Рішення від 14 квітня 2026 р. у справі №367/12624/25 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/12624/25

Провадження №2-а/367/82/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

15 квітня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Горбачової Ю.В.,

за участі секретаря Музики Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпінь матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Євсюков Ф.Б., до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ

До Ірпінського міського суду Київської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Євсюков Ф.Б., до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позову зазначено, що 17.10.2025 року з автоматизованої системи виконавчого провадження ОСОБА_1 стало відомо, що відносно останнього відкрито виконавче провадження № 79261896 на підставі винесеної, начебто, ще 03.07.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 постанови № 2628/1 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу.

Позивач зазначає, що не порушував правила військового обліку, а винесену ІНФОРМАЦІЯ_2 постанову від 03.07.2025 № 2628/1 вважає сфальсифікованою, з огляду на наступне.

В оскаржуваній постанові зазначено, що згідно протоколу відбулось правопорушення, а саме 27.06.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлена неявка ОСОБА_2 по повістці № 358748. Однак, вказані обставини не відповідають дійсності, оскільки жодної повістки про необхідність явки на 27.06.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач не отримував.

Звертає увагу, що позивач відбув службу в лавах ЗСУ і наразі згідно відомостей з Єдиного державного реєстру призовників та військовозобов`язаних має відстрочку оскільки є інвалідом другої групи внаслідок захисту Батьківщини чи військової служби на фронті.

Враховуючи викладене, просить суд скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_3 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 № 2628/1 від 03.07.2025 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

03 листопада 2025 року ухвалою Ірпінського міського суду Київської області за адміністративним позовом відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 03 листопада 2025 року також вирішено питання забезпечення позову.

24.11.2025 року від ІНФОРМАЦІЯ_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що 25.05.2025 року поштовим відправленням № 0610255264250 позивачу було направлено повістку № 3587848 від 25.05.2025 року про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09:00 год. 04.06.2025 року. Позивач 04.06.2025 року не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 за викликом по повістці № 3587848 від 25.05.2025 року, тобто не виконав обов`язку військовозобов`язаного, передбаченого ч.ч. 1, 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». 27.06.2025 року відносно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення № 2628 у зв`язку з неприбуттям 04.06.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 за викликом по повістці № 3587848 від 25.05.2025 року. 03.07.2025 року за результатами розгляду адміністративної справи винесено постанову № 2628/1, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. Зауважує, що згідно відомостей трекінгу АТ «Укрпошта», поштове відправлення № 0610255264250 від 25.05.2025 року було повернуто з причин «Відсутність адресата за вказаною адресою», тобто позивач вважається належним чином оповіщеним про виклик на 04.06.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 за повісткою № 3587848 від 25.05.2025 року. Відповідач вважає, що його дії з притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та прийняття оскаржуваної постанови є правомірними та обґрунтованими, а позов не підлягає задоволенню.

05.12.2025 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій повністю заперечує доводи, викладені у відзиві. Зазначає, що матеріали відзиву не містять жодного доказу, який би підтверджував належне повідомлення позивача про повістку або ухилення від прибуття. Більше того, позивач неодноразово був у відділенні ТЦК, однак його не було проінформовано про наявність з його боку порушень військового-обліку. Щодо неналежного повідомлення звертає увагу, що п. 41 Порядку № 560 (Постанова КМУ №560 від 16.05.2024) передбачає, що належним підтвердженням оповіщення є: факт вручення (підпис), відеофіксація вручення або відмови, або документальне підтвердження від поштового оператора про отримання/відмову. Проте, в матеріалах відзиву відсутні підпис ОСОБА_1 про отримання повістки, відеофіксація вручення або відмови, довідка від АТ «Укрпошта» про вручення. Вважає, що відповідач не надав жодного доказу, який би підтверджував подію адміністративного правопорушення. Звертає увагу, що відповідач жодним чином не заперечив, що позивач є військовослужбовцем зі статусом інваліда ІІ групи внаслідок поранення, а також не спростував факту внесення актуальних даних до Єдиного державного реєстру призовників. Переконаний, що цей статус підтверджує добросовісність позивача та відсутність мотивів ухилятися. Окрім того, звертає увагу, що 19.11.2025 Святошинським УП ГУНП у м. Києві внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025105080001371 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України - підроблення офіційного документа. Кримінальне провадження відкрито за фактом ймовірного підроблення підпису ОСОБА_1 у протоколі № 2628 від 27.06.2025 та постанові № 2628/1 від 03.07.2025, які є центральними документами, на яких РТЦК ґрунтує свої заперечення та доводи у відзиві.

У судове засідання позивач не з`явився, подавши до клопотання про розгляд справи без його участі.

У судове засідання представник ІНФОРМАЦІЯ_4 також не з`явився, у відзиві просив розгляд справи проводити без його участі.

Відповідно до п. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі сторін за наявними доказами у справі.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 03 липня 2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковником ОСОБА_3 розглянуто протокол у справі про адміністративне правопорушення від 27 червня 2025 року № 2628, складений щодо гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , за результатами чого винесено Постанову № 2628/1 від 03 липня 2025 року про накладення адміністративного стягнення, якою гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що гр. ОСОБА_1 не з`явився за викликом по повістці № 3587848, чим порушив ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 р., чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

З висновками оскаржуваної постанови позивач не погоджується, вважає її незаконною та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на те, що не був належним чином повідомлений про необхідність явки до ТЦК та СП, а також є інвалідом другої групи внаслідок поранення, має відстрочку від мобілізації, а також актуальні відомості в додатку «Резерв +», отже не мав мотивів ухилятися від явки за належного повідомлення про таку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість прийнятої постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Таким чином, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності з винесенням постанови про адміністративне правопорушення з визнанням його вини у вчиненні адміністративного правопорушення та накладення стягнення.

Підставами для визнання протиправними дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому обов`язковою умовою для визнання таких дій/бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства. Це право передбачено ч. 2 ст. 55 Конституції України та статтею 6 КАС України.

24.02.2022 року відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який продовжувався відповідними Указами Президента України та триває на момент розгляду справи.

Зі змісту ст. 283 КУпАП слідує, що обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених посадовою особою доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому КУпАП порядку.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Диспозицією ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Вказана норма є бланкетною та відсилає до відповідного нормативного акту, який регулює порядок та правила військового обліку.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, серед іншого: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Положеннями п. 2 ч. 1 Додатку 2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 визначено, шо призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

З пояснень відповідача вбачається, що позивач 04.06.2025 року не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 за викликом по повістці № 3587848 від 25.05.2025 року, яка була направлена позивачу 25.05.2025 року поштовим відправленням № 0610255264250, чим порушив ч.ч. 1, 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Проте, згідно інформації по трекінгу поштових відправлень з офіційного порталу Укрпошти, станом поштове відправлення № 0610255264250 було прийнято оператором поштового зв`язку для відправки лише 04.06.2025 року, тобто, фактично в день коли позивач мав би з`явитися за вказаним викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Поряд з цим, жодних інших доказів належного повідомлення позивача, як це перебачено п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, відповідачем долучено не було.

В примітці до ст. 210 КУпАП зазначено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Також, як вбачається з військово-облікового документу в додатку «Резерв +» та копії пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 є інвалідом 2 (другої) групи внаслідок захисту Батьківщини чи військової служби на фронті, у зв`язку з чим має відстрочку від мобілізації.

Відтак, суд погоджується з позицією позивача щодо відсутності у нього жодного мотиву ухилення від явки за повісткою, за умови належного повідомлення останнього.

Зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається посилань на жодні належні та допустимі докази, на підставі яких уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_6 зроблено висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Отже, встановлена законом певна процедура, щодо притягнення до адміністративної відповідальності особи та доведення в її діях складу правопорушення, в якому вона обвинувачується, в цій справі дотримана не була.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, суд прийшов до висновку про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, зазначених в оскаржуваній постанові, а отже і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

На підставі викладеного, суд вважає обставини, на які посилається позивач доведеними, а позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При цьому, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 210, 213, 235, 247, 268, 287, 288, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 5, 6, 72-77, 80, 139, 229, 242-246, 286, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Євсюков Ф.Б., до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати Постанову № 2628/1 від 03 липня 2025 року про накладення адміністративного стягнення, винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковником ОСОБА_3 , якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. 00 коп.

Закрити відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , провадження по справі на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_4 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя: Ю. В. Горбачова