Постанова від 06 квітня 2026 р. у справі №161/6439/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/6439/25 Головуючий у 1 інстанції: Присяжнюк Л. М.

Провадження № 22-ц/802/473/26 Доповідач: Киця С. I.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Киці С. І.,

суддів Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,

секретар судового засідання Черняк О. В.,

з участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Жегестовської К. Г.,

відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Курбай Л. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - ІНФОРМАЦІЯ_1 , Приватний нотаріус Вовчук Марина Володимирівна, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 , поданою представником адвокатом Жегестовською Катериною Георгіївною, та апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 січня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 в квітні 2025 року звернулася в суд з позовом до відповідачів Міністерства оборони України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - ІНФОРМАЦІЯ_1 , приватний нотаріус Вовчук М. В., про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 20.06.2003. У шлюбі народився син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.07.2018 шлюб розірвано. Після розірвання шлюбу проживали разом, як дружина та чоловік у квартирі ОСОБА_1 . Шлюб не реєстрували, оскільки в цьому не було потреби. За час проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини, мали спільний сімейний бюджет, виховували сина, будували плани на майбутнє. У березні 2024 року ОСОБА_4 було мобілізовано на військову службу до Збройних Сил України. ОСОБА_4 під час виконання бойового завдання щодо захисту Батьківщини, суверенітету та територіальної цілісності України у м. Краматорськ Бахмутського району Донецької області загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вона 27.03.2025 звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки шлюб із спадкодавцем розірвано, а також роз`яснено про необхідність звернення до суду із позовом про встановлення факту проживання разом із спадкодавцем, як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу. Просить суд встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка ОСОБА_4 та жінки ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу та перебування у фактичних шлюбних відносинах у період з 10.08.2018 до моменту смерті ОСОБА_4 – ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 січня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач ОСОБА_1 через представника адвоката Жегестовську К. Г. подала апеляційну скаргу на зазначене рішення суду. Вважає його незаконним, постановленим з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд допустив неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права. Вказує, що закон не визначає, які докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання однією сім`єю, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду. Суд не взяв до уваги письмове пояснення побратима ОСОБА_4 ОСОБА_5 , яке засвідчено командиром військової частини, в яких ОСОБА_5 підтверджує, що загиблий та позивач постійно спілкувались як подружжя і характер їх розмов був такий, як притаманний подружжю, яке проживає однією сім`єю та виховує сина; покази свідків. Суд не взяв до уваги відомості ГУ НП у Волинській області від 14.01.2024 № 6209 щодо проживання позивача та ОСОБА_4 з 2003 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 . В той же час суд посилається на акт про постійне місце проживання в квартирі від 21.02.2025 та довідку ОСББ багатоквартирного будинку “Щусєва 2 та 4” про те, що ОСОБА_4 до моменту загибелі проживав з матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 . Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка ОСОБА_4 та жінки ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу та перебування у фактичних шлюбних відносинах у період з 09.08.2018 до моменту смерті ОСОБА_4 – ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на зазначене рішення суду першої інстанції. Вважає його незаконним, постановленим з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд допустив неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права. Вказує, що суд не взяв до уваги те, що позовні вимоги він визнавав, ОСОБА_1 та загиблий ОСОБА_4 є його батьками, факт їхнього спільного проживання після розірвання шлюбу і до моменту загибелі батька засвідчував особисто, оскільки проживав з ними. Вказує, що ОСОБА_4 був основним утриманцем сім`ї, оскільки мати отримала групу інвалідності, а він навчався. Під час відпустки по службі батько повернувся додому, проводив час з ними. На всі свята вони були родиною, разом відпочивали. Мати збирала батька на службу. Визнає вимоги апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 . Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка ОСОБА_4 та жінки ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу та перебування у фактичних шлюбних відносинах у період з 09.08.2018 до моменту смерті ОСОБА_4 – ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідач Міністерство оборони України подало відзив на апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 в якому вказує, що факт спільного проживання, сам по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю. Подібні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 09.04.2020 у справі № 180/2536/18, від 09.06.2021 у справі № 346/5702/18. В судовому засіданні встановлено, що на віськову службу ОСОБА_4 вирушав з дому матері, в якої постійно проживав. Позивач не довела, що вона з ОСОБА_4 мала спільний бюджет, купувала з ним майно для спільного використання, приймали спільну участь у витратах на утримання домоволодіння, інших обставин, які б свідчили про реальність сімейних відносин. Просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції – без змін. Розгляд справи в суді апеляційної інстанції проводити без участі представника відповідача Міністерства оборони України.

Відповідач ОСОБА_3 через представника адвоката Курбай Л. М. подала відзив на апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 в якому вказує, що рішення про відмову у позові є законним та обґрунтованим. Суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права, врахував правові позиції Конституційного та Верховного судів. Судом першої інстанції підставно встановлено, що у відпустку ОСОБА_4 приїхав до житла матері, де знаходились його особисті речі, сезонний одяг, речі повсякденного вжитку. Прибуваючи додому, лишав мамі кошти для оплати спільних комунальних послуг та для придбання побутових речей спільного дому. Приїжджаючи додому, ОСОБА_4 мав фізичну можливість подати спільну заяву про реєстрацію шлюбу, чи зробити це в будь-який момент через застосунок “Дія”. Побратимом загиблого було повідомлено, що ОСОБА_4 мав намір підписати контракт, з причини, що немає чому повертатись, і наміру поновлювати сімейні відносини не мав. Просить апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Відповідач ОСОБА_3 через представника адвоката Курбай Л. М. подала відзив на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 . Вказує, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення діяв у межах та спосіб, визначений законом. Судом правильно застосовано норми матеріального права, враховано правові позиції Конституційного Суду України, Верховного Суду, викладені у рішеннях щодо ознак сім`ї, доведення факту проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу. Судом не порушено норми процесуального права і надана оцінка поданим доказам по справі. ОСОБА_4 фактично проживав разом з матірю, позивачем не доведено наявності спільного бюджету, витрат, спільного ведення господарства, наявність спільних прав та обов`язків позивача та ОСОБА_4 . Просить апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Вовчук М. В. подала заяву про розгляд справи судом апеляційної інстанції без її участі.

Позивач ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Жегестовська К.Г. в суді апеляційної інстанції підтримали апеляційну скаргу з підстав, що в ній наведені; визнали апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 .

Відповідач ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції підтримав подану апеляційну скаргу; визнав апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 . Відповідач ОСОБА_3 , представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Курбай Л. М. апеляційні скарги не визнали, просили відмовити в задоволенні апеляційних скарг та залишити рішення суду без змін.

Інші учасники справи в суд апеляційної інстанції не з`явились.

Апеляційний суд в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційних скарг.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.06.2003 ОСОБА_1 (дошюбне – ОСОБА_6 ) та ОСОБА_4 уклали шлюб, зареєстрований відділом РАГС Луцького міського управління юстиції, актовий запис № 542.

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.07.2018 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , зареєстрований 20.03.2003 відділом РАГС Луцького міського управління юстиції за актовий запис №542 розірвано. Відповідно до змісту позовної заяви ОСОБА_1 подружжя не проживали разом протягом шести місяців до подання позовної заяви – 21.05.2025.

Згідно зі сповіщенням та свідоцтвом про смерть встановлено, що ОСОБА_4 загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Краматорськ Донецької області, при виконанні обов`язків щодо захисту Батьківщини, суверенітету та територіальної цілісності України.

З акту про постійне місце проживання в квартирі від 21.02.2025 та довідкою ОСББ багатоквартирного будинку «Щусєва 2 та 4» №4 від 21.02.2025 встановлено, що станом на січень 2025 року ОСОБА_4 , до моменту загибелі проживав з матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 . Уточнено період проживання та реєстрації ОСОБА_4 - був зареєстрований та проживав за вказаною вище адресою з 27.12.1989 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відомості ГУ НП у Волинській області від 14.01.2025 № 6209 щодо проживання позивачки та ОСОБА_4 з 2003 року та по ІНФОРМАЦІЯ_3 (по дату смерті ОСОБА_4 ) за адресою: АДРЕСА_1 суд першої інстанції до уваги не взяв, оскільки дана обставина не може стверджуватися таким доказом та виходить за межі компетенції працівника поліції, який встановив факт проживання тривалістю понад двадцять років шляхом проведення разової перевірки 14.01.2025.

До матеріалів справи позивачем додані спільні фотокопії ОСОБА_1 та загиблого ОСОБА_4 , особисте листування у месенджерах, квитанції про здійснення переказів коштів.

Позивач при пред`явленні позову посилається на ст. 16, ст. 16-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, які визначають призначення, виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві та осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Зазначає, що встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу надасть їй оформити належну частку у спадковому майні, отримати належну частку одноразової грошової допомоги у зв`язку з смертю цивільного чоловіка, оформити статус члена сім`ї загиблого Захисника України.

Частиною другою статті 3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Виходячи з аналізу норм СК України, сім'єю є соціальна група, яка складається з людей, які зазвичай перебувають у шлюбі, їхніх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв`язками з подружжям, кровних родичів, і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей.

Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

За частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц).

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20).

Закон не визначає, які конкретно докази є беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Апеляційний суд в складі колегії суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що надані позивачем докази у своїй сукупності є недостатніми для задоволення позовних вимог. Судом першої інстанції, з урахуванням наведених вище принципів оцінки доказів, було обґрунтовано зазначено, що позивач не довела ту обставину, що вона у період з 10 серпня 2018 року по 19 грудня 2024 року з ОСОБА_4 мала спільний бюджет, спільне харчування, купувала з ним майно для спільного користування, приймали спільну участь у витратах на утримання домоволодіння, його ремонт, усних чи письмових домовленостей з ним про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Суду не надано жодного доказу за період з серпня 2018 року по березень 2024 року, час мобілізації ОСОБА_4 , які б підтверджували, що у вказаний час вони проживали однією сім`єю як чоловік та жінка. Перебування ОСОБА_4 та позивача у близьких стосунках, присутність у квартирі, в якій проживала позивач та його син, відповідач ОСОБА_2 , надання допомоги по господарству, допомоги для сина не підтверджують, що між ними склались та існували усталені відносини, притаманні подружжю.

Відповідно до пояснень позивача в суді апеляційної інстанції при отриманні субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг у спірний період за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_4 не зазначався як член сім`ї, що проживає по вказаній адресі і не враховувався його дохід.

У свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу за ОСОБА_4 від 23.07.21 вказана його адреса АДРЕСА_2 , а не АДРЕСА_3 , де як вказує позивач він проживав.

Не надано позивачем доказів проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки за час перебування ОСОБА_4 на військовій службі з березня 2024 року по день його загибелі ІНФОРМАЦІЯ_4 . Судом встановлено, що під час мобілізації на військову службу ОСОБА_4 вибув з місця свого постійного проживання та реєстрації – АДРЕСА_2 , куди і приїхав у відпустку, а не з місця проживання позивача. У цій квартирі знаходились його особисті речі, одяг, речі повсякденного вжитку. Не встановлено судом матеріального утримання загиблим позивача. Перерахування частини коштів ОСОБА_4 позивачу ОСОБА_1 під час військової служби не підтверджує такого утримання, оскільки він надавав такі кошти і своїй матері відповідачу ОСОБА_3 , з якою разом проживав.

Показання свідків судом оцінені в сукупності з іншими доказами і їм надана правильна правова оцінка.

Сповіщення ІНФОРМАЦІЯ_5 від 24.12.24 про загибель ОСОБА_4 надійшло на ім`я матері ОСОБА_3 . Матір загиблого, відповідач ОСОБА_3 , яка проживала разом з ним, заперечувала, що її син ОСОБА_4 та позивач ОСОБА_1 мали відносини, притаманні подружжю після розірвання шлюбу у липні 2018 року.

ОСОБА_4 приїжджав додому під час відпусток, він мав фізичну можливість подати спільну заяву на реєстрацію шлюбу з позивачем, чого вчинено не було. Також, не був позбавлений можливості вчинити такі дії в будь-який момент через застосунок «Дія».

Суд першої інстанції правильно не прийняв визнання відповідачем ОСОБА_2 позову, так як це визнання суперечить закону та порушує права, свободи та інтереси відповідача ОСОБА_3 . Апеляційним судом враховується визнання апеляційних скарг іншими сторонами у частині наявності або відсутності фактів, які мають значення для вирішення справи.

Доводи апеляційних скарг не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального права, з правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , подану представником адвокатом Жегестовською Катериною Георгіївною, залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 січня 2026 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17 квітня 2026 року.

Головуючий – суддя

Судді