Вирок від 15 квітня 2026 р. у справі №161/18328/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/18328/25 Провадження №11-кп/802/185/26 Головуючий в 1 інстанції ОСОБА_1

Доповідач : ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового

засідання - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - ОСОБА_7 ,

захисника - ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 жовтня 2025 року, яким

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , з професійно-технічною освітою, не одруженого, інваліда третьої групи, тимчасово безробітного, раніше судимого – 28.04.2023 Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ч.1 ст.286-1 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 3000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три ) роки,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.389 КК України та призначено йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 59-1 КК України покладено на ОСОБА_7 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Початок строку відбування покарання у виді пробаційного нагляду ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до ч. 1 ст. 49-2 КВК України, визначено обчислювати з дня постановки його на облік уповноваженим органом з питань пробації.

В С Т А Н О В И В

Згідно із вироком суду, ОСОБА_7 визнано винуватим за те, що він, вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28.04.2023 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 3000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51000 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

На виконання вказаного рішення суду 07.09.2023, засуджений ОСОБА_7 був поставлений на облік Луцького міського відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Волинській області. Того ж дня, ОСОБА_7 був належним чином ознайомлений з порядком і умовами відбування покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, а також про передбачену ч. 1 ст. 389 КК України кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, про що 07.09.2023 в останнього відібрано письмову розписку.

Достовірно знаючи про вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28.04.2023, маючи реальну можливість його виконати, будучи належним чином ознайомленим з порядком і умовами відбування покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, ОСОБА_7 близько 08 години 00 хвилин, 31.03.2024, перебуваючи у місті Луцьк, більш точного часу та адреси в ході досудового розслідування не встановлено, з дозволу власника транспортного засобу, сів за кермо автомобіля марки Опель Зафіра, реєстраційний номер НОМЕР_1 та направився у справах до м. Ковель.

Того ж дня, ОСОБА_7 рухаючись на вказаному транспортному засобі, на 82 кілометрі траси М19 Доманове - Ковель - Чернівці - Тереблече, об 09 годині 11 хвилин, був зупинений співробітниками УПП Ковельського РУП ГУНІ у Волинській області за порушення правил дорожнього руху України. У подальшому співробітниками УПП Ковельського РУП ГУНП у Волинській області складено адміністративні матеріали відносно ОСОБА_7 , за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та винесено постанову серії ЕНА № 1786401, якою до ОСОБА_7 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу.

Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується в ухиленні засудженого від відбування покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 389 КК України.

У поданій апеляційній скарзі, прокурор, не оспорюючи фактичні обставини та кваліфікацію дій обвинуваченого, вважає оскаржуваний вирок незаконним у зв`язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м`якості. Апелянт зазначає, що ОСОБА_7 засуджений вироком Луцького міськрайонного суду від 28.04.2023 до покарання, зокрема, позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 роки, інкриміноване кримінальне правопорушення ним вчинено 31.03.2024, відтак, з огляду на положення ст. 71 КК України судом безпідставно не приєднано невідбуту частину додаткового покарання, яка становить 2 роки 1 місяць 29 днів. Також, з врахуванням положень ч. 2 ст. 59 -1 КК України суд зобов`язаний був покласти на ОСОБА_7 , обов`язок: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця,…, роботи, або навчання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. Враховуючи викладене, просить оскаржуваний вирок скасувати та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.389 КК України, та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік, та на підставі ч.ч. 2, 3 ст. 59-1 КК України, з покладенням на останнього обов`язків. На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за даним вироком, приєднати невідбуту частину додаткового покарання за вироком Луцького міськрайонного суду від 28.04.2023 у виді позбавлення права керування транспортними засобами. В решті вирок залишити без зміни.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та виклав доводи апеляційної скарги, прокурора, яка підтримала подану апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, думку обвинуваченого та його захисника, які, кожен зокрема, заперечили проти задоволення скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить наступного висновку.

У відповідності до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Судом першої інстанції матеріали кримінального провадження, за згодою учасників судового провадження, розглянуто в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України. При цьому з`ясовано правильність розуміння учасниками судового провадження змісту цих обставин та добровільність їх позиції.

Беручи до уваги вимоги ч.2 ст.394 та ч.1 ст.404 КПК України, апеляційний суд не перевіряє висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися і докази, які судом, згідно положень ч.3 ст.349 КПК України, не досліджувалися.

Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які могли б істотно вплинути на висновок суду про винуватість ОСОБА_7 та на кваліфікацію його дій, не виявлено.

За встановлених судом фактичних обставин, кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч.1 ст.389 КК України, є вірною.

Разом з тим, на переконання колегії суддів апеляційного суду, доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст.71 КК України при призначенні ОСОБА_7 покарання, заслуговують на увагу з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_7 раніше судимий вироком Луцького міськрайонного суду від 28.04.2023 за ч. 1 ст. 286-1 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 3000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три ) роки.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 389 КК України ОСОБА_7 вчинив 31.03.2024, тобто в період відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Відповідно до ч.1 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Крім того, ч. 3 ст. 71 КК України передбачено, що призначене хоча б за одним із вироків додаткове покарання або невідбута його частина за попереднім вироком підлягає приєднанню до основного покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків.

Ці приписи закону є імперативними і підлягають обов`язковому виконанню.

Так, за встановлених фактичних обставин у даному кримінальному провадженні, суд першої інстанції, в порушення вимог закону України про кримінальну відповідальність, призначив ОСОБА_7 покарання без застосування ст. 71 КК України, безпідставно не приєднавши невідбуту частину додаткового покарання за вироком Луцького міськрайонного суду від 28.04.2023 у виді позбавлення права керування транспортними засобами, невідбута частина якого, відповідно до вимог ч. 3 ст. 55 КК України, становить 2 роки 1 місяць 29 днів.

Крім того, відповідно до ст. 59-1 КК України покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства.

Частиною 2 зазначеної статті чітко та імперативно визначено, що суд безальтернативно покладає на засудженого до пробаційного нагляду такі обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Проте всупереч зазначеному, суд першої інстанції, призначивши ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 389 КК України покарання у виді пробаційного нагляду, не поклав на нього обов`язок, передбачений ч. 2 ст. 59-1 КК України - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Зазначене є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, - незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи викладене, суд ухвалив вирок всупереч вимог ст.370 КПК України, істотно порушив вимоги кримінально процесуального закону, що є безумовною підставою для скасування судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі: 1) необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; 2) необхідності застосування більш суворого покарання; 3) скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; 4) неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

Відтак слід застосувати більш суворе покарання до обвинуваченого, що відповідно до ч. 1 ст. 420 КПК України вимагає скасування судом апеляційної інстанції вироку суду першої інстанції та ухвалення свого вироку.

З огляду на викладене, апеляційну скаргу прокурора слід – задовольнити, оскаржуваний вирок в частині призначеного покарання - скасувати.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409 КПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 задовольнити

Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 жовтня 2025 року стосовно ОСОБА_7 в частині призначеного покарання - скасувати.

Призначити ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст.389 КК України у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_7 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків до покарання, призначеного за даним вироком, приєднати невідбуту частину додаткового покарання за вироком Луцького міськрайонного суду від 28.04.2023 у виді позбавлення права керування транспортними засобами, та визначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки 1 (один) місяць 29 (двадцять дев`ять) днів.

На підставі ч. 2, ч. 3 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_7 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

В решті вирок суду залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.

Касаційна скарга на вирок може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Головуючий

Судді: