрозумілими.

Під час перевірки судом цієї угоди на відповідність вимогам КПК України відповідно до ч. 7 ст. 474 КПК України, у разі встановлення обставин, передбачених п. п. 1 - 6, які перешкоджають затвердженню цієї угоди, суд на виконання вимог абзацу 2 ч. 7 ст. 474 КПК України повертає цю угоду для проведення досудового розслідування в загальному порядку.

8. Наслідки невиконання угоди

Підозрюваний розуміє, що виконання обов`язку іншою стороною в межах цієї угоди цілком залежить від дотримання нею закону і будь-якого положення складеної угоди.

У разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку.

Підозрюваний розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 3891 КК України.

Угоду складено «31» березня 2026 року у 4 (чотирьох) примірниках (перший примірник надається до суду, другий примірник – прокурору, третій примірник – підозрюваному ОСОБА_6 , четвертий примірник – захиснику підозрюваного – адвокату ОСОБА_4 ).»

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, що передбачає відповідальність за ч. 2 ст. 310 та за ч. 3 ст. 307 КК України, надавши стверджувальну відповідь на питання щодо визнання ним вчинення викладених в обвинувальному акті та в угоді про визнання винуватості обставин.

Поведінка обвинуваченого ОСОБА_6 не викликає у суду сумніву щодо правильності розуміння ним змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та щирості його позицій.

Обвинувачений та його захисник просили затвердити угоду про визнання винуватості, розуміючи наслідки її укладення і затвердження, а також наслідки невиконання цієї угоди.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні вказав, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, просить дану угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання.

Представник Білоцерківського районного сектора № 1 філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області проти затвердження угоди судом не заперечувала.

За таких обставин суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_6 своїми діями вчинив :

-незаконний посів та незаконне вирощування конопель у кількості п`ятдесят і більше рослин, вчинене за попередньою змовою групою осіб з метою збуту, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 310 КК України;

-незаконне виробництво, перевезення та зберігання з метою збуту наркотичних засобівв особливо великих розмірах, вчинене за попередньою змовою групою осіб, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 307 КК України.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Так, кримінальне провадження підсудне Володарському районному суду Київської області на підставі частини першої статті 32 КПК України.

Згідно ст. 314 ч. 3 п. 1 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до ч. 5 ст. 469 КПК України, укладення угоди може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 310 та ч.3 ст.307 КК України, який за визначенням ст. 12 КК України, є, відповідно, тяжким та особливо тяжким злочином.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів.

Крім того, судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам КПК України та КК України.

Враховуючи вищенаведене, та беручи до уваги обставини що пом`якшують покарання ОСОБА_6 - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого правопорушення, яке виявляється в тому, що він визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

Суд враховує також обставини, які не передбачені в ч. 1 ст. 66 КК України однак пом`якшують покарання: а саме: відсутність заподіяної кримінальним правопорушенням шкоди (збитків), відсутність потерпілих; зобов`язання обвинуваченого в подальшому співпрацювати зі стороною обвинувачення у викритті злочинних дій інших учасників кримінальних правопорушень, передбачених ч. З ст. 307, ч. 2 ст. 310 КК України, у кримінальному провадженні № 62025000000000328 від 25.03.2025 та кримінальних провадженнях, що у подальшому можуть бути виділені з нього у порядку ст. 217 КПК України, та надати правдивих викривальні показання в суді про всі обставини вчинення іншими особами зазначених кримінальних правопорушень; добровільне зобов`язання обвинуваченого перерахування грошових коштів в сумі 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку та потреб Збройних Сил України, відсутність обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором і обвинуваченим і призначення останньому узгодженої сторонами міри покарання.

Крім того, відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Таким чином, арешт накладений на майно ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 30.09.2025 накладений на втомобіль, що належить обвинуваченому - підлягає скасуванню.

Крім того, як вбачається із матеріалів кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24.12.2025 по справі № 757/65373/25-к до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 170 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка внесена ТОВ «АЛЬТІУС-ПРОМ» на депозитний рахунок ТУ ДСА України в м. Києві 26.12.2025.

ОСОБА_6 був звільнений з ДУ «Київський слідчий ізолятор» по сплаті застави у розмірі 170 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 514760, 00 гривень, застава в дохід держави не була звернена.

Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 202 КПК України, з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Статтею 182 КПК України передбачено, що застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків.

Частиною 8 статті 182 КПК України визначено, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу (ч. 11 ст. 182 КПК України).

Судом встановлено, що на день ухвалення вироку, тобто, в період дії запобіжного заходу у вигляді застави, обвинувачений виконав покладені на нього судом обов`язки, а тому застава підлягає поверненню заставодавцю ТОВ «АЛЬТІУС-ПРОМ» після набрання вироком законної сили.

Щодо долі речових доказів , суд зазначає, що згідно наданої прокурором постанови про виділення матеріалів досудового розслідування в окреме провадження та доручення здійснення досудового розслідування від 31.03.2026 – речові докази виділені в інше кримінальне провадження .

Процесуальні витрати по кримінальному провадженні відсутні.

Прокурор в судовому засіданні перед судом не ставив питання щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченому до набрання вироком законної сили та з учасниками процесу дане питання не обговорювалось. Враховуючи, що обвинувачений не становить собою суспільної небезпеки та не ухилявся від викликів до суду, тому при таких обставинах, запобіжний захід йому не доцільно змінювати.

Керуючись ст.ст. 373, 374, 475 КПК України, суд, -

ухвалив:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 31.03.2026 в м. Київ між прокурором першого відділу управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань офісу генерального прокурора ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_6 на підставі ст. ст. 468, 469, 472 КПК України, у кримінальному провадженні № 62026000000000334 від 31.03.2026.

Визнати винним ОСОБА_6 ,у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 310 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Його ж визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`ять) років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_6 ,покарання у виді 5 (п`ять) років позбавлення волі без конфіскації майна.

Застосувати до ОСОБА_6 ст.75 КК України і звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 (три) роки.

Відповідно до п.п. 1, 2, ч. 1, п. 2 ч. 3 ст.76 КК України на ОСОБА_6 , покласти обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації .

У зв`язку з прийнятим рішенням про звільнення ОСОБА_6 , від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст. 77 КК України додаткове покарання у виді конфіскації майна не застосовується.

Запобіжний захід застосований до ОСОБА_6 у вигляді застави з покладеними на нього обов’язками, залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Після набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_6 ,у вигляді застави з покладеними обов`язками - скасувати.

Заставу у розмірі 514760 (п`ятсот чотирнадцять сімсот шістесят) гривень 00 копійок, внесену заставодавцем ТОВ «АЛЬТІУС-ПРОМ» згідно ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24.12.2025 на депозитний рахунок ТУ ДСА України в м. Кииєві, повернути заставодавцю ТОВ «АЛЬТІУС-ПРОМ» відповідно до ст. 182 КПК України, після набрання вироком законної сили.

Арешт накладений на майно ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 30.09.2025 - скасувати. Автомобіль марки «SUBARU LEGACY» д.н.з. НОМЕР_1 VIN-код НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_6 – повернути взаснику.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні № 62026000000000334 від 31.03.2026 - відсутні.

Речові докази у кримінальному провадженні № 62026000000000334 від 31.03.2026 – відсутні.

Роз`яснити ОСОБА_6 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Володарський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку обвинуваченим, виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди. Прокурором виключно з підстав призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, його захиснику та прокурору.

Суддя ОСОБА_1