Постанова від 16 квітня 2026 р. у справі №592/2254/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №592/2254/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Фоменко І. М.

Номер провадження 33/816/1114/26 Суддя-доповідач Соколова Н. О.

Категорія 173-2 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 квітня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Соколова Н. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 592/2254/26 за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Тимошенко Марини Володимирівни на постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 09.03.2026 відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця, зареєстрованого за та проживаючого адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

який притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП

установив:

Постановою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 09.03.2026 ОСОБА_1 визнано винуватим за ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення з врахуванням положень ст. 36 КУпАП у виді штрафу на користь держави в сумі 510 грн, стягнуто судовий збір за те, що 04.02.2026, близько 03 год 38 хв, перебуваючи у нетверезому стані за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство відносно своєї співмешканки гр. ОСОБА_2 , в ході чого ображав нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, штовхав, провокував бійку, в результаті чого міг завдати психологічної та фізичної шкоди потерпілій та домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї падчерки гр. ОСОБА_3 , а саме ображав, принижував, погрожував фізичною розправою, чіплявся; такими діями викликав у потерпілої побоювання за своє життя та здоров`я, чим завдав шкоди психологічному здоров`ю потерпілої, такими діями порушив вимоги ч. 14 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Не погоджуючись з такою постановою судді захисник Тимошенко М.В. в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову скасувати та провадження у справі закрити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що фактичні обставини справи викладені у постанові не відповідають дійсним обставинам справи. Суддя не звернув увагу на показання потерпілої ОСОБА_2 під час розгляду справи, яка повідомляла, що між нею та ОСОБА_1 виникла сварка, яку її неповнолітня дочка ОСОБА_3 розцінила як загрозу та подзвонила на лінію 102. ОСОБА_2 поліцію не викликала, отже складання адміністративних протоколів поліцейськими було безпідставним. Також на відео зафіксовано, що 04.02.2026 всі, хто перебував у домоволодінні вже спали, ОСОБА_2 зазначала, поліцейським, що всі вже відпочивають. Суд першої інстанції на надав оцінки діям поліцейських, не допитав ОСОБА_1

04.02.2026 працівниками поліції складено протокол відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 184 КУпАП, за наслідками розгляду якого постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 18.02.2026 провадження було закрито за відсутності складу адміністративного правопорушення. При цьому мотивувальна частина постанови містить інформацію, що малолітня ОСОБА_3 звернулась до спец лінії 102 та зробила повідомлення про факт домашнього насильства, хоча насправді такого факту не було. Такі обставини, на думку захисника мають преюдиційне значення у справі, що розглядається.

Також захисник зазначає, що конфліктні ситуації між подружжям не можуть свідчити про насильство в сім`ї. Також суд помилково протрактував, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є співмешканкою та падчеркою ОСОБА_1 , між ними відсутні сімейні стосунки, разом вони не проживають, не ведуть спільного господарства, не мають спільного бюджету, проживають за різними адресами.

Також ні фабула протоколів, ні матеріали справи не містять жодної кваліфікуючої ознаки, які передбачені диспозиціями ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП.

Також клопотання про зупинення провадження у справі у зв`язку з проходженням військової служби ОСОБА_4 залишилось без задоволення.

Також суд призначаючи адміністративне стягнення не врахував особу ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка підтримала доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суддя апеляційного суду інстанції виходить з наступного.

Відповідно до положень ч. 7ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права, свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ст. 245,280 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд, окрім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

На думку апеляційного суду, розглядаючи вказану справу, суддя суду першої інстанції дотримався вимог вищезазначеного закону та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 172-3 КУпАП

Так, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що факт вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення, суддею суду першої інстанції було встановлено з врахуванням наявних у матеріалах справи доказів, а саме: протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАД № 845671 від 04.02.2026 року, протоколу ВАД № 845672 від 04.02.2026 року, заповненої форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_1 , копії термінового заборонного припису серії АА № 025236 від 04.02.2026 року відносно ОСОБА_1 , копії термінового заборонного припису серії ЕТ № 103288 від 04.02.2026 року відносно ОСОБА_1 , форми реєстрації виклику на лінію «102», відеозапису з нагрудної камери поліцейських.

Дослідивши вказані матеріали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, а в своїй сукупності також достатності для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведення винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним вимоги ч. 14 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1, 2 ст.173-2 КУпАП, поза розумним сумнівом.

При цьому, відеозапис, який було враховано суддею суду першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови, було переглянуто і апеляційним судом, і саме його даними підтверджується те, що коли поліція зайшла у житло, дитина плакала та повідомила, що вітчим у стані алкогольного сп`яніння ображає її та її матір, кричить, кидав у неї квіти. Дитина була у знервованому стані. Зазначила, що такі дії ОСОБА_1 вчиняє не вперше. Її мати ОСОБА_2 намагалася заспокоїти ОСОБА_1 , однак на її прохання він реагував агресивно, штовхав ОСОБА_2 , висловлював на її адресу образливі слова. До працівників патрульної поліції також ставився агресивно, висловлювався нецензурною лайкою.

За ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Ч. 2 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Для встановлення події правопорушення необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Пунктом 4, 14, 17 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Таким чином, під домашнє насильство психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, підпадають такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї.

Поведінка ОСОБА_1 яка включає словесні образи, погрози, залякування на адресу ОСОБА_2 в присутності малолітньої ОСОБА_3 , навіть не зважаючи на наявність у приміщенні працівників поліції є формою психологічного насильства відносно потерпілих.

Доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення не заслуговують на увагу, оскільки документально не підтвердженні та спростовуються матеріалами справи, об`єктивними доказами вчинення психологічного насильства та поясненнями потерпілої ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під час спілкування з працівниками поліції про факти такого насильства, які узгоджуються з іншими доказами, наявними у матеріалах справи.

Апеляційний суд зазначає, що доводи апелянта мають формальний характер та зводяться фактично до переоцінки доказів, на підставі яких суд першої інстанції дійшов висновків про винуватість ОСОБА_1 . Доводи апелянта про те, що суддя не звернув увагу на показання потерпілої ОСОБА_2 не заслуговують на увагу, оскільки суддя врахував такі показання потерпілої, про що зазначено в оскаржуваній постанові.

Доводи захисника про те, що суддя суду першої інстанції не допитав ОСОБА_1 суддя апеляційного суду відхиляє з тих підстав, що ОСОБА_1 до суду не з`явився, тому суддя був позбавлений можливості його допитати.

Також наведення певних мотивів у постанові Ковпаківського районного суду м. Суми від 18.02.2026 не має значення у справі, що розглядається, оскільки виходить за межі обставин, які підлягають доведенню у цій справі.

Суд погоджується з твердженням захисника про те, що конфліктні ситуації між подружжям не можуть свідчити про насильство в сім`ї. Однак у цій справі встановлено вчинення ОСОБА_1 саме домашнього насильства.

Також спростовано дослідженим відеозаписом доводи захисника про те, що між ОСОБА_1 та потерпілими відсутні сімейні стосунки.

Зазначаючи про те, що ні фабула протоколів, ні матеріали справи не містять жодної кваліфікуючої ознаки, які передбачені диспозиціями ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП, захисник не зазначив, які саме кваліфікуючі ознаки він має на увазі.

Також суддя суду першої інстанції розглянув клопотання про зупинення провадження у справі у зв`язку з проходженням військової служби ОСОБА_4 та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для зупинення.

Не заслуговують на увагу також доводи захисника про те, що суд призначаючи адміністративне стягнення не врахував особу ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем, оскільки ОСОБА_1 , з врахуванням положень ст. 36 КУпАП, призначене мінімально можливе стягнення.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду не встановлено.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

постановив:

Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Тимошенко Марини Володимирівни залишити без задоволення.

Постанову судді Ковпаківського районного суд м.Суми від 09.03.2026 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Н. О. Соколова