Вирок від 16 квітня 2026 р. у справі №168/197/26 — Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 168/197/26

Провадження № 1-кп/168/64/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2026 року Старовижівський районний суд Волинської області у складі

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в селищі Стара Вижівка в залі суду кримінальне провадження, внесене до ЄДРДР 24.02.2026 року за № 12026030570000075, про обвинувачення

ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Овадне, Володимир-Волинського району, Волинської області, зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянки України, українки, приватного підприємця, заміжньої, з середньою спеціальною освітою, не судимої,

за ч.2 ст.332 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 будучи обізнана про те, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні з 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, востаннє Указом Президента України № 793/2025 від 20.10.2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 4643-IX від 21.10.2025, продовжено на 90 діб. Крім цього, останній, в силу введення воєнного стану, відомо про оголошення мобілізації в державі та запровадження обмеження виїзду за межі України громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років.

ОСОБА_4 всупереч вищевказаним положенням законодавства, діючи умисно, в умовах правового режиму воєнного стану в Україні, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді незаконного переправлення військовозобов`язаних осіб через державний кордон України та розуміючи порядок перетину державного кордону України, в порушення вимог Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991, Закону України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009, Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України» від 26.03.1994, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993, Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57, без корисливої мети, вирішила сприяти незаконному переправленню двох громадян України через державний кордон України, шляхом надання вказівок та засобів щодо перетину державного кордону України за наступних обставин.

ОСОБА_4 , 05.11.2025, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, дізнавшись від військовозобов`язаних осіб, а саме ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про наміри незаконно перетнути державний кордон України, погодилася сприяти їм, а саме надати засоби для доставки вказаних осіб до лінії державного кордону України, де ОСОБА_6 та ОСОБА_7 мали незаконно перетнути державний кордон України.

Так, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, 05.11.2025 близько 12-ої год., зустріла ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в м. Володимирі по вул. Поліської Січі, 5, Волинської області та надала їм вказівку сісти на заднє сидіння автомобіля марки «Hyundai Sonata», р.н.з. НОМЕР_1 , власником якого являється ОСОБА_8 та покласти рюкзаки з наявним інвентарем необхідним для незаконного перетину державного кордону до багажника автомобіля. Після чого ОСОБА_4 вирушила в напрямку державного кордону України з республікою білорусь, а саме до с. Кропивники, Ковельського району Волинської області, де в подальшому ОСОБА_6 та ОСОБА_7 мали незаконно перетнути державний кордон України.

Рухаючись по автомобільній дорозі сполученням с. Любохини – с. Кропивники, помітивши прикордонний наряд «контрольний пост» на околиці населеного пункту Любохини, Ковельського району Волинської області, усвідомлюючи, що буде викрита працівниками ДПС України, ОСОБА_4 , зупинила на відстані близько 300 метрів від блок поста вищевказаний автомобіль та наказала ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , негайно вийти з автомобіля.

В подальшому, 05.11.2025, близько 14 год. 20 хв., ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які мали намір незаконно перетнути державний кордон України в районі прикордонних знаків 0255-0256 в межах ділянки відповідальності 7-ої прикордонної застави (М.Д.Н.П. Гута) були виявлені працівниками ДПС України, прикордонним нарядом «контрольний пост».

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон України вказівками, наданням засобів, вчиненому щодо кількох осіб, ОСОБА_4 , вчинила кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 332 КК України.

Прокурор та обвинувачена за присутності захисника 24.02.2026 року уклали угоду про визнання обвинуваченою винуватості.

За умовами угоди ОСОБА_9 повністю визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, не заперечує обставин вчинення інкримінованого їй злочину, що викладені в обвинувальному акті, та зобов`язується сприяти судовому розгляду і встановленню обставин вказаного кримінального провадження. Кваліфікація інкримінованого обвинуваченій ОСОБА_4 обвинувачення за ч. 2 ст. 332 КК України, не оспорюється.

Сторонами угоди погоджено, що обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 , у відповідності до ст. 66 КК України, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Іншими обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, є те, що вона 23.02.2026 передала на спеціальний рахунок військової частини НОМЕР_2 для збору коштів на підтримку Збройних Сил України кошти у сумі 100 000 грн – благодійна допомога для забезпечення обороноздатності України (ККДБ 25020100). Крім цього, за місцем проживання характеризується виключно позитивно. Також, ОСОБА_4 , активно займається волонтерською діяльністю. Під час досудового розслідування та судового провадження свої процесуальні обов`язки виконувала сумлінно. Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , у відповідності до ст. 67 КК України, не встановлено.

З врахуванням наявності обставин, що суттєво знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, зокрема, процесуальне спрощення розгляду справи, можливість прискорення судового розгляду, економія бюджетних коштів на витрати, пов`язані з кримінальним провадженням, відсутність суспільного резонансу за фактом скоєння злочину, показання обвинуваченої знайшли своє підтвердження, а також враховуючи відсутність судимостей, обставини, які пом`якшують покарання: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення і враховуючи інтереси суспільства і держави у цілому, практику призначення покарань судами в аналогічній категорії кримінальних проваджень, сторони домовились про можливість за наявності декількох пом`якшуючих покарання обставин, що свідчить про зниження ступеню тяжкості скоєного злочину та суспільної небезпеки підозрюваного, призначити покарання за ч. 2 ст. 332 КК України - 5 (п`ять) років позбавлення волі з позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаною із перевезенням пасажирів, на строк 2 (два) роки. А також досягли згоди про застосування ст. 75, ст.76 КК України під час призначення покарання.

Угода підписана сторонами, надійшла до суду.

У судовому засіданні прокурор вважає за доцільне затвердити угоду про визнання винуватості, укладену з обвинуваченою та призначити їй обумовлене в угоді покарання.

Захисник та обвинувачена просять затвердити угоду, оскільки вона відповідає вимогам закону.

Розглядаючи питання про затвердження вказаної угоди про визнання винуватості, суд доходить такого висновку.

Відповідно до ч.3 ст. 314 КПК України в підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: затвердити угоду або відмовити.

Відповідно до ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Відповідно до ст.475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду та призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 332 КК, який за ступенем тяжкості відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, в яких може бути укладено угоду про визнання винуватості. При цьому судом також встановлено, що обвинувачена розуміє права визначені ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом, та у разі невиконання умов угоди, визнає вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення та надала згоду на призначення узгодженого сторонами угоди про визнання винуватості покарання.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що умови угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та обвинуваченою відповідають вимогам КПК України, міра покарання, узгоджена сторонами угоди, відповідає санкції ч.2 ст.332 КК України і вимогам ст.65 КК України, також укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість затвердження вказаної угоди із призначенням обвинуваченій узгодженої в угоді міри покарання.

Так, відповідно до ст. 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. При цьому також враховуються ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

На виконання вимог ст. 65 КК, обираючи покарання обвинуваченій, суд враховує особу ОСОБА_4 , яка є несудимою, на обліку в нарколога та психіатра не перебуває, є підприємцем, має постійне місце проживання, за яким позитивно характеризується. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, немає, обставинами, що пом`якшують покарання, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, надання благодійної допомоги.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що міра покарання, визначена в угоді, – п`ять років позбавлення волі з позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаною із перевезенням пасажирів на строк два роки, відповідає вимогам закону.

Відповідно до ст. 75 КК України передбачено, що якщо при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Таким чином, на виконання положень ст. 75 КК України, враховуючи характер і тяжкість вчиненого злочину, особу винної, яка вперше притягається до кримінальної відповідальності, є підприємцем, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку нарколога та психіатра не перебуває, обставини справи, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченої можливе без ізоляції від суспільства та про можливість виправлення обвинуваченої без відбування основного покарання і її звільнення на підставі ст.75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням, але за умови контролю за її поведінкою.

Враховуючи обставини злочину та його тяжкість, особу обвинуваченої, суд вважає за необхідне встановити обвинуваченій іспитовий строк тривалістю один рік з покладенням на неї обов`язків, визначених ч.1 ст.76 КК України.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України, а саме: автомобіль марки «Hundai Sonata» р.н.з. НОМЕР_1 , що переданий на зберігання ОСОБА_8 , - повернути ОСОБА_8 ; мобільний телефон марки «Iphone 13» ІМЕІ НОМЕР_3 , який переданий на зберігання ОСОБА_4 , залишити у власності ОСОБА_4 .

Арешт, накладений на майно ухвалою слідчого судді Ратнівського районного районного суду Волинської області від 10.11.2025 року та ухвалою слідчого судді Ратнівського районного районного суду Волинської області від 13.11.2025 року необхідно скасувати в порядку вирішення долі речових доказів.

Керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 468, 469, 475, 615 КПК України, суд

у х в а л и в:

Угоду про визнання винуватості, укладену 24.02.2026 року між прокурором - начальником Ратнівського відділу Ковельської окружної прокуратури ОСОБА_3 і обвинуваченою ОСОБА_4 , за участі захисника ОСОБА_5 ,- затвердити.

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.332 КК України та призначити їй покарання – 5 (п`ять) років позбавлення волі з позбавленням на права займатися діяльністю, пов`язаною із перевезенням пасажирів на строк два роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк тривалістю один рік.

На підставі ч.1 ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази:

-автомобіль марки «Hundai Sonata» р.н.з. НОМЕР_1 , - повернути ОСОБА_8 ;

-мобільний телефон марки «Iphone 13» ІМЕІ НОМЕР_3 , - повернути ОСОБА_4 .

Арешт, накладений на майно, ухвалою слідчого судді Ратнівського районного районного суду Волинської області від 10.11.2025 року та ухвалою слідчого судді Ратнівського районного районного суду Волинської області від 13.11.2025 року скасувати в порядку вирішення долі речових доказів.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Волинського апеляційного суду через Старовижівський районний суд Волинської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченій та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1