Суд: Рівненський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)
Дата: 13 квітня 2026 р.
Справа: №571/311/24
Суддя: Ковальчук Н. М.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 квітня 2026 року
м. Рівне
Справа № 571/311/24
Провадження № 22-ц/4815/729/26
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчук Н. М.,
суддів: Гордійчук С. О., Шимківа С. С.,
секретар судового засідання – Пиляй І. С.
учасники справи:
заявник (боржник) – ОСОБА_1
стягувач – Рівненська обласна прокуратура
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рокитнівського районного суду Рівненської області від 29 січня 2026 року у складі судді Верзуна О. П., постановлену в селищі Рокитне Рівненської області,
в с т а н о в и в :
Ухвалою Рокитнівського районного суду Рівненської області від 29 січня 2026 року заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа №571/311/24, виданого 28.08.2025 року Рокитнівським районним судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Рівненської обласної прокуратури витрат по сплаті судового збору залишено без задоволення.
Вважаючи ухвалу суду незаконною, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі зазначає, що оскаржувана ухвала суду постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неповно з`ясовано обставини справи. Відмовляючи в заяві, суд виходив з того, що ні на дату розгляду справи судом першої інстанції, ні на дату перегляду рішення Рівненським апеляційним судом (27.03.2025 року), відповідач ОСОБА_1 не набув статусу особи, якій встановлено інвалідність, а тому посилання на положення п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» є безпідставним. Вказує, що ст. 432 ЦПК України зокрема передбачає можливість визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню з інших причин. В нашому випадку вбачається саме інша причина – встановлення йому ( ОСОБА_1 ) другої групи інвалідності вже після ухвалення судового рішення про стягнення судового збору. Вказує, що боржник є інвалідом ІІ групи загального захворювання. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються особи з інвалідністю І та ІІ груп. Зазначає, що він як інвалід ІІ групи звільняється від сплати судового збору. Витрати по сплаті судового збору, сплаченого прокуратурою, компенсуються державою, в порядку встановленому КМУ (ч. 6 ст. 141 ЦПК України). Саме тому, що інвалідність йому встановлена вже на стадії виконання судового рішення про стягнення судового збору, а не на стадії судового розгляду, тому він звернувся із відповідною заявою згідно ст. 432 ЦПК України. Визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню жодним чином не означає зміну постанови Рівненського апеляційного суду, як про це зазначає місцевий суд в оскаржуваній постанові. А тому, згідно ст. 432 ЦПК України вбачаються підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Із цих підстав просить скасувати оскаржувану ухвалу суду, та постановити нову, якою визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 571/311/24 виданий 28 серпня 2025 року Рокитнівським районним судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Рівненської обласної прокуратури 63588 грн. судового збору за подання позовної заяви та 95382 грн. за подання апеляційної скарги.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 23.09.2024 року у справі №571/311/24 за позовом керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Березівської сільської ради Сарненського району Рівненської області до ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказів в частині стягнення виплачених коштів внаслідок вчинення адміністративного корупційного правопорушення відмовлено у задоволенні позовних вимог. За результатами його апеляційного перегляду постановою Рівненського апеляційного суду від 27 березня 2025 року апеляційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури задоволено частково, рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 23 вересня 2024 року скасовано та ухвалено нове. Ухвалою Верховного суду від 19.05.2025 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на постанову Рівненського апеляційного суду від 27 березня 2025 року відмовлено.
28 серпня 2025 року Рокитнівським районним судом видано виконавчий лист №571/311/24, згідно з яким з ОСОБА_1 стягнуто на користь Рівненської обласної прокуратури 95 382 грн. судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви, та 95 382 грн. судового збору, сплаченого при поданні апеляційної скарги.
09 жовтня 2025 року державним виконавцем Рокитнівського відділу державної виконавчої служби у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження, про що винесено відповідну постанову.
Божник та його представник просять визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, а судовий збір таким, що не підлягає стягненню, оскільки боржник є інвалідом ІІ групи та відповідно до п.9 ч.1 ст.5 закону України «Про судовий збір» є таким, який звільняється від сплати судового збору. У підтвердження надано витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Як вбачається, із Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, номер витягу 206/25/1624/В, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено другу (ІІ) групу інвалідності, безстроково (п.17.1.6 та п. 17.1.8). З пункту 17.1.5 вбачається, що інвалідність встановлено з 19.05.2025 року.
Таким чином, на дату розгляду справи судом першої інстанції (23 вересня 2024 року) та на дату перегляду рішення Рівненським апеляційним судом (27 березня 2025 року), відповідач ОСОБА_1 не набув статусу особи, якій встановлено інвалідність, а тому його посилання на положення п. 9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» як на підставу звільнення його від сплати судового збору є безпідставним, оскільки вказана норма передбачає пільги щодо сплати судового збору, зокрема, особам з інвалідністю I та II груп під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Відхиляючи апеляційну скаргу, апеляційний суд також враховує, що положення ч.6 ст. 141 ЦПК України, якою урегульовано розподіл судових витрат між сторонами, одна з яких або обидві звільнені від сплати судового збору, та якою керується суд при вирішення питання про їх розподіл, також передбачена для стадії ухвалення рішення, але не на стадії його виконання.
Покликання апелянта на те, що він звернувся із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, в порядку ст. 432 ЦПК України саме тому, що інвалідність йому встановлена вже на стадії виконання судового рішення про стягнення судового збору, а не на стадії судового розгляду, апеляційним судом оцінюються критично.
Так, у постанові Верховного суду від 20 лютого 2019 року (справа № 2-4671/11, провадження № 61-45337св18), суд зазначає, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.
Згідно з частиною другою статті 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником або іншою особою або з інших причин.
Підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові, зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання тощо.
Отже, Верховним судом наголошується, що перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій норми процесуального права. І в такому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
У даному випадку задоволення заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, на стадії виконання рішення суду неминуче потягне за собою зміну змісту резолютивної частини постанови Рівненського апеляційного суду щодо судових витрат, що є неприпустимим.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях по справах «Іммобільяре Саффі проти Італії», «Горнсбі проти Греції», «Жовнер проти України», «Бурдов проти Росії», «Ясіун`єне проти Литви», «Руйану проти Румунії» наголошує на тому, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина «судового процессу» для цілей статті 6.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають свою мету.
У контексті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова «судового розгляду».
Отже, механізм ефективного судового захисту обумовлює у необхідних випадках застосування процедури виконання рішень суду.
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, частково задовольнивши позовні вимоги, та постановив рішення з додержанням вимог норм матеріального та процесуального права, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Рокитнівського районного суду Рівненської області від 29 січня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 16 квітня 2026 року.
Головуючий Ковальчук Н. М.
Судді: Гордійчук С. О.
Шимків С. С.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua