Вирок від 14 квітня 2026 р. у справі №362/4213/25 — Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/4213/25

Провадження № 1-кп/362/305/26

ВИРОК

Іменем України

15.04.2026 м. Васильків

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючої - судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

його захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Василькові Київської області матеріали кримінального провадження № 12025111140000279, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.04.2025, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Васильків Київської області, громадянина України, з повною середньою освітою, неодруженого, неофіційно працевлаштованого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого в силу статті 89 Кримінального кодексу України (далі - КК України),

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами першою та третьою статті 357, частиною першою статті 361, частиною четвертою статті 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

ОСОБА_4 21 квітня 2025 року близько 21 години 00 хвилин, перебуваючи в кімнаті № 17 модульного містечка, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , в якій проживає ОСОБА_6 , на ліжку побачив поясну сумку (бананка) для зберігання речей, в якій знаходилась картка АТ КБ "Приватбанк" з реквізитами "НОМЕР_1", власником якої є ОСОБА_6 , яка відповідно до положень статті 1 Закону України "Про інформацію", статей 5, 14 Закону України "Про електроні документи та електронний документообіг" та примітки до статті 358 КК України, є офіційним документом, який використовується для ініціювання переказу грошових коштів з банківського рахунку та зняття грошових коштів.

Виявивши вказану банківську картку, ОСОБА_4 не вчинив жодних дій щодо повернення картки власнику, тим самим привласнивши її з корисливих мотивів та направився до банкомату АТ КБ "Приватбанк", який розташований за адресою: Київська область, Обухівський район, місто Васильків, вул. Грушевського, 6.

Так, ОСОБА_4 21 квітня 2025 року о 21 годині 52 хвилини, перебуваючи поблизу банкомату АТ КБ "Приватбанк", який розташований за адресою: Київська область, Обухівський район, місто Васильків, вул. Грушевського, 6, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, використав банківську карту АТ КБ "Приватбанк" з реквізитами " НОМЕР_1 ", власником якої є ОСОБА_6 , для знаття готівки на загальну суму 10 000, 00 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Таким чином, ОСОБА_4 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 357 КК України, а саме привласнення офіційного документа, вчинене з корисливих мотивів.

Крім того, 21 квітня 2025 року ОСОБА_4 близько 21 години 00 хвилин, перебуваючи в кімнаті №17 модульного містечка, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , в якій проживає ОСОБА_6 , на ліжку побачив поясну сумку (бананка) для зберігання речей, в якій знаходився паспорт громадянина України № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_6 , виданий органом № 4439. Після чого у ОСОБА_4 виник прямий умисел, направлений на його заволодіння.

Реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, розуміючи, що вказаний паспорт громадянина України є важливим особистим документом, втрата якого істотно ускладнює реалізацію особою своїх прав, свобод та законних інтересів, діючи умисно, з особистих мотивів, незаконно заволодів, шляхом таємного викрадення поясної сумки (бананка) чорного кольору, паспортом громадянина України № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_6 , виданий органом №4439, який є універсальним документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство.

У подальшому ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, викраденим паспортом громадянина України на ім`я ОСОБА_6 розпорядився на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 357 КК України, а саме незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом.

Крім того, 21 квітня 2025 року ОСОБА_4 близько 21 години 00 хвилин, перебуваючи в кімнаті №17 модульного містечка, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , в якій проживає ОСОБА_6 , на ліжку побачив поясну сумку (бананка) чорного кольору для зберігання речей, в якій знаходилось пенсійне посвідчення № НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_6 , видане Пенсійним фондом України. Після чого у ОСОБА_4 виник прямий умисел, направлений на його заволодіння.

Реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, розуміючи, що вказане пенсійне посвідчення є важливим особистим документом, втрата якого істотно ускладнює реалізацію особою своїх прав, свобод та законних інтересів, діючи умисно, з особистих мотивів, незаконно заволодів, шляхом таємного викрадення поясної сумки (бананка) чорного кольору, пенсійним посвідченням громадянина України № НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_6 , виданим Пенсійним фондом України, який є універсальним документом, що посвідчує особу власника.

У подальшому ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, викраденим пенсійним посвідченням на ім`я ОСОБА_6 розпорядився на власний розсуд, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 357 КК України, а саме незаконне заволодіння будь-яким способом іншим важливим особистим документом.

Також ОСОБА_4 21 квітня 2025 року близько 21 години 00 хвилин, перебуваючи в кімнаті № 17 модульного містечка, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , де скориставшись тим, що ОСОБА_6 надав добровільно мобільний телефон марки Samsung моделі Galaxy A03 ІМЕЙ 1: НОМЕР_4 , IMEI 2: НОМЕР_5 з сім-картою мобільного оператора ПрАТ "Vodafone" з номером телефону НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_6 , та натиснувши клавішу розблокування, побачив у вказаному мобільному телефоні додаток "Приват 24". В цей час у ОСОБА_4 виник умисел на несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем та на незаконне заволодіння чужим майном, а саме грошовими коштами, котрі зберігались на рахунках в автоматизованій інформаційній системі АТ КБ "ПриватБанк" "Internet Banking Приват 24" ("Система Приват 24" (для фізичних осіб), у потерпілого ОСОБА_6 .

З метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на несанкціоноване втручання в роботу облікового запису потерпілого ОСОБА_6 в автоматизованій інформаційній АТ КБ "ПриватБанк" "Internet Banking Приват 24" ("Система Приват 24" (для фізичних осіб), з метою витоку інформації, яка в ній оброблюється та її підробки, та яка згідно зі статтею 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є такою, що становить банківську таємницю, усвідомлюючи, що він не має права законного доступу до неї, з метою незаконного отримання відомостей щодо суми коштів, розміщених на належній потерпілому банківській картці з реквізитами " НОМЕР_1 ", відкритою в АТ КБ "ПриватБанк", ОСОБА_4 шляхом незаконного відновлення паролю-доступу користувача ОСОБА_6 до автоматизованої інформаційної системи АТ КБ "ПриватБанк" "Internet Banking Приват 24" ("Система Приват 24" (для фізичних осіб), з метою незаконного втручання в роботу автоматизованих систем, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки у формі витоку інформації та бажаючи їх настання, без дозволу власника, отримав доступ до персональних даних ОСОБА_6 , наявних в АТ КБ "ПриватБанк", у результаті чого несанкціоновано втрутився в автоматизовану систему АТ КБ "ПриватБанк" "Internet Banking Приват 24" ("Система Приват 24" (для фізичних осіб).

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 361 КК України, а саме несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем.

Крім того, ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що на території України діє воєнний стан, введений Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, близько 21 години 00 хвилин 21 квітня 2025 року, перебуваючи в кімнаті № 17 модульного містечка, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , в якій проживає ОСОБА_6 , на ліжку побачив поясну сумку (бананка) для зберігання речей, в якій знаходилась банківська картка АТ КБ "Приватбанк" з реквізитами " НОМЕР_1 ", власником якої є ОСОБА_6 (з безконтактною технологією проведення платежів), яка була втрачена її власником ОСОБА_6 та на якій встановлений ліміт по оплаті без підтвердження PIN-коду.

Надалі ОСОБА_4 , привласнивши вказану банківську картку з корисливих мотивів, маючи прямий умисел на вчинення таємного викрадення чужого майна під час дії воєнного стану, направився до банкомату АТ КБ "Приватбанк", який розташований за адресою: Київська область, Обухівський район, місто Васильків, вул. Грушевського, 6, де 21.04.2025 о 21 годині 52 хвилині, володіючи інформацією про персональний ідентифікаційний номер платіжної карти (PIN-код), встановлений на банківську картку для ідентифікації держателя спеціального платіжного засобу під час здійснення операцій з її використанням, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного збагачення, в період дії воєнного стану, за допомогою банківської картки АТ КБ "Приватбанк" " НОМЕР_1 " шляхом використання банкомату АТ КБ "Приватбанк", зняв готівку, тим самим таємно викрав з банківського рахунку ОСОБА_6 грошові кошти в загальній сумі 10 000 гривень 00 копійок, розпорядившись ними на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_6 матеріальний збиток на загальну суму 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

ІІ. Позиція учасників судового провадження

Прокурор в судовому засіданні підтримала пред`явлене обвинувачення. Просила суд із урахуванням позиції обвинуваченого здійснювати розгляд кримінального провадження, ураховуючи вимоги частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), та обмежитись допитом обвинуваченого та документами, що характеризують обвинуваченого, стосуються речових доказів у кримінальному провадженні. Зауважила, що їй зрозуміла неможливість оспорити фактичні обставини в апеляційному порядку.

В судових дебатах прокурор зазначила, що обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому, повністю визнав свою провину, підтвердив фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, раніше не судимий в силу статті 89 КК України, у зв`язку з чим просила визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами першою, третьою статті 357, частиною першою статті 361, частиною четвертою статті 185 КК України, та призначити йому покарання: за частиною першою статті 357 КК України - 1 рік обмеження волі, за частиною першою статті 361 КК України - 1 рік обмеження волі, за частиною третьою статті 357 КК України - 2 роки обмеження волі, за частиною четвертою статті 185 КК України - 5 років позбавлення волі. На підставі статті 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки та поклавши обов`язки, передбачені статтею 76 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні винним себе у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю і, не оспорюючи фактичні обставини, про які зазначено в обвинувальному акті, місця та часу вчинення правопорушення, з приводу пред`явленого йому обвинувачення, показав, що, дійсно, перебуваючи у модульному містечку у своїй кімнаті, вийшов на вулицю покурити, де зустрівся зі своїм сусідом ОСОБА_6 , який запропонував йому разом десь посидіти, випити. За межами модульного містечка на лавочці розпили алкогольні напої, після чого ОСОБА_6 запропонував зайти до нього в гості. Зайшовши до кімнати потерпілого, ОСОБА_4 побачив на його ліжку барсетку, в якій знаходилися пенсійне посвідчення, паспорт, банківська картка ПриватБанку. Також обвинувачений побачив на столі у потерпілого мобільний телефон, який був без пароля. Взявши телефон, ОСОБА_4 побачив у ньому застосунок Приват24, зайшовши в який змінив пін-код до банківської картки потерпілого. Потім забрав барсетку разом з усіма речами у ній, поки потерпілий не бачив. Одразу пішов вниз до банкомату, де знаючи пін-код від банківської картки ОСОБА_6 , зняв з неї 10 000 грн., які витратив на власні потреби. Після того ОСОБА_6 не бачив. Через 1-2 дні до обвинуваченого приїхали працівники поліції, яким він віддав барсетку з усіма речами в ній та повідомив про зняття з банківської картки потерпілого 10 000 грн. У вчиненому щиро розкаявся, пояснив вчинене тим, що був напідпитку. Повідомив суду, що з 03.2022 по 02.2023 перебував на військовій службі в Збройних Силах України, на яку добровільно вступив під час мобілізації, наразі списаний зі служби за станом здоров`я, працює неофіційно у фізичної особи - підприємця, допомагаючи із встановленням металопластикових конструкцій, має 500 - 600 грн. доходу в день, тому планує відшкодувати потерпілому завдану шкоду частинами.

Показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Обвинувачений зазначив, що визнання винуватості є добровільним, показання надані без жодного тиску/впливу з боку інших осіб; підтвердив усвідомлення неможливості оспорити фактичні обставини в апеляційному порядку.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 підтвердив, що обставини, викладені в обвинувальному акті, відповідають фактичним обставинам справи. Кваліфікація дій обвинуваченого є вірною. Погодився з розглядом кримінального провадження в скороченому порядку відповідно до вимог частини третьої статті 349 КПК України.

Захисник при призначенні покарання просив врахувати щире каяття обвинуваченого, те, що він свою вину визнав повністю, надавав послідовні визнавальні покази як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду, бажає відшкодувати потерпілому завдану шкоду та планує це зробити найближчим часом. Також просив врахувати, що обвинувачений раніше проходив службу в Збройних Силах України та був списаний за станом здоров`я. Тож просив призначити йому мінімальне покарання згідно санкцій тих статей КК України, які йому інкримінуються, та за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити обвинуваченому 5 років позбавлення волі із застосуванням випробування на підставі статті 75 КК України, встановивши іспитовий строк 1 рік 6 місяців.

Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, звернуся до суду з письмовою заявою, в якій просив слухати справу без його участі, претензій до обвинуваченого не має. При призначенні покарання покладався на розсуд суду.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, керуючись статтею 325 КПК України, вирішив проводити судовий розгляд без потерпілого.

ІІІ. Обсяг та порядок дослідження судом доказів

Відповідно до частини третьої статті 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Судом з`ясовано чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст обставин кримінального провадження, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколами до неї, а також практикою Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Ураховуючи, що учасники судового провадження вважають недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позицій, а також з`ясовано, що вони усвідомлюють неможливість далі оспорити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, роз`яснивши учасникам процесу положення частини третьої статті 349 КПК України, суд у порядку частини третьої статті 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових документів, які характеризують особу обвинуваченого, та тих, що стосуються речових доказів.

Оскільки учасники судового провадження вважають, що фактичні обставини справи підтверджені доказами, що знаходяться в матеріалах кримінального провадження та не потребують дослідження під час судового розгляду, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, так само визнає фактичні обставини справи доведеними.

ІV. Висновки суду щодо пред`явленого обвинувачення

Вина обвинуваченого ОСОБА_4 повністю підтверджується його показаннями, в яких він не оспорював вчинення кримінальних правопорушень за обставин, викладених у обвинувальному акті, визнанням своєї вини.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за частиною першою статті 357 КК України як привласнення офіційного документа, вчинене з корисливих мотивів, за частиною третьою статті 357 КК України як незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом та іншим важливим особистим документом, за частиною першою статті 361 КК України як несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем, за частиною четвертою статті 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

V. Мотиви призначення покарання. Обставини, які пом`якшують

та обтяжують покарання

Вирішуючи питання про обрання виду та міри покарання обвинуваченому, суд бере до уваги, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами (частина друга статті 50 КК України). Суд відповідно до вимог статті 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Обвинувачений ОСОБА_4 вчинив умисні кримінальні правопорушення, які згідно зі статтею 12 КК України є: за частиною четвертою статті 185 КК України - тяжким злочином, за частинами першою, третьою статті 357 та частиною першою статті 361 КК України - кримінальними проступками. ОСОБА_4 неодружений, має повну середню освіту, неофіційно працевлаштований, без негативних характеристик за місцем проживання, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, в силу статті 89 КК України раніше не судимий, проходив військову службу за призовом під час мобілізації та був звільнений за станом здоров`я, щиро розкаявся у вчиненому та висловив намір добровільно відшкодувати потерпілому завдані збитки.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покаранняобвинуваченому, суд не встановив, про них не зазначав і прокурор в обвинувальному акті.

Ураховуючи наведене, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання:

за частиною першою статті 357 КК України - у виді 1 року обмеження волі;

за частиною третьою статті 357 КК України - у виді 1 року обмеження волі;

за частиною першою статті 361 КК України - у виді 1 року обмеження волі;

за частиною четвертою статті 185 КК України - у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі частини першої статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточно ОСОБА_4 покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Разом з тим, суд бере до уваги, що загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Отже, ураховуючи тяжкість та усі фактичні обставини вчинення кримінальних правопорушень, зокрема предмет злочину і розмір завданої шкоди, з огляду на ставлення обвинуваченого до скоєного, який беззаперечно визнав свою винуватість у вчинених правопорушеннях, наявність обставини, що пом`якшує покарання обвинуваченого (щире каяття) та відсутність обставин, що його обтяжують, зважаючи на особу обвинуваченого, який в силу статті 89 КК України раніше не судимий, на обліку в лікаря психіатра та/або нарколога не перебуває, працює неофіційно, без негативних характеристик за місцем проживання, беручи до уваги позицію прокурора, висловлену в судових дебатах та письмову заяву потерпілого, виходячи з принципів законності, справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, уникаючи істотної диспропорції між призначеним покаранням (хоча й у межах відповідної санкції статті) та завданою шкодою, беручи до уваги обумовлену статтею 50 КК України мету покарання, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання і вважає за можливе, застосувавши статтю 75 КК України, звільнити його від відбування покарання з випробуванням і покладенням на нього обов`язків у відповідності до статті 76 КК України.

На думку суду, таке покарання, без ізоляції від суспільства, є достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, крім того, відповідатиме меті гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи.

Підстав для застосування статей 69, 69-1 КК України суд не вбачає.

VІ. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Судом установлено, що ухвалою слідчого судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03.06.2025 у справі № 362/4037/25 до ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби, а саме з 23 год. 00 хв. по 06 год. 00 хв. строком на 60 днів, дія цього запобіжного заходу не продовжувалася.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся. Процесуальні витрати відсутні.

Питання щодо речових доказів суд вирішує в порядку статті 100 КПК України.

На підставі викладеного та статей 12, 50, 65-67, 70, 75, 76, 185, 357, 361 КК України, керуючись статтями 100, 349, 368-371, 374, 394, 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами першою, третьою статті 357, частиною першою статті 361, частиною четвертою статті 185 КК України, та призначити йому покарання:

- за частиною першою статті 357 КК України у виді 1 року обмеження волі;

- за частиною третьою статті 357 КК України у виді 1 року обмеження волі;

- за частиною першою статті 361 КК України у виді 1 року обмеження волі;

- за частиною четвертою статті 185 КК України у виді 5 років позбавлення волі.

2. На підставі частини першої статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

3. На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Іспитовий строк ОСОБА_4 обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 15 квітня 2026 року.

4. Відповідно до статті 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

5. Речові докази у кримінальному провадженні: сумку чорного кольору з написом "#dlaubandich", всередині якої міститься пенсійне посвідчення на ім`я ОСОБА_6 , грошові кошти номіналом 200 (двісті) гривень з серійним номером ГА 0975840, які згідно з розпискою від 20.05.2025 передані потерпілому ОСОБА_6 , - залишити у його власності.

Вирок може бути оскаржено з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому і прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1