Постанова від 26 березня 2026 р. у справі №523/3016/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/756/26

Номер справи місцевого суду: 523/3016/26

Головуючий у першій інстанції Шурупов В. В.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в особі судді Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря судового засідання Чередник К.А.,

осіб, які з`явилися до судового засідання:

- ОСОБА_1 ,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Пересипського районного суду міста Одеси від 02 березня 2026 року, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №578851 від 29.01.2026 року, водій ОСОБА_2 29.01.2026 року о 23:15 годині, керував транспортним засобом марки «Kia Carnival», номерний знак НОМЕР_1 , біля будинку №155 по вул.Чорноморського Козацтва в м.Одесі, з ознаками наркотичного сп`яніння (порушення координації рухів, порушення мови, звужені зіниці очей, які не реагують на світло), - від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на відповідний носій інформації, чим порушив п.2.5 «Правил дорожнього руху», відповідальність за що передбачено ч.1 ст.130 КУпАП.

Постановою судді Пересипського районного суду міста Одеси від 02 березня 2026 року накладено на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у вигляді штрафу на користь держави, у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у розмірі 665,60 гривень, на користь держави.

Не погоджуючись з зазначеною постановою суду, ОСОБА_2 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Пересипського районного суду міста Одеси від 02 березня 2026 року та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована наступними доводами:

1. 3упинка транспортного засобу та перевірка документів працівниками поліції з метою притягнення до адміністративної відповідальності апелянта, виконана з порушенням вимог чинного законодавства. Так, відповідно до матеріалів відеофіксації ID 471719, 29.01.2026 року о 22 г. 59 хв. працівники поліції ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського Казацтва, 115 зупинили транспортний засіб марки KIA Camival державний номер НОМЕР_2 , що зареєстрований та належить ОСОБА_1 , тимчасово обмежили його рух, на підставі того, що водій нібито порушив правила дорожнього руху, а саме правила користування освітлюваними приладами у нічний час, що особисто завадило інспектору ОСОБА_4 в керуванні транспортним засобом. Фіксація місця події вказані в протоколі та матеріалах відеофіксації не співпадають, фактична адреса зупинки та складання матеріалів адміністративного правопорушення різні, що також підтверджується координатами Googl maps, а саме в протоколі зазначена адреса: м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва 115, а фактична адреса події буда за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва, 78. Таким чином в протоколі описані події які відбувались за іншою адресою відмінною від фактичної, що є порушенням процедури складання протоколу та документуванням об`єктивної сторони адміністративного правопорушення передбаченого статтею 256 КУпАП.

2. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння апелянт не відмовлявся, фіксація факту відмови в матеріалах справи відсутня, характеристика ознак сп`яніння вказана помилково. Відповідно до матеріалів відеофіксації ID 471719 інспектора Трубай О.М. та інспектора Гільберга Р.О. ID 471390 апелянт о 23 годині 34 хв, надав поліцейським чітку згоду проходити медичний огляд на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я але отримав неправомірну відмову. Протокол за ч.1 ст.130 порушення п.2.5 ПДР був складений о 23 годині 39 хв., тобто через 5 хвилин після згоди апелянта. Як вбачається з матеріалів відеофіксації зіниці очей були розширені, як повинно бути природньо у нічний час доби, реакція зіниць очей на світло ліхтарика не зафіксована, витягнуті руки не тремтіли, знаходились рівно та чітко, координація рухів не порушена, промова слів була чітка. При цьому працівники поліції в протоколі як ознаки сп`яніння вказали, що зіниці очей звужені, порушена координація рухів, порушена мова, що не відповідає дійсності та є помилковим обвинувальним висновком. Зупинивши транспортний засіб працівники поліції поводилися грубо, почали тиснути та з надуманих підстав попросили вийти апелянта з машини для візуального огляду на стан наркотичного та алкогольного сп`яніння. Апелянт погодився та вийшов з машини, сумлінно виконував вимоги працівників поліції в огляді не перешкоджав. Після цього використовуючи власний мобільний телефон поліцейській ОСОБА_4 освітили очі водія з метою встановлення реакції зіниць на світло які були природно розширені у нічний час, що не сподобалось інспектору Гільбергу Р.О. та ОСОБА_3 .

3. Порушено порядок складання матеріалів про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУПАП, а саме апелянта не відсторонили від керування транспортним засобом та не вжили інших обов`язкових заходів у тому числі превентивних. Працівники поліції запропонували залишити авто на узбіччі дороги у небезпечному місці та пройти медичний огляд у медичному закладі у зв`язку із підозрою на стан наркотичного сп`яніння. Окрім зіниць очей інших ознак сп`яніння поліцейські не оголошували при цьому у протоколі написали інші ознаки. Апелянт дуже був здивований висновками поліцейських, заявив клопотання про необхідність роз`яснення та надання правової допомоги, стосовно проходження такого огляду так-як у своєму житті такого огляду не проходив. Взагалі водій ніколи не притягався до будь-якої відповідальності стосовно зловживання алкогольними напоями або вживання наркотичних засобів і т.п., у тому числі керуючі транспортними засобами.

4. Суддя Пересипського районного суду Шурупов В.В. належним чином не повідомив апелянта про дату та час розгляду справи, не повідомив про перенесення справи у зв`язку із повітряними тривогами та ухвалив постанову без його участі, що є порушенням прав апелянта передбачених статтею 268 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, заслухавши апелянта, який з`явився у судове засідання, апеляційний суд дійшов до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Приписи ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 130 КУпАП необхідно з`ясувати, чи дійсно особа знаходилася в стані сп`яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Визнаючи ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовуючи до нього адміністративне стягнення, суд першої інстанції виходив з того, що вина останнього у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Проте, апеляційний суд з такими висновками не погоджується.

Слід зазначити, що відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. При цьому, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, що інкримінуються особі. Обставини, які зазначені посадовими особами у протоколі про адміністративне правопорушення, повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі.

За приписами ст. 251 КУпАП, тягар доказування доведеності вини особи у скоєнні інкримінованого адміністративного правопорушення покладається на уповноважену службову особу, яка складає протокол про адміністративне правопорушення, тобто у даному конкретному випадку, на поліцейського.

Апеляційний суд виходить із того, що судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості тощо.

Для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом повторно досліджено докази, що зібранні по справі працівниками поліції.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №578851 від 29.01.2026 року, водій ОСОБА_2 29.01.2026 року о 23:15 годині, керував транспортним засобом марки «Kia Carnival», номерний знак НОМЕР_1 , біля будинку №155 по вул. Чорноморського Козацтва в м. Одесі, з ознаками наркотичного сп`яніння (порушення координації рухів, порушення мови, звужені зіниці очей, які не реагують на світло), - від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на відповідний носій інформації, чим порушив п.2.5 «Правил дорожнього руху», відповідальність за що передбачено ч.1 ст.130 КУпАП.

Згідно направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного працівником поліції 29.01.2026 року відносно ОСОБА_5 встановлено, що в результаті огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_5 виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від огляду на стан сп`яніння ОСОБА_5 відмовився.

До протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 578851 від 29.01.2026 року, додано відеозаписи з портативних відеореєстраторів поліцейських № 471719, 471390, дослідженням яких встановлено, що такі відеозаписи містять обставини події, що мала місце 29.01.2026 року за участі ОСОБА_2 . Даними відеозаписами зафіксовано, що транспортний засобіб марки «Kia Carnival», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 було зупинено працівниками поліції у зв`язку з порушенням ПДР. Під час спілкування з працівниками поліції, у ОСОБА_2 було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння та запропоновано поїхати до медичного закладу для огляду на стан наркотичного сп`яніння. ОСОБА_2 деякий час сперечався з працівниками поліції щодо причини зупинки транспортного засобу та інших обставин справи. ОСОБА_2 також телефонував на лінію 102 зі скаргою на дії працівників поліції та бульш детальним роз`ясненням щодо процедури проходження. При цьому, від ОСОБА_2 чіткої відмови проїхати до медичного закладу, не надходило, тому працівниками поліції було розцінено такі дії як ухилення від проходження огляду на повідомлено ОСОБА_2 про складення відносно нього протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП. В подальшому, ОСОБА_2 коли працівники поліції почали складати матеріали адміністративної справи, виказав бажання проїхати до медичного закладу, після роз`яснень на лінії 102 щодо процедури проходження. Працівники поліції відмовили у бажанні ОСОБА_2 поїхати до медичного закладу та повідомили йому, що протокол вже складений, роз`яснили йому права передбачені ст. 268 КУпАП, та зміст протоколу.

Відповідно п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність, зокрема за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тобто, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – стан сп`яніння), являється самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З положень, закріплених в ст. 266 КУпАП, вбачається, що особи, які керують, зокрема транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан сп`яніння. Огляд особи на стан сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан сп`яніння затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан сп`яніння в інших закладах забороняється. Огляд осіб на стан сп`яніння здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд особи на стан сп`яніння проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. У разі відсторонення особи від керування, зокрема транспортним засобом, можливість керування цим транспортним засобом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом.

Аналогічні положення, але з деталізацією дій поліцейського під час огляду водія на стан сп`яніння, містяться в Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103 (далі – Порядок № 1103) та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом МВС України та Міністерством охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 року (далі – Інструкція № 1452/735).

Зокрема, положеннями п. 2 - 4 розділу І Інструкції № 1452/735 встановлено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Згідно п. 12 розділу ІІ Інструкції № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

У відповідності до п. 3 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735 огляд у закладах охорони здоров`я щодо виявлення стану сп`яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством.

Також, положення п. 7 Порядку № 1103 встановлюють, що поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.

Згідно п. 8 Порядку № 1103, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Частина 2 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» визначає, що поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, до яких відповідно до ст. 31 цього Закону віднесено застосування засобів відеозапису.

Положення щодо регулювання застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, щодо доступу до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, щодо порядку зберігання, видачі та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів, регулюються Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі – Інструкція № 1026).

Підпунктом 1 п. 2 розділу І Інструкції № 1026 передбачено, що застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.

Портативний відеореєстратор – це пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського (п. 3 розділу І Інструкції № 1026).

Згідно п. 5 розділу ІІ Інструкції № 1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Апеляційний суд звертає увагу, що судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості тощо.

Слід також зазначити, що відео-фіксація правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є об`єктивним доказом у справі, оскільки виключає суб`єктивне висвітлення поліцейським обставин справи й здійснюється ним відповідно ст. 251, 266 КУпАП, ст. 30, 40 Закону України «Про національну поліцію», Інструкції № 1026, та надає можливість суду об`єктивно встановити всі обставини у справі.

Проаналізувавши обставини у справі, що встановлені апеляційним судом під час здійснення всебічного й повного дослідження доказів по справі, надання їм об`єктивної оцінки, апеляційний суд констатує, що матеріали справи, поза розумним сумнівом, не підтверджують вину ОСОБА_2 у вчиненні 29.01.2026 року правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Так, для правильного вирішення цієї справи визначальним є з`ясування складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зокрема, об`єктивна сторона цього правопорушення полягає саме в ухиленні особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Водночас суб`єктивна сторона характеризується наявністю прямого умислу, тобто усвідомленого небажання особи проходити відповідний огляд.

Відмова від проходження огляду у встановленому законом порядку, як форма протиправної поведінки, водночас є порушенням вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України і може утворювати склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Втім, ключовим у таких справах є саме встановлення факту відмови чіткої, однозначної та належним чином зафіксованої.

З огляду на це, особливого значення набуває дослідження відеозапису, який був безпосередньо переглянутий судом апеляційної інстанції. Саме цей доказ повинен бути покладений в основу оцінки фактичних обставин справи.

З долученого до матеріалів справи вбачається, що поліцейський звертається до ОСОБА_2 з вимогою пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі. У відповідь останній спочатку не погоджується, сперечається щодо процедури проходження, вимагає роз`яснити йому підстави зупинки його транспортного засобу, передбачені ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», що є його правом.

Не отримавши переконливої для нього відповіді про причини зупинки транспортного засобу і зрозумілої процедури проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі та наслідків у разі відмови у проходженні такого огляду на вимогу поліцейського, ОСОБА_2 звернувся на лінію «102» зі скаргою на дії працівників поліції та роз`ясненням процедури проходження огляду.

Отримавши від чергового на лінії «102» роз`яснення про процедурні питання проходження огляду на стан сп`яніння та наслідки у разі відмови водія від такого проходження, з`ясувавши після цього вартість проходження огляду самостійно, ОСОБА_2 на часі відеозапису о 23:32 звертається до працівників поліції: «я їду з вами», потім на часі 23: 34 остаточно констатує: «поїхали, я готовий, мене заспокоїли на лінії 102».

Тобто від часу зупинки 23:15 год. 29.01.2026 року до часу остаточної згоди водія проходження огляду стан сп`яніння в медичному закладі спливло 17 хвилин, що є не достатнім для переконливого висновку про ухилення водія від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі, на що законом надається часовий проміжок 2 години з часу виявлення ознак на стан сп`яніння.

Крім того, після повідомлення водія поліцейським про готовність пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі о 23:34 год. 29.01.2026 року працівники поліції йому повідомляють, що протокол про адміністративне правопорушення вже складений.

Проте, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №578851 від 29.01.2026 року, даний протокол був складений о 23:39 год., що узгоджується і з відеозаписом, який доданий до протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 29.01.2026 року, він був складений о 23 год. 39 хв., що узгоджується і з відеозаписом, який доданий до протоколу про адміністративне правопорушення.

Тобто, навіть враховуючи, що на заповнення протоколу працівникам поліції потрібен деякий час, об`єктивна можливість для забезпечення особі пройти огляд у найближчому закладі охорони здоров`я, який уповноважений на проведення таких оглядів відповідно до вимог ст. 266 КУпАП з урахуванням передбаченого законом часу на його проведення втрачена не була, оскільки ОСОБА_2 погодився пройти такий огляд протягом до 2 год. з часу виявлення працівниками поліції у нього ознак наркотичного сп`яніння і висування поліцейським вимоги водію пройти такий огляд в медичному закладі.

Крім того, згода водія про проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі була висловлена поліцейським до фактичного складення ними протоколу про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. ст. 254, 256 КУпАП.

Водночас наведені обставини мають вирішальне значення для правильного вирішення справи. З матеріалів справи не вбачається наявності чітко вираженої, категоричної та остаточної відмови ОСОБА_2 від проходження огляду в медичному закладі у відведений законом час і неможливість після висловлення згоди пройти такий огляд без порушення часу передбаченого ст. 266 КУпАП.

Проте працівниками поліції надано особі суперечливі пояснення, що протокол вже складений, що не узгоджується з дослідженим відеозаписом з боді-камер поліцеських.

Таким чином, відсутній один із ключових елементів об`єктивної сторони правопорушення факт відмови як усвідомленої та зафіксованої дії. Відповідно, не доведено і суб`єктивну сторону правопорушення у вигляді прямого умислу на ухилення від проходження огляду.

Крім того, з положень, закріплених в ст. 266 КУпАП, вбачається, що особи, які керують, зокрема транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (далі – стан сп`яніння), підлягають відсто роненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан сп`яніння. Огляд особи на стан сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Огляд особи на стан сп`яніння проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

У разі відсторонення особи від керування, зокрема транспортним засобом, можливість керування цим транспортним засобом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом.

За змістом наданих адміністративних матеріалів судом не встановлено, що поліцейські на виконання вимог ч. 1, 7 ст. 266 КУпАП вжили заходів щодо відсторонення ОСОБА_2 від керування транспортним засобом.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що за наведених обставин встановлено порушення працівниками поліції порядку огляду ОСОБА_2 на стан наркотичного сп`яніння, що передбачений ст. 266 КУпАП, у зв`язку з чим такий огляд вважається недійсним.

У зв`язку з цим відсутній і склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, а саме відмова від проходження огляду в медичному закладі. В діях апелянта не вбачається ані об`єктивної сторони правопорушення у вигляді чітко вираженої відмови, ані суб`єктивної сторони у вигляді прямого умислу на ухилення від такого огляду.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» (Заява № 39598/03) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Таким чином, підсумовуючи вище викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що матеріалами справи не підтверджено, поза розумним сумнівом, що ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, оскільки відповідно до змісту ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на його користь, тому постанову районного суду необхідно скасувати, а провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, закрити за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.

На підставі викладеного й керуючись ст. 293, 294 КУпАП, апеляційний суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Постанову судді Пересипського районного суду міста Одеси від 02 березня 2026 року– скасувати та провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення – закрити з підстави пункту першого частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено: 16.04.2026 року.

Суддя Одеського апеляційного суду О.М. Таварткіладзе