Рішення від 16 квітня 2026 р. у справі №712/4346/23 — Соснівський районний суд м. Черкаси

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 712/4346/23

Провадження № 2/712/60/26

07 квітня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді – Марцішевська О.М.,

при секретарі – Безруковій Д.О.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Вакуленка О.П.

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача адвоката Стратілатова К.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: державний нотаріус Другої черкаської державної нотаріальної контори Перкалюк Світлана Володимирівна про визнання заповіту недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог та аргументів учасників справи

03 травня 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання заповіту недійсним.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Останнє місце реєстрації та проживання померлої було за адресою АДРЕСА_1 , де також зареєстрований та проживає позивач. Інших рідних осіб у померлої не було. Вказана квартира належала матері позивача на підставі договору купівлі-продажу від 02.09.2013р.

Позивач є непрацездатним як особа з інвалідністю з дитинства, на даний час позивачеві встановлена ІІ група інвалідності. Мати позивача мала інвалідність І групи, потребувала стороннього догляду та допомоги, проходила стаціонарне лікування у медичних закладах, в тому числі у лікаря-психіатра КНП «ЧОПНД Черкаської обласної ради» з 1994 року з приводу тяжкого психічного розладу. Останні роки до дня смерті мати позивача часто хворіла психічними розладами та регулярно зверталась за амбулаторною допомогою, також неодноразово лікувалась стаціонарно.

Не дивлячись на те, що що позивач є єдиним спадкоємцем за законом, його мати 09.06.2022р. посвідчила заповіт, яким заповіла позивачеві все своє майно. Вказаний заповіт був посвідчений приватним нотаріусом Другої черкаської державної нотаріальної контори Демиденко О.А.

Позивач 05.10.2022 р. звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті матері 10.09.2022 року, проте йому повідомили, що існує заповіт ОСОБА_3 на іншу особу, посвідчений 05 вересня 2022 року.

Постановою нотаріуса Другої черкаської державної нотаріальної контори Перкалюк С.В. від 12.04.2023р. позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадщину на підставі того, що спадщину прийняв ОСОБА_2 , якому спадкодавець заповіла своє майно у заповіті від 05.09.2022р.

Позивач стверджує, що його мати за життя ніколи не говорила про намір заповісти майно іншій особі. Також зазначає, що останні роки життя стан психічного здоров`я ОСОБА_3 значно погіршився в зв`язку з прогресуючим онкологічним захворюванням.

Відповідно до довідки КНП «ЧОПНД Черкаської обласної ради» від 25.10.2022 р. ОСОБА_3 з 1991 року регулярно зверталась за медичною допомогою до психоневрологічного диспансеру, де лікувалась як амбулаторно, так і стаціонарно з приводу тяжкого психічного розладу.

Проживаючи з матір`ю, позивач спостерігав, що вона страждала хворобливим розладом психіки, оскільки не розуміла наслідків своєї поведінки, постійно втрачала відчуття часу та подій, не могла правильно орієнтуватись та оцінювати прості життєві ситуації, забувала, що з нею сталось у минулому та суть її власного життя.

В зв`язку з цим позивач звернувся до суду з даним позовом, так як на момент складання заповіту 05 вересня 2022 року, про який позивач достовірно дізнався 12.04.2023р. з постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, його мати абсолютно не могла розуміти та усвідомлювати свої дії.

Просить визнати недійсним заповіт ОСОБА_3 , складений 05 вересня 2022 року на ім`я ОСОБА_2 .

10 жовтня 2023 року до суду поданий відзив адвоката Стратілатова К.Г. в інтересах відповідача ОСОБА_2 , в якому просить відмовити в задоволенні позову.

Відзив мотивує тим, що на момент складання оспорюваного заповіту 05.09.2022 р. спадкодавець ОСОБА_3 була повнолітньою особою, її дієздатність судом не обмежувалась, недієздатною особою її не визнавали.

Отже, на момент складання оскаржуваного заповіту ОСОБА_3 мала необхідний обсяг дієздатності.

Твердження позивача про те, що останні роки за станом психічного здоров`я мати не розуміла наслідків своєю поведінки, не могла орієнтуватись та оцінювати прості життєві ситуації не відповідають дійсності. Згідно медичної документації ОСОБА_3 з 1991 року перебувала на обліку у психоневрологічному диспансері, а психічно хворіла з 1985 року. При цьому психічні хвороби не заважали їй здобути вищу освіту та працювати лікарем.

Останній запис про стаціонарне лікування ОСОБА_3 датований 1997 роком, тобто за 25 років до складання оскаржуваного заповіту. В жодному листку огляду лікаря-психіатра диспансерного відділення не наведено таких симптомів, як не здатність усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними. Навпаки, опис скарг пацієнтки свідчить про те, що вона чудово розуміла час та події.

Зазначає, що у листах від 20.05.2022 р., 17.03.2022 р. та 15.01.2022 р. «хвора занепокоєна долею сина, цікавиться чи зможе він успадкувати квартиру, як буде вести себе, коли її не стане». Тобто основною причиною тривоги ОСОБА_3 було психічне захворювання її сина ОСОБА_1 .

Слід звернути увагу, що останній раз за психіатричною допомогою ОСОБА_3 зверталась 20.05.2022 р., за 3,5 місяці до вчинення спірного заповіту.

Після цього вона двічі укладала нотаріально-посвідчені правочини, у жодного нотаріуса не виникло сумнівів у здатності ОСОБА_4 укладати правочини.

Спірний заповіт було посвідчено за місцем проживання позивача та ОСОБА_3 .

Відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, а судові витрати покласти на позивача.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що мати позивача часто хворіла, приймала ліки, була сонна. В червні заповіт був на користь позивача – його він не оспорює. У вересні 2022 року мати вже не розуміла значення своїх дій. Останні дні, близько тижня, вела себе неадекватно, не відповідала чітко, не могла тримати чашку. Коли посвідчували спірний заповіт, позивач був в іншій кімнаті, перед цим за деякий час у матері була зустріч з відповідачем з приводу заповіту. В 90-ті роки мати лікувалась у психдиспансері, їй призначали ліки.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що мати позивача хворіла, але це не заважало їй працювати.

Відповідач, будучи за його згодою допитаний в якості свідка в судовому засіданні, дав покази про те, що він знайомий з позивачем та був знайомий з його матір`ю тривалий час оскільки проживає з сім`єю по сусідству більше 10 років. З ОСОБА_3 сім`я відповідача мали добросусідські стосунки, вона була лікарем, знала багато про ліки та їх застосування. ОСОБА_5 доглядала за сином ОСОБА_6 багато років, він не міг самостійно ходити в магазин. Позивач лікувався в наркодиспансері, зловживав алкоголем. Зінаїда хвилювалась за ОСОБА_6 і оформила заповіт на квартиру на відповідача під обіцянкою довічно забезпечити ОСОБА_6 можливість користуватись квартирою. За життя ОСОБА_5 була адекватна і розуміла значення своїх дій, внаслідок онкологічної хвороби самостійно оформляла собі паліативну допомогу. Останній період перед смертю здоров`я ОСОБА_5 погіршувалось через онкологію, але психічно - ні. До смерті вона переміщалась на ходунках і самостійно ходила в магазин, до лікарів. Заповіт оформляв нотаріус за місцем проживання позивача і його матері, позивач в цей день був у квартирі. Документи на квартиру ОСОБА_5 віддала відповідачу за два місяці до своєї смерті.

Відповідно до п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-VІІІ «Про судоустрій та статус суддів», районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Суд дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників, доходить таких висновків.

Хід розгляду справи, заяви, клопотання, процесуальні дії

Ухвалою суду від 04 травня 2023 року року відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження. Задоволені клопотання позивача про витребування доказів.

Ухвалою суду від 04 травня 2023 року року заяву позивача про забезпечення позову задоволено.

04 липня 2023 року ухвалою суду задоволені клопотання представника позивача про витребування доказів.

25 липня 2023 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси призначено посмертну судово-психіатричну експертизу.

30 жовтня 2023 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси витребувані додаткові матеріали за клопотанням експерта.

14 грудня 2023 року ухвалою суду витребувані за клопотанням експерта додаткові матеріали.

05 червня 2024 року ухвалою суду витребувано за клопотанням експерта додаткові матеріали.

01 липня 2024 року ухвалою суду клопотання учасників справи про виклик свідків задоволено. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

27 листопада 2024 року ухвалою суду по цивільній справі призначено посмертну судово-психіатричну експертизу.

26 березня 2025 року експертною установою повернуто справу без проведення експертизи у зв`язку з неоплатою експертизи позивачем.

14 липня 2025 року ухвалою суду проведення посмертної судово-психіатричної експертизу за клопотанням позивача доручено іншій експертній установі.

19 січня 2026 року справа повернута до суду експертною установою в зв`язку із неоплатою позивачем вартості проведення експертизи.

2. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, а також докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 26.02.1980р. матір`ю ОСОБА_1 зазначена ОСОБА_3 . (а.с.13, 11 т.1).

01.12.2007 року скадено довідку до акта огляду МСЕК № 124114 про встановлення ОСОБА_1 другу групу інвалідності з дитинства.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 241797864 від 26.01.2021р. за ОСОБА_3 було зареєстроване право власності на квартиру АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 02.09.2013р. (а.с. 14-15 т.1).

Відповідно до довідки до Акта огляду МСЕК № 359892 від 27.01.2022р. ОСОБА_3 встановлена І група інвалідності безтерміново, зазначено, що остання потребувала стороннього догляду та допомоги. (а.с.12, 11 т.1).

03.07.2021 ОСОБА_3 звернулась до опікунської ради Черкаського міськвиконкому з заявою про призначення після її смерті опікуном ОСОБА_1 ОСОБА_7 (а.с.166 т.1)

29.08.2021р. ОСОБА_3 склала довіреність у простій письмовй формі про те, що довіряє документи на квартиру ОСОБА_7 для оформлення у нотаріуса дарування, спадщини, договора на володіння квартирою (а.с.167 т.1).

Відповідно до листівки від 16.12.2021р. ОСОБА_3 вітала зі святами сім`ю відповідача ОСОБА_2 (а.с.117 т.1).

Згідно із випискою з медичної карти амбулаторного хворого від 14.01.2022р. ОСОБА_1 лікувався від хронічних захворювань серця. (а.с.165 т.1).

Відповідно до довідки КНП «ЧОПНД Черкаської обласної ради» від 25.10.2022 р. ОСОБА_3 з 1991 року регулярно зверталась за медичною допомогою до психоневрологічного диспансеру, де лікувалась як амбулаторно, так і стаціонарно з приводу тяжкого психічного розладу. (а.с.19 т.1).

Згідно з карткою амбулаторного хворого з Черкаського обласного психоневрологічного диспансеру ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 вона хворіла на біполярний розлад, останні запис у картці 11.03.2020 року.

Згідно повідомлення КНП «Черкаська обласна психіатрична лікарня Черкаської обласної ради» ОСОБА_3 , 1942 р.н. на лікуванні з 1983 року по теперішній час не перебувала. (а.с. 62, т.1).

Відповідно до медичної карти амбулаторного хворого № 3648 КНП «Черкаський обласний онкологічний диспансер Черкаської обласної ради» ОСОБА_3 лікувалассь від онкологічного захворювання (11.05.2022 рік).

Згідно з карткою амбулаторного хворого КНП «Третя Черкаська міська лікарня ШМД» ЧМР ОСОБА_3 заповнила план спостереження пацієнта, що потребує паліативної допомоги 16.05.2022 року.

Довідкою КНП «Другий Черкаський міський центр ПМСД» від 22.11.2023 року повідомлено, що ОСОБА_3 , з 2018 року до лікарів вказаного закладу не зверталась. (а.с.137 т.1).

09 червня 2022р. ОСОБА_8 склала заповіт, яким заповіла все своє майно ОСОБА_1 . Вказаний заповіт був посвідчений приватним нотаріусом Другої черкаської державної нотаріальної контори Демиденко О.А. (а.с.14, 11 т.1).

05 вересня 2022 року ОСОБА_8 склала заповіт, яким заповіла все своє майно ОСОБА_2 . Вказаний заповіт був посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Михайловською А.А. (а.с. 87 т. 1).

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 80 років (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_2 від 13.09.2022р.). Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть причиною смерті було онкологічне захворювання (а.с.10 -11 т.1).

Відповідач організував поховання ОСОБА_3 , що підтверджується Договором-замовленням на поховання № 7210, квитанцією КП «Комбінат комунальних підприємств» ЧМР Будинок жалоби від 11.09.2022 року. (а.с.118-119 т.1).

29 вересня 2022 року ОСОБА_2 звернувся до Другої черкаської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 (а.с. 85 т.1).

05 жовтня 2022р. позивач звернувся до Другої черкаської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті матері. (а.с.18 т.1).

Відповідно до довідки ЦНАП Черкаської міської ради ОСОБА_3 на момент смерті була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 . Разом з нею проживав та був зареєстрований ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до довідки завідуючої Другої черкаської державної нотаріальної контори від 08.11.2022р. позивачу повідомлено про те, що 05.09.2022 р. спадкодавцем ОСОБА_3 складений заповіт на іншу особу. Також роз`яснено, що як особа з інвалідністю ІІ групи позивач має право на обов`язкову частку у спадщині. Аналогічне роз`яснення надано позивачу 07.12.2022 року на його заяви від 21.11.2022р., 06.12.2022р.

10.01.2023р. позивач звернувся до Другої черкаської державної нотаріальної контори з заявою не видавати свідоцтво про право на спадщину за заповітом в зв`язку з його оскарженням в судовому порядку.

13.01.2023 р. державним нотаріусом Другої черкаської державної нотаріальної контори надано відповідь позивачеві про зупинення вчинення нотаріальної дії до вирішення справи судом. (а.с.25 т.1).

12.04.2023р. позивач звернувся до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_3 . (а.с.27 т.1).

Постановою від 12.04.2023р. нотаріусом Другої черкаської державної нотаріальної контори Перкалюк С.В. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, а саме на квартиру АДРЕСА_4 , що залишилась після смерті його матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с.28 т.1).

З матеріалів спадкової справи № 493/2022 після смерті ОСОБА_3 встановлено, що до складу спадщини увійшла квартира квартиру АДРЕСА_2 . Спадкоємцями є ОСОБА_2 на підставі заповіту (1/2 частка) та ОСОБА_1 , який має право на обов`язкову частку у спадщині (1/2 частка). (а.с. 83 – 103 т.1).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 дала покази про те, що є дружиною позивача з 2023 року, до цього були знайомі з 2013 року. ОСОБА_3 постійно приймала фінозіпам, з 1990 року була на обліку, лікувалась в водолечебниці. ОСОБА_3 зверталась до опікунської ради, щоб призначили йому опікуна після її смерті. 29 серпня 2022 року оформила довіреність про уповноваження ОСОБА_7 організувати поховання, тоді стан матері позивача був нормальний. ОСОБА_3 часто агресивно вела себе по відношенню до свідка. У позивача з матір`ю були часті конфлікти. Сім`я відповідачів до ОСОБА_3 ходили в гості. Спірний заповіт був посвідчений, коли позивач спав. Також свідок скерувала письмові пояснення по суті спору, які долучені до матеріалів справи.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 дала покази про те, що проживала однією сім`єю з відповідачем, мають спільних дітей. З ОСОБА_3 була знайома як з сусідкою, остання іноді зверталась по допомогу у побутових справах, постійно була при здоровому глузді. Переживала за сина, купляла йому ліки, потім дізналась про свою хворобу - онкозахворювання. Мати боялась, що син залишиться без майна через його знайому, яка зараз є дружиною, тому звернулась до відповідача з наміром укласти заповіт під обіцянку забезпечити позивача можливість користуватись квартирою.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 дав покази про те, що проживав по сусідству з позивачем та його матір`ю приблизно з 2020 року. Періодично зустрічав ОСОБА_3 , кілька разів на місяць, допомагав, мав добросусідські відносини, проявів неадекватних дій не спостерігав, ОСОБА_3 була інтелігентною адекватною людиною, останній час знав про її захворювання на онкологію. Любила сина і переживала за нього, оскільки у нього проблеми з алкоголем, здоров`ям, і для догляду за ним ОСОБА_3 обрала сім`ю відповідача. Спілкувався з ОСОБА_2 і бачив, що він допомагав ОСОБА_3 близько півроку.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 , пояснила, що допомагала по господарству ОСОБА_3 , з 2021 року, ходила з нею в третю лікарню, до другої лікарні, водолечебницю за ліками для ОСОБА_6 , онкодиспансер, магазин. Психічний стан був добрий, раніше ОСОБА_3 працювала лікарем, вона давала поради з лікування. Останній раз бачила в кінці серпня 2022 року. Психічний стан був здоровий. З сім`єю відповідача ОСОБА_2 у ОСОБА_3 були добрі стосунки. Павло не був достатньо самостійним і мати це турбувало. Свідок порадила ОСОБА_3 зробити заповіт на ОСОБА_2 ОСОБА_6 зловживав спиртними напоями. Лікування в онкології мало підтримуючий характер. Прояви неадекватної поведінки у ОСОБА_3 не спостерігались.

Допитана в судовому засіданні у якості свідка нотаріус ОСОБА_13 , пояснила, що обставини посвідчення заповіту достеменно не пам`ятає. Якби стан заповідача викликав сумнів у адекватності, вона би не посвідчила заповіт. Зазвичай нотаріус із заповідачем спочатку спілкуються, щоб розуміти його адекватність. Нотаріус оглянула спірний заповіт і підтвердила, що його посвідчувала.

Допитана в судовому лікар-психіатр ОСОБА_14 дала покази про те, що ОСОБА_3 пам`ятає, вона декілька років лікувалась у психіатра. Останнім часом страждала онкологічним захворюванням, переживала за долю сина, мала астенізований стан (безсилий). Вона була орієнтована, хоч і розгублена. Приїжджала з сином, він також був пацієнтом психіатра. Зверталась відносно рецептів для свого сина.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статей 1233, 1234 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Право дієздатної фізичної особи на заповіт, як і будь-яке суб`єктивне цивільне право, здійснюється нею вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 та стаття 1234 ЦК України).

Заповіт як остання воля особи стосується її розпоряджень на випадок смерті і покликаний вирішувати важливі для особи питання щодо призначення спадкоємців, позбавлення спадкоємців за законом права спадкування, визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом, встановлювати інші розпорядження, які відповідають заповіту та вимогам законодавства про спадкування.

Право на заповіт може бути реалізоване протягом всього життя особи і включає як право на складення заповіту або кількох заповітів, так і права на їх зміну, скасування.

Свобода заповіту передбачає особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача.

Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання.

Юридична природа заповіту ґрунтується на його законодавчому визначенні як особистого розпорядження фізичної особи на випадок смерті (стаття 1233 ЦК України).

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

На заповіт як односторонній правочин поширюються загальні правила ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; складені особою, яка не мала на це права (особа не має потрібного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); складені з істотним порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати його складання тощо).

Відтак дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону, є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право за законом, не має істотних порушень стосовно його форми та посвідчення, за умови, що волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, допоки ця презумпція не буде спростована. Отже, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені ним обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді, коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто у разі його нікчемності) або якщо оспорюваний правочин визнаний судом недійсним.

Загальні вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені статтями 1247, 1248 ЦК України, відповідно до яких заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.

Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.

Наведені у зазначених вище статтях правові механізми доводять, що вони розраховані на те, щоб остання воля заповідача була виражена вільно і не виникло б жодного сумніву в цьому. Саме тому вони можуть бути віднесені до порядку посвідчення заповіту.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово виснував, що заповіт як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складення заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Згідно із частиною другою статті 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Правові наслідки вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, визначенні у статті 225 ЦК України. Частинами першою, другою цієї статті встановлено, що правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала у такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, які підтверджують чи спростовують доводи позивача про те, що в момент укладення оспорюваного правочину особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними.

Такі висновки сформулював Верховний Суд у постановах від 20 червня 2018 року в справі № 161/17119/16- ц, від 12 вересня 2018 року в справі № 522/25597/13-ц, від 18 вересня 2019 року в справі № 311/3823/15, від 23 листопада 2022 року в справі № 368/953/19.

Верховний Суд в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року в справі № 496/4851/14-ц (провадження № 61-7835сво19) вказав, що висновок судово-психіатричної експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Висновок експертизи має бути категоричним та не може ґрунтуватись на припущеннях.

Тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку, що для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними (постанова Верховного Суду від 19 грудня 2024 року в справі № 344/4122/22).

Свобода заповіту передбачає особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання. Кваліфікація заповіту як нікчемного з підстав, які не передбачені ані частиною першою статті 1257 ЦК України, ані взагалі нормами глави 85 ЦК України, по суті скасовує це вільне волевиявлення заповідача без можливості виразити свою волю шляхом складання іншого заповіту, оскільки сталася смерть заповідача. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 522/9893/17.

Мотивована оцінка суду аргументів учасників справи та позиція суду з питання порушення, не визнання або оспорення права, свободи чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду

У справі, що розглядається, предметом спору є визнання заповіту через неспроможність заповідача в момент посвідчення заповіту розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд доходить висновку про недоведеність позивачем доводів про те, що за станом здоров`я його мати, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент посвідчення оспорюваного заповіту, 05 вересня 2022 року, не могла усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.

Допитані в судовому засіданні під присягою свідки, зокрема: ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14 надали покази щодо поведінки матері позивача на момент посвідчення оспорюваного заповіту та передумов, які цьому сприяли, зокрема, бажання ОСОБА_3 забезпечити майнові інтереси сина з урахуванням ризиків втрати останнім житла після її смерті. Також показами даних свідків підтверджено, що спадкодавець до моменту своєї смерті усвідомлено здійснювала свої права, зокрема оформила паліативну допомогу, відвідувала лікарів, нотаріусів, самостійно вирішувала побутові питання.

Пояснення позивача та надані ним докази, в тому числі покази свідка ОСОБА_9 суд вважає такими, що не підтверджують з достовірністю абсолютну неспроможність ОСОБА_3 в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, що також спростовується показами інших свідків та відповідача, допитаного в якості свідка.

Вказані покази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, не викликають сумнівів у їх достовірності та об`єктивно підтверджують обставини, на які відповідач посилався як на підставу запеерчень проти позовних вимог.

Крім того, оскільки для оцінки психічного стану спадкодавця на момент посвідчення заповіту необхідні спеціальні знання у галузі психіатрії, за клопотанням позивача в ході розгляду справи неодноразово призначалась судова посмертна психіатрична експертиза з дорученням її проведення різним державним експертним установам, проте в зв`язку з неоплатою позивачем вартості експертного дослідження, висновку експерта до суду надано не було.

При цьому суд, покладаючи витрати на проведення експертизи на позивача, виходив з того, що звернення до суду з позовом створює певні умови як для позивача, так і для відповідача, а також для самого судового процесу. Позивач, подаючи позов, ініціює судовий розгляд і бере на себе відповідальність за доведення своїх вимог. Відповідач, у свою чергу, отримує можливість захищати свої інтереси в суді. Суд, розглядаючи позов, створює умови для справедливого та неупередженого вирішення спору.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивач не надав переконливих об`єктивних доказів на підтвердження наявності підстав недійсності оспорюваного заповіту, зокрема обставин нездатності ОСОБА_3 усвідомлювати значення своїхдій і керувати ними на момент посвідчення оспорюваного заповіту.

Наявність онкологічного захворювання у спадкодавця не виключала можливості останньої усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, тоді як приватний нотаріус Михайловська А.А. мала право, перевіривши дієздатність та волю ОСОБА_3 , посвідчити 09 червня 2022 року вищезазначений заповіт на користь ОСОБА_2 на дому за вказаною в заповіті адресою на її прохання.

Отже, оспорюваний заповіт відповідає вимогам закону щодо його форми та порядку укладення, оскільки він підписаний особисто спадкодавцем, у ньому зазначено місце його складення, дату й місце його посвідчення уповноваженою на те особою, яка перевірила дієздатність заповідача і з`ясувала її дійсну волю щодо розпорядження майном на випадок її смерті.

Суд також враховує, що особа, яка звертається до суду, має також обґрунтувати, на захист якого цивільного права, яке порушене, не визнане обо оспорюється, подається позов. В ході судового розгляду позивачем не обґрунтовано, яке його цивільне право є порушеним, не визнаним або оспорюваним на момент звернення до суду, оскільки з урахуванням права позивача на обов`язкову частку у праві на спадщину, сторони на даний час у рівних частках набули права на спадкове майно та з боку відповідача обмежень у користуванні позивачем успадкованою квартирою позивачем не стверджувалось.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, досліджених в судовому засіданні доказів, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення.

Питання про забезпечення позову

Ухвалою суду від 04 травня 2023 року року за заявою позивача вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та заборонено вчиняти будь-які дії, що направлені на відчуження вказаної квартири.

Відповідно до ч.9 ст.158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Питання про судові витрати

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.6 ст.141 ЦПК України).

При зверненні до суду позивач був звільнений від сплати судового збору як особа з інвалідністю ІІ групи, тому оплату судового збору слід віднести на рахунок держави.

Відповідачем не заявлено вимог про відшкодування судових витрат за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 263, 264, 265 ЦПК України, ст. 2, 3, 15, 203, 204, 215, 225, 1247, 1248, 1257 ЦК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту, складеного ОСОБА_3 05 вересня 2023 року на користь ОСОБА_2 .

Скасувати заходи забезпечення позову у вигляді арешту, накладеного ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 04 травня 2023 року на квартиру АДРЕСА_2 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ГОЛОВУЮЧИЙ

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Повний текст рішення складений 17 квітня 2026 року.