Постанова від 25 листопада 2025 р. у справі №761/18292/25 — Київський апеляційний суд

Справа № 761/18292/25 Головуючий в суді І інстанції - Слободянюк П.Л.

Провадження № 33/824/4430/2025 Доповідач в суді II інстанції - Рудніченко О.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2025 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Рудніченко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 11 липня 2025 року, якою:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,-

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В :

Як встановлено судом першої інстанції, 18 квітня 2025 року, об 11 год. 50 хв., водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Nissan X-Trail» (номерний знак НОМЕР_1 ) в районі вул. Д. Щербаківського, 41, в м. Києві, всупереч п. 13.1 Правил дорожнього руху України, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення із автомобілем «BMW» (державний номер НОМЕР_2 ), який зупинився попереду, що спричинило механічні пошкодження транспортних засобів.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 11 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір, що становить 605 грн. 60 коп.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Крім того апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки оскаржувану постанову від 11.07.2025 було вручено лише 10.08.2025 через підсистему «Електронний суд». Тобто копію постанови фактично доставлено із значною затримкою - майже місяць після її винесення. Апелянт не міг подати скаргу раніше, оскільки не був обізнаний про повний текст рішення та не мав його на руках. Разом з цим, з підсистеми «Електронний суд» апелянтом одержані докази, що постанова суду була підписана суддею лише 09.08.2025.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що із оскаржуваною постановою не погоджується повністю та вважає її незаконною і необґрунтованою, ухваленою з істотними порушеннями норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує, що під час надання пояснень на місці ДТП було повідомлено працівникам патрульної поліції, що другий учасник ДТП - водій автомобіля BMW - перед зіткненням здійснив небезпечний маневр: перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки безпосередньо перед перехрестям, намагаючись випередити автомобіль апелянта.

Така дія є грубим порушенням вимог ПДР України. Так, пункт 10.1 ПДР чітко зобов`язує водія «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху».

Проте, водій BMW цього не дотримався, здійснив заборонений маневр (в умовах суцільної лінії розмітки) і своїми діями створив аварійну обстановку.

Отже, саме дії водія BMW спровокували небезпечну ситуацію і стали безпосередньою причиною ДТП.

Зміна напрямку руху другим учасником підтверджується схемою ДТП та поясненнями ОСОБА_1 . Зазначена схема ДТП чітко фіксує розташування транспортних засобів та траєкторії їх руху в момент зіткнення, з якої видно, що автомобіль BMW здійснив зміну смуги руху (виїзд через суцільну лінію) перед автомобілем апелянта. Це узгоджується із поясненнями ОСОБА_1 .

Під час засідання в суді першої інстанції апелянтом були надані матеріали фотофіксації з місця ДТП, які підтверджували ці обставини, і які не були враховані судом.

Крім того, ОСОБА_1 були вжиті всі можливі заходи для збирання додаткових доказів, зокрема було подано офіційний запит до поліції з проханням надати відеозапис із нагрудних камер поліцейських, які оформлювали ДТП на місці події.

Відеозапис із боді-камер містив важливу інформацію про обставини аварії (розташування авто одразу після ДТП, висловлювання учасників тощо) і міг спростувати або підтвердити ключові твердження.

Також, до місцевого суду заявлялося клопотання про витребування цього відеодоказу у відповідних органів Національної поліції. Однак суддя першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання про витребування доказів, незважаючи на те, що ОСОБА_1 довів факт звернення до поліції по відеоматеріалам.

В результаті зволікання з боку поліції та відмови суду у витребуванні, записи з нагрудних камер були втрачені (оскільки такі відео зберігаються лише 30 - днів на сервері поліції, якщо не витребувані вчасно). Таким чином, апелянта фактично позбавлено можливості використати важливий доказ на свій захист з причин, що від нього не залежали. Тому, апелянт вважає, що суд порушив принцип всебічності розгляду, не сприяв повному з`ясуванню обставин справи шляхом відмови у витребуванні доступного доказу.

На переконання ОСОБА_1 у даній справі не було забезпечено реального з`ясування причин та умов ДТП - натомість всю відповідальність покладено на нього без врахування дій іншого учасника руху. Це призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.

Відтак, на думку апелянта, з огляду на наведені порушення, висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП є передчасним та необґрунтованим.

Будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, учасники процесу до суду апеляційної інстанції не прибули. Враховуючи викладене та те, що учасники справи повинні цікавитися її перебігом, участь учасників в даному провадженні не є обов`язковою (ч. 2 ст. 268 КУпАП), у відсутності будь-яких клопотань з проханням перенести розгляд через поважні причини (хвороба, відрядження тощо), апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі. Ухилення від явки без поважних причин не повинно зупиняти процес, інакше це призведе до затягування строків розгляду.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного.

Щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, то слід зазначити, що як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_1 в судовому засіданні 11.07.2025 присутній не був. Відповідно до довідки про доставку електронного документа, копія оскаржуваної постанови направлена до електронного кабінету ОСОБА_1 10.08.2025. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подав 11.08.2025. З урахуванням наведеного, а саме: розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, подання апеляційної скарги протягом 10 днів із дня отримання копії оскаржуваної постанови, апеляційний суд вважає, що з метою забезпечення права на доступ до правосуддя та оскарження судових рішень, є доцільним поновити строк на апеляційне оскарження.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі за змістом - ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п. 1.4 ПДР України, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Пункт 1.9 ПДР України передбачає, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пункт 2.3 б Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу (п.13.1 ПДР України).

За порушення вимог зазначених вимог ПДР України передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.

Відповідальність за ст. 124 КУпАП настає в тому разі, коли внаслідок порушення правил дорожнього руху було спричинено пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Тобто, обов`язковою ознакою правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є спричинення пошкодження об`єктів, зазначених у цій статті.

Чинне законодавство України та нормативно-правові акти покладають обов`язок на водіїв не лише знати та безумовно виконувати правила ПДР України, а також враховувати особливості та технічний стан транспортного засобу.

Так, у п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 278 КУпАП за змістом якого орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення окрім іншого, повинен вирішити чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 4 ст. 256 КУпАП, при складанні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (далі за змістом - Інструкція), Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 своїм правом скористався, надав пояснення, заперечень щодо порушень поліцейськими законодавства при складанні протоколу, невідповідності щодо внесених відомостей до схеми місця ДТП не заявляв (а/с 6).

Первинні пояснення ОСОБА_1 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення були ретельно перевірені в суді першої інстанції та під час апеляційного розгляду, з яких вбачається вільне визначення останнім своєї позиції до вчиненого, правильного розуміння обставин події.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, підтверджується зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 304199 від 18.04.2025 (а/с 2), схемою місця ДТП від 18.04.2025, якою зафіксовано обстановку місця події та пошкодження транспортних засобів (а/с 5), письмовими пояснення ОСОБА_1 (а/с 6,8), а також письмовими поясненнями іншого учасника ДТП - ОСОБА_2 (а/с.7).

Протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, містить всі необхідні дані, які характеризують об`єктивну сторону складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (настання реальних наслідків у вигляді пошкодження певних об`єктів), що прямо закладено в диспозиції даної статті, усі вони перевірені та встановлені під час судового розгляду.

Таким чином, суд, який розглядав справу, прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Доказів при апеляційному перегляді постанови суду, які б свідчили про відсутність події та складу адміністративного правопорушення не встановлено. Як вбачається з письмових пояснень під час складання протоколу про адміністративне правопорушення апелянта та доводів самої скарги, ОСОБА_1 фактично визнав, що саме під його керуванням автомобіль «Nissan X-Trail» д.н.з. НОМЕР_1 здійснив зіткнення з автомобілем «BMW» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі апелянтом фактично оскаржується не оцінка його дій і наступні висновки щодо наявності вини, а те, що суддею не було дано оцінку діям іншого учасника ДТП - водія ОСОБА_2 , який, на переконання апелянта, порушив правила ПДР (перетнув суцільну лінію перед перехрестям). Разом з тим, оцінка дій водія ОСОБА_2 не є предметом розгляду вказаної справи. Будь-яка інформація на предмет того, що стосовно останнього складався протокол про адміністративне правопорушення за порушення правил ПДР - відсутня. Навіть при умові (що не є фактом), що водієм ОСОБА_2 були порушені вимоги ПДР України, це не виключає факт порушення ОСОБА_1 п. 13.1. ПДР України, які призвели до зіткнення з іншим автомобілем.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 районним судом повно і всебічно встановлені фактичні обставини правопорушення на підставі доказів наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст.ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду, яка відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.

Вид та розмір стягнення накладено судом у відповідності з вимогами ст.ст. 23,33 КУпАП.

Судове рішення є законним, обґрунтованим та вмотивованим, підстав для його скасування чи зміни не встановлено, а тому апеляційні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 11 липня 2025 року - задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 11 липня 2025 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 11 липня 2025 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Рудніченко