Постанова від 12 квітня 2026 р. у справі №359/749/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 33/824/1953/2026

Справа № 359/749/26

Головуючий в суді І інстанції Вознюк С.М.

Доповідач в суді ІІ інстанції Кашперська Т.Ц.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

13 квітня 2026 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі головуючого судді Кашперської Т.Ц., з участю секретаря Діденка А.С., розглянувши апеляційні скарги захисників Луганської Альони Володимирівни та Онишко Вікторії Михайлівни на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2026 року, якою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано винними в скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 КУпАП,

в с т а н о в и в :

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2026 року на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , за порушення п. 2.3.б, 16.12 Правил дорожнього руху і вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. та стягнуто судовий збір в дохід держави в розмірі 665,60 грн.

Також цією ж постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2026 року на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , за порушення п. 2.3.б, 10.5 Правил дорожнього руху і вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. та стягнуто судовий збір в дохід держави в розмірі 665,60 грн.

ОСОБА_3 притягнуто до відповідальності за те, що вона 23 січня 2026 року о 14:10 в с. Лебедин Бориспільського району Київської області по вул. Калиновій, 17, керуючи транспортним засобом BMW G4X д.н.з. НОМЕР_1 , будучи неуважною, не слідкувала за дорожньою обстановкою, не надала перевагу у русі транспортному засобу Dodge Journey д.н.з. НОМЕР_2 , який наблизився з правого боку, що призвело до зіткнення транспортних засобів, внаслідок чого транспортні засоби отримали пошкодження, чим спричинено матеріальні збитки. Своїми діями водій ОСОБА_3 порушила п.2.3.б, п. 16.12 ПДР, відповідальність за що передбачена ст. 124 КУпАП.

ОСОБА_4 притягнуто до відповідальності за те, що він, керуючи транспортним засобом Dodge Journey д.н.з. НОМЕР_2 23 січня 2026 року о 14:10 в с. Лебедин Бориспільського району Київської області по вул. Калиновій, 17, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, перед поворотом ліворуч не зайняв відповідне крайнє положення на проїзній частині та скоїв зіткнення з транспортним засобом BMW G4X д.н.з. НОМЕР_1 , який виїхав з повороту дороги, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями водій ОСОБА_4 порушив п. 2.3.б та 10.5 ПДР, відповідальність за що передбачена ст. 124 КУпАП.

Захисник ОСОБА_4 - адвокат Луганська А.В., не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, незаконність та необґрунтованість постанови, просила скасувати постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2026 року в частині визнання ОСОБА_4 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_4 невинним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, в іншій частині залишити постанову в силі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилалася на те, що протокол про адміністративне правопорушення та схема місця ДТП не несе для суду наперед встановленої сили та не є імперативним доказом, оскільки встановлення вини особи оцінюється всіма доказами в сукупності.

Вважала, що наявні в справі докази підтверджують вину ОСОБА_3 та її дії є в безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з настанням ДТП, та спростовують вину ОСОБА_4 , оскільки прямо вказують на відсутність у його діях причинно-наслідкового зв`язку з настанням ДТП.

Так, судом першої інстанції не взято до уваги докази та твердження, на яких було неодноразово наголошено, та які підтверджуються долученими доказами до матеріалів справи, а саме пояснення ОСОБА_4 , згідно яких 23 січня 2026 року близько 14 години він рухався в с. Лебедин Бориспільського району Київської області з мінімальною швидкістю, оскільки дорожня обстановка була доволі ускладнена через погодні умови та наявність значного снігового покриву на дорожньому покритті. Через сніг не було видно дорожньої розмітки та автомобілі рухались утвореними коліями. Рухаючись по дорозі, у нього виникла необхідність здійснити поворот ліворуч, для чого він заздалегідь увімкнув покажчик повороту, та рухаючись по колії на дорозі, максимально прийнявши крайнє положення відповідно до дорожньої обстановки, почав маневр повороту. Коли дозволив кут огляду, помітив автомобіль BMW G4X, який рухався зліва на значній швидкості та взагалі не гальмував. Він, оцінивши обстановку та з метою уникнення зіткнення, зупинив автомобіль, але так як інший водій автомобіля не гальмував, сталося зіткнення. Зазначив, що ДТП сталася на перехресті рівнозначних доріг, та його автомобіль був перешкодою справа, мав перевагу в русі. Водій автомобіля BMW G4X, не оцінивши дорожню обстановку та не вживши заходів щодо недопущення ДТП, скоїв зіткнення. Під час судового засідання було неодноразово наголошено та підтверджено відповідним відеозаписом з відеореєстратора, що автомобіль під керуванням ОСОБА_4 рухався утвореними коліями та відповідно до ширини проїзної частини, перед поворотом ліворуч прийняв максимально можливе крайнє положення, наскільки йому дозволяла дорожня обстановка, враховуючи значний сніговий покрив обабіч дороги, так як виїзд на сніговий покрив дороги збоку створював більш аварійну обстановку, і об`єктивно в ситуації, яка склалася, ОСОБА_4 прийняв максимально крайнє положення перед маневром повороту.

Натомість дії ОСОБА_3 полягали у керуванні автомобілем на значній швидкості та неприйнятті нею крайнього положення в своїй смузі руху, рухаючись в центрі проїзної частини, що підтверджується схемою до протоколу ДТП та відеозаписом, ОСОБА_3 не вжила заходів щодо зупинки свого транспортного засобу, оскільки не гальмувала аж до моменту зіткнення. На схемі та на долучених відеоматеріалах і фото відсутній гальмівний шлях, а твердження сторони ОСОБА_3 і демонстрація фото, на яких нібито наявний гальмівний шлях, не є законним, оскільки продемонстрований гальмівний шлях не має жодного відношення до автомобіля BMW G4X, так як знаходиться в стороні від положення коліс автомобіля. Відповідно до пояснень, наданих до протоколу ОСОБА_4 , удар автомобіля BMW G4X був такої сили, що автомобіль Dodge Journey д.н.з. НОМЕР_2 відскочив майже на метр і той гальмівний шлях, про який зазначала ОСОБА_3 , є зворотнім шляхом авто після удару, оскільки на відео зафіксовано, що позаду автомобіля BMW G4X гальмівний шлях відсутній.

Вказувала, що відповідно до п. 11.1 ПДР кількість смуг на проїзній частині для руху нерейкових транспортних засобів визначається дорожньою розміткою або дорожніми знаками 5.16, 5.17.1, 5.17.2, а за їх відсутності - самими водіями з урахуванням ширини проїзної частини відповідного напрямку руху, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів між ними.

Зазначала, що посилання суду, що ОСОБА_4 перетнув уявну межу відносно зустрічної смуги руху, не відповідає вищевказаним положенням та долученим доказам у їх сукупності та схемі ДТП, на якій чітко зафіксована одна смуга руху.

Вказувала, що судом першої інстанції не оцінено і не враховано, що ОСОБА_4 , побачивши автомобіль ОСОБА_3 , вжив всіх заходів до зупинки транспортного засобу та зупинив його, тобто виконавши всі можливі дії, встановлені ПДР, в той час як ОСОБА_3 мала об`єктивну можливість і час зупинити свій транспортний засіб та уникнути ДТП, для цього треба було вжити заходів для гальмування і триматися своєї смуги руху, перебуваючи в своїй смузі, а не по центру проїжджої частини дороги, та фактично здійснила зіткнення з транспортним засобом, який не перебував на момент зіткнення в стані руху.

Враховуючи п. 12.3 ПДР, яким чітко передбачено, що водій повинен вжити заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки, чітко видно по діях ОСОБА_4 , що він, маючи перевагу в русі, рухаючись на безпечній швидкості відповідно до дорожньої обстановки, рухаючись по максимально можливому радіусу повороту відповідно до дорожнього покриття, побачивши перешкоду та небезпеку в русі від іншого водія автомобіля, вжив всіх заходів і зупинився, а водій іншого транспортного засобу, який повинен бути максимально уважний, так як має перешкоду в русі справа, не обравши безпечної швидкості, побачивши автомобіль, не здійснив навіть гальмування.

Вказувала, що дані доводи не були враховані судом першої інстанції та не оцінені як один із доказів того, що дії ОСОБА_4 були в межах дотримання ПДР і ним були вжиті всі можливі заходи для запобігання зіткнення автомобілів, а його дії не перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з фактом настання ДТП.

Не погоджувалася з посиланням суду першої інстанції на положення п. 12.1 ПДР, вважала, що ОСОБА_4 вжиті всі заходи щодо дотримання п.12.1 ПДР.

Також в постанові суд вказує, що критично оцінює твердження сторін про невідповідність схеми ПДР фактичним обставинам події, оскільки схема складена уповноваженою особою безпосередньо після пригоди у присутності обох водіїв та підписана ними без зауважень, що свідчить про погодження з її змістом.

Вважала, що дані висновки зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки ОСОБА_4 був позбавлений можливості на місці фіксації надати свої заперечення, не є юридично обізнаною особою і виконував вказівки уповноважених органів, а також перебував у стані емоційного напруження через подію, яка сталася з ним вперше.

Вказувала, що долучена схема ДТП не містить всіх необхідних даних, у ній не зазначено всю ширину дорожнього покриття для руху транспортних засобів, точне розташування автомобіля ОСОБА_4 саме до краю проїзної частини відповідно до дорожньої обстановки та колій руху в засніжену погоду, про яку зазначено в протоколі, тобто схема не відповідає дійсній обстановці. Вказане місце зіткнення, але не вказана відстань від цього місця до автомобіля BMW G4X та автомобіля ОСОБА_4 до краю проїзної частини. Також не вказано розташування автомобіля BMW G4X відповідно до дорожньої обстановки по своїй смузі руху і відповідне положення до маневру повороту праворуч.

Наголошувала, що всупереч п. 4 розділу VІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС № 1395 від 07 листопада 2015 року, складена схема не містить жодних позначень дорожніх знаків та дефектів дорожнього покриття, не зазначено всі обов`язкові виміри і особливості покриття, які вплинули на рух транспортних засобів у цілому.

Також при складанні протоколів відповідальними працівниками не було зафіксовано відсутність гальмівного шляху автомобіля BMW G4X, чим порушено п. 4 підпункт 4 розділу ІХ Інструкції № 1395. Як причинно-наслідковий зв`язок, при відсутності гальмівного шляху водій не дотримався безпечної дистанції або швидкісного режиму (п. 12.1, 12.3 ПДР).

Звертала увагу на відеозапис, з якого вбачається, що автомобіль BMW G4X стоїть посеред дороги, а не прийняв правіше для уникнення аварійної ситуації, хоча мав місце для маневру. Якби автомобіль BMW G4X хоча б намагався повернути направо, то удар можливо прийшовся б у лівий бік автомобіля BMW G4X, а не посередині переднього бамперу. Тому можна зробити висновок, що автомобіль BMW G4X, ввімкнувши правий поворот, зовсім не повертав, а їхав прямо на великій швидкості, тому не зміг своєчасно загальмувати та уникнути зіткнення з автомобілем Dodge Journey.

Підсумовувала, що протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_4 , не може бути визнаний належним доказом у справі в розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені у ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, і не викликали сумнівів у суду.

Захисник ОСОБА_3 - адвокат Онишко В.М., не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2026 року в частині притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП та закрити провадження в справі в зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилалася на те, що згідно відеозапису, долученого до матеріалів справи, водій автомобіля Dodge Journey д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_4 здійснював рух по смузі зустрічного руху, що суперечить п. 10.4 ПДР, яким передбачено, що виїзд на смугу зустрічного руху допускається лише у випадках, прямо визначених Правилами, та за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.

Фактично ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом, рухався назустріч транспортному засобу BMW G4X д.н.з. НОМЕР_1 та зустрічному потоку, чим створив небезпечну ситуацію на дорозі та загрозу для інших учасників дорожнього руху.

У своїх поясненнях ОСОБА_4 зазначив, що ДТП нібито сталася через неналежний стан дорожнього покриття, в зв`язку з чим він рухався по коліях, які були утворені іншими транспортними засобами. Разом з тим, такі пояснення не можуть бути підставою для виправдання порушення ПДР, оскільки навіть у випадку незадовільного стану дорожнього покриття водій зобов`язаний обирати безпечну швидкість руху, дотримуватися встановленої організації дорожнього руху та не вчиняти дій, які можуть створити небезпеку для інших учасників дорожнього руху. Наявність колій чи інших недоліків дорожнього покриття не надає водієві права виїжджати на смугу зустрічного руху, якщо це створює загрозу безпеці дорожнього руху.

Таким чином, саме водій транспортного засобу Dodge Journey д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_4 допустив грубе порушення ПДР, здійснюючи рух по смузі зустрічного руху, що створило аварійну обстановку. Вказана аварійна ситуація виникла раптово та була об`єктивно непередбачуваною для інших учасників дорожнього руху, зокрема для ОСОБА_3 , яка не мала достатньо часу для належного реагування та вжиття заходів для повного уникнення зіткнення.

Крім того, відповідно до принципу правомірної довіри, який застосовується у сфері дорожнього руху, кожен учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що інші учасники дотримуються вимог ПДР. Водій, який рухається відповідно до правил, не зобов`язаний передбачати грубі та очевидні порушення з боку інших осіб.

Отже, за наявних обставин ОСОБА_3 діяла відповідно до дорожньої обстановки та вимог ПДР і не мала технічної та фізичної можливості запобігти дорожньо-транспортній пригоді, оскільки небезпечна ситуація була створена саме неправомірними діями ОСОБА_4 .

Вказувала, що причинний зв`язок між порушенням ПДР та наслідками у вигляді пошкодження транспортних засобів наявний саме у діях ОСОБА_4 , який, порушуючи вимоги ПДР, здійснював неправомірний рух по смузі зустрічного руху, що безпосередньо призвело до виникнення ДТП.

Крім того, ОСОБА_3 до своїх пояснень надавала відеозапис, відповідно до якого відтворювала момент ДТП, зазначені відеозаписи відображають реальну динаміку розвитку подій, підтверджують раптовість виникнення перешкоди та відсутність у ОСОБА_3 технічної можливості уникнути зіткнення, однак судом першої інстанції ці відеозаписи не були належним чином взяті до уваги.

Таким чином, порушення вимог ПДР допущено саме ОСОБА_4 , тоді як дії ОСОБА_3 відповідали дорожній обстановці та вимогам законодавства. Вона об`єктивно не могла передбачити неправомірну поведінку іншого учасника дорожнього руху, в зв`язку з чим у її діях відсутній склад адміністративного правопорушення через відсутність вини та причинного зв`язку.

Натомість суд першої інстанції не забезпечив повного, всебічного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, належним чином не дослідив надані докази та не надав належної оцінки діям ОСОБА_4 , що призвело до ухвалення постанови на підставі неповного дослідження матеріалів справи, а тому постанова підлягає скасуванню в частині притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності.

Вислухавши пояснення захисників Луганської А.В., Онишко В.М., які брали участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку, які власні апеляційні скарги підтримали, підтвердили їх доводи та просили їх задовольнити, заперечували проти задоволення апеляційної скарги іншого учасника справи; пояснення потерпілої - власника транспортного засобу Dodge Journey д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_5 , вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідальність за ч. 1 ст. 124 КУпАП настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Тобто, умовою відповідальності за вказаною нормою є сукупність наступних обставин: встановлення факту порушення особою ПДР, наслідки у вигляді пошкодження транспортного засобу (засобів) чи іншого майна, а також причинно-наслідковий зв`язок між порушенням ПДР і виявленими пошкодженнями.

Згідно п. 2.3.б ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Відповідно до п. 10.5 ПДР поворот необхідно виконувати так, щоб під час виїзду з перехрещення проїзних частин транспортний засіб не опинився на смузі зустрічного руху, а у разі повороту праворуч слід рухатися ближче до правого краю проїзної частини.

Відповідно до п. 16.12 ПДР на перехресті рівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч, крім перехресть, де організовано круговий рух.

Чинне законодавство України та нормативно-правові акти покладають обов`язок на водіїв знати та безумовно виконувати правила ПДР України, а також враховувати особливості та технічний стан транспортного засобу.

Висновки суду першої інстанції про доведеність факту вини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди стверджуються зібраними у справі доказами, а саме:

протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 950193 від 23 січня 2026 року в частині часу і місця вчинення адміністративного правопорушення, даних про особу, яка його вчинила, ідентифікаційних ознак транспортного засобу, яким особа керувала, згідно якого, 23 січня 2026 року о 14:10 в Бориспільському районі, с. Лебедин вул. Калинова 17 ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом BMW G4X д.н.з. НОМЕР_1 , будучи неуважною, не стежила за дорожньою обстановкою, не надала перевагу в русі транспортному засобу Dodge Journey д.н.з. НОМЕР_2 , який наближався з правого боку, в результаті чого скоїла з ним зіткнення, транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_3 порушила п. 2.3.б, 16.12 ПДР, відповідальність за що передбачена ст. 124 КУпАП (а. с. 2);

протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 950192 від 23 січня 2026 року в частині часу і місця вчинення адміністративного правопорушення, даних про особу, яка його вчинила, ідентифікаційних ознак транспортного засобу, яким особа керувала, згідно якого, 23 січня 2026 року о 14:10 в Бориспільському районі, с. Лебедин вул. Калинова 17 ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом Dodge Journey д.н.з. НОМЕР_2 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, перед поворотом ліворуч не зайняв відповідне крайнє положення на проїзній частині та скоїв зіткнення з транспортним засобом BMW G4X д.н.з. НОМЕР_1 , який виїхав з повороту дороги, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_4 порушив п. 2.3.б, 10.5 ПДР, відповідальність за що передбачена ст. 124 КУпАП (а. с. 25);

схемою місця дорожньо-транспортної пригоди, в якій зафіксовано місце зіткнення (проїзна частина вул. Калинова, 17) та положення транспортних засобів після їх зіткнення, без наявних гальмівних слідів транспортних засобів; пошкодження, які мали автомобілі в результаті дорожньо-транспортної пригоди (BMW G4X д.н.з. НОМЕР_1 - передня частина автомобіля, передній бампер, д.н.з., решітка радіатора; Dodge Journey д.н.з. НОМЕР_2 - передня ліва частина автомобіля, бампер, ліве переднє крило, передня фара, капот), відомості щодо умов ДТП та зовнішніх обставин; дана схема підписана уповноваженою особою та учасниками ДТП без будь-яких зауважень та заперечень (а. с. 3);

письмовими поясненнями водія ОСОБА_3 , яка зазначила, що 23 січня 2026 року о 14:10, рухаючись по вул. Калинова, вона планувала повернути праворуч, рухаючись зі швидкістю 30 км/год., і раптом з-за рогу «вискочило» авто їй назустріч з номерним знаком НОМЕР_2 , вона почала різко гальмувати, але зіткнення відбулося;

письмовими поясненнями водія ОСОБА_4 , який зазначив, що 23 січня 2026 року о 14:00 рухався по вул. Козацька, Калинова 17 з наступним різким поворотом ліворуч, знаючи, що поворот одразу і він різкий плюс зимова пора, він рухався з мінімальною швидкістю для наступного маневру ліворуч, але з повороту на швидкості рухався автомобіль BMW G4X д.н.з. НОМЕР_1 , помітивши який, він одразу почав гальмувати, але авто BMW на швидкості вдарив, що змістило авто на 1 м. від удару в бік;

відеозаписом, на якому зафіксовано момент ДТП, з реєстратора, встановленого на транспортному засобі ОСОБА_3 , долученим до матеріалів справи на флеш-носії.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції водії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 свою вину у вчиненні правопорушення не визнали.

Так, представник ОСОБА_3 - адвокат Онишко В.М. заперечувала проти притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та просила закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Зазначила, що відповідно до долученого до матеріалів справи відеозапису, водій транспортного засобу Dodge Journey здійснював рух по смузі зустрічного руху, чим порушив вимоги п. 10.4 Правил дорожнього руху України, а також фактично рухався назустріч транспортному потоку, створивши аварійну обстановку. Дана дорожня обстановка виникла раптово та була об`єктивно непередбачуваною для ОСОБА_3 , яка діяла в межах Правил дорожнього руху, не мала технічної можливості уникнути зіткнення та не зобов`язана була передбачати грубі порушення з боку іншого водія. Причинний зв`язок між наслідками ДТП та діями ОСОБА_3 відсутній, а тому і склад адміністративного правопорушення у її діях відсутній.

Представник ОСОБА_4 адвокат Луганська А.В. зазначила, що 23 січня 2026 року дійсно близько 14 години ОСОБА_4 рухався в с. Лебедин, Бориспільського району, Київської області з мінімальною швидкістю, так як дорожня обстановка була доволі ускладнена через погодні умови та наявність значного снігового покриву на дорожньому покритті. Через сніг зовсім не було видно дорожньої розмітки та автомобілі рухалися утвореними коліями. Рухаючись по дорозі, у ОСОБА_4 виникла необхідність здійснити поворот ліворуч, для чого заздалегідь увімкнув покажчик повороту, та рухаючись по колії на дорозі, максимально прийнявши крайнє положення, відповідно до дорожньої обстановки почав маневр повороту. Коли дозволив кут обзору, помітив автомобіль BMW, який рухався з права на значній швидкості та взагалі не гальмував. Він, оцінивши обстановку та з метою уникнення зіткнення зупинив автомобіль, але так як інший водій автомобіля не гальмував, сталося зіткнення. Зазначив, що дорожньо-транспортна пригода сталася на перехресті рівнозначних доріг, та автомобіль ОСОБА_4 був перешкодою з правої сторони, тому ОСОБА_4 мав перевагу в русі. Водій автомобіля BMW, не оцінивши дорожню обстановку та не вживши заходів щодо недопущення ДТП, скоїла зіткнення. Після пригоди водій іншого автомобіля BMW вийшла зі свого транспортного засобу та почала говорити, що вона винна. Через деякий час приїхали працівники поліції та чоловік ОСОБА_3 , і вона почала говорити, що не винна, і що саме ОСОБА_4 вискочив з-за повороту та здійснив на неї наїзд. Також представник вказувала на невідповідність протоколу та схеми місця ДТП фактичним обставинам події, а також посилалась на відеозапис із реєстратора автомобіля ОСОБА_3 як на доказ відсутності порушень з його боку.

Протокол про адміністративне правопорушення та додані до них матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції.

Судом першої інстанції критично оцінено твердження сторін про невідповідність схеми ДТП фактичним обставинам події, з чим погоджується апеляційний суд, оскільки схема складена уповноваженою особою безпосередньо після пригоди, у присутності обох водіїв, підписана ними без зауважень, що свідчить про погодження з її змістом на момент фіксації обстановки.

Є необґрунтованими доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 , що схема місця ДТП не містить графічного зображення дефектів дорожнього покриття, з огляду на те, що наявність снігового покриву вважається не дефектом дорожнього покриття в розумінні п. 4 розділу VІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС № 1395 від 07 листопада 2015 року, а недоліками в утриманні вулично-шляхової мережі, які стали супутньою причиною ДТП, і саме про це зазначено в схемі місця ДТП, долученій до матеріалів справи.

Також апеляційний суд не може погодитися з помилковими доводами апеляційної скарги ОСОБА_4 , що при складанні схеми відповідальними працівниками не було зафіксовано відсутність гальмівного шляху, з огляду на те, що на схемі місця ДТП графічно зображуються та фіксуються будь-які об`єкти лише у разі їх наявності.

Посилаючись на відсутність на схемі місця ДТП позначень дорожніх знаків, ОСОБА_4 у апеляційній скарзі не зазначає, які дорожні знаки були розташовані на ділянці дороги, на якій сталася ДТП, і судом їх наявності не встановлено.

Апеляційний суд також не може погодитися із запереченнями апеляційної скарги проти висновків суду, що ОСОБА_4 перетнув уявну межу відносно зустрічної смуги руху, яке, на думку ОСОБА_4 , не відповідає вищевказаним положенням та долученим доказам у їх сукупності та схемі ДТП, на якій чітко зафіксована одна смуга руху.

Апеляційний суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів того, що на ділянці дороги, по якій рухався ОСОБА_4 , організовано односторонній рух, та відхиляє його доводи як необґрунтовані, враховуючи зміст п. 11.3 ПДР, якою передбачено, що на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об`їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках.

Дослідивши вказані докази та надавши їм належну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення правил дорожнього руху ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що перебувало у причинному зв`язку із наслідками даної дорожньо-транспортної пригоди, а також про наявність в діях ОСОБА_3 та ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та на законних підставах наклав на них стягнення, належним чином мотивувавши своє рішення.

Наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності підтверджують факт вчинення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, об`єктивних підстав ставити під сумнів наявні в матеріалах справи докази у суду не має. Сутність вчиненого правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення викладена із належною повнотою та відповідає диспозиції ст. 124 КУпАП.

Суд першої інстанції вірно відтворив механізм дорожньо-транспортної пригоди, зазначивши, що ДТП сталася в межах перехрестя рівнозначних доріг по вул. Калиновій у с. Лебедин Бориспільського району, без позначеної дорожньої розмітки, за наявності снігового покриву. На схемі відображено положення транспортних засобів після зіткнення та місце зіткнення. Автомобіль BMW G4X д.н.з. НОМЕР_1 розташований у межах своєї смуги руху, тоді як автомобіль Dodge Journey д.н.з. НОМЕР_2 зафіксований під кутом до осі дороги з відхиленням траєкторії руху в бік зустрічної смуги, що узгоджується з виконанням маневру повороту ліворуч. Схема складена безпосередньо на місці події у присутності обох водіїв, підписана ними без зауважень, а тому є належним та допустимим доказом, що відображає фактичну дорожню обстановку на момент ДТП.

Можливість для ОСОБА_3 уникнути даної ДТП визначалась для неї виконанням вимог пункту 16.12 ПДР, оскільки в даному випадку остання зобов`язана була дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч, порушення даних вимог знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням даної ДТП.

Можливість для ОСОБА_4 уникнути даної ДТП визначалась для нього виконанням вимог пункту 10.5 ПДР, оскільки у даному випадку останній зобов`язаний був перед поворотом ліворуч зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині так, щоб під час виїзду з перехрещення проїзних частин транспортний засіб не опинився на смузі зустрічного руху, порушення даних вимог знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням даної ДТП.

Крім того, обидва водії для забезпечення безпеки дорожнього руху мали бути уважними, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну.

Зі схеми ДТП, що є додатком до протоколу, судом першої інстанції встановлено, що водій ОСОБА_4 , виконуючи маневр повороту ліворуч, не зайняв крайнє положення на проїзній частині відповідного напрямку руху, внаслідок чого траєкторія його руху перетнула умовну межу зустрічної смуги, що підтверджується зафіксованими замірами від країв проїзної частини та положенням транспортного засобу після зіткнення.

Разом з тим, аналіз відеозаписів у сукупності зі схемою ДТП свідчить, що водій ОСОБА_3 , наближаючись до перехрестя рівнозначних доріг, не надала перевагу у русі транспортному засобу, який наближався праворуч, чим порушила вимоги п.16.12 ПДР України. Факт наближення транспортного засобу Dodge Journey з правого боку є об`єктивно встановленим та не спростований належними доказами.

Судом першої інстанції надано належної правової оцінки доводам обох учасників ДТП та вмотивовано їх відхилено.

Апеляційний суд погоджується з критичною оцінкою доводив ОСОБА_3 щодо відсутності причинного зв`язку між її діями та наслідками ДТП, оскільки саме невиконання обов`язку надати дорогу транспортному засобу, що наближався праворуч, перебуває у прямому причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди. При цьому ОСОБА_3 не зупиняла свій транспортний засіб перед виїздом на перехрестя та не переконалась у безпечності власного маневру.

Зазначені обставини, встановлені судом першої інстанції, підтверджуються відеозаписом з реєстратора, встановленого у транспортному засобі BMW G4X д.н.з. НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_3 , чим спростовуються доводи її апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 діяла відповідно до дорожньої обстановки та вимог законодавства і не мала технічної можливості уникнути зіткнення.

Також суд першої інстанції правомірно відхилив наданий ОСОБА_4 відеозапис з місця події щодо проведення дослідження можливості виконання відповідних маневрів, зважаючи на те, що останній вчинено у тривалий час після події і не відповідає обстановці (наявність колій та насту зі снігу) на відеозаписі реєстратора водія ОСОБА_3 .

Апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи ОСОБА_4 щодо дотримання останнім вимог ПДР, оскільки здійснення повороту ліворуч із відхиленням від крайнього положення та з виїздом на смугу зустрічного руху суперечить вимогам п.10.5 ПДР України та свідчить про невиконання обов`язку забезпечити безпечність маневру, про що також зазначено судом першої інстанції в оскаржуваній постанові.

Оцінюючи доводи ОСОБА_4 щодо наявності снігового покриву на проїзній частині та руху транспортних засобів по утворених коліях, що, згідно його доводів, унеможливлювало рух проїзною частиною у інший спосіб, апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до п. 12.1 ПДР України водій зобов`язаний обирати безпечну швидкість руху з урахуванням дорожньої обстановки, видимості в напрямку руху, стану проїзної частини та інших факторів, що можуть впливати на безпеку дорожнього руху. Наявність снігового покриву, обмежена видимість дорожньої розмітки та рух по коліях не звільняють водія від обов`язку діяти обережно, займати відповідне положення на проїзній частині перед виконанням маневру та надавати перевагу в русі у випадках, передбачених Правилами дорожнього руху.

Крім цього, жодних доказів того, що дорожня обстановка позбавила ОСОБА_4 технічної можливості виконати вимоги ПДР, матеріали справи не містять.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що складні погодні умови покладають на водіїв підвищений обов`язок уважності та обережності, а тому саме за таких умов водії повинні передбачати можливість виникнення небезпечних ситуацій та вживати заходів для їх недопущення. При цьому, саме ця обставина (засніжене покриття та наявність насту) свідчила про необхідність для обох водіїв діяти обережно, з урахуванням такої обставини, як додаткової умови врахування безпечної швидкості руху при виконанні ними відповідних маневрів та руху на автомобілях.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано виснував, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення Правил дорожнього руху обома водіями, а саме: ОСОБА_3 вимог п.2.3.б та п.16.12 ПДР та ОСОБА_4 вимог п.2.3.б та п.10.5 ПДР.

Порушення зазначених норм перебуває у прямому причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою та настанням наслідків у вигляді механічних пошкоджень транспортних засобів, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, у діях кожного з водіїв.

Апеляційний суд, надаючи оцінку поясненням водіїв, виходить саме із об`єктивних даних ДТП, зафіксованих схемою місця ДТП та відеозаписом, і ці відомості не залежать від суб`єктивних пояснень водіїв.

Всупереч твердженням захисників в апеляційних скаргах, всі обставини ДТП судом першої інстанції встановлені належним чином, а доказам надана належна правова оцінка, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Натомість, доводами обох апеляційних скарг підтверджується, що обидва водії всупереч п. 2.3.б ПДР не були уважними, не стежили за дорожньою обстановкою, відповідно не зреагували на її зміну.

Апеляційний суд наголошує, що відповідно до п. 1.4 ПДР кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Наведене вказує на безпідставність апеляційної скарги, доводи якої направлені на уникнення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року, Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, щоб особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Наявні у справі докази жодних підстав для сумнівів у винуватості ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не викликають.

Наведене вказує на необґрунтованість поданих апеляційних скарг та відсутність підстав для їх задоволення.

Апеляційним судом враховується рішення по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, в якому Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Апеляційним судом враховується, що апеляційні скарги не містять доводів щодо міри відповідальності, призначеної судом першої інстанції, та щодо обставин, які могли бути не враховані судом при накладенні стягнення.

Суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 27, 33 КУпАП при накладенні стягнення врахував характер вчиненого правопорушення, а тому обґрунтовано призначив стягнення, передбачене санкцією ст. 124 КУпАП

Накладене адміністративне стягнення відповідає вимогам ст. 33 КУпАП та є необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети: виховного впливу та запобіганню вчинення нових правопорушень.

Отже, розглядаючи матеріали справи, суд першої інстанції дослідив належним чином зібрані докази по справі, а також з`ясував всі обставини у справі, тобто дотримався вимог ст. 251, 280 КУпАП.

Висновки, які викладені в постанові суду, відповідають матеріалам справи і фактичним обставинам події. При винесення постанови суддею було вжито заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження матеріалів справи. Підстави для закриття провадження в справі відсутні.

Постанова Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2026 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування суд не вбачає, у зв`язку із чим залишає цю постанову без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги захисників Луганської Альони Володимирівни та Онишко Вікторії Михайлівни залишити без задоволення.

Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2026 року, якою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано винними в скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 КУпАП, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Кашперська Т.Ц.