Постанова від 15 березня 2026 р. у справі №357/12982/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________

Справа № 357/12982/25

Апеляційне провадження

№ 33/824/1179/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 року суддя Київського апеляційного суду Рейнарт І.М., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання апеляційної скарги на постанову судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 8 жовтня 2025 року (суддя Вознюк О.Л.) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

постановою судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 8 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі шістдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1 020грн. Направлено ОСОБА_1 на проходження Типової програми для кривдників, затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України від 1 жовтня 2018 року № 1434, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29 жовтня 2018 року № 1222/32674, строком на три місяці. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60грн.

Постановою судді визнано доведеним, що ОСОБА_1 10 серпня 2025 року о 3год. 20хв. за адресою: АДРЕСА_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, вчиняв домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї бабусі ОСОБА_2 , а саме: ображав її нецензурною лайкою, погрожував, кричав на неї. При цьому, постановою судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2025 року у справі № 357/3572/25 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та застосовано до нього стягнення у виді штрафу у розмірі 340грн. Таким чином, в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою судді, ОСОБА_1 9 січня 2026 року подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді скасувати, прийняти нову постанову про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Разом з апеляційною скаргою ОСОБА_1 подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 8 жовтня 2025 року, посилаючись на те, що не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки два роки не проживає за адресою, зазначеною у протоколі про адміністративне правопорушення. Крім цього, він не отримував повідомлення через месенджер Viber, оскільки вказаний додаток на його мобільному телефоні не встановлений.

Під час розгляду клопотання апеляційним судом захисник ОСОБА_1 - адвокат

Сова В.А. клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження підтримав.

ОСОБА_1 та потерпіла ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду клопотання, тричі у судове засідання не з`явилися, тому апеляційний суд провів судове засідання у їх відсутність.

Вивчивши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді, вислухавши захисника ОСОБА_1 - адвоката Сову В.А. та перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що клопотання задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, з таких підстав.

Порядок оскарження постанов суду у справах про адміністративні правопорушення передбачений ст. 294 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАПпостанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Строк на апеляційне оскарження постанови судді від 8 жовтня 2025 року закінчився 20 жовтня 2025 року, з урахуванням вихідних днів.

За загальним правилом, пропущений процесуальний строк підлягає поновленню, якщо причини його пропущення є поважними.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 20 квітня 2017 року № 5-440кс(15)16, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. При цьому такі обставини належить підтвердити доказами. Поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді має довести апелянт, який заявив таке клопотання.

Як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди зобов`язанні вказувати підстави, на які вони посилаються як на підставу поновлення строку. Від судів вимагається вказувати підстави поновлення пропущеного строку. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року та «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).

У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності). При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи (рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції Україниє частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд його справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя, у тому числі доступність до апеляційного оскарження судового рішення. Право на апеляційне оскарження судових рішень закріплено й в статті 129 Конституції України.

Разом з цим, поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими, може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 р. у справі «Пономарьов проти України»).

Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (Перетяка та Шереметьєв проти України).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 двічі повідомлявся місцевим судом про судові засідання за адресою, вказаною у протоколі про адміністративне правопорушення, з яким він ознайомився.

Крім цього, в матеріалах справи наявні довідки про доставку ОСОБА_1 судових повісток у месенджер Viber на номер телефону, який також зазначений у апеляційній скарзі, що свідчить про факт користування останнім вказаним застосунком, а відтак і отримання повідомлення місцевого суду.

Частина 1 статті 277-2 КУпАП визначає, що повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Отже, ОСОБА_1 був належним чином повідомленим про дати судових засідань.

Посилання у клопотанні на те, що про складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 стало відомо тільки після ознайомлення 6 січня 2026 року з матеріалами справи його захисника, є безпідставними, оскільки з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 отримав його копію 10 серпня 2025 року.

Також під час апеляційного розгляду захиснику ОСОБА_1 - адвокату Сові В.А. надавалася можливість надати апеляційному суду докази не проживання ОСОБА_1 за адресою, зазначеною у протоколі про адміністративне правопорушення. Однак, таких доказів апеляційному суду надано не було.

Крім того, апеляційний суд враховує, що судові повістки, направленні апеляційним судом за адресою, зазначеною ОСОБА_1 у апеляційній скарзі, також ним не отримані та повернуті апеляційному суду з відміткою листоноші, що адресат відсутній за вказаною адресою.

Інших доводів клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження не містить.

Враховуючи викладене, вважаю, що в клопотанні не наведено підстав поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, які б об`єктивно перешкоджали ОСОБА_1 оскаржити її в апеляційному порядку у встановлений законом строк, тому не вбачаю підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді від 8 жовтня 2025 року.

Оскільки в поновленні строку на апеляційне оскарження відмовляється, апеляційна скарга підлягає поверненню ОСОБА_1 .

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,

постановив:

відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 8 жовтня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Апеляційну скаргу повернути ОСОБА_1 .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І.М. Рейнарт