Вирок від 16 квітня 2026 р. у справі №931/773/25 — Локачинський районний суд Волинської області

Справа № 931/773/25

Провадження № 1-кп/931/34/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2026 року селище Локачі

Локачинський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

потерпілої ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду об`єднане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025030510000672 від 06 вересня 2025 року та № 12025035510000340 від 12 жовтня 2025 року про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, з не повною вищою освітою, непрацюючого, одруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , учасника бойових дій, раніше судимого:

- 22.09.2023 вироком Локачинського районного суду Волинської області за ч.1 ст. 122 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, звільнений по відбуттю строку покарання 31.10.2024,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 382, ч. 1 ст. 122 КК України,

в с т а н о в и в:

Обвинувачений ОСОБА_5 достовірно знаючи про наявність постанови Горохівського районного суду Волинської області від 07 серпня 2023 року у справі № 155/251/23 та постанови Володимирського міського суду Волинської області від 02 жовтня 2023 року у справі № 154/3604/23, які набрали законної сили та будучи ознайомлений з ними, з метою невиконання вказаних постанов суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, та маючи реальну можливість їх виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, продовжив керувати транспортним засобом, чим ухилявся від виконання вищевказаних постанов, при наступних обставинах.

Так, 05 вересня 2025 року о 12 год. 20 хв., військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , молодший сержант ОСОБА_5 , будучи позбавлений права керування транспортними засобами відповідно до постанов Горохівського районного суду Волинської області від 07 серпня 2023 року у справі № 155/251/23 та Володимирського міського суду Волинської області від 02 жовтня 2023 року у справі № 154/3604/23, будучи зобов`язаним та маючи реальну можливість виконати дані судові акти, керував автомобілем марки «VOLKSWAGEN PASSAT», н.з. НОМЕР_2 на автодорозі Т-03-11 між селами Кремеш та Козлів Володимирського району, Волинської області, де був виявлений та зупинений працівниками СРПП СПД №1 (селище Локачі) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області «Ливар-11» капралом поліції ОСОБА_6 та капралом поліції ОСОБА_7 , які перебували на добовому чергуванні СПД №1 (с-ще Локачі) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області, на підставі п.1 ст.35 ЗУ «Про Національну поліцію».

Таким чином, ОСОБА_5 інкримінується умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України.

Окрім цього, 11 жовтня 2025 року близько 15 години, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 молодший сержант ОСОБА_5 , знаходячись всередині квартири АДРЕСА_3 , в ході словесного конфлікту зі своєю дружиною, з якою перебуває в шлюбі – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчинив дії, що згідно ч. 17 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 № 2229-VIII являються фізичним насильством - формою домашнього насильства, зокрема, діючи з прямим умислом, спрямованим на заподіяння останній тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх наслідки, наніс декілька ударів кулаком руки в ділянку ребер та спини потерпілої, після чого взяв ніж й наніс один удар в ділянку плеча зліва, внаслідок чого спричинив ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді різаної рани та садна й злам 11 ребра з ліва, що за ступенем тяжкості відноситься до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров`я.

Таким чином, ОСОБА_5 інкримінується заподіяння умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав повністю та не оспорюючи фактичних обставин, місця та часу подій, про які зазначено в обвинувальних актах, показав, що 05 вересня 2025 року керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування постановами суду у 2023 році. Крім того, 11 жовтня 2025 року під час сварки з дружиною на грунті ревнощів завдав їй декілька ударів кулаком та удар ножем в плече. У вчиненому щиро розкаявся, запевнив, що зробив для себе належні висновки, з дружиною примирився, просив суворо його не карати.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 підтвердила факт нанесення їй обвинуваченим ОСОБА_5 тілесних ушкоджень за обставин, зазначених в обвинувальному акті. Зазначила, що пробачила чоловіку, не має жодних до нього претензій, після вказаної події змінився в кращу сторону, просила не призначати покарання, пов`язане із ізоляцією від суспільства.

Суд, у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України, з`ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження зміст обставин, викладених в обвинувальних актах, які ніким не оспорюються, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, а також роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 своїми діями, які виразились в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, а також у заподіянні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`яв вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 382, ч. 1 ст. 122 КК України.

Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчинених кримінальних правопорушень, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінальних правопорушень, тяжкості наслідків, що настали.

Відповідно до змісту ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

При призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до вимог ст.12 КК України, відносяться до нетяжких злочинів, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_5 вину визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, є особою молодого віку, одружений, має постійне місце проживання та позитивну характеристику за місцем проживання, відомості про його офіційне працевлаштування відсутні, у лікаря нарколога та психіатра на обліку не перебуває, є учасником бойових дій, має посередню службову характеристику, раніше судимий, однак призначене покарання відбув.

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , відповідно до ст.66 КК України, суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 67 КК України обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченого є вчинення ним кримінального правопорушення щодо подружжя.

На підставі викладеного, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з огляду на положення ч.2 ст.50 КК України, обираючи серед альтернативних видів покарань, передбачених санкцією закону, за яким визнав ОСОБА_5 винуватим, вважає за необхідне призначити йому покарання за ч.1 ст.382 КК України у виді штрафу, за ч.1 ст. 122 КК України у виді позбавлення волі. Остаточне покарання суд призначає на підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

На думку суду, таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення як обвинуваченим, так і іншими особами, нових кримінальних правопорушень.

Разом з тим, враховуючи особу обвинуваченого, який є особою молодого віку, учасником бойових дій, має міцні соціальні зв`язки, ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, характер дій, які він вчиняв, конкретні обставини справи, приймаючи до уваги наявність обставин, що пом`якшують покарання: щирого каяття, яке полягало у визнанні обвинуваченим своєї провини, у критичному ставленні до своїх дій, висловленні жалю з приводу вчиненого, засудженні своїх вчинків та готовності нести відповідальність, активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення, думку потерпілої ОСОБА_4 , суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання із випробуванням на підставі ст.75 КК України, встановивши при цьому іспитовий строк, із покладенням обов`язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України, що буде достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України, а скасування арешту майна відповідно до ст.174 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366-369, 371, 374, 376 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 382, ч. 1 ст. 122 КК України, та призначити йому покарання:

– за ч. 1 ст. 382 КК України у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень;

– за ч. 1 ст. 122 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Покласти на ОСОБА_5 обов`язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до ч.4 ст.76 КК України нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого, а щодо засуджених військовослужбовців - командирами військових частин.

Іспитовий строк рахувати з моменту проголошення вироку.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Володимирського міського суду Волинської області від 16.10.2025 на речі та майно – скасувати.

Речові докази:

- автомобіль марки «VOLSKWAGEN PASSAT», Р.Н. «03 HA 2516», ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , що зберігається на арешт майданчику за адресою: Волинська обл., сел. Іваничі, вулиця Перемоги, земельна ділянка №0721155100:00:016:0200, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (іноземного зразка) на автомобіль «VOLSKWAGEN PASSAT», серії НОМЕР_4 , яке поміщене в спец пакет НПУ ICR0235247 - повернути власнику ОСОБА_4 ;

- оптичний диск з відеозаписами із «body camera» працівників поліції СПД №1 (сел..Локачі) та службового автомобіля за 05.09.2025 – залишити при матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання;

- кухонний ніж із ручкою чорного кольору з надписом на лезі «BOHMANN», який поміщено до спец пакету НПУ WAR1926341 та зберігається в кімнаті речових доказів Володимирського РВП ГУНП у Волинській області – знищити.

Вирок суду може бути оскаржений учасниками судового провадження до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Локачинський районний суд Волинської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя Локачинського районного суду ОСОБА_1