Постанова від 02 квітня 2026 р. у справі №947/6636/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/790/26

Номер справи місцевого суду: 947/6636/26

Головуючий у першій інстанції Прохоров П. А.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в особі судді Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря судового засідання Чередник К.А.,

осіб, які з`явилися до судового засідання:

- адвоката Миколюка Антона Петровича,

розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Миколюка Антона Петровича на постанову судді Київського районного суду міста Одеси від 02 березня 2026 року, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 580994 від 02.02.2026 року, водій ОСОБА_1 02.02.2026 року о 00:30 годин за адресою: м. Одеса по вулиці Космонавтів, 13А, керувала транспортним засобом KIA SPORTAGE д. н. з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому порядку відмовилась, чим порушила п. 2.5 «Правил дорожнього руху України», тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Постановою судді Київського районного суду міста Одеси від 02 березня 2026 року визнано ОСОБА_1 винною у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665 гривень 60 копійок.

Не погоджуючись з зазначеною постановою суду, захисник ОСОБА_1 адвокат Миколюк Антон Петрович подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Київського районного суду міста Одеси від 02 березня 2026 року та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що Судом не доведено факт керування транспортним засобом. Матеріали справи не містять належних доказів того, що саме ОСОБА_1 керувала автомобілем. Однак: відеозапис не фіксує момент керування транспортним засобом; не зафіксовано момент зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 ; відсутні будь-які свідки керування. Таким чином, висновок суду про керування автомобілем ґрунтується на припущеннях, що суперечить вимогам ст.251 КУпАП.

У справі відсутній факт відмови від проходження огляду. Ключовою підставою притягнення особи до відповідальності суд визнав відмову від проходження огляду. Однак матеріали справи свідчать про протилежне. З відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 повідомила працівників поліції: «Придет муж — тогда пройду тест». Тобто особа не відмовлялася від проходження огляду, а лише просила дочекатися прибуття чоловіка, який прибув приблизно протягом п`яти хвилин; ОСОБА_1 не залишала місце події; вона не перешкоджала діям поліцейських. Таким чином, її поведінка не може вважатися відмовою від проходження огляду. Більше того, після прибуття чоловіка працівник поліції одразу почав складати протокол, не запропонувавши ОСОБА_1 пройти огляд. Тобто особі фактично не було надано можливості пройти тест, хоча вона прямо повідомила про готовність пройти огляд після прибуття чоловіка, який прибув протягом 5 хвилин.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, заслухавши захисника апелянта, який з`явився у судове засідання, апеляційний суд дійшов до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Приписи ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 130 КУпАП необхідно з`ясувати, чи дійсно особа знаходилася в стані сп`яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Визнаючи ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовуючи до неї адміністративне стягнення, суд першої інстанції виходив з того, що вина останньої у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Проте, апеляційний суд не погоджується з такими висновками.

Слід зазначити, що відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. При цьому, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, що інкримінуються особі. Обставини, які зазначені посадовими особами у протоколі про адміністративне правопорушення, повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі.

За приписами ст. 251 КУпАП, тягар доказування доведеності вини особи у скоєнні інкримінованого адміністративного правопорушення покладається на уповноважену службову особу, яка складає протокол про адміністративне правопорушення, тобто у даному конкретному випадку, на поліцейського.

Апеляційний суд виходить із того, що судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості тощо.

Для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом повторно досліджено докази, що зібранні по справі працівниками поліції.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 580994 від 02.02.2026 року, водій ОСОБА_1 02.02.2026 року о 00:30 годин за адресою: м. Одеса по вулиці Космонавтів, 13А, керувала транспортним засобом KIA SPORTAGE н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому порядку відмовилась, чим порушила п. 2.5 «Правил дорожнього руху України», тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Згідно направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного працівником поліції 02.02.2026 року о 00-31 год. відносно ОСОБА_1 встановлено, що в результаті огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 відмовилась.

До протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №550559 від 25.12.2025 року, додано відеозаписи з портативних відеореєстраторів поліцейських, дослідженням яких встановлено, що такі відеозаписи стосуються події, що мала місце 02.02.2026 року, за участі ОСОБА_1 . Так, відеозаписами з відеореєстратора службового автомобіля працівників поліції зафіксовано рух транспортного засобу KIA SPORTAGE н.з. НОМЕР_1 . З інших відеозаписів вбачається, як ОСОБА_1 разом з працівниками поліції прямує до районного відділку поліції у супроводі працівників поліції. По прибутті до районного відділку, ОСОБА_1 пропонують пройти огляд на стан сп`яніння у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 не заперечувала щодо проходження огляд на стан сп`яніння, але просила спочатку надати телефон, щоб подзвонити чоловіку, а в подальшому, після того як подзвонила, почекати його, і тоді вона пройде огляд. Працівник поліції розцінив такі дії як відмову від проходження. Після прибуття чоловіка ОСОБА_1 , працівник поліції повідомив, що протокол про адміністративне правопорушення вже складено, роз`яснено права передбачені ст. 268 КУпАП.

Відповідно п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність, зокрема за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тобто, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – стан сп`яніння), являється самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З положень, закріплених в ст. 266 КУпАП, вбачається, що особи, які керують, зокрема транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан сп`яніння. Огляд особи на стан сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан сп`яніння затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан сп`яніння в інших закладах забороняється. Огляд осіб на стан сп`яніння здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд особи на стан сп`яніння проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. У разі відсторонення особи від керування, зокрема транспортним засобом, можливість керування цим транспортним засобом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом.

Аналогічні положення, але з деталізацією дій поліцейського під час огляду водія на стан сп`яніння, містяться в Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 (далі – Порядок № 1103) та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом МВС України та Міністерством охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 року (далі – Інструкція № 1452/735).

Зокрема, положеннями п. 2 - 4 розділу І Інструкції № 1452/735 встановлено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Згідно п. 12 розділу ІІ Інструкції № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

У відповідності до п. 3 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735 огляд у закладах охорони здоров`я щодо виявлення стану сп`яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством.

Також, положення п. 7 Порядку № 1103 встановлюють, що поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.

Згідно п. 8 Порядку № 1103, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Частина 2 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» визначає, що поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, до яких відповідно до ст. 31 цього Закону віднесено застосування засобів відеозапису.

Положення щодо регулювання застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, щодо доступу до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, щодо порядку зберігання, видачі та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів, регулюються Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі – Інструкція № 1026).

Підпунктом 1 п. 2 розділу І Інструкції № 1026 передбачено, що застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.

Портативний відеореєстратор – це пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського (п. 3 розділу І Інструкції № 1026).

Згідно п. 5 розділу ІІ Інструкції № 1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Апеляційний суд звертає увагу, що судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості тощо.

Слід також зазначити, що відео-фіксація правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є об`єктивним доказом у справі, оскільки виключає суб`єктивне висвітлення поліцейським обставин справи й здійснюється ним відповідно ст. 251, 266 КУпАП, ст. 30, 40 Закону України «Про національну поліцію», Інструкції № 1026, та надає можливість суду об`єктивно встановити всі обставини у справі.

Проаналізувавши обставини у справі, що встановлені апеляційним судом під час здійснення всебічного й повного дослідження доказів по справі, надання їм об`єктивної оцінки, апеляційний суд констатує, що матеріали справи, поза розумним сумнівом, не підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні 02.02.2026 року правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Під час перегляду відеоматеріалів встановлено, що фіксація подій розпочинається вже після початку спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 у районному відділку поліції, тобто відсутній початковий етап взаємодії, який міг би мати істотне значення для оцінки правомірності дій поліцейських та поведінки особи.

З відеозапису також вбачається, що поліцейський звертається до ОСОБА_1 з вимогою пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 погоджується пройти огляд, але просить почекати її чоловіка. При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що після телефонного дзвінка. ОСОБА_1 її чоловіку, до моменту його прибуття до відділку, пройшло не більше 5 хвилин, що не свідчить про затягування процесу або ухилення від проходження.

Однак, незважаючи на це, працівник поліції, навіть після прибуття чоловіка ОСОБА_1 , повідомив йому, що протокол буде складено, не надаючи реальної можливості виконати законну вимогу у спосіб, передбачений законом.

Водночас наведені обставини мають вирішальне значення для правильного вирішення справи. З матеріалів справи не вбачається наявності чітко вираженої, категоричної та остаточної відмови ОСОБА_1 від проходження огляду. Так само відсутні належні докази того, що їй було в установленому порядку запропоновано пройти огляд в медичному закладі у разі відмови від проходження огляду за допомогою пристрою Драгер.

Об`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП полягає саме в ухиленні особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Водночас суб`єктивна сторона характеризується наявністю прямого умислу, тобто усвідомленого небажання особи проходити відповідний огляд.

Відмова від проходження огляду у встановленому законом порядку, як форма протиправної поведінки, водночас є порушенням вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України і може утворювати склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Втім, ключовим у таких справах є саме встановлення факту відмови чіткої, однозначної та належним чином зафіксованої.

Таким чином, зі встановлених обставин у справі, відсутній один із ключових елементів об`єктивної сторони правопорушення факт відмови як усвідомленої та зафіксованої дії. Відповідно, не доведено і суб`єктивну сторону правопорушення у вигляді прямого умислу на ухилення від проходження огляду.

Крім того, як було вже раніше встановлено, працівниками поліції було не дотримано вимоги п. 7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння. Зокрема, у разі відмови особи від проходження огляду за допомогою пристрою Драгер на місці зупинки, вони не запропонували та не забезпечили пройти огляд у найближчому закладі охорони здоров`я, який уповноважений на проведення таких оглядів відповідно до вимог ст. 266 КУпАП, що є обов`язковою складовою законної процедури.

З урахуванням викладеного, можна дійти висновку, що в даному випадку відсутні належні та допустимі докази, які б беззаперечно підтверджували факт відмови від проходження огляду у встановленому законом порядку, а отже і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Натомість встановлені порушення процедури з боку працівників поліції ставлять під сумнів законність та обґрунтованість притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що за наведених обставин встановлено порушення працівниками поліції порядку огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, що передбачений ст. 266 КУпАП, у зв`язку з чим такий огляд вважається недійсним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» (Заява № 39598/03) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Таким чином, підсумовуючи вище викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що матеріалами справи не підтверджено, поза розумним сумнівом, що ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, оскільки відповідно до змісту ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на його користь, тому постанову районного суду необхідно скасувати, а провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.

На підставі викладеного й керуючись ст. 293, 294 КУпАП, апеляційний суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Миколюка Антона Петровича – задовольнити частково.

Постанову судді Київського районного суду міста Одеси від 02 березня 2026 року – скасувати та провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення – закрити з підстави пункту першого частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено: 16.04.2026 року.

Суддя Одеського апеляційного суду О.М. Таварткіладзе