Постанова від 01 березня 2026 р. у справі №759/23417/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 759/23417/25 Головуючий 1-ї інстанції: Проскурня О.І.

Провадження №33/824/519/2026 Доповідач: Яковлева В.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2026 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Яковлева В.С., з секретарем судового засідання - Родіоновою К.Є., за участю: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , захисника - адвоката Бодян О. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Бодян Ольги Юріїівни на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В

Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одну тисячу сімсот) грн. 00 коп., з конфіскацією тварини - собаки породи «Американський стафордширський тер`єр» (кличка Кора).

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер : НОМЕР_1 , на користь державного бюджету України судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, захисник - адвокат Бодян О. Ю., яка діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Святошинського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч.3 ст.154 КУпАП та закрити адміністративне провадження - за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги захисник зазначає про те, що суд першої інстанції допустив низку порушень норм процесуального та матеріального права, що негативно вплинули на об`єктивність та законність. Крім того, суд неправильно встановив фактичні обставини справи, а саме, не перевірив достовірність та допустимість поданих доказів, не дослідив питання про зацікавленість осіб, які надавали ветеринарні документи, не дослідив питання про зацікавленість особи - свідка, допустив помилку, ототожнення відео фіксації/фото невідомої тварини з собакою потерпілої без будь-якої ідентифікації, прийняв доказ аудіо запис телефонної розмови між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який отриманий потерпілою без ініціальної згоди ОСОБА_1 та ідентифікації осіб що приймали участь у розмові.

31.08.2025 року, між собакою ОСОБА_1 породи «Американський стаффордширський тер`єр» на кличку «Кора», та собакою ОСОБА_2 метис породи «Чау-Чау та Лабрадор» на кличку «Фіона» виникла невелика сутичка, яку швидко вдалось зупинити. Захисник стверджує, що собака ОСОБА_1 знаходилась в наморднику, тому не змогла завдати шкоди.

Крім того, собака ОСОБА_2 метисом породи «Чау-Чау та Лабрадор» на кличку «Фіона» втекла і більше години її шукали. Потерпіла приїхала на місце події коли знайшли тварину та відвезла її до ветеринарної клініки доктора К.Медведєва, вул. Ореста Васкула, 25/23, де є сама профільним ветлікарем.

Згідно першої виписки з медичної карти тварини, яку суд досліджував, вбачається, що собаку доставили в ветеринарну клініку доктора К.Медведєва, 31.08.2025 року о 22:40 годині з діагнозом «кусана рана» в ділянці лівої пахової ділянки дана виписка сформована та підписана ветеринарним лікарем ОСОБА_2 (тобто самою потерпілою і власницею собаки).

Захисник звертає увагу суду на те, що 01.09.2025 року о 18 годині 10 хвилин, з`являється інша медична виписка, згідно якої уже здійснювали тварині зшивання та дренування рани. Даний документ уже видавала інша лікар цієї ж клініки, а саме «колега» потерпілої. Такі докази, є недостовірними, оскільки видані заінтересованими особами - потерпілою та її колегами. Іншого незалежного акту ветеринарного огляду та призначеного лікування, з незацікавленого медичного закладу, який би свідчив про достовірність цих обставин потерпілою надано не було. Крім того відео/фото фіксації рани, які суд прийняв, є неналежними доказами, оскільки не має підтвердження належності рани зображеної на фото/відео саме цій тварині, а також не має доказів, що рани, які зафіксовані на фото/відео відповідають моменту події.

Щодо показів свідка допитаного у судовому засіданні, а саме ОСОБА_3 , яка є матір`ю потерпілої, тобто фактично зацікавленою особою, її свідчення не можуть відповідати дійсним обставинам справи. Свідчення свідка ОСОБА_3 є перебільшення, та таким, що не відповідають дійсності.

Крім того, захисник зазначає, що аудіозапис телефонної розмови потерпілої з ОСОБА_1 , є неналежним доказом, оскільки ОСОБА_1 не знала, та не надавала дозвіл на проведення аудіозапису розмови і тим більше не надавала згоду на використання даного аудіозапису в суді, тому такий доказ здобуто неналежним способом. Крім того, суд першої інстанції невірно інтерпретував слова ОСОБА_1 ..

Апелянт звертає увагу суду на той факт, що собака ОСОБА_1 на кличку «Кора» проживає у їх сім`ї 7 років та є повноцінним членом родини, яку всі люблять, особливо діти. За весь час перебування тварини у сім`ї не було жодного факту агресивної поведінки, що підтверджувалось письмовими поясненнями свідків, які ОСОБА_1 подавала до суду першої інстанції, проте суд їх не долучив. В оскаржуваній постанові ключовим моментом є вилучення тварини у власниці, такий факт не лише вплине на всю родину але і на собаку, це є виключним заходом впливу, який може застосовуватись лише у разі, якщо існує реальна загроза життю чи здоров`ю людей або тварин.

У даному випадку мав місце одиничний інцидент, невеличка сутичка з іншою собакою, яка не завдала шкоди чи серйозних травм, тому застосування судом першої інстанції заходу у вигляді вилучення тварини є безпідставним та непропорційним.

Переглянувши справу за апеляційною скаргою, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та захисника, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення,вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21 лютого 2006 року, особа, яка супроводжує тварину, зобов`язана забезпечити, зокрема, безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною; наявність повідка для здійснення вигулу собак та інших домашніх тварин, які можуть становити небезпеку для життя чи здоров`я людини, поза місцем постійного утримання таких тварин, а також намордника на собаках порід, що включені до Переліку небезпечних порід собак, що затверджується Кабінетом Міністрів України. При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду.

Частиною 3 ст. 154 КУпАП, крім іншого, передбачена адміністративна відповідальність, за вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в невідведених для цього місцях, що спричинило заподіяння шкоди здоров`ю людини або її майну.

Відповідно до рішення Київської міської ради від 25.10.2007 № 1079/3912 «Про врегулювання питань утримання та поводження з собаками і котами в м. Києві, зі змінами внесеними рішенням Київської міської ради від 05.10.2017 №172/3179, (далі - Правил), вимоги цих Правил щодо власників собак і котів поширюються на осіб, яким ці тварини належать на будь-яких підставах, що не суперечать чинному законодавству.

Згідно з п. 1.4. вказаних Правил, відповідальність за дії тварин несуть їх власники, особи, яким тварини належать на інших підставах, що не суперечать чинному законодавству, а також особи, які супроводжують тварину.

Потенційно небезпечні собаки - собаки, які згідно з Переліком порід собак визнані як потенційно небезпечні (за переліком, що додається), а також особини, які мають фенотипічні ознаки цих порід. Службові собаки та собаки бійцівських порід є джерелом підвищеної небезпеки.

Так, відповідно до постанови КМУ від 10 листопада 2021 року №1164, до небезпечних порід собак відносяться, зокрема, Тер`єр американський стафорширський.

Відповідно до п. 5.3. вищевказаних Правил, особа, яка супроводжує тварину, зобов`язана забезпечити безпеку, зокрема, оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною твариною.

Крім того, у відповідності до п. 5.5. Правил, дозволяється виводити собак за межі квартири, території подвір`я, організацій, підприємств тощо лише на повідку з прикріпленим до нашийника особистим номерним знаком, а потенційно небезпечних собак та собак, що визнані небезпечними, обов`язково на короткому повідку (не більше 1,2 м) і в наморднику.

Судом першої інстанції встановлено, що 31.08.2025 приблизно о 21 год. 00 хв. на вулиці за адресою: м. Київ, вул. Чорнобильська, 12, ОСОБА_1 здійснювала вигул власної собаки породи «Американський стафордширський тер`єр» на кличку «Кора» без намордника, внаслідок чого собака завдала ушкоджень іншій собаці змішаної породи лабрадора та чау-чау, яка належить ОСОБА_2 , чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 154 КУпАП.

Суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП, з огляду на досліджені докази, а саме: дані протоколу про адміністративне правопорушення, в якому зафіксовані обставини вчинення адміністративного правопорушення (а.с.1); дані рапорту ДОП Святошинського УП ГУНП в м. Києві Сніцаренка В. від 01.10.2025 (а.с.2); аудіозапис телефонної розмови між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка мала місце після отримання твариною тілесних ушкоджень, зі змісту якої вбачається, що на пряме запитання ОСОБА_2 про те, чому ОСОБА_1 вигулювала свою собаку без намордника, власниця собаки породи «Американський стафордширський тер`єр» пояснила такі дії тим, що її собака не агресивна та може проявити агресію лише у відповідь (3 хв. 30 сек. - 4 хв. 25 сек. аудіозапису) (а.с.36); відеозапис та фотографії, де зафіксовано характер ушкоджень тварини, що належить ОСОБА_2 - наявність у неї рваної рани та слідів від укусів іншої тварини (а.с.46); письмовими поясненнями ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 (а.с.4-10; виписками з ветеринарної клініки, де зафіксовано, що при огляді собаки ОСОБА_6 тварині поставлено діагноз: кусана рана (а.с.11-15); рапортом ЄО з бази «Армор» від 01.09.2025 (а.с18).

Аналізуючи відомості цих доказів у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою і не містять істотних розбіжностей та беззаперечно в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи, а тому вірно покладені судом в основу прийнятого рішення і свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги захисника - адвоката Бодян О.Ю. є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав для скасування постанови Святошинського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2025 року.

Суд першої інстанції дослідив усі надані сторонами докази, надав їм оцінку відповідно до вимог ст.252 КУпАП та дійшов мотивованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 .

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції допитано свідка ОСОБА_7 , який пояснив, що 31 серпня 2025 року він перебував біля місця події, де заходив до своєї знайомої. У цей час він побачив, як виходила жінка із собакою. Свідок зазначив, що собака перебувала в наморднику. За словами свідка, у подальшому він почув характерні звуки, після чого відбулася короткочасна сутичка між собаками, яка тривала приблизно 1-2 хвилини. Свідок також повідомив, що одна з собак - породи стаффордширський тер`єр - перебувала в наморднику. Зазначив, що пам*ятає вказані обставини, оскільки йому подобається зазначена порода собак і він звертає на них увагу.

Апеляційний суд критично відноситься до показань свідка, оскільки вони суперечать іншим доказам у справі, тоді як про існування зазначеного свідка сторона захисту заявила лише під час розгляду апеляційної скарги.

Твердження захисника про недослідження доказів та їх недопустимість є оціночними судженнями сторони захисту та не підтверджуються матеріалами справи. Судом було перевірено як письмові докази, так і пояснення учасників та свідків, а також фото- і відеоматеріали.

Посилання захисника на те, що первинна виписка була підписана ОСОБА_2 , яка є власницею тварини, не свідчить про недопустимість доказу. Факт отримання собакою тілесних ушкоджень підтверджується не лише первинною випискою, а й подальшою медичною документацією від 01.09.2025 року, виданою іншим ветеринарним лікарем. Закон не містить заборони надання медичної допомоги лікарем своїй тварині, а оцінка достовірності таких документів належить до дискреції суду.

Крім того, захисником не надано жодного альтернативного висновку чи доказу, який би спростовував наявність ушкоджень або їх характер.

Доводи про «невстановленість належності рани саме цій тварині» є припущенням. Фото та відеоматеріали оцінювались судом у сукупності з іншими доказами, зокрема медичною документацією та показаннями свідків.

В адміністративному процесі доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність правопорушення. Відсутність спеціальної експертизи не робить такі докази автоматично недопустимими.

Факт родинних відносин зі стороною не є безумовною підставою для визнання показань недопустимими. Питання заінтересованості враховується судом при оцінці доказів, однак не нівелює їх автоматично. Суд першої інстанції дав оцінку показанням свідка у сукупності з іншими доказами, а твердження про «перебільшення» є виключно суб`єктивною позицією захисту.

Аудіозапис розмови, учасником якої була сама ОСОБА_1 , не є доказом, отриманим незаконним способом, оскільки одна зі сторін розмови має право фіксувати власне спілкування.

Вилучення тварини є передбаченим законом заходом впливу у випадках, коли внаслідок порушення правил утримання завдано шкоди. Суд першої інстанції, визначаючи вид стягнення, врахував характер правопорушення, наслідки та ступінь небезпеки. Твердження про непропорційність є оціночним і не спростовує законності застосованого заходу.

Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди із висновками суду, однак не містять обставин, які б спростовували встановлений факт правопорушення або свідчили про істотні порушення норм матеріального чи процесуального права.

Підстав для скасування постанови та закриття провадження у справі не вбачається.

Керуючись ст.ст. 294 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Бодян Ольги Юріївни. - залишити без задоволення.

Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Київського апеляційного суду В.С. Яковлева