Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №295/5779/25 — Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/5779/25

Категорія 62

2-др/295/42/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

головуючої судді Єригіної І.М.,

при секретарі судового засідання Барашивець Т.С.,

за участю:

представника позивача адвоката Нагорного Д.В.,

розглянувши y відкритому судовому засіданні заяву, подану представником відповідача адвокатом Горловим Є.С., про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

14.11.2025 та 05.12.2025 до суду надійшла заява адвоката Горлова Є.С., в якій він просить стягнути з позивача судові витрати за надання правничої допомоги в сумі 21000,00 грн, які понесла ОСОБА_2 у зв`язку з розглядом даної цивільної справи, за результатами якої рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 24.11.2025 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення порядку користування житловим приміщенням, відмовлено в повному обсязі, а тому посилаючись на норми ст. 141 ЦПК України вважає, що такі витрати підлягають стягненню з позивача.

Представник позивача адвокат Нагорний Д.В. в судовому засіданні заперечив з підстав недоведеності проведення оплати, неспівмірності їх розміру проведеній роботі та порушенням строків на звернення до суду із заявою про стягнення витрат на правову допомогу.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 270 ЦПК України неприбуття у судове засідання, в якому вирішується питання про ухвалення додаткового рішення, осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Згідно зі ст. 107 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши заяву представника відповідача адвоката Горлова Є.С. про стягнення витрат на правничу допомогу, матеріали цивільної справи №295/5779/25, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування житловим приміщенням.

24.11.2025 року рішенням Богунського районного суду м. Житомира в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення порядку користування житловим приміщенням, відмовлено в повному обсязі.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 16.02.2026 року рішення Богунського районного суду м. Житомира від 24 листопада 2025 року в частині відмови в задоволенні вимог про встановлення порядку користування житловим приміщенням змінити, викладено мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови. Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 24 листопада 2025 року в частині відмови в задоволенні вимог про зобов`язання ОСОБА_2 не чинити перешкод у користуванні житловим приміщенням залишено без змін.

Разом з тим, в рішенні суду не вирішено питання щодо стягнення витрат на надання професійної правничої допомоги.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частина перша статті 15 ЦПК України визначає, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Пунктому 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Повноваження адвоката, як представника, підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (частина четверта статті 62 ЦПК України).

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пункт 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» установлює, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Порядок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу здійснюється відповідно до статей 133, 134, 137, 141 ЦПК України.

Згідно положень частини 1, пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За правилами п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача у разі відмови в позові.

В відзиві на позовну заяву представник відповідача адвокат Горлов Є.С. заявляв вимогу про стягнення з позивача понесених ним витрат на правничу допомогу, вказавши лише її орієнтовний розмір, що складає 30000-40000,00 грн.

14.11.2025 та 05.12.2025 року адвокат Горлов Є.С. направив до суду заяву про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені витрат на правничу допомогу у розмірі 21000,00 грн.

На підтвердження понесених відповідачем витрат на правничу допомогу суду надані:

- договір про надання правничої допомоги, укладений 30.04.2025 року між ОСОБА_2 та адвокатом Стаховим А.О., що підписаний адвокатом Горловим Є.С.;

- рахунок та детальний опис робіт (наданих послуг до договору про надання правничої допомоги від 14.11.2025 року.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Вившивши документи, надані представником відповідача адвокатом Горловим Є.С. для підтвердження понесених витрат надання правничої допомоги та їх розміру, суд звертає увагу, що в наданому представником відповідача рахунку та детальному описі робіт (наданих послуг до договору про надання правничої допомоги від 14.11.2025 року йдеться, що оплата послуг буде здійснена протягом 10 днів з дня набрання рішенням законної сили. Тобто витрати ще не понесені і докази їх понесення не надані, а є лише наміри на можливе майбутнє та за настання певних умов.

Крім того, суд звертає увагу, що договір наданий адвокатом Горловим Є.С. укладений 30.04.2025 року між ОСОБА_2 та адвокатом Стаховим А.О., та підписаний адвокатом Горловим Є.С.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.1 ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

За правилами ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, серед іншого, судом не вирішено питання про судові витрати.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).

За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 10.01.2024 року у справі № 285/5547/21, а також у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22.04.2024 р. у справі № 346/2744/21 зроблений правовий висновок, що у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.

Відповідно до ухвали Богунського ровайонного суду м.Житомра від 16.06.2025 року розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування житловим приміщенням проводився в порядку спрощеного позовного провадження.

Дослідивши зміст заяв представника відповідача від 14.11.2025 року та 05.12.2025 року про стягнення витрат на надання правничої допомоги, судом встановлено, що вказані не містять обґрунтувань поважних причин неподання ним доказів, що підтверджують розмір судових витрат до закінчення розгляду справи (в останньому судовому засіданні 12.11.2025 р.).

Таким чином, з огляду на те, що заява про стягнення витрат на правову допомогу подана з порушенням вимог ст.ст. 141, 246 ЦПК України, суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 246, 259, 270, 354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні заяви представника відповідача адвоката Горлова Є.С., про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування житловим приміщенням.

На додаткове рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне додаткове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на додаткове рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду.

Суддя І.М. Єригіна