Рішення від 16 квітня 2026 р. у справі №697/2890/25 — Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/2890/25

Провадження № 2/697/139/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2026 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді – Скирди Б.К.,

за участю секретаря судового засідання – Шакало Л.С.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – адвоката Гончарука А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Каневі Черкаської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Об`єднаної територіальної громади села Бобриця Бобрицької сільської ради Черкаської області про визнання права власності в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 (далі також – ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Об`єднаної територіальної громади села Бобриця Бобрицької сільської ради Черкаської області (далі також – відповідач) про визнання права власності в порядку спадкування.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача – ОСОБА_2 .

Після її смерті спадщину за законом прийняла на підставі рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 02.12.2009 № 2-1428/2009 спадкоємець ОСОБА_1 .

У жовтні 2024 року позивачу стало відомо про те, що нею прийнято не все спадкове майно після її смерті ОСОБА_2 і до складу спадкового майна входить також земельна частка (пай), вид угідь – багаторічні насадження, площею 0,2750 га, на земельній ділянці за порядковим номером 222.

26.12.2024 позивач звернулася в Бобрицьку сільську раду Черкаської області із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, права на земельну ділянку (пай), яка належала померлій ОСОБА_2 .

Рішенням Бобрицької сільської ради Черкаської області від 05.02.2025 № 51-17/VIII відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, права на земельну ділянку (пай), яка належала померлій ОСОБА_2 у зв`язку з відсутністю документів, які підтверджують право спадкування сертифікату на земельну частку (пай) серії ЧР № 0315301 після смерті ОСОБА_2 .

Відповідно до сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЧР № 0315301, яке знаходиться в КСП ім. Чапаєва с. Потапці Черкаського району Черкаської області, розміром 6,19 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), він виданий на ім`я ОСОБА_2 .

Відповідно до даного сертифіката, спадкодавцю на частину умовної площі на підставі технічної документації з землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки власників сертифікатів на земельні частки (паї), на території Потапцівської сільської ради Канівського району Черкаської області було видано Державний акт серії ЯЛ № 693667 на право приватної власності на землю площею 3,7472 га, угіддя – рілля, кадастровий номер 7122086600:01:001:0103 розташованої на території Потапцівської сільської ради Канівського району Черкаської області. При цьому оригінал сертифіката у спадкодавця було вилучено та здано в архів ГУД Держгеокадастру у Черкаській області.

Крім отриманого права на земельну ділянку площею 3,7472 га, угіддя-рілля, кадастровий номер 71122086600:01:001:0103 у спадкодавця відповідно до Сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЧР № 0315301 та проведеного подальшого розпаювання, залишилося право на решту земельної частки (паю) у землі, яка перебувала у колективній власності колишнього КСП ім. Чапаєва, а саме вид угідь: багаторічні насадження площею 0,2750 га на земельній ділянці за порядковим номером 222 та пасовище 1,0300 га на земельній ділянці за номером 222 розташованої на території Потапцівської на даний час Бобрицької сільської ради Черкаського району Черкаської області.

Державний акт на право власності на вищезазначені земельні ділянки ОСОБА_2 не отримано.

Через відсутність оригіналу документу, що посвідчує право власності на належне спадкодавцю нерухоме майно, а саме сертифікату серії ЧР № 0315301 на право на земельну частку (пай) КСП ім. Чапаєва с. Потапці Черкаського (Канівського) району Черкаської області, виданого на підставі рішення Канівської районної державної адміністрації від 26.12.1998 № 309, спадкоємці не можуть набути право власності на земельну ділянку площею 0,2750 га, вид угідь – багаторічні насадження, порядковий номер 22, яке за життя не реалізоване спадкоємцем.

Просить суд визнати за нею право власності на земельну частку (пай) площею 0,2750 га, право на яку посвідчене сертифікатом серії ЧР № 0315301 від 26.11.1998 у порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 .

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 04.11.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору за вірними реквізитами (а.с.33-35).

06.11.2025 представником позивача – адвокатом Васяновичем В.В. подано до суду заяву про долучення до справи доказів сплати судового збору (а.с.37, 38).

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 18.11.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання (а.с.39-40).

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 04.02.2026 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.63).

Позивач ОСОБА_1 та її представник – адвокат Гончарук А.В. у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили задовольнити.

Представник відповідача – Об`єднаної територіальної громади села Бобриця Бобрицької сільської ради Черкаської області в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений судом своєчасно та належним чином шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету системи «Електронний суд» (а.с.77).

Заслухавши в судовому засіданні думку позивача та її представника, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до свідоцтва про народження, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є дочкою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та народилася в с. Потік Миронівського району Київської області (а.с.14).

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 виданого 07.09.1991, між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 розірвано шлюб, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу 05.03.1988 проведено запис за № 8 (а.с.15).

01.10.1988 між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 укладено шлюб, про що Потапцівською сільською радою Канівського району Черкаської області УРСР в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу проведено запис за № 4. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_5 присвоєно прізвище « ОСОБА_7 » (а.с.16).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 20.10.2006, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Потапці Канівського району Черкаської області, актовий запис про смерть № 23 від 20.10.2006 (а.с.17).

З листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 15.04.2024 № С-555/0-582/6-24 вбачається, що згідно наявної інформації у Відділі № 4 Управління надання адміністративних послуг Головного управління, на ім`я ОСОБА_2 обліковується сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЧР № 0315301, який був виданий із земель КСП ім. Чапаєва с. Потапці, Черкаського (Канівського) району, Черкаської області на підставі рішення Канівської районної державної адміністрації від 26.11.1998 № 309. Розмір земельної частки (паю) становить 6,19 умовних кадастрових гектари без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

Так, дійсно, з копії Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЧР № 0315301 вбачається, що ОСОБА_2 на підставі рішення Канівської районної державної адміністрації від 26.11.1998 № 309 належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім. Чапаєва розміром 6,19 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) (а.с.22-23).

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 02.12.2009 у справі № 2-1428/2009 року визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 3,7472 га (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 102042 від 07.09.2004 року), що знаходиться на території Потапцівської сільської ради Канівського району Черкаської області, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у порядку спадкування за законом (а.с.18-19).

Відповідно до довідки виконавчого комітету Бобрицької сільської ради № 215 від 28.10.2025 виданої Потапцівським старостинським округом № 3 виконавчого комітету Бобрицької сільської ради, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі рішення Канівської районної державної адміністрації від 26.11.1998 за № 309, видано Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЧР № 0315301, площею 6,19 в умовних кадастрових гектарах у КСП ім. Чапаєва (с. Потапці Канівського району Черкаської області), розташовану в межах Потапцівської сільської ради Канівського району Черкаської області. Відповідно до даного сертифіката спадкодавцю на частину умовної площі на підставі технічної документації з землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки власників сертифікатів на земельні частки (паї), на території Потапцівської сільської ради Канівського району Черкаської області, було видано Державний акт серії ЯЛ № 693667 на право приватної власності на землю площею 3,7472 га., угіддя – рілля, кадастровий номер 7122086600:01:001:0103, розташованої на території Потапцівської сільської ради Канівського району Черкаської області. Окрім отриманого права власності на земельну ділянку площею 3,7472 га, угіддя – рілля, кадастровий номер 7122086600:01:001:0103, у спадкодавця, відповідно до Сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЧР № 0315301 та проведеного подальшого розпаювання, залишилося право на решту земельної ділянки (паю) у землі, яка перебувала у колективній власності колишнього КСП ім. Чапаєва, а саме вид угідь: багаторічні насадження площею 0,2750 га, на земельній ділянці за порядковим номером 222, та пасовище площею 1,0300 га, на земельній ділянці за номером НОМЕР_3 , розташованої на території Потапцівської, на даний час Бобрицької сільської ради Черкаського району Черкаської області. Державний акт на право власності на вищезазначені земельні ділянки ОСОБА_2 не отримано. Спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 є ОСОБА_1 (а.с.24).

Як вбачається зі змісту довідки виконавчого комітету Бобрицької сільської ради від 31.10.2024 № 219, померлій ОСОБА_2 дійсно належало право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності колишнього КСП ім. Чапаєва. Вид угідь – багаторічні насадження на земельній ділянці площею 0,2750 га, за порядковим номером 222. Спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 є ОСОБА_1 (а.с.20).

Рішенням Бобрицької сільської ради Черкаської області від 05.02.2025 № 51-17/VIII відмовлено у наданні дозволу гр. ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в зв`язку з поданням не повного пакету документів, а саме відсутні документи, що підтверджують право спадкування сертифікату на земельну частку (пай) серія ЧР № 0315301 після смерті ОСОБА_2 (а.с.25).

Відповідно до листа завідувача Канівської державної нотаріальної контори Черкаської області Любові Шатило від 27.11.2025 № 1116/01-16, спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 не відкривалася, про що також надано Інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (а.с.60, 61).

Звертаючись до суду з позовом, сторона позивача вважає, що вона як спадкоємець після смерті матері, має право на земельну частку (пай) розміром 0,2750 га в умовних кадастрових гектарів землі, яка належала спадкодавцеві, але не отримана останнім та не охоплена виданим на його ім`я державним актом про право власності на земельну ділянку.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд виходить з наступних мотивів.

Згідно з частиною першою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (стаття 1268 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до статті 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

У відповідності до частини першої статті 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно до нотаріуса, який відповідно до вимог статті 68 Закону України "Про нотаріат" при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

Відповідно до підпунктів 4.14, 4.18, 4.21 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальний дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

У відповідності до статті 392 ЦК України, право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.

Звертаючись до суду з позовом, позивач ОСОБА_1 посилалася на те, що у неї відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно і ця обставина унеможливлює отримання нею свідоцтва про право на спадщину за законом в нотаріальному порядку.

У постанові Верховного Суду від 01 серпня 2019 року у справі № 205/4311/14-ц (провадження № 61-10174св19) зазначено, що визнання права на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, зокрема, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).

Подібні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 03 січня 2025 року у справі № 754/7860/22 (провадження № 61-13339св24).

Ефективним способом захисту прав спадкоємця, що прийняв спадщину, є вимога про визнання права власності на спадкове майно за відсутності правовстановлюючих документів на нього.

Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 23 липня 2024 року в справі № 204/8935/22 (провадження № 61-7194св24), від 25 вересня 2024 року в справі № 707/2877/22 (провадження № 61-2621св24), від 03 січня 2025 року в справі № 754/7860/22 (провадження № 61-13339св24) та інших.

Верховним Судом у постанові від 05.06.2019 по справі № 554/3192/16-ц висловлена правова позиція про те, що при вирішенні справ про спадкування слід звернути увагу на наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. У разі, якщо відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові.

Порядок оформлення права на спадщину встановлений главою 89 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», підзаконними нормативними актами та являє собою визначеною законодавством сукупністю функцій, притаманною юрисдикційній діяльності судів та нотаріусів.

Верховний Суд у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 559/2667/13-ц (провадження № 61-1416св18) зазначив, що обґрунтованим є висновок, за яким свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Тож якщо бракує умов для одержання у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові.

Відповідності до глави 13 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, про відмову особі у вчиненні нотаріальних дій нотаріус виносить вмотивовану постанову, в якій зокрема, зазначається причина такої відмови з посиланням на чинне законодавство та порядок і строки оскарження відмови.

Положеннями глави 10 розділу ІІ зазначеного Порядку передбачено, що спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини, заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, заяви другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів.

Свідоцтво про право на спадщину видається на підставі заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених частиною другою статті 1270, статтею 1276 Цивільного кодексу України, - не раніше зазначених у цих статтях строків.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. З урахуванням положень статей 1296-1298 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Отже, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22 вересня 2021 року по справі № 227/3750/19, від 11 травня 2022 року у справі № 450/3258/17, від 28 квітня 2022 року у справі № 352/494/16-ц.

Суд звертає увагу, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 106, 107 постанови від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, роз`яснила, що відповідно до статті 392 ЦК України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права); у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Слід зазначити, що Верховний Суд неодноразово зазначав, що стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності (постанова Верховного Суду від 22 листопада 2023 року, справа № 591/2393/18, провадження № 61-12829св22; постанова від 10 січня 2023 року, справа № 199/6456/21, провадження № 61-9230св22).

При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії.

Таким чином, необхідною підставою для вирішення у позовному провадженні вимог про визнання права власності на спадкове майно є факт звернення спадкоємця до нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадщини та відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Суд, розглядаючи справу, не вправі підміняти собою інші органи, до компетенції яких віднесено здійснення певних дій і видача документів, зокрема не вправі перебирати на себе повноваження і функції нотаріуса по видачі свідоцтва про право на спадщину щодо конкретного майна у разі відсутності будь-якого спору з цього приводу, зобов`язавши нотаріуса вчиняти відповідні дії.

Саме відмова нотаріуса у вчиненні вказаної нотаріальної дії з винесенням відповідної постанови, свідчить про здійснення особою усіх засобів досудового врегулювання спадкового спору.

Така позиція висловлена у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування».

Натомість судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 до нотаріальної контори щодо оформлення спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину на право на земельну частку (пай) після смерті ОСОБА_2 не зверталася, рішення про відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за законом на вказане майнове право – право на земельну частку (пай) нотаріусом не приймалося, доказів протилежного суду не надано, а тому звернення до суду на момент подання даного позову є передчасним.

З урахуванням вищевикладеного, суд, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд покладає судові витрати на позивача.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 76-83, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Об`єднаної територіальної громади села Бобриця Бобрицької сільської ради Черкаської області про визнання права власності в порядку спадкування – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 17.04.2026.

Головуючий Б . К . Скирда