Постанова від 13 квітня 2026 р. у справі №949/2023/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2026 року

м. Рівне

Справа № 949/2023/25

Провадження № 22-ц/4815/364/26

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчук Н. М.,

суддів: Хилевича С. В., Шимківа С. С.

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі»

відповідач – ОСОБА_1

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» на рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 17 листопада 2025 року у складі судді Тарасюк А.М., ухвалене в м. Дубровиця Рівненської області,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики. В обґрунтування позовних вимог вказувало, що 4.01.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Гелексі» та відповідачем ОСОБА_3 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи укладено договір позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії №209922 в електронній формі. Відповідно до положень Договору позики Позикодавець надає Позичальнику позику, а Позичальник зобов`язується повернути позику та грошову винагороду за користування позикою у відповідності до умов Договору, в національній грошовій одиниці України – гривні, в сумі та строк встановлений цим Договором. Грошові кошти у позику за цим Договором надаються на умовах невідновлювальної кредитної лінії. Грошові кошти у позику за цим Договором надаються окремими траншами. Позивач зазначає, що товариство не відкриває рахунки споживачам фінансових послуг та не здійснює їх обслуговування. Тому, з метою перерахування коштів Позичальникам, Позивач уклав договір з надавачем платіжних послуг - ТОВ «ФК «Елаенс», що є компанією, яка мала право на надання платіжних послуг. На підставі договору №04/08-17-ПК від 04.08.2017 ТОВ «ФК «Елаенс» (ТМ «Фонді») надавало «ФК «Гелексі» послуги з переказу фізичним особам грошових коштів, без відкриття рахунку. Відповідно до змісту довідки наданої платіжним оператором, у результаті платіжної операції на картковий рахунок Позичальника, було успішно перераховано кошти у сумі 5000 грн. Відповідно до умов договору позики, стандартна процентна ставка становить 1,5 % в день, підвищена процентна ставка у випадку прострочення терміну платежу становить 3,0%. Відповідач не виконував свої грошові зобов`язання належним чином, у зв`язку з чим утворилася заборгованість відповідача перед позивачем на дату подання позову складає 24 595,00 грн., з яких: 5000 грн. – заборгованість за позикою; 19 595 грн., – заборгованість по процентам за користування позикою.

Рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 17 листопада 2025 року у задоволенні вказаних позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції вмотивоване передбаченим законом обов`язком позичальника повернути кредит у строк та на умовах, передбачених договором, та обґрунтовано тими обставинами справи, які вказують на відсутність належних, достатніх і достовірних доказів перерахування позивачем коштів у розмірі кредитного ліміту, оскільки немає відомостей про надання відповідачкою особистих даних позичальника в особистому кабінеті та зазначення номеру банківської картки отримувача коштів НОМЕР_1 , а відтак позовні вимоги про стягнення заборгованості безпідставні та не підлягають до задоволення.

Вважаючи рішення суду незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, ТОВ «Фінансова компанія «Гелексі» оскаржило його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі заперечує висновок місцевого суду про відсутність підстав для стягнення заборгованості з огляду на відсутність доказу перерахування відповідачу коштів за договором, та доводить, що платіжні документи, за якими відбулося зарахування коштів на картку відповідача відповідають вимогам чинного законодавства про фінансовий облік і звітність. У зв`язку з цим вказує на те, що оскільки ТОВ «Фінансова компанія «Гелексі» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наведений позивачем у позовній заяві розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру. Зазначає, що договір разом із відповідними додатками та додатковими угодами, укладеними між відповідачем та кредитором, було підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, чим підтверджено укладання між ним та кредитором такого правочину в електронній формі, оскільки без здійснення входу на сайт кредитора за допомогою логіну та пароля до особистого кабінету, внесення свої персональних даних, номера телефону, договір з додатками до нього між сторонами не було би укладено, а тому вимоги про стягнення тіла кредиту і відсотків за користування ним є обґрунтованим та підтвердженим належними доказами. З наведених підстав просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що договір позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії №209922, згідно п. 1.1 якого ТОВ "ФК "ГЕЛЕКСІ" (позикодавець) надає ОСОБА_3 (позичальник) позику, а позичальник зобов`язується повернути позику та грошову винагороду за користування позикою у відповідності до умов договору, в національній грошовій одиниці України - гривні, в сумі та в строк встановлений цим договором.

Відповідно до п.1.5 договору позики сторони домовились, що за цим договором позикодавець надає, а позичальник отримує перший транш (надалі транш №1) на наступних умовах: сума позики 5000,00 гривень, плата за користування позикою за траншем №1 встановлюється у вигляді фіксованих процентів та складає 1,1% , в день від початкового розміру позики за траншем №1 відповідно п.1.5.1. договору; строк повернення позики за траншем №1 (термін платежу) 22 лютого 2021 року; орієнтовна реальна річна процентна ставка позики за траншем №1 для споживача на дату укладання договору становить 401,50%.

У п.п. 1.5.6 договору позики зазначено, що позика за траншем №1 надається позичальнику в сумі, що зазначена в пп.1.5.1. Договору в безготівковій формі (шляхом зарахування відповідної суми на банківський рахунок/банківську картку вказану позичальником під час надання особистих даних позичальника в особистому кабінеті).

Згідно п. 1.6. договору позики, нарахування процентів за договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою.

Позичальник зобов`язується повністю повернути позикодавцю суми отриманих позик за траншами та виконати всі інші зобов`язання, встановлені договором, не пізніше строків, встановлених цим договором.

У розділі 10 договору позики зазначено, що позичальник підписала договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором (146g2197), а позикодавець в особі директора (4197b4aedc126257).

Матеріали справи містять лист вих. №209922 від 01 серпня 2025 року від ТОВ «ФК «Елаєнс» (ТМ «Фонді»), в якому зазначено, що ТОВ «ФК «Елаєнс» на підставі Договору № 04/08-17 ПК про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку) від 04.08.2017 р. надавало ТОВ «ФК «Гелексі» послуги з переказу грошових коштів фізичним особам, без відкриття рахунку. від ТОВ «ФК «Елаєнс» (ТМ «Фонді») повідомило, що у результаті платіжної операції, ТОВ «ФК «Гелексі», на картковий рахунок отримувача було успішно перераховано грошові кошти.

Деталі транзакції (платіжної операції): 1.) платник коштів: ТОВ «ФК «Гелексі» (код ЄДРПОУ 41229318); 2.) отримувач коштів: ОСОБА_3 ; 3.) номер транзакції в системі: 1358592340; 4.) номер операції: 363628132; 5.) дата проведення платежу: 24.01.2021; 6.) сума платежу 5000,00 грн.; 7.) валюта платежу: гривня UAH; 8.) платіжний засіб (метод): карта; 9.) банк емітент платіжної картки отримувача коштів MONOBANK; 10.) номер банківської картки отримувача коштів НОМЕР_1 .

Спірні відносини між сторонами виникли з приводу неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, і – як наслідок – виникнення заборгованості, про стягнення якої позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно розрахунку заборгованості відповідача, його заборгованість за договором позики №209922 від 24.01.2021 року становить 24 595,00 грн., з яких: 5000 грн. – заборгованість за позикою, 19595 грн., – заборгованість за відсотками за користування позикою.

Правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір був укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18), від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20 (провадження № 61-6379св21).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні належні і достовірні докази перерахування позивачем коштів у розмірі кредитного ліміту, оскільки немає відомостей про надання відповідачкою особистих даних позичальника в особистому кабінеті та зазначення номеру банківської картки отримувача коштів НОМЕР_1 .

Такий висновок апеляційний суд вважає помилковим.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги»: кредитовий переказ - платіжна операція з рахунку платника на підставі платіжної інструкції, наданої платником або надавачем послуг з ініціювання платіжних операцій, за умови отримання згоди платника на виконання платіжної операції, наданої надавачу платіжних послуг платника; переказ коштів без відкриття рахунку – платіжна послуга, що надається платнику з метою переказу коштів у готівковій чи безготівковій формі отримувачу або надавачу платіжних послуг, який діє від імені отримувача, під час якої надавач цієї послуги не використовує відкритий у нього

рахунок платника та/або отримувача.

Згідно ст. 50 Закону України «Про платіжні послуги», небанківські надавачі платіжних послуг забезпечують виконання платіжних операцій користувачів через розрахункові рахунки, відкриті в банках або в розрахунковому банку платіжної системи, учасниками якої вони є. В результаті платіжної операції ініційованої Позикодавцем, за посередництва надавача платіжних послуг, сума коштів в розмірі позики була перерахована на картковий рахунок вказаний Позичальником при укладанні Договору позики, що підтверджується відповідною довідкою, яка додається до позовної заяви.

У відповідності до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Кредитодавець не є банківською установою, не відкриває позичальникам банківські рахунки та не випускає на ім`я позичальників банківські картки, тому перерахування кредитних коштів та зарахування платежів позичальників за Кредитними договорами здійснюється Посередниками на підставі відповідних договорів з Посередниками за допомогою платіжних систем Посередників.

Кредитодавець не здійснює перерахування кредитних коштів Позичальникам зі своїх рахунків. На підтвердження перерахування кредитних коштів Позичальникам та зарахування платежів Позичальників за Кредитними договорами відповідні Посередники надають Кредитодавець довідки (довідки з платіжних систем).

Перерахування кредитних коштів за Кредитними договорами Кредитодавця відповідними посередниками відповідає положенням ст. 6 та ст. 9 Закону України «Про електронну комерцію», а вищевказані докази перерахування кредитних коштів є належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про електронну комерцію» сторони електронного правочину можуть користуватися послугами постачальників послуг проміжного характеру в інформаційній сфері.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронну комерцію» учасниками відносин у сфері електронної комерції є суб`єкти електронної комерції, постачальники послуг проміжного характеру в інформаційній сфері, органи державної влади та органи місцевого самоврядування в частині виконання ними функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Відповідно до п. 2.1. Положення первинні документи – це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 цього Закону первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Зазначені вище вимоги до первинних документів є обов`язковими.

Аналогічні обов`язкові реквізити викладені в п. 2.3. Положення.

Відповідно до п. 2.2. Положення первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Крім того, відповідно до абзацу другого п. 2.3. Положення зазначено, що залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Чинне законодавство у сфері бухгалтерського обліку, зокрема вищезазначені нормативно- правові акти, не містять виключного переліку документів первинної бухгалтерської документації.

Відповідно до ч.1 ст.49 Закону України «Про платіжні послуги», платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача або видачі суми платіжної операції отримувачу в готівковій формі.

Платіжна операція з використанням електронних грошей вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на електронний гаманець отримувача.

Довідка від ТОВ «ФК «Елаєнс» (ТМ «Фонді») містить ключові реквізити (платник, отримувач за іменем, дата, сума, номер транзакції) і у сукупності з договором та розрахунком є належним доказом надходження коштів на картковий рахунок відповідача.

У Постанові Верховного Суду від 17 грудня 2020 року по справі №278/2177/15-ц наведена позиція, згідно з якою розрахунок заборгованості у сукупності з іншими доказами є належним підтвердженням суми заборгованості. У касаційний скарзі Відповідач посилався на те, що судами попередньо не було встановлено на підставі належних та допустимих доказів наявність беззаперечної заборгованості за спірним кредитом. У свою чергу суд справедливо зазначив, що такі доводи не є обґрунтованими та зводяться до переоцінки доказів з огляду на наступне. Зокрема, зазначив, що «У даній справі банк на підтвердження наявності заборгованості та її розміру подав до суду розрахунок заборгованості та виписку по кредитному договору.

Згідно з ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України позичальник зобов`язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору, було здійснено нарахування відсотків у відповідності до умов підписаного ним кредитного договору.

Апеляційний суд також звертає увагу, що відповідачем на заперечення позовних вимог не було надано власного контррозрахунку заборгованості.

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункт 4 та 5 частини третьої статті 2 ЦПК України). Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі №129/1033/13-ц).

Оцінюючи встановлені обставини справи у сукупності та взаємозв`язку із нормами закону, якими ті врегульовані, а також беручи до уваги судову практику в спірних правовідносинах, апеляційний суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за договором позики №209922 від 24.01.2021 року у розмірі 24595 грн., з яких: 5000 грн. – заборгованість за позикою, 19595 грн. – заборгованість за відсотками за користування позикою.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.13 ст. 141 ЦПК України).

Відповідно до підпункту «б» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Як вбачається із матеріалів справи, за подання до суду позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» було сплачено судовий збір у розмірі 2423,00 грн. згідно платіжної інструкції №1101 від 25.08.2025р., а за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції – 3 634,50 грн. відповідно до платіжної інструкції №1192 від 03.12.2025р., тобто в сукупності 6 057,50 грн.. Оскільки позовні вимоги задоволені повністю, то витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню на користь позивача з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог, тобто в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» задовольнити частково.

Рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 17 листопада 2025 року скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» заборгованість за договором позики №209922 від 24.01.2021 року у розмірі 24 595 (двадцять чотири тисячі п`ятсот дев`яносто п`ять) гривень 00 копійок, з яких: 5000 грн. – заборгованість за позикою, 19595 грн. – заборгованість за відсотками за користування позикою.

Стягнути ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 6 057 (шість тисяч п`ятдесят сім) гривень 50 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16 квітня 2026 року.

Головуючий Ковальчук Н. М.

Судді: Хилевич С. В.

Шимків С. С.