Рішення від 16 квітня 2026 р. у справі №638/25695/25 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Справа № 638/25695/25

Провадження № 2-а/712/61/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого - судді Пономаря В.О.,

за участю секретаря судового засідання Рясик Д.Д.,

представника відповідача Чернової В.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанов у справах про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті,

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

У грудні 2025 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, у якому він просив поновити строк звернення до суду, скасувати постанови серії АВ № 00008904 від 06.11.2025, № 00009076 від 26.11.2025 та № 00008255 від 07.10.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, а також стягнути з відповідача судові витрати.

Позов обґрунтований тим, що про існування однієї з оскаржуваних постанов позивач дізнався лише 08.12.2025 із застосунку «Дія» після відкриття виконавчого провадження, а копії інших постанов були надані відповідачем на адвокатський запит 16.12.2025, у зв`язку з чим позивач вважає, що строк на звернення до суду підлягає поновленню. Також позивач зазначає, що на моменти фіксації відповідних правопорушень у нього були чинні дозволи на участь у дорожньому русі транспортного засобу з перевищенням вагових та габаритних параметрів, тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, а оскаржувані постанови є протиправними.

Відповідач Державна служба України з безпеки на транспорті проти позову заперечував та просив залишити позовну заяву без розгляду, а в разі неприйняття такого рішення - відмовити у задоволенні позову повністю. Свою позицію відповідач мотивував тим, що позивач пропустив установлений законом строк на оскарження постанов, оскільки вони були своєчасно надіслані рекомендованими листами за адресою, внесеною до державних реєстрів, а днем їх отримання слід вважати день повернення поштових відправлень з відміткою про невручення.

Також відповідач зазначав, що оскаржувані постанови винесені правомірно, оскільки автоматичною системою габаритно-вагового контролю зафіксовано рух транспортного засобу позивача з перевищенням нормативних вагових та габаритних параметрів. На думку відповідача, наданий позивачем дозвіл на рух великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу не спростовує факту правопорушення, оскільки транспортний засіб рухався поза межами погодженого маршруту, а тому такий дозвіл не поширювався на ділянку дороги, де було зафіксовано порушення. Крім того, відповідач вказував, що постанови відповідають вимогам закону щодо форми і змісту, а зафіксовані показники перевищення підтверджуються матеріалами інформаційних файлів та фотофіксації.

Щодо заявлених позивачем витрат на правничу допомогу відповідач заперечував, посилаючись на відсутність належних доказів їх фактичного понесення, неспівмірність заявленої суми складності справи та відсутність документів, які б підтверджували обсяг і вартість наданих адвокатом послуг.

2. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Позов подано представником позивача Гурським В.С. 18.12.2025 до Шевченківського районного суду м. Харкова.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Харкова від 28.01.2026 матеріали адміністративного позову направлено за підсудністю до Соснівського районного суду м. Черкаси, до якого справа надійшла 12.03.2026.

Ухвалою судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 13.03.2026 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представником відповідача Черновою В.В. 18.03.2026 подано відзив на позовну заяву.

Ухвалою судді від 26.03.2026 задоволено клопотання представника відповідача Чернової В.В. щодо проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні представник відповідача Чернова В.В. заперечила проти задоволення позову, просила в його задоволенні відмовити з мотивів наведених у відзиві.

Позивач ОСОБА_1 та його представник Гурський В.В. в судове засідання не з`явилися, а також будь-яких заяв щодо причин відсутності в судовому засіданні на адресу суду не направили.

Виходячи з приписів ч. 3 ст. 268 КАС України суд ухвалив слухати справу за відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання.

У той же час 15.04.2026 позивач подав до суду письмові додаткові пояснення, які залишені без розгляду у зв`язку з надходженням їх до суду після з`ясування всіх обставин у справі та перевірки їх доказами.

Суд 15.04.2026 перейшов до стадії ухвалення рішення.

3. Фактичні обставини, встановлені судом

Судом установлено, що Державною службою України з безпеки на транспорті стосовно Арутюнова Еріка Кареновича винесено три постанови у справах про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, а саме: серії АВ № 00008255 від 07.10.2025, серії АВ № 00008904 від 06.11.2025 та серії АВ № 00009076 від 26.11.2025. У цих постановах відповідальною особою зазначено ОСОБА_1 , а транспортним засобом, щодо якого зафіксовано порушення, - автомобіль MAN TGX 26.440, державний номерний знак НОМЕР_1 .

З постанови серії АВ № 00008255 убачається, що 02.10.2025 о 16 год 31 хв за адресою Р-51, км 1+941, Харківська область автоматичним пунктом фіксації зафіксовано рух вказаного транспортного засобу з перевищенням нормативних параметрів за показником загальної маси на 6,313 % (2,525 т) при дозволеній максимальній фактичній масі 40 т. На підставі цього на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8 500 грн.

З постанови серії АВ № 00008904 убачається, що 31.10.2025 о 06 год 55 хв за адресою М-30, км 949+608 (М-04, км 186+337), Дніпропетровська область автоматичним пунктом фіксації зафіксовано рух того самого транспортного засобу з перевищенням нормативних параметрів за показником загальної ширини на 20,846 % (0,542 м) при дозволеній максимальній фактичній ширині 2,6 м. За цією постановою на позивача накладено штраф у розмірі 34 000 грн.

Також із постанови серії АВ № 00009076 убачається, що 27.10.2025 о 19 год 04 хв за адресою: М-30, км 949+608 (М-04, км 186+337), Дніпропетровська область, автоматичним пунктом фіксації зафіксовано рух транспортного засобу з перевищенням нормативних параметрів за показником загальної ширини на 20,462 % (0,532 м) при дозволеній максимальній фактичній ширині 2,6 м. За цією постановою на позивача також накладено штраф у розмірі 34 000 грн.

Подані до суду інформаційні картки габаритно-вагового контролю підтверджують, що під час фіксації подій транспортний засіб з державним номером KE8070AK був визначений як транспортний засіб з напівпричепом, мав 6 осей, а також містять конкретні параметри, зафіксовані автоматичними пунктами.

Так, за подією від 02.10.2025 зафіксовано фактичну загальну масу 47 250 кг, ширину 2,541 м, висоту 3,926 м, довжину 17,370 м; за подією від 31.10.2025 – фактичну загальну масу 46 150 кг, ширину 3,242 м, висоту 3,596 м, довжину 18,109 м; за подією від 27.10.2025 - фактичну загальну масу 45 050 кг, ширину 3,232 м, висоту 3,630 м, довжину 18,110 м.

Із матеріалів справи також убачається, що в постанові серії АВ № 00008255 зазначено фіксацію правопорушення технічними засобами WIM 62, WAGA-WIM35, зав. № 11, а в постановах серій АВ № 00008904 та № 00009076 - технічними засобами WIM 20, WAGA-WIM35, зав. № 7. Подані до суду свідоцтва про повірку підтверджують, що підсистема габаритного контролю SIZE-WIM35 у складі автоматичного пункту вагогабаритного контролю WAGA, зав. № 11, була чинною до 09.06.2026, а прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі WAGA-WIM35 у складі автоматичного пункту WAGA, зав. № 11, - також до 09.06.2026. Щодо пункту WIM 20 / WAGA-WIM35, зав. № 7, свідоцтва про повірку були чинними до 21.11.2025.

З поданої позовної заяви вбачається, що позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на наявність у нього дозвільних документів на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні. Зокрема, щодо події від 02.10.2025 позивач посилається на дозвіл № 2025-13850001-26503, відповідно до якого у період з 25.09.2025 до 05.10.2025 було дозволено рух транспортного засобу з масою до 52 т за адресою Р-51, км 1+941. Щодо подій від 27.10.2025 та 31.10.2025 позивач посилається на дозвіл № 2025-13850001-29989, відповідно до якого у період з 27.10.2025 до 06.11.2025 було дозволено ширину транспортного засобу до 3,50 м за адресою М-30, км 949+608 (М-04, км 186+337).

Водночас із відзиву вбачається, що відповідач не погоджується з доводами позивача про правомірність руху на підставі дозволу № 2025-13850001-29989, посилаючись на те, що вказаний дозвіл містив погоджений маршрут руху, якого транспортний засіб, на думку відповідача, не дотримався, оскільки рухався по автомобільній дорозі М-30 на км 949+608 без виконання передбаченого маршрутом виїзду у напрямку автомобільної дороги Н-08.

4. Застосовані норми права

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» № 2344-III від 05.04.2001 (далі - Закон № 2344-ІІІ), згідно із ч. 12 ст. 6 якого, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

На виконання ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» № 3353-XII від 30.06.1993 (далі - Закон № 3353-ХІІ), з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 132-1 КУпАП, порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб`єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%. Ухилення або відмова від проходження габаритно-вагового контролю, а так само перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, розташування транспортних засобів на проїзній частині, вчинення правопорушень, передбачених частиною шостою статті 121 цього Кодексу, в зоні габаритно-вагового контролю - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суб`єкт відповідальності за правопорушення за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП визначено ст. 14-3 цього Кодексу.

Так, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені ч. 2 ст. 122-2, ч. 2, 3 ст. 132-1 КУпАП, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у п. 22.5 ПДР, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративна відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.

Згідно з п. 22.5 ПДР, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначено Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1174 від 27.12.2019 (далі - Порядок № 1174).

На виконання пунктів 16, 17 Порядку № 1174 у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.

Керуючись п. 3 Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України № 512 від 27.09.2021 (далі - Інструкція №512), під час опрацювання матеріалів інформаційного файлу та встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення, розгляд якого віднесено до компетенції Державної служби України з безпеки на транспорті, уповноважена посадова особа виносить сформовану системою в автоматичному режимі постанову без складання протоколу про адміністративне правопорушення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, оформлюється відповідно до додатка 1 до цієї Інструкції.

Відповідно до ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити : найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.

Керуючись пунктами 4-6 Інструкції № 512, під час опрацювання матеріалів інформаційного файлу з використанням системи уповноважена посадова особа з`ясовує: наявність фактичних даних учинення адміністративного правопорушення, ознаки якого зафіксовані на фотознімках, відеозаписі (за наявності) в інформаційному файлі; відповідність символів номерного знака транспортного засобу на отриманих фотознімках, відеозаписі (за наявності) символам, розпізнаним системою; наявність та повноту інформації про зафіксований транспортний засіб; відповідність типу, марки та моделі зафіксованого транспортного засобу його реєстраційним даним, отриманим із системи; наявність у системі інформації про те, що до моменту вчинення правопорушення зафіксований транспортний засіб вибув із володіння особи, зазначеної у статті 143 КУпАП, внаслідок протиправних дій інших осіб або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать цьому транспортному засобу; наявність та повноту інформації про особу, зазначену у статті 143 КУпАП, зафіксованого транспортного засобу; наявність інформації про обставини, що виключають адміністративну відповідальність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; наявність і відповідність дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, або документу про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Опрацювання матеріалів інформаційного файлу здійснюється в один або два етапи (рівні) залежно від наявності та повноти інформації про зафіксований транспортний засіб або про особу, яка притягається до відповідальності, а також оцінки інших матеріалів інформаційного файлу у справі про адміністративне правопорушення.

Зафіксовані в автоматичному режимі, на першому етапі (рівні) за результатами опрацювання матеріалів інформаційного файлу уповноважена посадова особа : 1) за наявності відомостей у справі про адміністративне правопорушення стосовно осіб, зазначених у частинах першій та другій статті 143 КУпАП, щодо відповідності символів номерного знака зафіксованого транспортного засобу, наявності та повноти інформації про зафіксований транспортний засіб та відповідальну особу або особу, яка ввезла такий транспортний засіб на територію України, відсутності інформації про протиправне використання зафіксованого транспортного засобу або його номерних знаків іншими особами та відсутності обставин, що виключають адміністративну відповідальність особи, виносить із використанням засобів системи постанову, зміст якої відповідає вимогам статті 283 КУпАП, з підтвердженням прийнятого рішення шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису та створення кваліфікованої електронної печатки; 2) у разі потреби додаткової перевірки фактичних даних учинення адміністративного правопорушення, відсутності достовірної та/або повної інформації щодо зафіксованого транспортного засобу, особи, яка притягається до відповідальності, постанову не виносить, а матеріали адміністративної справи невідкладно передає з використанням засобів системи на другий етап (рівень) іншій уповноваженій посадовій особі із зазначенням підстав передання для продовження їх розгляду шляхом детального опрацювання та уточнення наявних матеріалів інформаційного файлу, іншої інформації стосовно транспортного засобу та особи, яка притягається до відповідальності, отриманої із системи, з подальшим прийняттям відповідного рішення; 3) невідкладно передає з використанням засобів системи в автоматизовному режимі таку інформацію до відповідної функціональної підсистеми єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України (далі - ФП ЄІС МВС). При цьому постанова не виноситься.

На другому етапі (рівні) уповноважена посадова особа опрацьовує не пізніше 2-х місяців з дня вчинення правопорушення, передані на розгляд з першого етапу (рівня) матеріали інформаційного файлу, аналізує їх та у разі потреби уточнює необхідні відомості для прийняття рішення у справі шляхом отримання інформації відповідно до законодавства та за результатами опрацювання : 1) у разі наявності у матеріалах інформаційного файлу відомостей про вчинення адміністративного правопорушення, відсутності в матеріалах інформаційного файлу даних про протиправне використання зафіксованого транспортного засобу або його номерних знаків іншими особами, відсутності обставин, визначених статтею 247 КУпАП, з використанням засобів системи виносить адміністративну постанову, зміст якої відповідає вимогам статті 283 КУпАП, з накладенням кваліфікованого електронного підпису; 2) за наявності хоча б однієї з обставин, визначених статтею 247 КУпАП, закриває провадження у справі без винесення постанови з унесенням відповідної інформації до системи та накладенням кваліфікованого електронного підпису; 3) у разі отримання відомостей про протиправне використання зафіксованого транспортного засобу або його номерних знаків іншими особами невідкладно передає в автоматизованому режимі таку інформацію до ФП ЄІС МВС з метою інформування відповідних органів (підрозділів) Національної поліції України для прийняття рішення згідно із законодавством. При цьому постанова не виноситься.

Пунктами 12-15 Порядку № 1174 визначено, що автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; вимірювання габаритів транспортного засобу; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв`язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи.

Під час вимірювання габаритно-вагових параметрів транспортних засобів застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність.

Інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих.

Метадані повинні містити дані про: засоби вимірювальної техніки - назва засобу вимірювальної техніки та його умовне позначення, серійний номер, найменування виробника, рік виготовлення, метрологічні характеристики, найменування власника засобу вимірювальної техніки, документи про відповідність та/або результати повірки (дата повірки, строк дії повірки); місце фіксації (кілометр + метр, географічні координати); найменування автомобільної дороги загального користування, вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; дату і час фіксації здійснення вимірювання, смугу руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь, державний номерний знак транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), категорію транспортного засобу, тип транспортного засобу згідно з пунктом Г.2 додатка Г ДСТУ 8824:2019 "Автомобільні дороги. Визначення інтенсивності руху та складу транспортного потоку", повну масу транспортного засобу, ширину, висоту, довжину, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей, фактичну міжосьову відстань, фактичну шинність (кількість коліс) на вісі); фотографії транспортного засобу - фронтальна, фотографія державного номерного знака транспортного засобу, фотографія державного номерного знака причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), оглядова фотографія із зображенням розпізнаного державного номерного знака; відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт (за наявності).

5. Мотиви з яких виходив суд

Щодо дотримання строків на звернення до суду

Оцінюючи доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення, а у визначених законом випадках - з дня вручення такого рішення. Частина 4 ст. 123 КАС України передбачає, що після відкриття провадження суд може залишити позов без розгляду лише тоді, коли дійде висновку, що попередній висновок про поважність причин пропуску строку був передчасним, і не знайде інших підстав для визнання таких причин поважними. Норми КУпАП також пов`язують початок перебігу строку оскарження постанов у справах про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті з моментом набрання ними законної сили, а така постанова набирає законної сили після її вручення особі, отримання поштового повідомлення про вручення, відмову в отриманні або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Ухвалою від 13.03.2026 суд уже поновив позивачу строк звернення до суду, виходячи з того, що оскаржувані постанови були направлені за адресою у м. Харкові, тоді як позивач з травня 2022 року обліковується як внутрішньо переміщена особа за адресою у м. Черкаси. Про існування постанови серії АВ № 00008255 позивач, за його твердженням, дізнався лише 08.12.2025 після отримання у застосунку «Дія» інформації про відкриття виконавчого провадження, 12.12.2025 його представник направив адвокатський запит, 16.12.2025 отримав копії оскаржуваних постанов, а вже 18.12.2025 позов було подано до суду. У цій ухвалі суд дійшов висновку, що пропуск строку був зумовлений обставинами, які об`єктивно не залежали від волі позивача.

Під час розгляду справи по суті суд не встановив нових обставин, які б спростовували наведений вище висновок або свідчили про його передчасність у розумінні ч. 4 ст. 123 КАС України. Самі лише посилання відповідача на надсилання постанов за адресою, зазначеною в реєстрах, не спростовують того, що на час їх направлення позивач перебував на обліку як внутрішньо переміщена особа за іншою адресою, а тому не мав реальної можливості своєчасно отримати ці постанови та оскаржити їх у встановлений законом строк.

Суд також бере до уваги, що після фактичного отримання інформації про існування оскаржуваних постанов позивач та його представник діяли без невиправданих зволікань: невдовзі після отримання такої інформації було направлено адвокатський запит, одержано копії постанов та подано позов. Така процесуальна поведінка свідчить про належну заінтересованість у своєчасному захисті права, а не про недобросовісне зволікання з реалізацією права на судовий захист.

За таких обставин суд дійшов висновку, що підстав для зміни висновку, викладеного в ухвалі про відкриття провадження у справі, немає, а тому клопотання відповідача про залишення позову без розгляду з мотивів пропуску строку звернення до суду задоволенню не підлягає.

Щодо законності постанови серії АВ № 00008255 від 07.10.2025

Оцінюючи правомірність постанови серії АВ № 00008255 від 07.10.2025, суд виходить із того, що не заперечується сам факт автоматичної фіксації 02.10.2025 о 16 год 31 хв руху транспортного засобу MAN TGX 26.440, державний номерний знак НОМЕР_1 , за адресою Р-51, км 1+941, Харківська область, а також те, що за результатами такої фіксації відповідач визначив фактичну загальну масу транспортного засобу 47 250 кг та розрахував з урахуванням похибки перевищення нормативного параметра загальної маси на 6,313 % відносно нормативу, у зв`язку з чим виніс оскаржувану постанову та наклав на позивача штраф у розмірі 8 500 грн.

Разом із тим із матеріалів справи та поданої позивачем копії дозволу вбачається, що на момент фіксації цієї події у позивача діяв дозвіл № 2025-13850001-26503 НГ на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданий на період з 25.09.2025 до 05.10.2025 для транспортного засобу MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 з причепом NOOTEBOOM, державний номерний знак НОМЕР_2 , для перевезення техніки. Відповідно до цього дозволу загальна вага автопоїзда з вантажем була визначена у 52 т, а маршрут руху охоплював, зокрема, автодорогу Р-51. Ці ж обставини узгоджуються і з доводами позовної заяви, у якій зазначено, що за цим дозволом позивачу було дозволено рух із масою до 52 т за адресою Р-51, км 1+941.

Отже, зіставлення змісту оскаржуваної постанови з наданим дозволом свідчить, що подія, за яку позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, сталася в межах строку дії дозволу, щодо того самого транспортного засобу та на автодорозі, яка входила до погодженого маршруту. При цьому фактична загальна маса транспортного засобу, зафіксована автоматичним пунктом, становила 47,25 т, тобто не перевищувала визначену в дозволі загальну вагу автопоїзда 52 т.

Суд бере до уваги заперечення представника відповідача про те, що транспортний засіб нібито рухався тією ж автодорогою, на яку було надано дозвіл, але в іншому напрямку, а тому дозвіл не поширювався на відповідну поїздку. Проте такі доводи не підтверджені належними та достатніми доказами. З інформаційної картки габаритно-вагового контролю вбачається лише, що подію зафіксовано на посту «Р-51 Мерефа – Лозова – Павлоград, км 1+941», а в графі технічних даних міститься позначення «direction - approaching», яка не ідентифікує географічний напрямок руху транспортного засобу по автодорозі. Інших доказів, які б достовірно підтверджували, що під час фіксації транспортний засіб рухався саме поза межами погодженого маршруту або у напрямку, не охопленому дозволом, відповідач суду не надав.

За змістом пунктів 4-6 Інструкції № 512 уповноважена посадова особа під час опрацювання матеріалів інформаційного файлу зобов`язана з`ясувати, зокрема, наявність і відповідність дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні. Натомість зі змісту постанови серії АВ № 00008255 вбачається, що відповідач виходив виключно з порівняння зафіксованої загальної маси транспортного засобу з базовим нормативом 40 т, не надавши належної оцінки наявності у позивача чинного дозволу, який охоплював рух цим транспортним засобом на відповідній автодорозі та допускав загальну вагу до 52 т.

В адміністративних справах про оскарження рішень суб`єкта владних повноважень саме на відповідача покладається обов`язок доведення правомірності свого рішення. У цій справі відповідач не довів, що на момент фіксації події від 02.10.2025 дозвіл № 2025-13850001-26503 не поширювався на рух транспортного засобу позивача.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідачем не доведено наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. Тому ця постанова є необґрунтованою та підлягає скасуванню.

Щодо законності постанов серії АВ № 00008904 від 06.11.2025 та серії АВ № 00009076 від 26.11.2025

Оцінюючи правомірність постанов серії АВ № 00008904 від 06.11.2025 та серії АВ № 00009076 від 26.11.2025, суд виходить із того, що обидві постанови стосуються одного й того самого транспортного засобу MAN TGX 26.440, державний номерний знак НОМЕР_1 , а правопорушення зафіксовані автоматичним пунктом WIM 20, WAGA-WIM35, зав. № 7 на ділянці М-30, км 949+608 (М-04, км 186+337), Дніпропетровська область. За постановою серії АВ № 00008904 зафіксовано рух транспортного засобу 31.10.2025 о 06 год 55 хв із фактичною шириною 3,242 м, що становить перевищення нормативної ширини 2,6 м на 20,846 %. За постановою серії АВ № 00009076 зафіксовано рух цього ж транспортного засобу 27.10.2025 о 19 год 04 хв із фактичною шириною 3,232 м, що становить перевищення нормативної ширини 2,6 м на 20,462 %.

Судом установлено, що на момент вчинення зазначених дій у позивача дійсно був наявний дозвіл № НОМЕР_3 , виданий на період з 27.10.2025 до 06.11.2025, яким для транспортного засобу MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 з причепом NOOTEBOOM, НОМЕР_2 було погоджено, зокрема, ширину до 3,50 м. Разом із тим цей дозвіл не надавав загального права на рух великовагового та великогабаритного транспортного засобу будь-якими дорогами України, а був виданий на конкретний маршрут та з визначенням кількості рейсів - 1. Із відзиву вбачається, що погоджений маршрутом рух по автодорозі М-30 передбачав подальший виїзд на Н-08, рух міською смугою Кам`янського та подальше слідування визначеним шляхом до кінцевого пункту.

Отже, вирішальним для правильного вирішення спору є не лише факт наявності у позивача дозволу, а й питання, чи поширювався цей дозвіл на конкретні проїзди, зафіксовані 27.10.2025 та 31.10.2025. За змістом ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» та Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів, дозвіл є індивідуальним адміністративним актом, який надає право руху лише за погодженими умовами, зокрема щодо маршруту, параметрів транспортного засобу та кількості рейсів.

У цій справі суд бере до уваги, що позивач не спростував, а матеріали справи підтверджують, що дозвіл № 2025-13850001-29989 був виданий саме на конкретний погоджений маршрут, якого під час спірних проїздів позивач не дотримався. Доводи відповідача про те, що транспортний засіб рухався по М-30, км 949+608 без виконання передбаченого маршрутом виїзду на Н-08, є узгодженими зі змістом погодженого маршруту, наведеного у дозволі. За таких обставин суд доходить висновку, що на ділянці, де автоматичним пунктом зафіксовано перевищення ширини транспортного засобу, позивач фактично здійснював рух поза межами погоджених умов перевезення, а тому дозвіл № 2025-13850001-29989 не поширював свою дію на ці проїзди.

Крім того, суд враховує, що вказаним дозволом була визначена кількість рейсів - 1, тоді як матеріалами справи підтверджено два окремі випадки фіксації цього самого транспортного засобу на тому самому автоматичному пункті - 27.10.2025 та 31.10.2025. Це також свідчить про те, що принаймні один із зафіксованих проїздів у будь-якому разі виходив за межі погодженого дозволом обсягу перевезення.

За змістом пунктів 4-6 Інструкції № 512 уповноважена посадова особа при опрацюванні матеріалів інформаційного файлу зобов`язана з`ясувати, зокрема, наявність і відповідність дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні. У цій справі суд не встановив порушення відповідачем такого обов`язку, оскільки сам по собі факт існування дозволу не спростовує складу правопорушення тоді, коли встановлено, що рух здійснювався не за погодженим маршрутом і поза межами умов дозволу.

У зв`язку з наведеним, на момент фіксації подій від 27.10.2025 та 31.10.2025 позивач не мав належної правової підстави для руху транспортного засобу з шириною, що перевищувала нормативну ширину 2,6 м, саме на тій ділянці дороги, де було зафіксовано порушення. Відповідно, перевищення ширини транспортного засобу на 20,462 % та 20,846 % обґрунтовано кваліфіковано відповідачем за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, а постанови серії АВ № 00008904 від 06.11.2025 та серії АВ № 00009076 від 26.11.2025 є законними та обґрунтованими, у зв`язку з чим підстав для їх скасування суд не вбачає.

6. Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частин 1, 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується наявною у справі квитанцією.

У цій справі позивач заявив три вимоги немайнового характеру про скасування трьох окремих постанов, з яких суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову лише в частині скасування постанови серії АВ № 00008255 від 07.10.2025, а в решті вимог відмовляє. Отже, позов підлягає задоволенню на одну третину.

За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, а саме 807 грн 47 коп. (2422,40 грн : 3).

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 807 грн 47 коп.

Окрім цього позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн.

На підтвердження розміру витрат позивач подав копію договору про надання правової допомоги від 26.11.2025, укладений ОСОБА_1 з Адвокатським бюро «Віталія Гурського», ордер про надання правничої допомоги та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно із ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями ч. 2-3 ст. 134 КАС України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Позивач просив компенсувати йому за рахунок державних асигнувань відповідача витрати з оплати правової допомоги адвоката в сумі 20 000 грн.

Верховний Суд у постанові від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18 зазначив, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.

У постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Разом із тим відсутність окремих документів про фактичну оплату правничої допомоги не виключає можливості вирішення питання про розподіл таких витрат, оскільки за змістом ч. 3 ст. 134 КАС України підлягають врахуванню не лише витрати, що вже сплачені стороною, а й ті, що підлягають сплаті відповідно до умов договору про надання правничої допомоги.

Подані позивачем договір про надання правової допомоги, ордер та копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю підтверджують факт надання позивачу професійної правничої допомоги у цій справі та наявність у нього обов`язку оплатити відповідні послуги адвоката.

При цьому, вирішуючи питання про розмір відшкодування витрат на правничу допомогу, суд бере до уваги, що дана справа хоч і не є надмірно складною, однак потребувала підготовки та подання адміністративного позову щодо трьох окремих постанов про притягнення до адміністративної відповідальності, аналізу спеціального законодавства у сфері автомобільного транспорту, дослідження дозвільних документів, а також підготовки правової позиції щодо підстав скасування оскаржуваних постанов.

Суд також враховує, що предметом спору було оскарження трьох індивідуальних актів суб`єкта владних повноважень, які хоч і пов`язані між собою, однак потребували окремої правової оцінки фактичних обставин щодо кожної з постанов. Водночас позов задоволено лише частково, судове засідання відбулося за відсутності позивача та його представника, а заявлена до відшкодування сума 20 000 грн не є безумовною для компенсації у повному обсязі лише з огляду на її визначення сторонами у договорі.

Оцінюючи розмір заявлених витрат, суд виходить із критеріїв, визначених ч. 5 ст. 134, ч. 9 ст. 139 КАС України, а саме: складності справи, обсягу наданих адвокатом послуг, часу, об`єктивно необхідного для підготовки процесуальних документів та супроводу справи, а також принципів співмірності, розумності та справедливості. Суд бере до уваги, що справа розглянута у порядку спрощеного позовного провадження, не вимагала значного обсягу процесуальних дій, однак потребувала належної правничої підготовки та формування доказової бази.

З огляду на викладене, беручи до уваги предмет та складність спору, обсяг наданих послуг, тривалість судового розгляду, а також критерії реальності та розумності витрат, суд доходить висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому відшкодуванню у сумі 10 000 грн, яка є співмірною та пропорційною обсягу фактично необхідної правничої допомоги у цій справі.

З урахуванням того, що позов у цій справі задоволено частково, а саме лише в частині однієї з трьох заявлених немайнових вимог, суд відповідно до частин першої та третьої статті 139 КАС України вважає за необхідне покласти витрати на професійну правничу допомогу на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Тому визначена судом сума витрат на правничу допомогу, що є реальною, розумною та співмірною, у розмірі 10 000 грн підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно задоволеній частині позову, тобто в розмірі 3 333 грн 33 коп. В іншій частині витрати на професійну правничу допомогу потрібно залишити за позивачем.

Керуючись ст. 77, 229, 242, 286 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанов у справах про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті задовольнити частково.

Скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АВ № 00008255 від 07.10.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, а справу закрити на підставі п. 1 ч 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 807 грн 47 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 3 333 грн 33 коп.

В іншій частині судові витрати залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 17.04.2026.

Найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса реєстрації місця проживання як внутрішьо переміщеної особи: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті, ЄДРПОУ 39816845, адреса: вул. Антоновича, 51, м. Київ.

Суддя В.О. Пономар