Постанова від 15 березня 2026 р. у справі №357/15766/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 357/15766/25 Головуючий 1-ї інстанції: Клепа Т.В.

Провадження №33/824/1178/2026 Доповідач: Яковлева В.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Яковлева В.С., з секретарем судового засідання - Родіоновою К.Є., за участю в режимі відеоконференції захисника - адвоката Александрова Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Александрова Дмитра Олександровича на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 січня 2026 року щодо ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В

Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: в матеріалах справи немає, раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь державного бюджету України судовий збір в розмірі 605, 60 гривень.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, захисник - адвокат Александров Д.О., подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 січня 2026 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП та провадження у справі №357/15766/25 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає, що зазначена постанова є незаконною та необґрунтованою, ухваленою з істотними порушеннями норм матеріального і процесуального права, без всебічного повного й об`єктивного дослідження обставин справи, у зв`язку з чим вона підлягає скасуванню із закриттям провадження за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В доводах апеляційної скарги, апелянт вказує про порушення процедури огляду, істотні недоліки протоколу, суперечності між чеком, актом і направленням, відсутність належних даних про відмову від медичного огляду в закладі охорони здоров`я суд відхилив, оцінивши їх як обраний спосіб уникнення відповідальності.

Так, з відеозапису «clip-0» з нагрудної камери поліцейського, на який посилався суд, вбачається, що після зупинки автомобіля поліцейський з`ясував факт вживання алкоголю, запропонував пройти огляд на місці за допомогою приладу типу «Drager», проінформував про допустиму норму 0,2 проміле, провів продування та озвучив результат. На відео зафіксована первісна вербальна згода ОСОБА_1 з оголошеним результатом та його питання про порядок сплати штрафу. Водночас відеозапис не містить жодного фрагменту, де поліцейський роз`яснює його право не погодитися з результатом огляду, вимагати проведення медичного огляду в ЗОЗ, а також не фіксує будь-якої пропозиції з боку поліцейського пройти медичний огляд або усвідомленої відмови ОСОБА_1 від такого огляду.

Крім того, захисник вказує, що формальна наявність направлення на медичний огляд не змінює належного процесуального роз`яснення прав і не свідчить автоматично про те, що відповідні права були реалізовані. Суд першої інстанції, роблячи висновок що «у поліцейських взагалі не виникло обов`язку» направляти ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я, позбавив значення як вимоги ст.266 КУпАП, такі зміст самого направлення, яке міститься в матеріалах справи.

Апелянт зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№453200 від 14.09.2025 не містить жодних відомостей про марку, модель, серію та заводський номер спеціально технічного засобу, яким проводився огляд на Савченка на місці. У ньому відсутні дані про складення направлення на медичний огляд, про повідомлення ОСОБА_1 про це направлення та про його позицію щодо проведення огляду в ЗОЗ. У зв`язку з вищевикладеним протокол не має змоги встановити, яким саме приладом, коли і щодо якої особи було отримано показник 0,30 проміле, а також чи було забезпечено реалізацію права ОСОБА_1 від такого огляду. Таким чином, рапорт перебуває в прямій суперечності з об`єктивним відеозаписом. Суд першої інстанції цю суперечність не усунув, не мотивував, чому надає перевагу саме рапорту, а не відеозапису. Це суперечить ст. 252 КУпАП та принципу об`єктивної оцінки доказів. Сукупність недоліків протоколу та рапорту свідчить, що вони не підтверджують належним чином ні факту проведення огляду в установленому законом порядку, ні факту усвідомленої відмови ОСОБА_1 від медичного огляду в закладі охорони здоров`я.

Крім того, суд описуючи переглянутий відеозапис, фактично оперує показником 0,32 проміле, тоді як у роздруківці із приладу та акті огляду на стан сп`яніння зазначений результат 0,30 проміле. Причини цієї різниці суд не проаналізував і не оцінив, хоча йдеться про величину, близьку до порогового значення. За таких обставин будь які сумніви щодо точності результату огляду повинні тлумачитися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Додатково в апеляційній скарзі, сторона захисту звернула увагу на різні позначення приладу в документах, що викликало обґрунтовані сумніви у безпечній ідентифікації спеціального технічного засобу. Суд, відкинувши цей аргумент, обмежився твердженнями, що і в чеку, і в акті зазначено ARMF-0338, але після детального аналізу самого тексту документів і не спростував сумніви захисту мотивовано. При цьому саме на результат вимірювання цим приладом суд поклався як на ключовий доказ стану сп`яніння. Сам факт підписів ОСОБА_1 під чеком та актом не усуває процесуальних порушень та суперечностей. За поясненнями сторони захисту, підписи були поставленні після формального зачитування документів і опису всієї процедури як «бюрократичної формальності», без реального роз`яснення прав та наслідків.

Крім того, апелянт зазначає, що направлення на медичний огляд, наявне в матеріалах справи, містить взаємовиключні відомості. З одного боку, у ньому зазначено, що огляд на стан сп`яніння працівниками поліції не проводився та відсутні дані щодо використання спеціального технічного засобу. З іншого боку, вказано на направлення ОСОБА_1 до конкретного закладу охорони здоров`я та його доставлення до такого закладу.

Водночас у матеріалах справи відсутні лікарський висновок або акт медичного огляду, а також відсутні відомості про належним чином оформлену відмову ОСОБА_1 від проходження медичного огляду в закладі охорони здоров`я.

Так, з пояснень ОСОБА_1 та його захисника вбачається, що після первісної вербальної згоди з результатом огляду на місці, до моменту складання протоколу та пов`язаних процесуальних документів у нього виникли сумніви щодо правильності отриманого показника, у зв`язку з чим він наполягав на проведенні огляду в закладі охорони здоров`я.

Законодавство не встановлює обмежень щодо зміни особою своєї позиції стосовно результатів огляду до завершення процедури оформлення матеріалів. Відповідно до ч. 3 ст. 266 КУпАП, у разі незгоди водія з результатами огляду на місці працівник поліції зобов`язаний організувати проведення медичного огляду в закладі охорони здоров`я.

Сам факт складання направлення на медичний огляд узгоджується з викладеною позицією та свідчить про усвідомлення працівниками поліції необхідності проведення медичного огляду, а отже - про наявність сумнівів щодо результатів огляду, проведенного на місці.

Разом з тим, апелянт вказує, що ні відеозапис, ні протокол, ні направлення на медичний огляд не містять належної фіксації конкретних дій працівників поліції щодо організації такого огляду (часу виїзду, прибуття до закладу охорони здоров`я, звернення до лікаря, очікування тощо), а також у матеріалах справи відсутні будь-які лікарські документи, які б підтверджували проведення медичного огляду або належним чином зафіксовану відмову ОСОБА_1 від його проходження.

За таких обставин можливі два взаємовиключні висновки: або медичний огляд фактично не був проведений всупереч вимогам ст. 266 КУпАП, незважаючи на наявність сумнівів і складене направлення, або направлення оформлене формально та містить недостовірні відомості щодо його призначення і доставлення особи до закладу охорони здоров`я. В обох випадках зазначене направлення та пов`язані з ним відомості не можуть вважатися належним і достовірним доказом.

Водночас, на думку апелянта, суд першої інстанції, не надавши оцінки змісту направлення та поясненням сторони захисту, дійшов висновку про відсутність у поліцейських обов`язку оформлювати направлення, посилаючись на згоду ОСОБА_1 з результатом огляду, що не пояснює наявності самого направлення та не узгоджується з вимогами ст. 266 КУпАП.

Крім того, у постанові суду зазначено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, про що він повідомляв працівників поліції на місці події. Водночас судом не надано оцінки впливу цього статусу на порядок дій поліцейських та застосовні процесуальні процедури, хоча ст. 266-1 КУпАП спеціально регулює питання огляду військовослужбовців на стан сп`яніння. Навіть за умови висновку суду про невиконання ОСОБА_1 службових обов`язків на момент події, його статус військовослужбовця потребував окремого аналізу та мотивованого висновку. Відсутність будь-якої правової оцінки цього аспекту свідчить про неповне з`ясування обставин справи, що не відповідає вимогам ст. 280 КУпАП.

З урахуванням викладеного, сторона захисту дійшла висновку, що у матеріалах справи відсутня належна та допустима сукупність доказів, яка б без розумного сумніву підтверджувала, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався всіх вказаних вимог закону, оскільки встановив обставини, які мають значення для об`єктивного та всебічного розгляду справи.

Судом першої інстанції встановлено, 14.09.2025 о 00:14 на проспекті Князя Володимира в м. Біла Церква Київської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Ford Ranger» р.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного засобу. Результат позитивний 0,30 проміле. Водій з результатом згоден. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху України, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суд виходив з того, що доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується наявними в матеріалах провадження доказами, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 453200 від 14.09.2025, у якому викладено фактичні обставини вчинення правопорушення (а.с.1-2); листом КНП Сквирської міської ради «Сквирська центральна міська лікарня» № 3 від 03.01.2025 (а.с.3); листом КНП Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2» № 03-05/2898 від 07.08.2025 (а.с.4); листом КНП Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 7» № 375 від 25.07.2025 (а.с.5); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого водія ОСОБА_1 направлено до КНП Ставищанської селищної ради «Ставищанська центральна міська лікарня», однак відомості про проходження огляду в направленні відсутні, оскільки огляд не проводився (а.с.6); роздруківкою із технічного приладу Alcotest Drager 7510 ARMF-0338 від 14.09.2025, згідно із якою результат становить 0,30 проміле алкоголю в крові (а.с.7); актом огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, огляд проведений у зв`язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, результат огляду на стан сп`яніння: позитивна 0,30 проміле (а.с.8); відеозаписом з нагрудних камер та відео реєстратора службового автомобіля поліцейських, доданим до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 453200 від 14.09.2025, яким підтверджені факти викладені у протоколі про адміністративне правопорушення (а.с.10).

Апеляційний суд повністю погоджується з висновком місцевого суду та підстав для скасування судового рішення за апеляційними доводами не вбачається.

Доводи апеляційної скарги захисника про незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Посилання апелянта на нібито порушення процедури огляду на стан сп`яніння не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду. Як убачається з матеріалів справи та дослідженого відеозапису, працівниками поліції було дотримано передбачений законом порядок проведення огляду, зокрема запропоновано пройти огляд на місці з використанням спеціального технічного засобу, роз`яснено порядок його проведення та зафіксовано результат.

Факт проведення огляду та його результат підтверджується не лише відеозаписом, а й актом огляду та роздруківкою з приладу, які містять узгоджені між собою відомості. Згода ОСОБА_1 з результатами огляду, зафіксована на відео (clip0 - 0:05:39), а також його поведінка після проведення огляду свідчать про відсутність будь-яких заперечень щодо процедури його проведення на момент її завершення.

Доводи апелянта щодо нероз`яснення права на проходження медичного огляду в закладі охорони здоров`я є оціночними та не підтверджуються належними доказами. Сам по собі факт відсутності окремого фрагменту відеозапису із таким роз`ясненням не свідчить про його недотримання, з огляду на сукупність інших доказів, які підтверджують дотримання процедури.

Посилання сторони захисту на необхідність обов`язкового направлення особи до закладу охорони здоров`я є помилковими, оскільки відповідно до ст. 266 КУпАП такий обов`язок виникає лише у разі незгоди особи з результатами огляду або відмови від його проходження на місці. Як встановлено судом першої інстанції, та відеозаписом поліцейських Савченко П.А. на момент проведення огляду не висловлював заперечень щодо його результатів, а тому підстав для обов`язкового направлення до закладу охорони здоров`я у працівників поліції не виникло.

Доводи апеляційної скарги щодо недоліків протоколу про адміністративне правопорушення не свідчать про його недопустимість як доказу, оскільки такі недоліки не є істотними та не вплинули на можливість встановлення фактичних обставин справи. Відомості про проведення огляду, особу правопорушника та суть правопорушення у протоколі відображені належним чином.

Твердження сторони захисту про наявність суперечностей у доказах щодо показників 0,30 та 0,32 проміле, а також позначення приладу, є формальними та не впливають на встановлення факту перебування особи у стані алкогольного сп`яніння. Як вбачається з матеріалів справи, у всіх письмових доказах зафіксовано показник 0,30 проміле, тоді як на відеозаписі лише нечітко чути можливе озвучення значення 0,32 проміле працівником поліції. Така незначна розбіжність, з огляду на її мінімальний характер та відсутність належного підтвердження, не спростовує достовірність зафіксованого результату та не впливає на кваліфікацію правопорушення, враховуючи перевищення допустимої норми. Аргументи сторони захисту щодо направлення на медичний огляд та відсутності відповідних медичних документів не спростовують висновків суду, оскільки саме по собі оформлення такого направлення не є безумовним підтвердженням необхідності проведення медичного огляду, а також не свідчить про порушення процедури у випадку, коли особа погодилась із результатами огляду на місці.

Посилання апелянта на зміну позиції ОСОБА_1 після проведення огляду не впливають на правомірність дій працівників поліції, оскільки така зміна не була належним чином зафіксована у встановленому законом порядку та не підтверджується об`єктивними доказами.

Доводи щодо статусу ОСОБА_1 як військовослужбовця також не впливають на правильність висновків суду, оскільки матеріали справи не містять даних про виконання ним службових обов`язків на момент вчинення правопорушення, а отже підстав для застосування спеціального порядку, передбаченого ст. 266-1 КУпАП, не було.

Суд першої інстанції надав належну оцінку всім доказам у їх сукупності відповідно до вимог ст. 252 КУпАП та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції і не містять обставин, які б спростовували встановлені судом факти або свідчили про істотні порушення норм матеріального чи процесуального права.

Підстав для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі не вбачається.

Керуючись ст.ст. 294 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Александрова Дмитра Олександровича - залишити без задоволення.

Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 січня 2026 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Київського апеляційного суду В.С. Яковлева