Рішення від 15 січня 2026 р. у справі №759/21745/25 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 759/21745/25

провадження № 2-о/753/88/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2026 року Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Котвицького В.Л.,

за участю секретаря судового засідання Зеленої К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Київ, вул. О. Кошиця, 5а в порядку окремого провадження матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Державний нотаріус Першої київської державної нотаріальної контори Рева Ірина Миколаївна, про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С ТА Н О В И В:

До Дарницького районного суду м. Києва зі Святошинського районного суду м. Києва за підсудністю надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Державний нотаріус Першої київської державної нотаріальної контори Рева І.М., про встановлення факту, що має юридичне значення. Метою звернення до суду є встановлення факту, що прізвище " ОСОБА_3 " яке міститься у заповіті ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бурмістровою Н.В., зареєстрованого в реєстрі за № 20 є ідентичним прізвищу " ОСОБА_3 ".

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 20.11.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті в порядку окремого провадження у відкритому судовому засіданні.

У судове засідання представник заявника не з`явилася, подала до суду клопотання про розгляд справи за відсутністю сторони заявника, просила заяву задовольнити

Державний нотаріус Першої київської державної нотаріальної контори Рева І.М. у судове засідання не з`явилася, представник Першої київської державної нотаріальної контори подав клопотання до суду про розгляд справи без представника нотаріальної контори.

У судове засідання заінтересована особа ОСОБА_2 не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за життя належало право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (по 1/2 кожному), що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 31.12.2003 за № НОМЕР_1 , виданим Святошинською районною у місті Києві радою.

Згідно світоцтва про смерть серія НОМЕР_2 від 30.01.2020 померла ОСОБА_4 . За життя ОСОБА_4 09.01.2020 склала заповіт, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бурмістровою Н.В., та зареєстровано в реєстрі за №20.

Згідно заповіту ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробила розпорядження: усі її права та обов`язки, які їй належать на момент складення цього заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть належати їй у майбутньому та усе майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, вона заповідає ОСОБА_1 (написано в заповіті « ОСОБА_3 »), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці м. Києва.

Після смерті ОСОБА_4 за зверненням її племінника - ОСОБА_2 . 02.06.2020 державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори Ревою І.М було заведено спадкову справу №524/2020. ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діяла її матір ОСОБА_6 , 04.11.2020 подала до Першої Київської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 .

Постановою державного нотаріуса Першої Київської державної нотаріальної контори Реви І.М. від 04.11.2020 було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_2 , у зв`язку з неможливістю установити спадщину за заповітом з особою, на користь якої складений заповіт, а саме: в заповіті зазначено « ОСОБА_3 », а в паспорті - « ОСОБА_3 ».

Згідно висновку експерта Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський експертно-дослідний центр» №090225 за результатами лінгвістичного (мовознавчого) дослідження за заявою ОСОБА_7 , підготовленого 14.02.2025, прізвища « ОСОБА_3 » та « ОСОБА_3 » лінгвістично ідентичні, оскільки становлять орфографічні варіанти того самого прізвища, українського за походженням. Згідно із чинним правописом, нормативна форма цього прізвища - ОСОБА_3 .

У відповідності до пояснення від 21.07.2021 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бурмістрової Н.В., що 03.01.2020 до неї, як до нотаріуса, звернулася громадянка ОСОБА_8 від імені своєї рідної сестри ОСОБА_4 з проханням скласти заповіт. У зв`язку з похилим віком та поганим станом здоров`я (перенесений інфаркт) та неможливістю бути присутньою за робочим місцем нотаріуса Чеховської Л.І., яка бажала скласти заповіт, громадянка ОСОБА_8 замовила виклик нотаріуса за адресою: АДРЕСА_1 . Як зазначає нотаріус: «з цього приводу нею були отримані роз`яснення, що перед тим, як скласти заповіт мені, як нотаріусу потрібно з`ясувати дійсний намір, встановити дієздатність та волевиявлення заповідача тому я, виходила до ОСОБА_4 за вищевказаною адресою двічі. При першому відвідуванні мною було встановлено, що ОСОБА_4 дійсно не мала можливості бути присутньою за робочим місцем нотаріуса, оскільки знаходилась у ліжку та самостійно рухатися не могла, але вона мені зрозуміло доповіла, що у зв`язку з ускладненням стану здоров`я вона хотіла би зробити заповідальне розпорядження на все майно на користь неповнолітньої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 09.01.2020 я приходила до ОСОБА_4 з підготовленим проектом заповіту із змістом, виходячи із побажань самої ОСОБА_4 . Зі змістом заповіту вона була повністю згодна, про що свідчить її власноручний підпис. З питання граматичної помилки у прізвище ОСОБА_10 (помилково вказано ОСОБА_10 ), особи на яку був складено та посвідчено заповіт, повідомляю, що прізвище ім`я по-батькові та повна дата народження було записано зі слів заповідача при прочитанні заповіту мені не було висловлено зауважень. Виходячи з правил правопису я згодна, що можливо допущена помилка»

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Так, в п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України за №5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що суд вправі розглядати справи про встановлення юридичних фактів, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки. Тобто, від встановлення такого факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян та встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України.

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 293 ЦІІК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

З огляду на вище викладені обставини, суд вважає встановленим факт ідентичності прізвища « ОСОБА_3 » прізвищу « ОСОБА_3 », яке було вказане ОСОБА_4 у заповіті від 09.01.2020, складеному на користь ОСОБА_7 , а також факт складання ОСОБА_4 заповіту, посвідченого 09.01.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бурмістровою Н.В., зареєстрованого в реєстрі за №20, на користь заявника - ОСОБА_1 .

Статтею 315 ЦПК України визначено факти, які можуть встановлюватись у судовому порядку.

Частиною другою даної норми передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30.05.2008, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів.

Факт встановлення, що прізвище « ОСОБА_3 », яке міститься у заповіті ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бурмістровою Н.В. 09.01.2020 за №20, є ідентичним прізвищу « ОСОБА_3 » знайшов своє підтвердження у досліджених матеріалах справи, а саме у висновку експерта Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський експертно-дослідний центр» №090225 за результатами лінгвістичного (мовознавчого) дослідження.

Метою встановлення факту складання ОСОБА_4 заповіту, посвідченого 09.01.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бурмістровою Н.В., зареєстрованого в реєстрі за №20, на користь заявника - ОСОБА_1 є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже, такий факт породжує юридичні наслідки.

Враховуючи вищевикладене, а також, що встановлення факту орфографічної помилки у прізвищі породжує юридичні наслідки, а саме його підтвердження необхідне заявнику для реалізації права на спадщину, чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення і встановлення зазначеного факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право, суд вважає за необхідне дану заяву задовольнити та встановити факт, що прізвище « ОСОБА_3 », що міститься у заповіті ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бурмістровою Н.В. 09.01.2020 за №20, є ідентичним прізвищу « ОСОБА_3 »

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 76-79, 81, 247, 258, 259, 263-265, 293-294, 315-319 ЦПК України, ст. 1216-1218, 1296 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Державний нотаріус Першої київської державної нотаріальної контори Рева Ірина Миколаївна, про встановлення факту складання заповіту, що має юридичне значення - задовольнити.

Встановити, що прізвище « ОСОБА_3 », що міститься у заповіті ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бурмістровою Н.В. 09.01.2020 за №20, є ідентичним прізвищу « ОСОБА_3 ».

Встановити факт складання ОСОБА_4 заповіту, посвідченого 09.01.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бурмістровою Н.В., зареєстрованого в реєстрі за №20, на користь заявника - ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, або якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду через шляхом подачі апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 19.01.2026.

Суддя В.Л. Котвицький