Постанова від 14 грудня 2025 р. у справі №760/15285/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 760/15285/25 Головуючий 1-ї інстанції: Вишняк М.В.

Провадження №33/824/5148/2025 Доповідач: Яковлева В.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2025 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Яковлева В.С., з секретарем судового засідання - Родіоновою К.Є., за участю: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , потерпілої - ОСОБА_2 , її представника - адвоката Полтавської Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу представника - адвоката Полтавської Н.В. на постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 10 вересня 2025 року щодо ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В

Цією постановою провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 173-4 КУпАП закрито, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, представник - адвокат подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 10 вересня 2025 року щодо ОСОБА_1 . Винести нову постанову, якою притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накласти адміністративне стягнення в межах санкції, передбаченої ч.3 ст.173-4 КУпАП.

Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги зазначає про те, що оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою, прийнятою на підставі не належним чином оцінених доказів та необ`єктивного розгляду справи.

Зауважує, що типовими ознаками булінгу (цькування) є систематичність діяння; наявність сторін - кривдник, потерпілий, спостерігач (за наявності); дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

На переконання апелянта, не довіряти або сумніватись в правдивості та об`єктивності долучених до матеріалів справи письмових поясненнях учнів, потерпілого, його законного представника, працівників освітнього закладу, у суду підстав немає, оскільки вони є послідовними та логічними і доповнюють інші докази по справі.

Зазначає про те, що в діях ОСОБА_3 вбачається наявність всіх ознак, які притаманні булінгу відносно потерпілої, а саме: суб`єктом, учасником булінгу, як кривдник та і потерпіла є малолітніми особами; дії ОСОБА_4 носять характер психологічного тиску, що спричинили емоційну нестабільність потерпілої, страх та напади паніки. Дані факти підтверджені наступним: оглядом 09.04.2025 у сімейного лікаря; записом в амбулаторному журналі Ліцею №64 щодо звернення 02.05.2025 потерпілої з ознаками істерії, у зв`язку з чим їй було надано заспокійливе; показами свідка ОСОБА_5 ; рапортами шкільного офіцера з доданими поясненнями класного керівника; заявою про відвідування потерпілою ОСОБА_6 шкільного психолога.

Окремо звертає увагу на залучені ОСОБА_1 відеоматеріали, де видно потерпілу лише на одному із відео, яка знімає ОСОБА_4 у відповідь на те, що ОСОБА_4 знімає її. І її спокійний емоційний стан не може бути підґрунтям для прийняття рішення щодо відсутності емоційного стресу та вчинення ОСОБА_4 психологічного тиску на потерпілу. Тим паче, відео на якому видно потерпілу було знято на початку навчального року та після проведення зустрічі батьків з ОСОБА_1 у заступника директора з виховної роботи з приводу погроз розправи, які звучали від Антона вперше (05.09.2024 та 06.09.2024). На інших відео потерпіла відсутня.

Крім того, ці відео викликають сумніви в частині їх належності та допустимості як доказів. Так, у долучених відео відсутні будь-які факти та обставини, що стосувалися справи та/або доводили обставини викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, а тому не можуть братися до уваги судом. Крім того, судом не досліджувався період та час, коли ці відео були зняті.

Разом з тим, дати, коли відбувалися погрози (05.09.2024, 06.09.2024, 10.10.2024, 01.04.2025, 08.04.2025), внаслідок яких потерпіла отримала стрес, вказують на відображення істотних ознак адміністративного правопорушення, оскільки психологічні знущання у вигляді загрози її життю та переслідування відбувались постійно і систематично протягом 2024-2025 навчального року.

Заслухавши пояснення представника потерпілої, думку особи, яка притягається до відповідальності, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суд першої інстанції, приймаючи постанову у даній справі, дослідив зміст наявних в матеріалах справи доказів та мотивував своє рішення тим, що матеріали справи не містять будь-яких доказів, що саме навмисні дії ОСОБА_7 призвели або могли призвести до наслідків (причино-наслідкового зв`язку), у вигляді шкоди психічному та фізичному здоров`ю ОСОБА_6 .

Крім того, на долучених до матеріалів справи відеозаписах, здійснених малолітнім ОСОБА_8 , вбачається, що ним будь яких психологічного чи фізичного характеру відносно малолітньої ОСОБА_6 не вчиняється, а навпаки, діти перебувають у нормальному стані, піднесеному стані, навіть усміхненому. Доказів зворотнього суду надано не було.

Суд зазначив, що в судовому засіданні не знайшло підтвердження вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-4 КУпАП, оскільки не надано допустимих та належних доказів її вини в скоєнні її малолітнім сином ОСОБА_8 адміністративного правопорушення, та не доведено усі обставини, про які зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення.

На думку суду, до виникнення обставин, вказаних у протоколі могли призвести, як особливості фізичного та психологічного розвитку ОСОБА_8 , невідповідність методів його виховання в сім`ї, а також недостатні заходи у навчальному та виховному шкільному процесі, у їх сукупності.

Відтак, враховуючи обставини справи, а також враховуючи, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, обставини булінгу (цькування) учасника освітнього процесу, описані у протоколі про адміністративне правопорушення, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-4 КУпАП.

Апеляційний суд не погоджується із вказаними висновками з огляду на наступне.

Відповідальність за ч. 1 ст. 173-4 КУпАП настає за булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров`ю потерпілого.

Згідно ч. 3 ст. 173-4 КУпАП діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене малолітніми або неповнолітніми особами віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років, тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» булінг (цькування) - психологічне, фізичне, економічне чи сексуальне насильство, тобто будь-яке умисне діяння (дія або бездіяльність), у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, яке систематично вчиняється особою стосовно дитини, з якою вони є учасниками одного колективу, або дитиною стосовно іншого учасника одного колективу та яке порушує права, свободи, законні інтереси потерпілої особи та/або перешкоджає виконанню нею визначених законодавством обов`язків.

У п. 4 розділу І Порядку реагування на випадки булінгу (цькування), який затверджений наказом Міністерства освіти та науки України від 28 грудня 2019 № 1646 «Деякі питання реагування на випадки булінгу (цькування) та застосування заходів виховного впливу в закладах освіти» вказано, що ознаками булінгу (цькування) є систематичне вчинення учасниками освітнього процесу діянь стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, в тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, а саме: умисне позбавлення їжі, одягу, коштів, документів, іншого майна або можливості користуватися ними, перешкоджання в отриманні освітніх послуг, примушування до праці та інші правопорушення економічного характеру; словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи; будь-яка форма небажаної вербальної, невербальної чи фізичної поведінки сексуального характеру, зокрема принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська, образи, жарти, погрози, поширення образливих чуток; будь-яка форма небажаної фізичної поведінки, зокрема ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, завдання ударів; інші правопорушення насильницького характеру.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про охорону дитинства» кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім`ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключаютъ приниження честі та гідності дитини.

Апеляційним судом встановлено, що з 05.09.24р. по 08.04.25р. малолітній ОСОБА_9 , який є учнем 7-Б класу Ліцею №64 м. Києва по вул. Ушинського 32, систематично вчиняв дії психологічного насильства, відносно ОСОБА_6 , учениці 7-Б класу, що підлягають у залякуванні, (неодноразові повідомлення про спільний стрибок з вікна четвертого поверху, вказанням конкретної дати) та погрозах фізичної розправи, в приміщенні фізичної розправи, в приміщенні Ліцею №64.

Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи про адміністративн правопорушеннґ, зокрема: - даними доповідної вчителя іспанської мови ОСОБА_5 від 08.05.2025 року в якій вказано, що 02.05.2025 року до кабінету ОСОБА_5 прийшла ОСОБА_10 , яка перебувала в схвильованому стані та повідомила що в неї панічна атака у зв`язку з тим що під час уроку ОСОБА_9 порушував особисті межі (а.с.4); - даними доповідної вчителя іспанської мови ОСОБА_5 від 09.04.2025 року про те, що за словами ОСОБА_6 , ОСОБА_9 залякував повідомленням про спільний стрибок з вікна зі вказаною конкретною датою, після чого потерпіла злякалась та наступного дня до школи не пішла. Мати потерпілої повідомила, що вони звернулись до лікаря через підвищений тиск (а.с.5-6); - даними пояснення заступника директора з виховної роботи ліцею №64 м. Києва ОСОБА_11 , яка зазначила що 08.04.2025 року на перерві в кабінеті відбулась бесіда з ОСОБА_8 учнем 7-Б класу, мамою ОСОБА_1 та інспектором відділу «Служби освітньої безпеки» ОСОБА_12 . Обговорювали інцидент, який стався цього ж дня в 401 кабінеті, де ОСОБА_13 висловив ОСОБА_6 , готовність вийти у вікно, забрати ОСОБА_14 із собою. Також зазначила, що ОСОБА_6 в кабінеті на обговоренні не було у зв`язку зі зверненням до медсестри, через відчуття гострої емоційної реакції (а.с.7); - даними пояснення вчителя ліцею №64 м. Київа ОСОБА_5 , яка повідомила, що у вересні 2024 року ОСОБА_6 звернулась, як до свого класного керівника зі скаргою на ОСОБА_7 , який підійшов та без всякої причини сказав, що вона додому не дійде. Після чого класний керівник повідомив матері ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , на що вона категорично заперечила та не прийняла до уваги. Крім того, у квітні 2025 року ОСОБА_6 звернулась до класного керівника, у зв`язку з тим, що ОСОБА_9 залякував повідомленням про спільний стрибок з вікна зі вказаною конкретною датою, (а.с.8); - даними пояснення психолога Ліцею №64 м. Київа ОСОБА_15 , яка зазначає що у період 10х чисел травня 2025 року, до ОСОБА_15 звернулась поліцейська Лейла, з інформацією, пов`язаною з учнем ОСОБА_8 . Поліцейська розповіла про те що ОСОБА_9 переслідує ОСОБА_16 , погрожуючи їй. Ці погрози спричинили дівчинці нервовий зрив, що проявляється у панічні атаки. Після чого мати ОСОБА_6 звернулась з проханням до психолога ОСОБА_15 , провести з ОСОБА_14 індивідуальну роботу для стабілізації її психічного стану. Також, вона зазначила, що під час індивідуальної роботи, ОСОБА_14 розповіла, що ОСОБА_4 продовжує її переслідувати, демонструючи погрозливі знаки. Після чого, ОСОБА_15 , проводила розмову з матір`ю ОСОБА_7 , під час якої вона стверджувала, що винні дівчатка, які знущаються над її сином. ОСОБА_15 , вказує, що під час занять вона не бачила жодних проявів насильства чи неналежної поведінки з боку ОСОБА_14 . Крім того, ОСОБА_15 запропонувала матері ОСОБА_17 приводити ОСОБА_4 на консультацію для оцінки його психологічного стану та можливості корекційної роботи, мити погодилась, але ОСОБА_13 так і не з`явився.(а.с.9); - даними пояснення мати ОСОБА_2 , яка вказує на погрози ОСОБА_3 в сторону її доньки ОСОБА_6 . Крім того, мати ОСОБА_7 , було запрошено на батьківські збори, але остання не з`явилась і питання поведінки ОСОБА_7 залишилось відкритим. Після чого, вищенаведені погрози повторювались. Також зазначила, що хотіла не одноразово організувати зустріч, батьківські збори з керівництвом Ліцею №64 та ОСОБА_17 , для обговорення та вирішення питання, стосовно поведінки ОСОБА_7 . Крім того, син ОСОБА_17 , писав на телефон іншим дівчатам не приємні речі, говорив, що зробить щось погане. (а.с.10-11); - даними скріншоту електронного листування у груповому чаті батьків учнів 7-Б класу, приватне листування з Ніною Севсьокою та класним керівником, у яких обговорювалася поведінка малолітнього ОСОБА_7 та спроби організувати батьківські збори (а.с.12-23); - даними заява та доповнення ОСОБА_2 від 11.04.2025 в яких вона вказувала, що 08.04.2025 року до ОСОБА_2 зателефонувала дочка ОСОБА_6 , яка плакала та розповіла, що ОСОБА_9 їй погрожував викинути з вікна 4 поверху. Після чого ОСОБА_2 попросила доньку підійти до шкільного офіцера та класного керівника. Класний керівник, зателефонувала та підтвердила слова дитини. 09.04.2025 доньку оглянув лікар, діагностував, що організм ОСОБА_14 перебуває у стресовому стані. Наголошує на тому, що лікар з 09.04.2025 по 11.04.2025 звільнив ОСОБА_14 від відвідувань уроків та прописав заспокійливі. Крім того в доповненнях, зазначила, що від класного керівника стало відомо, що 02.05.2025 року ОСОБА_16 , звернулась до шкільного лікаря з симптомами істерики. Дитині дали заспокійливе у вигляді крапель валер`янки. Після чого вказали, що це реакція на поведінку ОСОБА_4 . Враховуючи що дитина пережила сильний стрес, мати ОСОБА_14 була вимушена записати на індивідуальну роботу з практичним психологом. Разом з тим, 06.05.2025 у ліцеї №64, де навчаються діти, відбулась комісія з представниками ювенальної поліції за заявою мами ОСОБА_4 на те, що нібито ОСОБА_6 та ще четверо дівчат постійно принижують ОСОБА_4 , а класний керівник, зауч, асистент вчителя та директор ліцею упереджено ставляться до ОСОБА_4 та захищають неналежну поведінку дівчат. Однак, під час розгляду її заяви з`ясувалось, що ОСОБА_18 не може впливати на поведінку свого сина. На пропозиції від ювенальної поліції, директора та батьків щодо вирішення конфлікту, а саме залучити ОСОБА_4 до роботи з психологом, змінити місце роботи для зменшення надмірної опіки з її сторони до ОСОБА_4 , продемонструвала, що не хоче конструктивного вирішення питання. (а.с.30-32); - даними протоколу № 01 засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) Ліцею №64 м. Києва від 23 травня 2025 року, на якій розглядалася заява ОСОБА_2 , матері учениці 7-Б класу ОСОБА_6 . Ухвалено рішення: запропонували мамі ОСОБА_6 продовжити заняття з психологом, мамі ОСОБА_7 терміново розпочати такі заняття з 26.05.2025 року, заходи для усунення булінгу (цькування) -провести виховні години за участю психолога, Служби у справах дітей, офіцера СОБ, СЮП. Заходи виховного впливу щодо сторін булінгу (цькування)- лекції, заходи з протидії булінгу (а.с.24-26);- даними огляду сімейного лікаря ОСОБА_6 від 09.04.2025 (а.с.34).

Отже, встановлені фактичні обставини свідчать про те, що дії малолітнього ОСОБА_7 під час освітнього процесу при спілкуванні з ОСОБА_6 явно виходили за межі звичайного конфлікту та повинні розглядатись як вчинення булінгу відносно однокласниці ОСОБА_6 , адже характер та систематичність цькування заподіяли шкоду її психологічному здоров`ю.

Завдання шкоди психологічному здоров`ю ОСОБА_6 підтверджується оглядом сімейного лікаря від 09 квітня 2025 року, де вказано, що ОСОБА_6 скаржиться на пригнічений стан та тривожність після подій 08.04.2025 (а.с.34) вищенаведеними письмовими поясненнями, які узгоджуються між собою (а. с. 7, 8, 9, 10-11).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 173-4 КУпАП.

Дослідивши та оцінивши докази, що містяться в матеріалах справи, апеляційний суд приходить до висновку про доведеність обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення серії ГП 535943, а саме, що від 23 травня 2025 року, до відповідальності притягується мати ОСОБА_1 малолітнього ОСОБА_7 , який є учнем 7-Б класу Ліцею №64 м. Києва по вул. Ушинського 32, систематично вчиняв дії психологічного насильства, відносно ОСОБА_6 , учениці 7-Б класу, що підлягають у залякуванні, (неодноразові повідомлення про спільний стрибок з вікна четвертого поверху, вказанням конкретної дати) та погрозах фізичної розправи, в приміщенні фізичної розправи, в приміщенні Ліцею №64

Зважаючи на сукупність наведених доказів, апеляційний суд приходить до висновку, що в діях малолітнього ОСОБА_7 , учня 7-Б класу, наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-4 КУпАП, а саме булінг (цькування), що відповідно до ч.3 ст. 173-4 КУпАП є підставою для накладення на його матір ОСОБА_17 адміністративного стягнення.

За таких обставин, постанова суду, якою провадження у справі про вчинення ОСОБА_17 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-4 ч. 3 КУпАП, закрито у зв`язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.

Так, з матеріалів справи вбачається, що адміністративне правопорушення було виявлено 23.05.2025 року, а тому на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ч. 2 ст. 38 КУпАП, сплинув.

Відповідно до п. 7 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 294 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника - адвоката Полтавської Наталі Віталіївни - задовільнити частково.

Постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 10 вересня 2025 року щодо ОСОБА_1 - скасувати.

Постановити нову, якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.3 ст.173-4 КУпАП закрити на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку зі спливом строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Київського апеляційного суду В.С. Яковлева