Постанова від 08 квітня 2026 р. у справі №701/620/25 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 701/620/25

Провадження № 22-ц/821/653/26

Категорія: 310040000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Василенко Л. І.,

суддів : Карпенко О. В., Новікова О. М.,

секретаря – Кукушкіної В. В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

третя особа: Ставищенська селищна рада Білоцерківського району Київської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката Брек Людмили Олегівни на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 26 грудня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Ставищенська селищна рада Білоцерківського району Київської області, про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 06.11.2010 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, про що у відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві було складено актовий запис № 1855.

Від вказаного шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте, сімейне життя сторін не склалося та рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23.12.2013 вказаний шлюб було розірвано.

Позивач зазначила, що фактично шлюбні стосунки з відповідачем припинені на початку 2012 року і з того часу ОСОБА_2 разом з сином не проживає, участі у його вихованні не бере, з ним не спілкується, морально та матеріально дитину не підтримує та фактично самоусунувся від виконання батьківських обов`язків.

На сьогоднішній день дитина повністю перебуває на утриманні матері, що підтверджується відповідними документами.

Крім того, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 20.04.2012 позов ОСОБА_4 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 , на користь позивача аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 800 грн, щомісячно, починаючи з 26.08.2012 і до досягнення повноліття, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно розрахунку, заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на 04.06.2025 становить 297 279,22 грн.

Водночас, ОСОБА_1 за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, до кримінальної відповідальності не притягувалась.

Актом Ставищенської селищної ради обстеження матеріально-побутових умов проживання № 488 від 05.05.2025 підтверджено, що ОСОБА_1 , разом з чоловіком ОСОБА_5 , виховує та здійснює необхідний догляд за трьома неповнолітніми дітьми, в тому числі за ОСОБА_3 . Діти здорові, охайні, забезпечені всім необхідним. Умови проживання дітей задовільні, є окремі кімнати для проживання.

Будинок, в якому позивач проживає разом з сім`єю належить їй на праві власності.

Поза тим, згідно Висновоку щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 № 03-06/1420, орган опіки і піклування - виконавчий комітет Ставищенської селищної ради дійшов висновку, що ОСОБА_2 доцільно буде позбавити батьківських прав відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_3 , що відповідає найкращим інтересам дитини з метою забезпечення йому спокійного та стійкого середовища, що і змусило представника позивача звернутися з відповідним позовом до суду.

На підставі вищевикладеного, позивач просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 26 грудня 2025 року – позов задоволено.

Позбавлено ОСОБА_2 , батьківських прав відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що представником позивача надано до суду належні та допустимі докази винної поведінки відповідача щодо своєї дитини та винятковості даного випадку, а саме: відсутність піклування про фізичний і духовний розвиток дитини та свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, що в своїй сукупності свідчить про наявність підстав для застосування до відповідача крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення його батьківських прав щодо неповнолітньої дитини, тому позов про позбавлення батьківських прав підлягає до повного задоволення виключно в інтересах неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погоджуючись із рішенням суду, представник ОСОБА_2 – адвокат Брек Л. О. подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що в ході судового розгляду, а саме під час допиту дитини, було з`ясовано, що вона фактично проживає у гуртожитку, а мати дітей має намір ініціювати процедуру усиновлення з боку нового чоловіка. Зазначені обставини свідчать про цілеспрямовані дії позивача, спрямовані не на забезпечення найкращих інтересів дитини, а на створення підстав для подальшого усиновлення та, як наслідок, усунення біологічного батька від участі у вихованні та спілкуванні з дитиною.

Крім того, зазначила, що відповідач не ухиляється від виконання батьківських обов`язків та виявляє бажання брати участь у вихованні дитини. Скаржник неодноразово виявляв ініціативу щодо підтримання стосунків з сином – намагався телефонувати, відвідувати дитину, передавав матеріальну допомогу через своїх батьків, проте позивач систематично перешкоджала такому спілкуванню та створювала емоційно напружені ситуації при зустрічах.

Наголосила, що скаржник не втратив бажання брати участь у вихованні дитини та готовий поступово відновлювати контакт в м`який, психологічно безпечний для дитини спосіб.

Зауважила, що ОСОБА_2 перебуває у повторному шлюбі, де виховує трьох дітей, які проживають разом з ним та знаходяться під його опікою.

Щодо сплати аліментів, акцентувала на тому, що ОСОБА_2 з травня 2025 року систематично сплачує аліменти та наразі працює над відновленням фінансової стабільності, маючи намір повністю погасити заборгованість і надалі сумлінно виконувати свої батьківські обов`язки.

Відзив на апеляційну скаргу

25.02.2026 від представника ОСОБА_1 – адвоката Головатюка В. В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги представника ОСОБА_2 – адвоката Брек Л. О., а рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 25 грудня 2025 року – залишити без змін.

Вказав, що позивачем вчинено всі дії та зібрані належні та допустимі докази, які в сукупності доводять самоусунення відповідача від виконання батьківських обов`язків щодо сина, з моменту його народження.

Вважає, що позбавлення батьківських прав біологічного батька дитини повністю відповідає інтересам дитини, оскільки в похилому віці батьки мають право звернутись до суду із позовом про їхнє утримання дітьми, відтак, в дній ситуації може мати місце несправедлива ситуація, коли син, який жодного разу не бачив свого батька та не отримував батьківського піклування, в подальшому може мати обов`язок по утриманню такого батька.

Звернув увагу, що в даній справі представництво інтересів відповідача здійснював представник, сам же ОСОБА_2 в судові засідання не з`являвся, що свідчить про відсутність інтересу до дитини.

Зауважив, що при наявному реальному бажанні приймати участь у вихованні дитини та за наявності будь-яких перешкод зі сторони матері, відповідач мав право подати цивільний позов до суду та/або отримати висновок органу опіки та піклування щодо визначення годин побачення дитини з батьком, проте, оскільки цього зроблено не було, посилання скаржника щодо бажання спілкуватись з сином є введенням суду в оману.

Переконаний, що заперечення відповідача на позовну заяву, останнім вчинено по двом причинам. Перша – перешкоджання та створення труднощів позивачу при досягненню нею бажаного результату – позбавлення батьківський прав та друга – уникнення статусу в суспільстві – «особа позбавлена батьківських прав».

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що 06.11.2010 між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 укладено шлюб, про що у відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві було складено актовий запис № 1855. Прізвище дружини змінено на ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 15).

Від вказаного шлюбу народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 30.08.2011 (т. 1 а.с. 17).

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва № 755/28013/13-ц від 23.12.2013 шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 розірвано (т. 1 а.с. 19).

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва № 2604/6871/2012 від 20.04.2012 позов ОСОБА_8 , задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_8 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 800 грн, щомісячно, починаючи з 26.01.2012 і до досягнення повноліття, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (т. 1 а.с. 20).

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського управління юстиції у м. Києві від 03.10.2014 відкрито виконавче провадження № 44942101 (ідентифікатор для доступу 0468Д6А835АГ) з примусового виконання виконавчого листа Дніпровського районного суду № 2604/6871/12 від 13.09.2013 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 21).

З реєстру виконавчих проваджень, встановлено, що вищевказане виконавче провадження перебуває в статусі «примусове виконання» (т. 1 а.с. 22).

Згідно розрахунку заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на 04.06.2025 становить 297 279,22 грн. (т. 1 а.с. 23-24).

28.07.2023 між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 укладено шлюб, про що у Ставищенському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції було складено актовий запис № 62. Прізвище дружини змінено на ОСОБА_9 (т. 1 а.с. 16).

З довідки Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області № 489 від 05.05.2025 вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , та перебуває на її утриманні (т. 1 а.с. 35).

Відповідно до довідок Ставищенського НВК № 1 «загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - педагогічний ліцей» від 16.12.2019 № 01-28/171 та від 08.02.2021 № 01-28/43 батько учня ОСОБА_3 не бере участі у вихованні дитини, жодного разу не був присутнім на батьківських зборах (т. 1 а.с. 25, 26).

Згідно довідки комунального закладу Київської обласної ради «Київський обласний ліцей» № 01-16/169 від 08.05.2025 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 02.09.2024 навчається в 7 класі вказаного комунального закладу і перебуває на неповному державному утриманні (т. 1 а.с. 27).

З акту від 07.05.2025, складеного соціальним педагогом ОСОБА_10 , та класним керівником Василенко Л. М., комунального закладу Київської обласної ради «Київський обласний ліцей», вбачається, що батько неповнолітнього ОСОБА_3 , - ОСОБА_2 в період з 02.09.2024 по 07.05.2025 сина не відвідував, на вихідні та канікули не забирав додому, участі у вихованні не приймав і з педагогами не спілкувався, станом здоров`я та розвитку дитини не цікавився. Матеріально не утримував (т. 1 а.с. 28).

З характеристики на ліцеїста комунального закладу Київської обласної ради «Київський обласний ліцей» ОСОБА_11 , 2011 року народження, вбачається, що він бере активну участь у громадському житті школи та класу, займається в спортивному гуртку. Також зазначено, що мати ліцеїста цікавиться навчанням та поведінкою сина, відвідує класні та загальношкільні батьківські збори. Батько ліцеїста за період навчання сина у ліцеї успіхами дитини не цікавився та освітній заклад не відвідував (т. 1 а.с. 299).

Згідно відповіді директора КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» № 156 від 04.06.2025 на адвокатський запит вбачається, що загальний стан здоров`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовільний (т. 1 а.с. 30-33).

З листа Служби у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації № 40-М-193 від 19.04.2021 вбачається, що батька дитини ОСОБА_2 неодноразово запрошували для співбесіди, але він не з`являвся і двері квартири за адресою: АДРЕСА_2 , членам комісії не відчиняє. В зазначеному листі рекомендовано по питанню доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , звернутися до органу опіки і піклування за місцем фактичного проживання дитини (т. 1 а.с. 34).

Згідно характеристик Ставищенської селищної ради та ПП «Альтанка», ОСОБА_1 за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, до кримінальної відповідальності не притягувалась (т. 1 а.с. 36, 38).

Актом Ставищенської селищної ради обстеження матеріально-побутових умов проживання № 488 від 05.05.2025 підтверджено, що ОСОБА_1 , разом з чоловіком ОСОБА_5 виховує та здійснює необхідний догляд за трьома неповнолітніми дітьми, в тому числі за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Діти здорові, охайні, забезпечені всім необхідним. Умови проживання дітей задовільні, є окремі кімнати для проживання (т. 1 а.с. 42-43).

Згідно договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого державним нотаріусом Ставищенської державної нотаріальної контори Цимбалюк В. М., від 10.06.2015, будинок, в якому ОСОБА_1 , проживає разом з сім`єю належить їй на праві власності (а.с. 44-47).

25.06.2025 виконавчим комітетом Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області за № 03-06/1420 складено «Висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 », відповідно до якого орган опіки і піклування - виконавчий комітет Ставищенської селищної ради дійшов висновку, що ОСОБА_2 доцільно буде позбавити батьківських прав відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідає найкращим інтересам дитини з метою забезпечення йому спокійного та стійкого середовища (т. 1 а.с. 53-55).

Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 – адвоката Брек Л. О., представника ОСОБА_1 – адвоката Головатюка В. В., переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам відповідає не в повній мірі, виходячи з наступного.

Статтею 51 Конституції України, ч. 2, ч. 3 ст. 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи у сприятливих умовах дитина перетворюється на гідного правового партнера дорослих членів суспільства.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (ст. 7 Конвенції про права дитини).

Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Частиною 1 ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства»).

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (ст. 141 СК України).

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені ст. 150 СК України.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (ч. 1 ст. 155 СК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (ч. ч. 9-10 ст. 7 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 СК України. Зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони тривалий час не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06 зазначено, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.

У рішенні від 10 вересня 2019 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (заява № 37283/13) Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване ст. 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, ст. 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв`язків означає від`єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім`ї.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (п. 54).

За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 18 лютого 2021 року у справі № 645/920/19, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22).

Суди мають здійснювати поглиблене дослідження всієї сімейної ситуації та цілого ряду факторів, зокрема фактичного, емоційного, психологічного, матеріального та медичного характеру, надавати збалансовану і розумну оцінку відповідних інтересів кожної особи при прийнятті найкращого для дитини рішення. Суди встановлюють справедливий баланс між різними конкуруючими правами та інтересами, забезпечуючи процесуальну справедливість усього процесу.

У ч. 5, ч. 6 ст. 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

З наявних матеріалів справи та пояснень сторін встановлено, що відповідач тривалий час не бере участі у вихованні сина, не забезпечує його підготовку до самостійного життя, з ним не спілкується.

Відповідно до висновку виконавчого комітету Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області № 03-06/1420 від 25.06.2026 щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в м. Києві держаної адміністрації з метою залучення батька неповнолітнього ОСОБА_12 до виконання батьківських обов`язків неодноразово запрошувала для співбесіди, але він не з`являвся і двері квартири за адресою: АДРЕСА_2 членам комісіїї не відчиняв (т. 1 а.с. 53 – 55).

Поза тим, апеляційний суд звертає увагу, що з відповіді служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в м. Києві держаної адміністрації на звернення ОСОБА_8 від 19.04.2021 вбачається, що при відвідуванні квартири за адресою: АДРЕСА_2 членам комісіїї ніхто не відчиняє, але сусіди повідомили, що ОСОБА_2 за даною адресою не проживає більше 10 років (т. 1 а.с. 34).

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 15 листопада 2023 року в справі № 932/2483/21, від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 07 лютого 2022 року в справі № 759/3554/20, від 26 липня 2021 року в справі № 638/15336/18).

Висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, носить рекомендаційний характер, не містить однозначних обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування відносно відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, а тому відповідно до ч. 6 ст. 19 СК України апеляційний суд з ним не погоджується.

Крім того, колегія суддів апеляційного суду акцентує увагу, що у відзиві на позовну заяву та у апеляційній скарзі скаржник зазначив, що не ухиляється від виконання батьківських обов`язків та виявляє бажання брати участь у вихованні дитини. Крім того, вказав, що він неодноразово виявляв ініціативу щодо підтримання стосунків з сином – намагався телефонувати, відвідувати дитину, передавав матеріальну допомогу через своїх батьків, проте позивач систематично перешкоджала такому спілкуванню та створювала емоційно напружені ситуації при зустрічах.

Разом з тим, скаржник запевняє, що не втратив бажання брати участь у вихованні дитини, готовий поступово відновлювати контакт в м`який, психологічно безпечний для дитини спосіб та працює над відновленням фінансової стабільності, маючи намір повністю погасити заборгованість і надалі сумлінно виконувати свої батьківські обов`язки.

Отже, у даній справі відповідач заперечує проти позбавлення його батьківських прав, вказуючи, що не втратив інтересу до дітей, що свідчить про його зацікавленість у прийнятті участі у їх житті.

Враховуючи вказану обставину, бажання відповідача брати участь у спілкуванні з сином, його працевлаштування на роботу з метою вчасної сплати аліментів, заперечення останнього щодо позбавлення його батьківських прав, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що відповідача доцільно позбавити батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною. Судом не враховано, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

Колегія суддів вважає, що ухилення від виховання сина протягом тривалого часу стало наслідком неналежного усвідомлення батьком потреби дитини у батьківському захисті та піклуванні.

Апеляційний суд наголошує, що особисті непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки у рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків.

Також суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дітей на їх виховання, захист їх інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дітьми, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

Належних та допустимих доказів винної поведінки та ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків у даній справі не встановлено та позивачем не доведено.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідачу ОСОБА_2 виносилися попередження про неналежне виконання ним батьківських обов`язків і його поведінка не була предметом розгляду жодного компетентного органу.

Посилання суду першої інстанції на несплату відповідачем аліментів на утримання дитини в контексті наявності підстав для задоволення позову про позбавлення батьківських прав є необґрунтованими.

Колегія суддів звертає увагу, що сама лише несплата відповідачем аліментів не є безумовною підставою для позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки існують інші правові механізми впливу на платника аліментів в разі допущення ним порушень (постанови Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 295/12593/19, від 23 лютого 2022 року у справі № 243/10188/19, від 18 травня 2023 року у справі № 759/3563/22).

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49). Наявності таких обставин у цій справі не доведено.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 171 СК України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Озвучена думка дитини про те, що батько на зв`язок не виходить, не шукав його у соціальних мережах та, що в нього є інший батько – ОСОБА_13 , який проживає з ними три роки, не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки її думка не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу неповнолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї.

Колегія суддів наголошує, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Натомість необґрунтоване та передчасне (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини.

У свою чергу, докази, подані позивачем, не свідчать про свідоме ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, а також про необхідність застосування такого виключного заходу саме в інтересах дитини.

При цьому, позивач при розгляді спору не довів суду, яка реальна мета має бути досягнута шляхом позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав та як це змінить існуючу ситуацію на кращу і сприятиме захисту інтересів дитини.

Отже, у справі що переглядається, суд апеляційної інстанції не встановив достатніх підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо його сина, проте вважає за необхідне попередити відповідача про необхідність змінити своє ставлення до виховання дитини.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи зазначене, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 26 грудня 2025 року - скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 263, 374, 376, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката Брек Людмили Олегівни – задовольнити.

Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 26 грудня 2025 року – скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Ставищенська селищна рада Білоцерківського району Київської області, про позбавлення батьківських прав – відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність зміни свого ставлення до виконання батьківських обов`язків по відношенню до сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 16 квітня 2026 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: О. В. Карпенко

О. М. Новіков