Окрема думка від 16 квітня 2026 р. у справі №583/5935/25 — Сумський апеляційний суд

ОКРЕМА ДУМКА

судді Сумського апеляційного суду Замченко А.О.

17 квітня 2026 року м.Суми

Справа №583/5935/25

Провадження № 22-ц/816/1724/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого – Петен Я.Л. (суддя-доповідач), суддів – Замченко А.О., Черних О.М., апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником – адвокатом Батюк К.Ф., задовольнив. Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16.01.2026 скасував та ухвалив нове. Позов ОСОБА_1 задовольнив. Стягнув з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 безпідставно збережені грошові кошти в сумі 90032 грн 28 коп. та судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 1453 грн 44 коп.

При цьому колегія суддів виходила з того, що відповідачем у даній справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади.

Не можу погодитися цією постановою з таких мотивів.

Судом встановлено, що постановою судді Тростянецького районного суду Сумської області від 30.12.2024 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді 40800 грн штрафу з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Постановою головного державного виконавця Охтирського ВДВС в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 22.01.2025 відкрито виконавче провадження ВП №76895402 з примусового виконання постанови №588/2262/24, виданої 10.01.2025 Тростянецьким районним судом Сумської області про стягнення з ОСОБА_1 81600 грн штрафу на користь держави.

Постановами головного державного виконавця Охтирського ВДВС в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 22.01.2025 стягнуто з ОСОБА_1 8160 грн виконавчого збору та визначено розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 272 грн 28 коп.

28.01.2025 ОСОБА_1 сплатив на рахунок Охтирського ВДВС в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 90032 грн 28 коп.

Постановою головного державного виконавця Охтирського ВДВС в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 25.02.2025 закінчено виконавче провадження №76895402, припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Постановою Сумського апеляційного суду від 02.09.2025 поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження, скасовано постанову Тростянецького районного суду Сумської області від 30.12.2024 та прийнято нову постанову, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та закрито провадження в справі на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч. 2 ст. 38 КУпАП.

15.10.2025 ОСОБА_1 подав до Охтирського ВДВС в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції заяву про повернення коштів. Листом від 31.10.2025 ВДВС повідомило, що виконавче провадження завершено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, а тому відсутні законні підстави для повернення стягнутого штрафу та виконавчого збору. Рекомендовано звернутися до суду для повернення з Державного бюджету України відповідних коштів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово послідовно зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах [див. постанови від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11 (пункти 6.21, 6.22), від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц (пункт 26), від 18.03.2020 у справі №553/2759/18 (пункт 35), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 80), від 20.07.2022 у справі №910/5201/19 (пункт 75), від 12.07.2023 у справі №757/31372/18-ц (пункт 37)].

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган [див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року в справі № 905/1907/21 (пункти 8.5, 8.6), від 08 серпня 2023 року в справі № 910/5880/21 (пункти 34, 35)].

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2026 у справі №757/38039/17-ц зазначено, що в цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме в спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді.

У цій справі позов було пред`явлено до Охтирського ВДВС в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

У даному випадку органом державної виконавчої служби забезпечувалося примусове виконання чинних виконавчих документів, правомірність виконавчих дій державної виконавчої служби сторонами не оскаржувалося.

Вважаю, що виконавча служба в даному випадку діяла правомірно в межах Закону України «Про виконавче провадження», оскільки відповідно до ст. 3 зазначеного Закону постанови судів у справах про адміністративні правопорушення є виконавчим документом. Тобто, державний виконавець у межах своїх повноважень уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення їх виконання. При цьому на час стягнення коштів у межах виконавчого провадження постанова суду про накладення штрафу не була скасована.

У даній справі ОСОБА_1 пред`явив позов лише до Охтирського ВДВС в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Але, як вже зазначалося вище, остання діяла правомірно, про що також свідчать мотиви та підстави позову.

Отже, вважаю, що Охтирський ВДВС в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції є неналежним відповідачем у даній справі в частині вимог щодо стягнення штрафу в сумі 81600 грн.

Що стосується позовних вимог в частині повернення стягнутого виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Питання належного суб`єктного складу учасників та особливостей судового вирішення спору про повернення помилково або надміру сплачених сум виконавчого збору отримало правове вирішення в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №910/23967/16.

За обставинами спору в справі №910/23967/16 товариство звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відділу примусового виконання рішень та Казначейської служби про стягнення з Державного бюджету України зайво стягнутих коштів у розмірі 2467967 грн 79 коп. виконавчого збору, посилаючись на приписи статті 27 Закону України «Про виконавче провадження». Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що заявлення відповідної вимоги є обґрунтованим, а належною матеріально-правовою підставою для її задоволення в таких правовідносинах виступають положення статті 1212 ЦК України.

При цьому наголошено, що оскільки відповідно до наведених вище норм набувачем сплаченого боржником у виконавчому провадженні збору є Державний бюджет України, помилково або надмірно сплачені суми виконавчого збору підлягають стягненню саме з Державного бюджету України.

Визначаючи суб`єктний склад такого спору, Велика Палата Верховного Суду, керуючись статтею 45 Бюджетного кодексу України, Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 №226, статтею 170 ЦК України та частиною четвертою статті 56 ГПК України, виходила з того, що в такій справі відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади. Такими органами є Відділ примусового виконання (дії якого призвели до безспірного стягнення коштів) та Казначейська служба (яка відповідно до законодавства є органом, який здійснює повернення коштів з державного бюджету).

У постанові Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №551/1099/21 викладено наступні висновки.

Предметом розгляду в цій справі було стягнення з Державного бюджету України сум виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, сплачених позивачем у межах виконавчого провадження. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відділ державної виконавчої служби безпідставно відмовив у поверненні виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, стягнутих під час виконання вимоги про сплату боргу, у зв`язку з чим позивач, посилаючись на приписи статей 170, 1212 ЦК України, частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України, а також статей 27, 39 Закону України «Про виконавче провадження», заявив вимогу про стягнення відповідних сум з Державного бюджету України. Відповідачами в справі №551/1099/21 визначено відділ державної виконавчої служби та територіальний орган казначейства.

У наведеній постанові Верховний Суд зазначив, що у випадку неповернення таких коштів у встановлений законом строк, зокрема внаслідок ненадання органом стягнення відповідного подання (висновку) органу державного казначейства), платник має право на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів на підставі статті 1212 ЦК України.

При визначенні складу учасників справи та формулювання резолютивної частини судових рішень у справах за вказаними позовами про повернення помилково або надміру сплачених сум виконавчого збору необхідно враховувати правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 19.06.2018 у справі №910/23967/16, згідно з якою спірні суми мають стягуватись з Державного бюджету України.

Одночасно було зазначено що належними відповідачами в такому спорі є ВДВС (дії якого призвели до стягнення спірних коштів) та Казначейська служба (яка відповідно до законодавства є органом, що здійснює повернення коштів з державного бюджету).

Аналогічні висновки викладено також у постановах Верховного Суду 22.06.2023 у справі №913/567/19(913/725/21), від 25.06.2024 у справі №910/12267/23, від 11.02.2026 у справі №914/3440/23.

Отже, у практиці Верховного Суду сформовано позицію, за якою в разі незгоди особи з діями/бездіяльністю виконавця або посадової особи органу стягнення щодо неповернення їй стягнутих сум виконавчого збору така особа має право на судовий захист саме шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів на підставі ст. 1212 ЦК України.

При цьому, належним суб`єктним складом у такій категорії спорів є орган, дії якого призвели до стягнення спірних коштів, та Казначейська служба, яка відповідно до законодавства є органом, що здійснює повернення коштів з державного бюджету.

Спір щодо повернення помилково або надмірно стягнутих сум виконавчого збору підлягає розгляду за правилами позовного провадження з визначенням належного суб`єктного складу учасників та відповідним матеріально-правовим обґрунтуванням заявлених вимог.

У справі, що переглядається, видається, що колегія суддів не врахувала наведені вище висновки Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду. Вважаю, що в задоволенні позовних вимог необхідно було відмовити з підстав його пред`явлення за неналежного суб`єктного складу відповідачів.

Суддя Замченко А.О.