Постанова від 09 квітня 2026 р. у справі №523/568/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/851/26

Номер справи місцевого суду: 523/568/26

Головуючий у першій інстанції Кисельов В. К.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в особі судді Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря судового засідання Чередник К.А.,

осіб, які з`явилися до судового засідання:

- ОСОБА_1 ,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Пересипського районного суду міста Одеси від 02 березня 2026 року, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№558950 від 04.01.2026 року, водій ОСОБА_2 04 січня 2026 року приблизно о 20 год. 25 хв. по вул. Миколаївська дорога б. 245, керуючи автомобілем марки «Skoda Fabia», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , виїжджаючи з другорядної дороги, не поступилась дорогою автомобілю марки BMW 320D, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який наближався по головній дорозі, та скоїла з ним зіткнення. Своїми діями ОСОБА_2 порушила вимоги 16.11 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, відповідальність за що передбачено ст.124 КУпАП. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою судді Пересипського районного суду міста Одеси від 02 березня 2026 року визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосувано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 850,00 грн. в дохід держави. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Не погоджуючись з зазначеною постановою суду, ОСОБА_2 подала до суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Пересипського районного суду міста Одеси від 02 березня 2026 року та прийняту нову постанову, якою ОСОБА_1 притягнути до адміністративної відповідальності, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновок суду є наслідком надання оцінки лише частині дорожньої ситуації і повного ігнорування інших важливих фактів дорожньої обстановки. Рух на перехресті 1 Лузанівського провулку та вулиці Миколаївська дорога у м. Одеса, окрім реверсивних світлофорів, регулюється трьома світлофорами: один з яких керує рухом транспортних засобі по проїзній частині вулиці Миколаївська дорога, а інші два – пішоходів, що пересікають проїзну частині цієї вулиці по пішохідному переходу.

Таким чином, на Т-подібному перехресті 1 Лузанівського провулку та вулиці Миколаївська дорога, за наявності працюючих світлофорів, не можуть застосовуватись вимоги ПІДР, що регулюють проїзд нерегульованих перехресть, дорожній знак пріоритету 2.1. «Дати дорогу» - не діє, а отже і не може бути вчинено порушення п. 16.11 ПДР.

За таких обставин, предметом доказування під час розгляду справи про адміністративне правопорушення повинні були стати не питання про те, чи дотримувалася я вимог знаків пріоритету, а про те, чи працювали на момент, коли сталося ДТП світлофори і чи дотримувався ОСОБА_1 вимог сигналів світлофору.

Адже, водії, що під`їжджають до вулиці Миколаївська дорога з боку 1 Лузанівського провулку, оцінюючи безпечність свого маневру, розраховують на те, що інші учасники дорожнього руху виконують ці Правила (п. 1.4 ПІДР), а їх дії відповідають сигналам світлофору.

Суд першої інстанції визнав недопустимим доказом свідчення невідомої жінки, записані портативною камерою поліцейського, про те, що водій автомобіля BMW 320d д.3. НОМЕР_2 ОСОБА_1 , на порушення вимог п. п. е) п. 8.7.3 ПДР, продовжував рух на червоний сигнал світлофору, що регулює рух транспортних засобів по проїзній частині вулиці Миколаївська дорога, а отже є винуватцем ДТП.

Проте, з таким висновком погодитись не можна, адже допустимим доказом в цьому випадку є сам відеозапис, що фіксує і наявність діючих світлофорів на перехресті, і наявність очевидців порушення ОСОБА_1 п. п. е) п. 8.7.3 ПДР, і той факт, що поліцейськими не було вжито достатніх заходів для встановлення особи очевидиці та не виконано інших дій спрямованих на встановлення дорожньої обстановки на вулиці Миколаївська дорога в момент ДТП.

При цьому, суд першої інстанції дійшов думки, що відповідальною за неотримання контактних даних очевидиці (про існування якої вона дізналась від поліцейського в момент, коли на місці ДТП її вже не було) є вона, тим самим неправомірно поклавши на неї тягар доведення власної невинуватості.

Будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи на 10.04.2026 року на 11-00 год. ОСОБА_2 в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явилася, про причини своєї неявки суду не повідомила, клопотань або заяв про відкладення розгляду справи або слухання справи за її відсутності до суду не подавала.

Присутній в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 не заперечував проти розгляду справи за фактичної явки.

Згідно ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Також, ч. 2 ст. 268 КУпАП не передбачено обов`язкової участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За таких підстав апеляційний суд не вбачає поважних причин для відкладення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, заслухавши потерпілого, який з`явився у судове засідання, апеляційний суд дійшов до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Приписи ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ст. 124 КУпАП необхідно з`ясувати, чи дійсно мало місце порушення водієм правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Визнаючи ОСОБА_2 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовуючи до неї адміністративне стягнення, суд першої інстанції виходив з того, що вина останньої у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Апеляційний суд не в повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Слід зазначити, що відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. При цьому, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, що інкримінуються особі. Обставини, які зазначені посадовими особами у протоколі про адміністративне правопорушення, повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі.

За приписами ст. 251 КУпАП, тягар доказування доведеності вини особи у скоєнні інкримінованого адміністративного правопорушення покладається на уповноважену службову особу, яка складає протокол про адміністративне правопорушення, тобто у даному конкретному випадку, на поліцейського.

Апеляційний суд виходить із того, що судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості тощо.

Для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП, апеляційним судом повторно досліджено докази, що зібранні по справі працівниками поліції.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№558950 від 04.01.2026 року, водій ОСОБА_2 04 січня 2026 року приблизно о 20 год. 25 хв. по вул. Миколаївська дорога б. 245, керуючи автомобілем марки «Skoda Fabia», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , виїжджаючи з другорядної дороги, не поступилась дорогою автомобілю марки BMW 320D, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який наближався по головній дорозі, та скоїла з ним зіткнення. Своїми діями ОСОБА_2 порушила вимоги 16.11 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306., відповідальність за що передбачено ст.124 КУпАП. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

До протоколу про адміністративне правопорушення приєднано схему місця ДТП від 04.01.2026 року.

З даної схеми місця ДТП вбачається, що ДТП сталася 04.01.2026 року о 20 годині 25 хвилин у м. Одеса, вул. Миколаївська дорога б. 245. На схемі місця ДТП відображено місце розташування на проїзній частині після ДТП автомобілів «Skoda Fabia», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , BMW 320D, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та місце зіткнення. На звороті схеми місця ДТП наведено перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортних засобів, отриманих унаслідок ДТП. Дана схема місця ДТП підписана ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Матеріали справи також містять письмові пояснення учасників ДТП, що надані 04.01.2026 року працівникам поліції.

Згідно письмових пояснень ОСОБА_1 наданих на місці події, останній повідомив, що рухався по Миколаївській дорозі у напрямку Лиманки на автомобілі BMW зі швидкістю 45 кілометрів на годину, як з провулка праворуч вилетіла машина «Skoda Fabia». Після зіткнення викликав поліцію. Проїжджав на миготливий зелений.

Згідно письмових пояснень ОСОБА_2 наданих на місці події, остання повідомила, що 04.01.2026 року о 20 годині 05 хвилин вона перебуваючи за кермом автомобіля «Skoda Fabia», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 разом сі своєю сестрою та племінником рухаючись у напрямку виїзду Лузанівська у м. Одеса, у напрямку вул. Миколаївська дорога маючи намір повернути у бік селища Котовського. Пересвідчившись у тому, що для автомобілів, що рухаються по Миколаївській дорозі, світиться червоний сигнал світлофора, а для пішоходів, які перетинають проїзну частину Миколаївської дороги поперек - зелений, вона вирушила на проїзну частину Миколаївської дороги для повороту ліворуч і в цей момент у передню частину її автомобіля ударив автомобіль BMW 320D, що рухався на червоний сигнал світлофору по вул.. Миколаївська дорога з боку селища Котовського в напрямку центра міста.

Також матеріали справи містять компакт -диск з відеозаписом обставин подій того дня, який було долучено до матеріалів справи особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, здійснений з боді-камер працівників поліції, на якому зафіксовано обставини після настання ДТП, оформлення працівниками поліції матеріалів про адміністративне правопорушення.

Як вже встановлено, ОСОБА_2 ставиться в провину порушення п.16.11 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

Диспозиція ст. 124 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Тобто, умовою відповідальності за вказаною нормою є сукупність наступних обставин: встановлення факту порушення особою ПДР, наслідки у вигляді пошкодження транспортного засобу (засобів) чи іншого майна, а також причинно-наслідковий зв`язок між порушенням ПДР і виявленими пошкодженнями.

Відповідно п. 16.11 Правил дорожнього руху України, що на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається другорядною дорогою, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.

Апеляційний суд звертає увагу, що особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Як вбачається з матеріалів справи, ДТП сталося на перехресті 1 Лузаніського провулку та вулиці Миколаївська дорога у м. Одеса. Вказане перехрестя регулюється світлофорами, які керують рухом транспортних засобів та пішоходів.

Пунктом 8.3 Правил дорожнього руху України передбачено, що сигнали світлофорів, крім постійного жовтого миготливого (характериний для відключення активного світлофорного регулювання), мають перевагу перед дорожніми знаками пріоритету.

Пунктом 16.1 Правил дорожнього руху України передбачено, що перехрестя, де черговість проїзду визначається сигналами світлофора чи регулювальника, вважається регульованим. На такому перехресті знаки пріоритету не діють.

Отже, оскільки на даній ділянці дороги наявне Т-подібне перехрестя, з працюючими світлофорами, в тому числі який регулює рухом для транспортних засобів, пріоритет дорожнього знаку 2.1. «Дати дорогу, тому хто їде по головній дорозі, не застосовується.

ОСОБА_2 у своїх поясненнях вказує, що рухаючись на транспортному засобі Skoda Fabia», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул. 1 Лузаніський провулок зробила маневр з метою виїзду на вул. Миколаївська дорога, оцінивши при цьому безпечність руху, в тому числі, що для головної дороги горить червоний сигнал світлофора.

Під час спілкування з поліцейськими у службовому автомобілі поліції, батько ОСОБА_1 стверджує, що його син не порушував правила дорожнього руху і не їхав на червоний сигнал світлофора, про що сам йому сказав. При цьому батько ОСОБА_1 заперечуючи проїзд його сином на червоний сигнал світлофора вказав, що в крайньому випадку його син рухаючись на транспортному засобі BMW 320D, реєстраційний номер НОМЕР_2 , по вул. Миколаївська дорога, проїхав на жовтий миготливий сигнал світлофора, на що поліцейський зазначив, що якщо на світлофорі жовтий миготливий, то це означає, що світлофор виключений (не працює за призначенням).

При цьому, відеозаписів стосовно настання самої події з камер зовнішнього спостереження чи відеореєстратора автомобіля, матеріали справи не містять.

З відеозаписів з боді - камер поліцейських встановлено, що на початку відеозапису до поліцейського звертається жінка, яка вказує, що на її автомобілі немає відеореєстратора, але вона бачила, що автомобіль BMW 320D, який рухався по вул. Миколаївська дорога, проїхав світлофор на заборонений (червоний) сигнал і про цю подію згадує в подальшому один із поліцейських у розмові з напарником і у співбесіді за участі батька ОСОБА_1 , який прибув до місця ДТП і був присутнім під час складання матеріалів дорожньо-транспортної пригоди.

Проте, працівником поліції, у даної жінки не було відібрано пояснень, оскільки вона поспішала і тому не бажала чекати. При цьому поліцейським не було вжито і заходів для встановлення принаймні її особистих даних для можливості подальшого виклику в якості свідка.

Також, працівником поліції, не було відібрано свідчення у пасажира автомобіля ОСОБА_2 , оскільки він всупереч положенню ст. 251 КУпАП щодо оцінки доказів, помилково стверджував, що вона є «заінтересованим лицем, тому в неї не можуть бути відібранні свідчення».

Прийняття рішення в адміністративній справі за ст. 124 КУпАП здійснюється судом на підставі оцінки всіх матеріалів, які зібрані.

Первісний збір матеріалів на місці ДТП, в тому числі встановлення всіх свідків цієї події здійснює орган Національної поліції.

Разом з тим, пояснення цих свідків за відсутністю у цій справі відеофіксації самої події ДТП, можуть мати вирішальне значення для встановлення дійсних обставин ДТП та подальших висновків о винуватості певного учасника ДТП або обох учасників (обопільна вина) з визначенням ступеня вини кожного.

Таким чином, для вирішення питання про доведеність винуватості ОСОБА_2 , оскільки суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який складено тільки на ОСОБА_2 , необхідно достовірно з`ясувати хто на який сигнал світлофора їхав та встановити реальну можливість водія ОСОБА_2 передбачити зрозумілість своїх дій, пов`язаних з початком руху автомобілю під її керуванням для інших учасників дорожнього руху і зокрема ОСОБА_1 , а також встановити реальну можливість ОСОБА_1 передбачити наслідки початку руху автомобіля ОСОБА_2 , який виїжджав на перехрестя, та безпечність маневру автомобіля ОСОБА_2 з виїздом на частину проїжджої частини на шляху траєкторії руху автомобіля ОСОБА_1 з огляду на можливість початку його руху у безпосередній близькості автомобілю ОСОБА_2 . Також підлягало дослідження питання про можливість запобігання зіткнення кожним із водіїв-учасників ДТП.

Тобто, для вирішення даної справи, вбачається необхідним з`ясування причино наслідкового зв`язку між діями ОСОБА_2 , а також ОСОБА_1 в контексті першопричин заподіяння ДТП.

Під час розгляду справи в районному суді дані обставини експертним шляхом не досліджувались і експертний висновок з цього приводу відсутній.

Таким чином, слушними є і доводи апеляційної скарги, що районний суд допустив не повний розгляд справи, не виконав вимоги закону щодо своєчасного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, у зв`язку з чим не врахував вищевказані положення закону, що вказує на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, що безумовно є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Разом з цим, апеляційний суд, позбавлений можливості встановлювати вину особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, після спливу передбачених ст. 38 КУпАП строків накладення адміністративного стягнення за ст.124 КУпАП.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції, апеляційний суд приймає нову постанову про закриття провадження по справі з наступних підстав.

Обставини, що виключають провадження по справі про адміністративне правопорушення визначені статтею 247 КУпАП. Відповідно до п. 7 цієї статті провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Дана норма є імперативною і по своїй суті є формою відмови держави від юридичного переслідування особи за вчинення адміністративного правопорушення.

Апеляційний суд також враховує практику Європейського Суду з прав людини (пункт 137 Рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (заява №21722/11) про те, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.

Між тим, логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.

У зв`язку з закриттям по даній справі на підставі п.7 ст. 247 КУпАП питання щодо доведеності вини осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності н евирішується, з урахуванням положень рішення ЄСПЛ у справі «Грабчук проти України» від 26.09.2006 року, у якому зазначено, що у разі закриття провадження по справі з нереабілітуючих обставин, питання про доведеність вини особи не вирішується

З матеріалів справи вбачається, що протокол про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, був складений 04.01.2026 року.

З урахуванням того, що на даний час закінчився визначений ст. 38 КУпАП строк притягнення ОСОБА_2 , до адміністративної відповідальності, апеляційний суд після скасування постанови суду першої інстанції також позбавлений процесуальної можливості досліджувати нові докази та вирішувати питання про винуватість одного або всіх (обох) учасників ДТП, а тому провадження у справі у відношенні ОСОБА_2 підлягає закриттю на підставі п.7 ст.247 КУпАП.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що закриття провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП не позбавляє учасників ДТП можливості звернутися за захистом своїх майнових прав і встановлення особи винної у ДТП або ступеня вини у настанні ДТП кожного із учасників у разі встановлення обопільної вини учасників в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 38, 293, 294 КУпАП, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Постанову судді Пересипського районного суду міста Одеси від 02 березня 2026 року – скасувати.

Провадження по справі закрити на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено: 17.04.2026 року.

Суддя Одеського апеляційного суду О.М. Таварткіладзе