Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №750/15282/25 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/15282/25

Провадження № 2/750/598/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

суддіСупруна О.П.,

секретар Юрченко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 750/15282/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в :

07.11.2025 ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» звернулося до Деснянського районного суду м. Чернігова через систему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором позики № 2360 від 30.01.2018 у розмірі 25 249,50 грн, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем умов договору.

Суддя Деснянського районного суду м. Чернігова Супрун О.П. ухвалою від 12.11.2025 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 03.02.2026.

20.11.2025 відповідач через свого представника, адвоката Карлаша І.А., за допомогою системи «Електронний суд» подав відзив, у якому просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» є необґрунтованими, оскільки позивач не довів факту надання кредитних коштів та укладення кредитного договору з відповідачем. Надана довідка не є належним і допустимим доказом, а кредитний договір не підтверджений первинними бухгалтерськими документами та підписаний неналежним чином, що свідчить про його неукладеність (нікчемність). Крім того, проценти та комісії нараховані незаконно після спливу строку кредитування, а заявлені витрати на правову допомогу є завищеними та не співмірними. У зв`язку з цим у позові належить відмовити в повному обсязі.

Того ж дня, представник ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» подав відповідь на відзив, у якій просив позовні вимоги товариства задовольнити в повному обсязі.

Деснянський районний суд м. Чернігова ухвалою від 03.02.2026, за клопотанням позивача, витребував у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію про власника карткового рахунку № НОМЕР_1 та чи отримував ОСОБА_1 на картковий рахунок № НОМЕР_1 у період часу з 30.01.2018 по 03.02.2018 платіж на суму 5 000,00 грн та виписку по картковому рахунку № НОМЕР_1 у період часу з 30.01.2018.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, представники сторін просили розглядати справу розглянути без їхньої участі.

На підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом – ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом установлено, що 30.01.2018 між ТОВ «Фінансова компанія «ГЕЛЕКСІ» (23.06.2025 назву змінено на ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ») та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено Договір позики № 2360 в електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «90956330» (а.с. 7-10).

Згідно пункту 1.1 договору, за договором позикодавець надає позичальнику позику (надалі за текстом іменується «позика» в усіх відмінках), а позичальник зобов`язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов договору, в національній грошовій одиниці України гривні, в сумі та строк: 1.1.1. сума позики 5000,00 грн (надалі за текстом іменується «сума позики)» в усіх відмінках; 1.1.2 плата за користування позикою у вигляді: 1.1.2.1 процентів (надалі за текстом іменується «процентна ставка» в усіх відмінках) складає 0,01% (одна сота відсотка) в день від поточного залишку позики; 1.1.2.2 комісії (надалі за текстом іменується «комісійна винагорода» в усіх відмінках) складає 1,5 % в день від початкового розміру позики відповідно підпункту 1.1.1. договору; 1.1.3 нарахування процентів за договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою; 1.1.4 нарахування комісії за договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою; 1.1.5. строк повернення позики (термін платежу): 28 лютого 2018 року.

Відповідно до пункту 2.1 строк дії договору до повного виконання позичальником зобов`язань за договором.

Згідно із пунктом 5.3. у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості, позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцю підвищену комісійну винагороду в розмірі 3,0% (три відсотка) в день від суми позики за кожний день прострочення.

Відповідно до пункту 4.3 договору, обчислення строку користування позикою та нарахування процентів та комісії за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою. При цьому проценти та комісія за користування позикою нараховуються з дня надання позики Позичальнику (перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника) до строку повернення позики, зазначеному в підпункті 1.1.5. договору включно.

Згідно із пунктом 9.3 договору позики невід`ємною його частиною є Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ». Уклавши договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений з Правилами надання грошових коштів у позику ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ».

Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» позивачем не надано і такі в матеріалах справи відсутні.

Також відповідачем підписано паспорт позики, який містить загальні умови щодо позики.

Згідно повідомлення ТОВ «ФК «Елаєнс» від 01 вересня 2025 року № 2360, 30.01.2018 року відповідачу було перераховано кошти в розмірі 5 000 грн.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 5 000,00 грн підтверджується відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» від 19.02.2026 № 20.1.0.0.0/7-260212/60366-БТ на запит суду та випискою банку.

Відповідач, за твердженням позивача, зобов`язання за договором належним чином не виконує, унаслідок чого утворилася заборгованість, яка відповідно до наданого позивачем розрахунку станом на 31.07.2025 становить 25 429,50 грн та складається з: 5 000,00 грн – заборгованість за позикою; 20 0249,50 – заборгованість по процентам за користування позикою (а.с. 16-20).

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України (далі за текстом – ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір уважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із огляду на викладене вище, установлено, що відповідач підписав електронний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором «90956330», а тому суд доходить висновку, що факт укладення Договору позики № 2360 від 30.01.2018 підтверджується матеріалами справи та узгоджується із статтями 6, 627 ЦК України та статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог частин третьої та четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до вимог статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідач, заперечуючи факт надання кредитних коштів, доказів на спростування цього не надав, а тому суд доходить висновку про правомірність вимог позивача щодо стягнення суми кредиту.

Також, позивач, пред`явивши вимогу про стягнення боргу, просив, крім заборгованості за позикою, стягнути складові його вартості, зокрема заборгованість по процентам та комісією за користування позикою.

За умовами пункту 1.1 Договору позики № 2360 від 30.01.2018:

- Позикодавець надає Позичальнику позику (надалі за текстом іменується – «позика» в усіх відмінках), а Позичальник зобов`язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов Договору, в національній грошовій одиниці України – гривні, в сумі та строк:

- сума позики 5000,0 грн. (надалі за текстом іменується – «сума позики» в усіх відмінках);

- плата за користування позикою у вигляді: процентів (надалі за текстом іменується – «процентна ставка» в усіх відмінках) складає 0,01% (одна сота відсотка) в день від поточного залишку позики;

- комісії (надалі за текстом іменується – «комісійна винагорода» в усіх відмінках) складає 1,5% (одна ціла п`ять десятих відсотка) в день від початкового розміру позики відповідно пп.1.1.1. Договору;

- нарахування процентів за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою;

- нарахування комісії за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою;

- строк повернення позики (термін платежу): 28 лютого 2018 р.;

- Позика надається Позичальнику в сумі, що зазначена в пп. 1.1.1. Договору в безготівковій формі (шляхом зарахування відповідної суми на банківський рахунок Позичальника).

За мова пунктів 4.1 - 4.4 Договору позики № 2360 від 30.01.2018:

- Позичальник зобов`язується повністю повернути Позикодавцю суму отриманої позики та виконати всі інші зобов`язання, встановлені Договором, не пізніше 28 лютого 2018 р.

- сторони домовилися, що повернення позики та сплата процентів і комісійна винагорода за користування позикою здійснюватиметься згідно Графіка розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору та розміщується в Особистому кабінеті.

- обчислення строку користування позикою та нарахування процентів та комісії за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою. При цьому проценти та комісія за користування позикою нараховуються з дня надання позики Позичальнику (перерахування грошових коштів на банківський рахунок Позичальника) до строку повернення позики, зазначеному в пп. 1.1.5. Договору включно;

- у разі продовження строку Договору Позичальником, – нарахування процентів та комісійної винагороди за Договором після продовження строку здійснюється за фактичну кількість календарних днів, на яку продовжено строк Договору.

Згідно з пунктом 3.1.3 у разі порушення строку повернення позики, встановленого пп.1.1.5. Договору Позикодавець має право нараховувати Позичальникові підвищену комісійну винагороду за користування позикою за кожен день прострочення зобов`язання відповідно до пп. 5.3. Договору.

У випадку прострочення терміну платежу зі сплати Заборгованості, Позичальник зобов`язаний сплатити Позикодавцю підвищену комісійну винагороду в розмірі 3,0% (три відсотка) в день від суми позики за кожний день прострочення (пункт 5.3 договору).

Велика Палата Верховного Суду (зокрема, у справі № 444/9519/12) чітко визначилась, що після закінчення строку дії кредитного договору (або у разі пред`явлення вимоги про дострокове повернення заборгованості згідно зі ст. 1050 ЦК України) банк не має права нараховувати проценти за користування кредитом та комісії.

Додатковою угодою № 1 від 28.02.2018 до Договору позики № 2360 від 30.01.2018 сторони продовжили строк повернення позики (термін платежу) до 29.03.2018.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості свідчить про те, що позивачем нараховувалися проценти та комісія за користування позикою в період із 30.01.2018 по 26.07.2018 у сумі 74,50 грн та 20 175,00 грн відповідно, не зважаючи на погодження сторонами договору позики строку користування нею в 59 днів.

Отже, суд уважає, що позикодавцем неправомірно нараховувалися проценти за користування позикою та комісія, починаючи з 30.03.2018, оскільки це суперечить вищевказаним пунктам укладеного договору. При цьому, у договорі позики продовження нарахування процентів та комісії поза обумовленим у договорі строком користування позикою не передбачене.

За розрахунком суду заборгованість за процентами за користування позикою за період з 30.01.2018 по 29.03.2018 становить 29,50 грн (5 000,00 грн х 0.01% х 59 днів), а за комісією – 4 425,00 грн (5 000,00 грн х 1,5% х 59 днів), а всього 4 454,50 грн.

Таким чином, із відповідача на користь позивача належить стягнути 9 454,50 грн, із яких 5 000,00 грн – основний борг, 4 454,50 грн – проценти та комісія.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Правнича допомога позивачеві надавалась на підставі Договору про надання правничої допомоги від 09.07.2025 та склала, згідно Акта № 2360 від 01.09.2025 5 000,00 грн.

На підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати пропорційно до розміру задоволених вимог (37%).

Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 279, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Частково задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» заборгованість за Договором позики № 2360 від 30.01.2018 у розмірі 9 454,50 грн (дев`ять тисяч чотириста п`ятдесят гривень 50 копійок).

Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» 896,29 грн (вісімсот дев`яносто шість гривень 29 копійок) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» 1 850,00 грн (одну тисячу вісімсот п`ятдесят гривень 00 копійок) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ», місцезнаходження: вул. Липинського В`ячеслава, 10/1, м. Київ, код ЄДРПОУ 41229318.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 .

Суддя