Постанова від 13 квітня 2026 р. у справі №758/14789/24 — Київський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 року місто Київ

Справа № 758/14789/24

Апеляційне провадження № 22-ц/824/6814/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Желепи О.В., суддів: Верланова С.М., Соколової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Рябошапки М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Падалко Ольгою Юріївною, на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 22 грудня 2025 року про відмову в забезпеченні доказів (суддя Ковбасюк О.О.)

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, що продовжує навчання

ВСТАНОВИВ

У провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання.

Згідно із заявленими вимогами позивач просить стягнути аліменти у розмірі 1/4 від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів.

19 листопада 2025 року представник позивача - адвокат Падалко О.Ю. подала заяву про забезпечення доказів, у якій вона просить забезпечити докази у цій справі, шляхом витребування у Голосіївського ГУНП у м. Києві інформації щодо зареєстрованої за відповідачем ОСОБА_2 мисливської вогнепальної нарізної, гладкоствольної, пневматичної, а також холодної зброї станом на 19 листопада 2025 року, із зазначенням дати реєстрації кожної одиниці зброї.

Заяву обґрунтовували тим, що предметом доказування у цій справі є фінансова спроможність платника аліментів сплачувати аліменти на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, а у відзиві на позов відповідача посилається на поганий фінансовий стан, наявність на утриманні інших осіб та власний стан здоров`я.

Водночас заявнику відомо, що на ім`я відповідача зареєстровано більше ста одиниць різних видів зброї, що є рухомим майном, та яка є дороговартісною і придбавалася відповідачем протягом багатьох років.

Подільський районний суд міста Києва ухвалою від 22 грудня 2025 року відмовив у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення доказів.

Не погодившись із такою ухвалою, представник ОСОБА_1 - адвокат Падалко О.Ю. 08 січня 2026 року через систему «Електронний суд» подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність значення витребуваної інформації щодо наявної у відповідача зареєстрованої зброї, мотивуючи це тим, що аліменти заявлені у частці від доходу, водночас суд визнав, що при вирішенні питання про аліменти має враховуватися матеріальне становище платника.

Вважає, передчасним і необґрунтованим висновок суду про те, що зброя не є джерелом доходу відповідача, оскільки він зроблений без з`ясування кількості, вартості та походження цієї зброї. Під час спільного проживання відповідач систематично купував і продавав зброю, і така діяльність фактично була одним з його джерел доходу, а тому інформація про зброю має значення не лише як показник майнового стану, а і як підтвердження доходів та витрат відповідача.

Наголошує, що відмова в забезпеченні доказів позбавляє позивачку реальної можливості довести обставини, на які вона посилається, порушує принципи змагальності сторін, рівності учасників процесу та право на подання і дослідження доказів.

Київський апеляційний суд ухвалою від 19 січня 2026 року відкрив апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, встановив учасникам справи 5-ти денний строк з моменту отримання ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відзиву на апеляційну скаргу від відповідача не надійшло.

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Падалко О.Ю. апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити з підстав, викладених у ній.

Представник відповідача - адвокат Боровський Т.М. проти апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, а також виділені матеріали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 116 ЦПК України, суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Таким чином, забезпечення доказів - це вжиття судом заходів, направлених на закріплення і збереження доказів. Підставою забезпечення доказів є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим збирання чи подання доказів або засіб доказування може бути втрачений.

Розглядаючи заяву про забезпечення доказів, суд (суддя) має з урахуванням обґрунтування необхідності забезпечення доказів пересвідчитися, зокрема, в тому, що зволікання з цим питанням поставить під загрозу можливість подання доказів у майбутньому (вони можуть бути знищені, пошкодженні, втратити свою доказову цінність тощо).

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 01 листопада 2021 року по справі № 520/14132/18, від 01 квітня 2020 року у справі № 367/6751/18-ц «процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Забезпечення доказів - це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Тобто, ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів».

Така ж правова позиція щодо вирішення судами питання про забезпечення доказів висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 9901/608/19 та від 03 липня 2019 року у справі № 9901/845/18.

Отже, необхідно розрізняти витребування доказів як спосіб забезпечення доказів, що в майбутньому можуть бути втрачені або їх подання виявиться ускладненим (ст. 116-119 ЦПК України), та витребування доказів у разі неможливості учасниками справи самостійно їх надати (ст. 84 ЦПК України).

Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви про забезпечення доказів суд першої інстанції виходив із того, що інформація про кількість зареєстрованої за відповідачем зброї та часу її реєстрації не має визначального значення для вирішення цього спору, оскільки від такої інформації не залежить обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення аліментів у частці від доходів відповідача. Окрім цього суд врахував, що представник позивача двічі заявляла аналогічні клопотання про витребування доказів у задоволенні яких судом було відмовлено.

Колегія суддів погоджується із такими виснвоками суду першої інстанції та вказує на таке.

Суд першої інстанції правильно врахував зміст заявлених позовних вимог, які зводяться до стягнення аліментів у частці від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, та дійшов висновку, що інформація про наявність у нього зареєстрованої зброї, її кількість та час реєстрації не має визначального значення для правильного вирішення спору.

За своєю правовою природою такі відомості не є безпосереднім підтвердженням доходів відповідача, тоді як у разі задоволення позову про стягнення аліментів у частці від доходу здійснюється з офіційно отримуваних доходів, що відображаються у відповідній звітності, і їх утримання забезпечується у встановленому законом порядку органами примусового виконання рішень.

Сам по собі факт володіння майном, у тому числі зброєю, без встановлення обставин отримання доходу від її відчуження або іншого використання, не впливає на можливість визначення розміру аліментів у заявленому способі їх стягнення.

Крім того, заявником не наведено та матеріали справи не містять обґрунтованих даних про наявність реальної загрози втрати чи неможливості подання у майбутньому доказів, які він просить забезпечити. Зокрема, не доведено, що відповідна інформація, яка перебуває у розпорядженні державного органу, може бути знищена, змінена чи стане недоступною, а отже відсутні передбачені ст. 116 ЦПК України підстави для застосування процедури забезпечення доказів як виключного процесуального механізму.

Саме по собі посилання на необхідність отримання таких відомостей на підтвердження позовних вимог не свідчить про існування ризику їх втрати.

Колегія суддів також враховує, що представник позивача вже зверталася до суду першої інстанції з аналогічними клопотаннями про витребування відповідних доказів, у задоволенні яких було відмовлено. За таких обставин подання заяви про забезпечення доказів фактично спрямоване на повторне ініціювання процедури витребування доказів під виглядом їх забезпечення, що не відповідає меті інституту забезпечення доказів та не узгоджується з принципом добросовісності учасників процесу.

При цьому така процесуальна поведінка також свідчить про намагання обійти установлені процесуальним законом обмеження щодо оскарження відповідних ухвал, оскільки ухвали про відмову у витребуванні доказів окремо від рішення суду оскарженню не підлягають.

Інші доводи апеляційної скарги указаних висновків не спростовують та зводяться до формальної незгоди із постановленою ухвалою за відсутності обґрунтованих заперечень щодо мотивів такого судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 116, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Падалко Ольгою Юріївною, - залишити без задоволення.

Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 22 грудня 2025 року про відмову в забезпеченні доказів - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повна постанова складена 16 квітня 2026 року.

Головуючий О.В. Желепа

Судді: С.М. Верланов

В.В. Соколова