Постанова від 22 березня 2026 р. у справі №357/20702/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Унікальний номер справи № 357/20702/25 Апеляційне провадження № 33/824/1465/2026Головуючий у суді першої інстанції - Шовкопляс О.П. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2026 року суддя Київського апеляційного суду Нежура В.А., при секретарі Цуран С.С. розглянув матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Санжаревським Ігорем Анатолійовичем на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 січня 2026 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП та частиною першою статті 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №523578, 25.11.2025 о 19 год 20 хв у м. Узин по вул. Незалежності (Жовтнева), 24/60, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ToyotaCorolla, д.н.з. НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім цього, ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що він 25.11.2025 о 19:20 керуючи автомобілем «ToyotaCorolla», реєстраційний номер НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), у м. Узин по вул. Незалежності (Жовтнева), 24/60 на перехресті рівнозначних доріг повертаючи праворуч, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та не надав перевагу в русі автомобілю, який рухався по головній дорозі DAFXF 440FT д.н.з. НОМЕР_3 з приєднаним напівпричепом GrayAdams Ga2t.002 д.н.з. НОМЕР_4 та здійснив зіткнення. Внаслідок ДТП автомобілі зазнали механічних пошкоджень з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 16.11 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.01.2026 об`єднано в одне провадження адміністративну справу №357/20702/25 відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП та адміністративну справу №370/20707/25 відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП. Об`єднаній справі присвоєний єдиний номер №357/20702/25. Цією ж постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст 130 КУпАП закрито за відсутністю в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності , складу адміністративного правопорушення.

Не погоджуючись із постановою суду ОСОБА_1 , через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції змінити в частині визнання виду адміністративного стягнення та накласти на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що правопорушник до адміністративної відповідальності притягується вперше, щиро визнає свою вину та розкаюється. Також зазначає, що обтяжуючих обставин та тяжких наслідків від правопорушення не настало.

Вказує, що шкода, заподіяна внаслідок правопорушення, відшкодовано в повному обсязі, а потерпілий не має жодних претензій до особи, яка притягується до адміністративного відповідальності, що свідчить про фактичне усунення негативних наслідків.

Крім того в апеляційній скарзі зазначено про те, що апелянт є військовослужбовцем Збройних Сил України та проходить службу на посаді водія-санітара медичної роти. Наголошує, що у зв`язку з виконанням військових обов`язків він постійно використовує транспортний засіб, що має істотне значення для забезпечення виконання покладених на нього службових завдань.

Разом з тим з урахуванням наведеного, апелянт підкреслює, що позбавлення права керування транспортним засобом фактично унеможливлює належне виконання військовослужбовцем своїх обов`язків, що є особливо важливим в період воєнного стану.

В судове засідання з`явився захисник ОСОБА_1 - адвокат Санжаревський І.А., який підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та просив її задовольнити.

Відповідно до вимог статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Перевіривши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з таких підстав.

Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Як зазначено в статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Статтею 124 КУпАП передбачають відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, яке тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Тобто, умовою відповідальності за вказаною нормою є сукупність наступних обставин: встановлення факту порушення особою ПДР, наслідки у вигляді пошкодження транспортного засобу (засобів) чи іншого майна, а також причинно-наслідковий зв`язок між порушенням ПДР і виявленими пошкодженнями, вина особи, яка притягується до відповідальності.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху України затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі - ПДР України) передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п. 2.3 б ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

В п. 10.1 ПДР України зазначено, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Згідно п. 16.11 ПДР України, на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , 25.11.2025 о 19 год 20 хв за адресою: м. Узин по вул. Незалежності (Жовтнева), 24/60, «ToyotaCorolla», реєстраційний номер НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), на перехресті рівнозначних доріг повертаючи праворуч, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та не надав перевагу в русі автомобілю, який рухався по головній дорозі DAFXF 440FT д.н.з. НОМЕР_3 з приєднаним напівпричепом GrayAdams Ga2t.002 д.н.з. НОМЕР_4 та здійснив зіткнення. Внаслідок ДТП автомобілі зазнали механічних пошкоджень з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 16.11 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.

Після вказаної дорожньо-транспортної пригоди працівниками поліції було виявлено у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку із чим останньому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

В подальшому працівниками поліції також було складено протокол серії ЕПР1 №523578, від 25.11.2025 з якого вбачається, що водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ToyotaCorolla, д.н.з. НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Однак, дослідивши вказані докази, суд першої інстанції встановив, що належним чином не було зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження такого огляду, а тому у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення за ч. 1 Ст 130 КУпАП суд першої інстанції закрив провадження у цій частині. Постанова в даній частині не оскаржується тому дане питання не є розглядом апеляційної інстанції.

Перевіривши доводи апеляційної скарги про правомірність притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

Сам апелянт, спростовуючи встановлені фактичні обставини не заперечує своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП, однак не погоджується з накладенням на нього судом адміністративного стягнення, у вигляді позбавлення його права керування транспортними засобами строком на шість місяців. Стверджує, що позбавлення останнього права керування транспортними засобами, приведе до неможливості виконувати ним військові обов`язки водія-санітара. Зазначає, що накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу, буде цілком достатньо, оскільки таке адміністративне стягнення і буде сприяти вихованню ОСОБА_1 дотримуватись законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

Основними доводами апеляційної скарги було те, що у постанові суду першої інстанції не наведено жодного доводу доцільності застосування міри покарання саме у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом строком на 6 місяців та врахування визнання ОСОБА_1 в повній мірі своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП та щирого каяття останнього.

Дані твердження апелянта не можуть бути прийняті апеляційний судом.

Посилання апелянта на те, що він раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, визнав вину та розкаюється у вчиненому, безумовно є обставинами, що пом`якшують відповідальність, однак самі по собі не зумовлюють обов`язку суду застосувати більш м`який вид покарання. Такі обставини підлягають оцінці в сукупності з характером правопорушення та ступенем його суспільної небезпеки, і, як убачається з матеріалів справи, були враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення.

Не заслуговують на увагу й доводи щодо відсутності тяжких наслідків та повного відшкодування завданої шкоди, а також відсутності претензій з боку потерпілого. Вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, саме по собі посягає на безпеку дорожнього руху. Відшкодування шкоди після вчинення правопорушення не нівелює факту порушення правил дорожнього руху та не виключає необхідності застосування до особи заходів впливу, спрямованих на запобігання подібним порушенням у майбутньому.

Посилання апелянта на проходження військової служби та необхідність використання транспортного засобу для виконання службових обов`язків також не є підставою для зміни виду адміністративного стягнення. Закон не передбачає привілеїв чи винятків щодо відповідальності за порушення правил дорожнього руху залежно від професії чи статусу особи. Навпаки, на військовослужбовців покладається підвищений обов`язок дотримання дисципліни та законності, у тому числі у сфері безпеки дорожнього руху.

Інших доказів на спростування висновків районного суду апелянтом у апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено, і в ході апеляційного розгляду не здобуто.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та правомірність його притягнення до адміністративної відповідальності.

Зважаючи на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною, вмотивованою, підстав для її скасування апеляційним судом не встановлено, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Враховуючи викладене, керуючись статтею 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Санжаревським Ігорем Анатолійовичем залишити без задоволення.

Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 27 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду