Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №711/12245/25 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/12245/25

Номер провадження2/711/812/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого – судді: Казидуб О.Г.

секретаря судового засідання: Шульга А.В.

за участю:

представника позивача-адвоката: Ейбут Є.І.

відповідача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Ейбут Євгенія Іванівна, яка діє в інтересах позивача ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.

Позовна заява мотивована тим, що сторони зареєстрували шлюб, про що 21 листопада 2009 року складено відповідний актовий запис № 1796 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Від шлюбу мають трьох неповнолітніх дітей, а саме, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Вказує, що фактично протягом 2025 року позивач з відповідачем не підтримують сімейних відносин, не спілкуються як чоловік та жінка, та не ведуть спільного господарства, хоч і мешкають за однією адресою, так як квартира, в якій останні проживають є їхньою спільною сумісною власністю.

Причиною розпаду сім`ї є те, що вони втратили взаєморозуміння та повагу один до одного. Відсутні спільні інтереси у позивача з відповідачем, наявні різні погляди на життя.

Позивач вважає, що подальше збереження шлюбу є неможливим, не бажає продовжувати подальше спільне життя з відповідачем, сім`я розпалась остаточно, наполягає на розірванні шлюбу, а подальше спільне проживання з відповідачем, як чоловіка та жінки, суперечитиме її інтересам.

Також, вказує, що відповідач працездатний, офіційно працевлаштований, отримує стабільний дохід, його стан здоров`я дозволяє працювати, а тому, він може сплачувати аліменти.

Діти перебувають на утриманні позивача, тобто, одяг, харчування, засоби гігієни, інші витрати враховуючи вік кожної дитини здійснюється за кошти позивача.

Кожній дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Такий належний рівень у будь-якому разі не повинен бути меншим, ніж прожитковий мінімум.

Просить розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 1796. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 1/2 частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

31 грудня 2025 року ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено судове засідання з викликом сторін.

29 січня 2026 року відповідач ОСОБА_1 через канцелярію суду надав Відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що вимогу про стягнення аліментів вважає неправомірною та необгрунтованою так як спільні їхні діти проживають та зареєстровані разом з ним за адресою: АДРЕСА_2 , приймає участь у їх вихованні та утриманні, активно приймає участь у житті дітей, забезпечує їх усім необхідним та окремо займається здоров`ям дітей.

Наголошує, що він згідний сплачувати аліменти на утримання дітей і ніколи від цього не відмовлявся, оскільки, вони є його дітьми і він зобов`язаний їх утримувати, а питання утримання дітей навіть ніколи не виникало, адже утримання дітей є безумовним обов`язком обох батьків. Він постійно фінансує всі сфери життя своїх дітей, після роботи та на вихідних проводить час з дітьми.

Просить суд позовні вимоги в частині стягнення аліментів не задовольняти.

09 лютого 2026 року ухвалою суду надано сторонам строк на примирення терміном в 2 місяця, провадження у справі зупинено.

10 квітня 2026 року ухвалою суду провадження у справі поновлено, призначено судове засідання.

Адвокат Ейбут Євгенія Іванівна, яка діє в інтересах позивача ОСОБА_2 , в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі та просила його задоволити. Зазначила, що позивач просить стягнути аліменти в мінімальному розмірі, що передбачено Законом.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначив, що при вирішенні позовної вимоги про розірвання шлюбу покладається на розсуд суду, відносно стягнення аліментів зазначив, що розмір аліментів, який просить стягнути позивачка є завищеним та необгрунтованим. Позивачка не обгрунтувала, які саме потреби щомісячно повинні бути, на даний час він сплачує на кожну дитину по 3512 грн. 00 коп. На його думку, позивач не обгрунтувала саме такого розміру аліментів.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи приходить до наступного висновку.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 81 цього Кодексу.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Докази надаються сторонами та іншими.. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.ч.2,3 ст. 77 ЦПК). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст. 78 ЦПК).

Судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_3 , 21 листопада 2009 року сторони зареєстрували шлюб в Відділі реєстрації актів цивільного стану по м. Черкаси Черкаського міського управління юстиції, актовий запис № 1796.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

За приписами ч. 3 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 21 грудня 2007 року, «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч. 4 ст. 206 ЦПК України).

З`ясувавши обставини справи, суд вважає, що шлюб між сторонами носить формальний характер, сімейних відносин сторони не підтримують, вони не пов`язані спільним побутом та бюджетом, взаємні почуття між ними втрачені і примирення між сторонами неможливе, разом не проживають як подружжя. Крім того, на думку суду, подальше перебування їх у шлюбі буде шкодити їхнім інтересам, а тому, підстав щодо надання терміну для примирення, не вбачається.

Частиною третьою статті 105 СК України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ч. 1 ст. 110 СК України). Частиною 2 ст. 112 СК України встановлено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Отже, позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають до задоволення.

Відносно позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 1/2 частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно і до досягнення найстаршою дитиною повноліття, починаючи стягнення з 28 грудня 2025 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до Свідоцтва про народження Серії НОМЕР_4 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану по Соснівському району м. Черкаси Черкаського міського управління юстиції, ІНФОРМАЦІЯ_6 народився ОСОБА_3 .

Відповідно до Свідоцтва про народження Серії НОМЕР_5 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Соснівському району м. Черкаси реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції, ІНФОРМАЦІЯ_7 народився ОСОБА_4 .

Відповідно до Свідоцтва про народження Серії НОМЕР_6 , виданого Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ІНФОРМАЦІЯ_8 народилася ОСОБА_5 .

Батьком дітей вказаний – « ОСОБА_1 ».

В судовому засіданні встановлено, що діти проживають з позивачкою та знаходиться на її утриманні.

Угоду про сплату аліментів у добровільному порядку між сторонами не досягнуто. Стан здоров`я та матеріальне становище відповідача дозволяє йому утримувати своїх неповнолітніх дітей.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Аліменти – це обов`язок утримання у визначених законом випадках одним членом сім`ї інших, які потребують цього. За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).

Статтею 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч. 1 ст. 183 СК України).

Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 183 СК України, якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

При визначенні розміру аліментів враховуються такі доходи платника аліментів як: основна заробітна плата, усі види доплат і надбавок до заробітної плати, премії та винагороди, пенсії, стипендії, допомоги по безробіттю, дивіденди та інші доходи, що передбачені Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб».

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог у повному обсязі.

А тому, враховуючи вищевикладене, оцінюючи надані сторонами докази, суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги позивача та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 28 грудня 2025 року і до повноліття дітей.

Проте, за положеннями ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, з позовною заяво позивач звернулася до суду 29 грудня 2025 року, а тому, аліменти мають стягуватися саме з цієї дати.

У відповідності до ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення суду у межах суми платежу аліментів за один місяць.

Керуючись ст. ст. 56, 80, 105, 110, 112, 180-182, 191 СК України, ст.ст.3, 4, 12,13, 76, 81, 89, 133, 200, 206, 263, 264 , 273 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити.

Розірвати шлюб укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 21 листопада 2009 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 1796.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 29 грудня 2025 року і до повноліття дітей.

Якщо після досягнення повноліття ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Якщо після досягнення повноліття ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Рішення про стягнення аліментів в частині виплати за один місяць підлягає до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1331 грн. 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1331 грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 16 квітня 2026 року.

Головуючий: О. Г. Казидуб