Рішення від 17 березня 2026 р. у справі №754/12591/24 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/135/26

Справа №754/12591/24

РІШЕННЯ

Іменем України

18 березня 2026 року Деснянський районний суд міста в складі:

головуючого - судді - Сенюти В.О.,

секретаря судового засідання - Каба А.В.,

за участю:

позивачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2

представника позивачів - ОСОБА_3

представника відповідачки ОСОБА_4 - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Деснянського районного суду міста Києва із позовом до відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_6 про відшкодування шкоди.

Позовні вимоги, з урахуванням уточнень, обґрунтовані тим, що позивачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , а саме ОСОБА_1 належить 2/3 частини квартири, а ОСОБА_2 - 1/3 частини квартири. 27.03.2024 сталося залиття квартири позивачів. 05.04.2024 комісія у складі представників ЖЕД -301, на підставі заяви позивачів від 05.04.2024, склали акт про те, що залиття квартири позивачів відбулося з квартири АДРЕСА_2 у зв`язку із пошкодженням заглушки на трубі ХВП, що знаходиться в зоні експлуатаційної відповідальності власників квартири (після заміни мешканцями унітазу «Евріка» на унітаз «Компакт» на трубі підводу ХВП до бачка унітазу «Евріка» встановлено заглушку, яка з часом вийшла з ладу). 08.07.2024 за результатами проведення експертного будівельно - технічного дослідження складено висновок № 10/07-24, відповідно до якого розмір матеріальної шкоди, завданої позивачам внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 становить 227211,67 грн. У добровільному порядку відповідачі завдані збитки відшкодовувати відмовляються, у зв`язку із чим позивачі звернулися до суду із вказаним позовом. Крім того, враховуючи час та зусилля, які позивачі (пенсіонери) мають витратити на відновлення пошкодженого майна, глибину їх душевних страждань, що пов`язані з пошкодженням майна та порушенням нормального ритму життя, останні зазнали моральних страждань. На підставі викладеного, позивачі просили: стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 151737,11 грн. та моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн., а також стягнути солідарно з відповідачів на користь позивачки ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 75868,56 грн. та моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн. та здійснити розподіл судових витрат.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 13.09.2024 відмовлено у забезпеченні позову.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 13.09.2024 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 16.01.2025, яка занесена до протоколу судового засідання, витребувано від КП КМР «КМБТІ» інформацію щодо власника квартири АДРЕСА_3 .

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 03.03.2025, яка занесена до протоколу судового засідання прийнято уточнену позовну заяву та залучено в якості співвідповідача ОСОБА_6 .

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 07.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник відповідачки ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подала відзив на позовну заяву, відповідно до якого просила у задоволенні позову відмовити. Вказує на те, що наданий акт не може бути належним та допустимим доказом по справі, оскільки не відповідає вимогам Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій від 17.05.2005 № 76 (далі Правила), під час складання акту винна сторона не була присутня. Акт не містить даних щодо повідомлення відповідачки про складання вказаного акту, відповідно із змістом останнього ОСОБА_4 не ознайомлена. В акті не вказано про те, що квартира відповідачки була обстежена, відтак яким чином комісія дійшла висновку про причини залиття квартири позивачів. Акт також не містить даних про те, що відповідачка відмовилась від його підписання. Крім того, акт складений не в день залиття, а 05.04.2024. Висновок експерта також не є первинним доказом на підтвердження технічних причин аварійної ситуації. Враховуючи те, що позивачі не довели наявність причинно- наслідкового зв`язку між залиттям та діями відповідачки, відтак відсутні підстави вважати, що відповідачкою була завдана і моральна шкода.

Представник позивачів подав відповідь на відзив, відповідно до якого просив позов задовольнити з викладених підстав. Вважає доводи, що викладені у відзиві безпідставними та такими, що не спростовують доводи позовної заяви. Законодавство не передбачає обов`язкову вимогу вказувати в акті детальні дії, які були вчинені або методи дослідження. Строки складання акту пов`язані із тим, що залиття мало місце о 2 годині ночі та тривало біля 5 годин. Працівники ЖЕД вказали, що через велику кількість води, акт доцільно складати пізніше, де будуть зафіксовані наслідки залиття. Обстеження квартири відповідачки здійснював головний інженер ЖЕД -301. Представник відповідачки в свою чергу не спростувала вину відповідачки у залитті квартири та не надала доказів того, що квартиру відповідачки не було обстежено на предмет встановлення причини залиття.

В судовому засіданні позивачі та представник позивачів подану позовну заяву, з урахуванням уточнень - підтримали, просили позов задовольнити з викладених підстав.

Представник відповідачки ОСОБА_4 - ОСОБА_5 проти задоволення позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки в судове засідання суд не повідомив, правом на подачу відзиву не скористався.

Вислухавши вступне слово сторони позивача, відповідачки ОСОБА_4 та її представника - ОСОБА_5 , допитавши свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , дослідивши письмові матеріали справи та докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 є власником 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (Т.1 а.с.43).

Позивач ОСОБА_1 є власником 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло від 09.02.1999 (Т. 1 а.с.37-38) та копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28.10.2005 (Т. 1 а.с.39).

27.03.2024 сталося залиття квартири позивачів АДРЕСА_1 .

05.04.2024 комісія у складі представників ЖЕД - 301 склали акт (Т.1 а.с.35), відповідно до якого встановлено, що 27.03.2024 сталося залиття квартири АДРЕСА_1 . Вказане залиття відбулося з квартири АДРЕСА_3 у зв`язку із пошкодження заглушки на трубі ХВП, що знаходиться в зоні експлуатаційної відповідальності власників квартири (після заміни мешканцями унітазу «Евріка» на унітаз «Компакт» на трубі підводу ХВП до бачка унітазу «Евріка» було встановлено заглушку, яка з часом вийшла з ладу). Крім того, під час огляду квартири АДРЕСА_4 виявлені пошкодження, що сталися в результаті залиття.

Згідно відповіді КП КМР «КМБТІ» від 23.01.2025, кв. АДРЕСА_3 на праві власності не зареєстрована (Т.1 а.с.241).

Відповідно до довідки з реєстру територіальної громади (Т. 1 а.с. 243) у квартирі АДРЕСА_3 зареєстровано 5 осіб: ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_11 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ОСОБА_12 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), ОСОБА_13 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ).

08.07.2024 складено висновок експерта № 10/07-24 за результатами проведеного експертного будівельно-технічного дослідження (Т. 1 а.с. 45- 107), відповідно до якого розмір матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 становить 227211,67 грн.

За змістом положень ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.

Згідно з п. 11 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572, власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

У чч. 1, 2 ст. 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

Відповідно до статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Положеннями статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством (ч. 1 ст. 102 ЦПК України).

Відповідно до чч. 6, 7 ст. 102 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Отже, факт залиття квартири, власниками якої є позивачі, з вини відповідачів підтверджується актом залиття від 05.04.2024, затвердженого начальником ЖЕД № 301 Бутенко Р.

Актом встановлено, що залиття квартири АДРЕСА_1 відбулось з квартири АДРЕСА_3 у зв`язку із пошкодження заглушки на трубі ХВП, що знаходиться в зоні експлуатаційної відповідальності власників квартири (після заміни мешканцями унітазу «Евріка» на унітаз «Компакт» на трубі підводу ХВП до бачка унітазу «Евріка» було встановлено заглушку, яка з часом вийшла з ладу).

Доводи представника відповідачки ОСОБА_4 - ОСОБА_5 про те, що акт від 05.04.2024 є неналежним доказом суд до уваги не приймає, оскільки вказаний акт складено належними особами, відповідає формі, яка передбачена Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 № 76.

Відсутність підпису мешканців квартири АДРЕСА_3 не свідчить про неналежність вказаного доказу, оскільки акт фіксує факт, причини та наслідки залиття.

Заперечення представника відповідачки - ОСОБА_5 про те, що огляд квартири АДРЕСА_2 , з якої начебто відбулось залиття, комісія ЖЕД -301 не здійснювала, відтак не могла бути встановлена причина такого залиття - спростовуються показами свідка ОСОБА_14 , який є головним інженером ЖЕД-301, здійснював безпосередній огляд труби ХВП у квартирі АДРЕСА_2 з якої вирвало заглушку та є підписантом акту від 05.04.2024.

Крім того, представник відповідачки вказуючи на те, що огляд квартири АДРЕСА_2 на предмет встановлення причин залиття комісією не здійснювався, всупереч ч. 1 ст.81 ЦПК України не надала суду докази в розумінні ст.ст. 77-80 ЦПК України.

Враховуючи вище вказане, суд приходить до висновку, що акт від 05.04.2024 в силу статей 77, 78 ЦПК України є належним і допустимим доказом.

Зауваження представника відповідачки- ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_4 не є належним відповідачем, оскільки не проживає у квартирі АДРЕСА_3 , натомість у вказаній квартирі проживає її подруга ОСОБА_15 із сім`єю, суд до уваги не приймає.

Так, відповідно до інформації про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи (Т. 1 а.с.145), ОСОБА_4 зареєстрована у квартирі АДРЕСА_3 з 13.07.2004.

Всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України ні відповідачкою, ні її представником доказів не проживання за адресою реєстрації ОСОБА_4 суду надано не було.

Доказів на підтвердження проживання ОСОБА_15 із сім`єю у квартирі відповідачки та підстави перебування у квартирі, письмові матеріали справи не містять, зокрема відсутня довідка про взяття особи на облік ВПО, відповідні договори.

Крім того, покази свідка ОСОБА_15 суд приймає критично, оскільки вказаний свідок в силу своїх дружніх відносин із відповідачкою не може бути об`єктивною.

Покази свідка ОСОБА_10 суд до уваги не приймає, оскільки останній не пам`ятає подій, що вказані у позовній заяві.

Свідок ОСОБА_8 вказала, що вона заповнювала текст акту від 05.04.2024, причину залиття їй вказав головний інженер ОСОБА_7 .

Отже, суд приходить до висновку, що вину у завданні шкоди позивачам відповідачами не спростовано.

Позивачі, на підтвердження розміру заподіяної шкоди надали висновок експерта № 10/07-24 за результатами проведеного експертного будівельно-технічного дослідження (Т. 1 а.с. 45- 107), відповідно до якого розмір матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 становить 227211,67 грн.

Суд приймає до уваги вказаний висновок, оскільки останній відповідає вимогам чинного законодавства, при цьому зауважень зі сторони відповідачів на вказаний висновок не надходило.

Отже, під час розгляду справи, відповідачі не спростували належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири позивачів, клопотання про проведення відповідних судових експертиз, зокрема на предмет визначення причин залиття квартири позивачів та визначення розміру шкоду не заявляли та не надали інших доказів щодо розміру спричиненої позивачу майнової шкоди, хоча це є їх процесуальним обов`язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди.

Таким чином, встановивши, що позивачі довели розмір завданої їм шкоди внаслідок залиття, протиправність дій відповідачів, причинний зв`язок між ними, що призвело до залиття квартири позивачів, суд дійшов висновку, що завдана позивачам шкода підлягає відшкодуванню відповідачами.

Приймаючи до уваги розміри часток на право власність позивачів, суд приходить до висновку, що розмір майнової шкоди, яка заподіяна відповідачами позивачам становить: ОСОБА_1 - 151474,45 грн. (227211,67:3*2) та ОСОБА_2 - 75737,22 грн. (227211,67/3*1), який підлягає стягненню.

Щодо відшкодування моральної шкоди, суд приходить до наступних висновків.

Згідно положення ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання та приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (Постанов КЦС ВС від 13.07.2023 у справі № 454/289/22).

Положення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4 містить розяснення, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Так у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14) міститься висновок про те, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2022 в справі № 477/874/19).

Так, в рішенні ЄСПЛ від 28.05.1985 у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», зазначається, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.

При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (Постанова ОП КЦС ВС від 05.12.2022 № 214/7462/20.

Суд приймає до уваги, що протиправні дії відповідачів дійсно завдали позивачам моральної шкоди, оскільки права позивачів були порушені, шляхом пошкодження їх майна, у зв`язку із чим позивачі зазнали моральної шкоди, що виражається у душевних стражданнях, яких особи зазнали в зв`язку з протиправною поведінкою щодо них.

Отже, з урахуванням принципів розумності, справедливості та співмірності, з огляду на ступінь вини відповідачів, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог стосовно розміру моральної шкоди заявленого до відшкодування, шляхом зменшення відповідної суми до 15 000,00 грн. для кожного позивача.

За правилом п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Письмові матеріали справи містять копію пенсійного посвідчення на ім`я ОСОБА_1 , де вказано, що він є інвалідом ІІ групи.

Згідно положення п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема і особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Таким чином, враховуючи положення ст. 141 ЦПК України та положення п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», суд приходить до висновку про стягнення з відповідачів на користь ОСОБА_2 судового збору у розмірі 908,27 по 454,14 грн. з кожного та на користь держави - у розмірі 1664,73 грн. по 832,37 грн. з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 352-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду розмірі 151474,45 грн. та моральну шкоду у розмірі 15000,00 грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 75737,22 грн. та моральну шкоду у розмірі 15000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 908,27 грн. по 454,14 грн. з кожного.

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на користь держави судовий збір у розмірі 1664,73 грн. по 832,37 грн. з кожного.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивачі:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса - АДРЕСА_5 .

ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації - АДРЕСА_6 .

Відповідачі:

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації - АДРЕСА_7 .

ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації - АДРЕСА_7 .

Повний текст рішення суду складено - 16.04.2024.

Суддя В.О. Сенюта