Рішення від 07 квітня 2026 р. у справі №752/23567/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/23567/25

Провадження № 2/752/3979/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

08 квітня 2026 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді: Плахотнюк К.Г., у місті Києві, в приміщенні суду, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами -

в с т а н о в и в:

у вересні 2025 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 05.07.2021 року між Акціонерним товариством «Таксомбанк» та ОСОБА_1 укладено Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №002/10736076-СК_SB, підписанням якого акцептував публічну пропозицію АТ «ТАКСОМБАНК», яка розміщена на веб - сайті банку та беззастережно приєднався до умов договору. Строк договору становить 365 днів з моменту повідомлення банком про факт встановлення кредитного ліміту. При цьому після закінчення зазначеного періоду, строк дії кредитного ліміту автоматично пролонгується, окрім випадків: якщо банк прийняв рішення не продовжувати строк дії кредитного ліміту; направлення клієнтом до банку письмової заяви про відмову від користування лімітом кредитної лінії та або про закриття поточного рахунку. 26.06.2024 АТ «Таксомбанк» та Товариства з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» уклали договір факторингу № НІ/11/20-Ф відповідно до умов якого, ТОВ «ЄАПБ» зобов`язується передати АТ «ТАКСОМБАНК» відступити суму фінансування, а АТ «ТАКСОМБАНК» зобов`язується відступити, ТОВ «ЄАПБ» право вимоги за кредитними договорами, договорами поруки в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення права вимоги. Вищевказані заборгованості відповідач не сплатила. З моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб №022/10736076-СК_SB від 05.07.2021 у розмірі 12080,76грн, з яких загальна заборгованість по тілу кредиту в розмірі 8024,21грн, загальна заборгованість по відсоткам в розмірі 4050,81грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за вказаними Кредитними договорами в загальному розмірі 12080,76грн та понесені судові витрати.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. від 14.10.2025 року відкрито провадження в справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін (а.с. 32-33). Відповідачу наданий строк для надання відзиву.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Відзиву на позовну заяву до суду від відповідача не надходило.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд установив такі факти та їм правовідносини.

У матеріалах справи міститься ОСОБА_1 заява-договір на укладення договору про комплексне банківське обслуговування (а.с.5-6).

Відповідно до заяви - договору на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування від 02.07.2021 заначено, що ОСОБА_1 просить відкрити поточний рахунок у гривні, операції яким можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів, на його ім`я та виявляє бажання оформити на своє ім`я платіжну картку Master Сard World, а також встановити кредитний ліміт на суму, вказану в мобільному додатку.

Будь-яких інших кредитних Договорів, зокрема № 002/10736076-СК_SB про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб між ОСОБА_1 та АТ «Таскомбанк» матеріали справи не містять.

26.06.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», як фактором, та АТ «Таскомбанк», як клієнтом, був укладений договір факторингу № НІ/11/20-Ф, за умовами якого фактор зобов`язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги за укладеними кредитним договорами згідно з реєстром боржників в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.

Перелік позичальників, підстави виникнення прав вимоги до позичальників, сума боргу та інші дані зазначаються в Реєстрі прав вимог, який формується згідно Додатку № 1 та є невід`ємною частиною цього Договор

Відповідно до ст. 55 Цивільного процесуального кодексу України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного пронесу.

Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

У відповідності зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту 512, 513 ЦК України слідує, що зміна кредитора у зобов`язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються. При цьому боржник не приймає ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є його стороною. У відповідності до ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, положеннями ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно із Витягу з Реєстру прав вимоги до Договору факторингу №НІ/11/20Ф від 26.06.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором 002/10736076-СК_SB від 05.07.2021 загальна сума заборгованості 12080,76грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України, підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов`язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Згідно із ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо договором установлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстрочкою), то при простроченні повернення чергової частини позикодавець має право зажадати дострокового повернення частини позики, що залишилася, й сплати відсотків, що йому належать.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 16.09.2020 року у справі №200/5647/18 (провадження №61-9618св19), від 28.10.2020 року у справі №760/7792/14-ц (провадження №61-16754св19), від 17.12.2020 року у справі №278/2177/15-ц (провадження №61-22158св19) вказано, що

Згідно із указаними положенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом із тим, відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 року №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена в п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 року №75.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Згідно з ч. 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Отже, банківська виписка (облікова) з рахунків позичальника є належним та допустимим доказом у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.11.2018 року у справі №910/1580/18; від 23.09.2019 року у справі №910/10254/18.

Суд установив, що матеріали справи не містять кредитного договору, а саме: кредитного комплексного банківського обслуговування фізичних осіб №002/10736076-СК_SB від 05.07.2021, укладеного між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 , з яких можливо було б встановити виникнення кредитних правовідносин між кредитором та позичальником.

Долучена позивачем до матеріалів справи заява -договір на укладення договору про комплексне банківське обслуговування (а.с. 5-6), не містить жодного посилання на укладання між сторонами кредитних договорів №002/10736076-СК_SB від 05.07.2021 видачі кредитної картки та встановлення відповідного кредитного ліміту.

Так, в позовній заяві позивач мотивує свої вимоги тим, що право вимоги від первісного кредитора АТ «Таскомбанк» за кредитним Договорами №002/10736076-СК_SB від 05.07.2021 загальна сума заборгованосіт 12080,76грн.

Однак суд позбавлений можливості пересвідчитись у виникнення таких кредитних правовідносин між первісним кредитором та позичальником ОСОБА_1 у звязку з відсутністю таких кредитних Договорів в матеріалах справи.

Отже з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд дійшов висновку, що позивач не довів факту виникнення між сторонами правовідносин з приводу обов`язку відповідача сплатити заборгованість за договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб №002/10736076-СК_SB від 05.07.2021

Частиною першою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

Згідно з приписами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно із ст. 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З вищевикладеного випливає, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 755/2284/16-ц.

Згідно з правовими висновками, наведеними в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.05.2021 у справі № 204/2972/20 (провадження № 61-168 св 21) виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

В обґрунтування заявлених вимог про стягнення заборгованості з відповідача за кредитними договорами ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» надало суду копію договору факторингу та витяг з реєстру до договору факторингу, розрахунок заборгованості.

Вказані документи підтверджують лише умови кредитування та переуступку права вимоги попереднім кредитором за вказаним кредитним договором останньому кредитору - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», але вони не є належними та допустимим доказами встановлення кредитного ліміту та користування кредитними коштами відповідачем.

Позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 755/18920/18.

Оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів отримання відповідачем кредитних коштів, а відтак позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволенню не підлягає.

Керуючисьст. 2-5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя К.Г. Плахотнюк