Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №295/16291/25 — Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/16291/25

Категорія 38

2/295/662/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді –Зосименка О.М.

при секретарі – Хінцинській В.Б.

за участі позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – ОСОБА_2 ,

представника відповідача – ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення боргу,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення з відповідача 1 147 603 грн. В обґрунтування позову вказав, що 02.06.2025 року надав відповідачу в борг грошові кошти у сумі 1 147 603 грн., проте на вимогу повернути кошти, відповідач не повернув. Факт отримання грошових коштів в борг підтверджується борговою розпискою, оригінал якої знаходиться у позивача.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив щодо отримання грошових коштів у борг, сама розписка не містить зобов`язання повернути грошові кошти, а позивач направляв вимогу про повернення коштів на адресу квартири, яка на сьогодні є власністю позивача та відповідач не брав грошові кошти у борг.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, представник відповідача проти позову заперечила, вказавши на відсутність правовідносин з позики грошових коштів.

Заслухавши сторони та їх представників, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що у позивача наявний оригінал розписки від 02.06.2025р. складеної від імені ОСОБА_4 та згідно з яким останній взяв у ОСОБА_1 суму 1 147 603 грн. та зазначено, що претензій до ОСОБА_1 не має.

07.11.2025 року позивачем направлено відповідачу вимогу про повернення грошових коштів за розпискою від 02.06.2025 року в сумі 1 147 603 грн. Вимогу направлено на адресу: АДРЕСА_1 .

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Крім того, ч.1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов`язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. (Правова позиція ВС від 18 вересня 2013 року Справа № 6-63цс13.

Одночасно в засіданні 29.01.2026 року ОСОБА_1 повідомив суду, що давно знає відповідача, що у місці проживання йому відрізали опалення, заблокували банківські картки, та відповідач приходив до нього про допомогу і він надавав неодноразово фінансову допомогу відповідачу, сплачував його штрафи, платежі у виконавчих провадженнях приблизно на суму 50 000 грн. та сума грошових коштів в розмірі 1 147 603 грн. отримана відповідачем не разово, а збірна сума допомоги яка позивачем надана відповідачу у трьохмісячний період з квітня по червень 2025 року, що на 02.06.2025р. було еквівалентно 35 000 доларів США, та про таку суму грошових коштів була у нього домовленість з відповідачем. Крім того, позивач в засіданні 29.01.2026 року повідомив суду, що відповідач брав в нього грошові кошти з метою приватизації землі в Тетерівському масиві і продажу будинку та придбання житла у місті та мав за 4-5 місяців розрахуватися з позивачем.

Разом з тим, в засіданні 08.04.2026 року ОСОБА_1 повідомив суду, що сума грошових коштів в розмірі 1 147 603 грн. отримана відповідачем не разово, а збірна сума, зокрема, він надавав відповідачу 17.05.2025 року – 20 000 грн., 20.05.2025 року – 7 000 грн., 23.05.2025р. – 10 000 грн. готівкою та надання цих грошових коштів ніяким чином не зафіксував, а 18 603 грн. – це сума грошових коштів сплачена по зобов`язаннях ОСОБА_4 по штрафах, а 02.06.2025 року надав відповідачу в борг 1 100 000 грн., проте взяв з нього розписку на суму 1 147 603 грн.

Здійснення позивачем оплат за ОСОБА_4 по зобов`язанням підтверджується квитанціями (а.с.109-135).

Суд не приймає до уваги свідчення свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про надання ОСОБА_1 грошових коштів ОСОБА_4 у сумі 1 100 000 грн., яка відрізняється від суми грошових коштів зазначених у борговій розписці, оскільки саме письмова форма договору позики є доказом факту передачі грошової суми позичальнику, а свідчення свідків в цій частині оцінюються для виявлення справжньої правової природи укладеного договору між сторонами у справі. Разом з цим дані свідки не повідомили щодо обставин надання грошових коштів у сумі 1 100 000 грн. і кому вони надавалися, в борг чи з інших обставин.

Відповідач ОСОБА_4 в письмових поясненнях вказав, що позивачем здійснені були погашення його боргів по виконавчій службі з метою отримання у власність квартири АДРЕСА_2 , яку позивач фактично отримав за договором дарування, який за своєю суттю був прихованим договором купівлі-продажу вчиненим під впливом тяжкої обставини.

Свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 пояснили, що їм невідомо про наявність боргових зобовязань їх родича ОСОБА_4 та останній мав матеріальні труднощі.

Таким чином, встановивши, що боргова розписка від 02.06.2025р. складена від імені ОСОБА_4 про отримання грошей не містить зобов`язання про повернення грошових коштів, та містить твердження, що відповідач претензій до ОСОБА_1 не має, та позивач у справі пояснив, що 02.06.2025р. грошові кошти відповідачу в розмірі 1 147 603 грн. не надав, та його пояснення щодо цієї суми різняться, а саме сума грошових коштів. отримана відповідачем у трьохмісячний період з квітня по червень 2025 року, що на 02.06.2025р. було еквівалентно 35 000 доларів США, та про таку суму грошових коштів була у нього домовленість з відповідачем, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факт отримання відповідачем у борг грошових коштів у сумі 1 147 603 грн. за борговою розпискою від 02.06.2025р. та наявність між сторонами у даній справі правовідносин позики, у зв`язку з чим в задоволенні позову слід відмовити через недоведеність позивачем заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 82, 141, 259, 263, 265, 279 ЦПК України, ст.ст. 1046, 1047,1212 ЦК України, суд,

ухвалив:

у задоволенні позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення буде виготовлено 17.04.2026 року.

Суддя О.М. Зосименко