Рішення від 07 квітня 2026 р. у справі №523/11102/25 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/11102/25

Провадження №2/523/2014/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

"08" квітня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді – Мурманової І.М.

за участю секретаря судового засідання – Лапчинської О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРГО СЕРВІС ЛІМІТЕД» про стягнення заробітної плати за весь період трудових відносин, середнього розрахунку за кожен день затримки та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Пересипського районного суду м. Одеси з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРГО СЕРВІС ЛІМІТЕД» про стягнення заробітної плати за весь період трудових відносин, середнього розрахунку за кожен день затримки та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 20 січня 2023 р. його було призначено на посаду Директора Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРГО СЕРВІС ЛІМІТЕД». Позивач зазначає, що 22.03.2025р. йому стало відомо, що його було звільнено з посади директора ТОВ “КАРГО СЕРВІС ЛІМІТЕД” з 05 березня 2025р., що підтверджує витяг з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань від 23.03.2025р. ТОВ «КАРГО СЕРВІС ЛІМІТЕД», в якому вказано, що державна реєстрація змін керівника відбулась 06.03.2025р. Тобто, відповідач звільнив позивача без його повідомлення, без надання трудової книжки з записами про трудову діяльність, без надання копії наказу про звільнення, без виплати суми при звільненні.

За весь період здійснення трудової діяльності позивачем, а саме з 20 січня 2023р. по 05 березня 2025 року відповідач не нараховував та не сплачував позивачу заробітну плату, що підтверджує довідка Пенсійного фонду України Форма ОК-7 від 20.05.2025р. ОСОБА_1 .

З урахуванням викладеного позивач просить:

визнати припинення трудових відносин ОСОБА_1 з ТОВ «КАРГО СЕРВІС ЛІМІТЕД», як таке, що відбулося з грубим порушенням процедури звільнення;

зобов`язати ТОВ «КАРГО СЕРВІС ЛІМІТЕД» надати ОСОБА_1 трудову книжку з відповідним записом про період роботи з 20 січня 2023р. по 05 березня 2025 року, копію наказу про звільнення ОСОБА_1 ;

стягнути з ТОВ «КАРГО СЕРВІС ЛІМІТЕД» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за весь період трудових відносин, а саме з 20 січня 2023р. по 05 березня 2025 року в розмірі 501886,90 гривень;

стягнути з ТОВ «КАРГО СЕРВІС ЛІМІТЕД» на користь ОСОБА_1 суму компенсації за затримку виплати заробітної плати, а саме середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а саме з наступного дня після звільнення з 06.03.2025р. до дня виконання судового рішення в розмірі 1009,25 гривень за кожен день затримки, але не більш як за шість місяців;

стягнути з ТОВ «КАРГО СЕРВІС ЛІМІТЕД» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки видачі копії наказу про звільнення та трудової книжки по день надання копії наказу про звільнення та трудової книжки, а саме з дня звільнення 05.03.2025р. до дня надання позивачу копії наказу про звільнення та трудової книжки в розмірі 1009,25 гривень за кожен день затримки;

стягнути з ТОВ «КАРГО СЕРВІС ЛІМІТЕД» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 150000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень;

стягнути з ТОВ «КАРГО СЕРВІС ЛІМІТЕД» на користь ОСОБА_1 судові витрати.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст.ст. 14, 33 ЦПК України.

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 02 липня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та призначено слухання справи в судове засідання.

На адресу суду 22.09.2025 року (вх. №38717) надійшло клопотання за підписом представника позивача про долучення доказів до матеріалів справи.

В подальшому, 17.10.2025 року (вх. №43056) надійшло клопотання за підписом представника позивача про витребування доказів (а.с.63-65).

Також, 05.11.2025 року (вх. №46395) надійшло клопотання про далучення доказів: лист відповідь Держпраці Західне міжрегіональне управління державної служби з питань праці від 22.04.2025 року на звернення ОСОБА_1 , відповідь Південного міжрегіонального управління державної служби з питань праці від 26.02.2025 року на звернення ОСОБА_1 , (а.с.69-81).

Ухвалою суду від 10.11.2025 року було задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Царевої Наталії Анатоліївни про витребування доказів - витребувати від ТОВ «КАРГО СЕРВІС ЛІМІТЕД» наступні докази: Оригінал трудової книжки ОСОБА_1 ; копію заяви ОСОБА_1 про прийняття на роботу; копію наказу про прийняття на роботу ОСОБА_1 ; копію штатного розпису підприємства за 2023р., 2024р. та 2025р.; Оригінал довідки про розмір заробітної плати ОСОБА_1 за період роботи на підприємстві; Оригінал довідки про розмір заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 ; копію наказу про надання відпустки за власний рахунок ОСОБА_1 ; Оригінал заяви ОСОБА_1 про надання відпустки за власний рахунок; копію заяви ОСОБА_1 про звільнення; копію наказу про звільнення ОСОБА_1 ; Оригінал довідки про виплату ОСОБА_1 відповідних сум компенсації при звільненні (а.с.103-104).

Також, 26.01.2026 року (вх. 3645) за підписом представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів (а.с.110-112).

Ухвалою суду від 26.01.2026 року (вх.№116) було задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, витребувано від ТОВ «КАРГО СЕРВІС ЛІМІТЕД» в особі єдиного засновника (учасника) підприємства ОСОБА_2 відомості щодо працевлаштування та виплати заробітної плати позивачу.

В судове засідання призначене на 08 квітня 2026 року сторони не з`явились, про час та місце слухання справи повідомлялись належним чином.

На адресу суду 08.04.2026 року (вх. №16708) надійшла заява за підписом позивача щодо можливості розгляду справи у відсутність сторони позивача, де позивач зазначив, що позов підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити з підстав, що в ньому викладені (а.с.122).

Відповідач про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином та своєчасно, на адресу суду повернулись поштові конверти про не вручення судових повідомлень та отримання виклику через електронний кабінет (а.с. 47, 100, 106-107, 119-120), відповідно відповідачем не було отримано й ухвали про витребування доказів.

З урахуванням викладеного, відповідно до заяви позивача про слухання справи за його відсутності, та відповідно до повідомлень відповідача, які повернулись на адресу суду з відміткою про не вручення зокрема з підстав «адресат відсутній», суд дійшов висновку щодо можливості слухання справи за відсутності сторін, підстав для відкладення слухання справи передбачених ст. 223 ЦПК України не встановлено.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 08 квітня 2026 року вирішено провести заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані позивачем письмові докази на підтвердження позовних вимог в їх сукупності, дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню враховуючи таке.

Так, звертаючись до суду з позовом про стягнення заробітної плати за весь період трудових відносин, середнього розрахунку за кожен день затримки та стягнення моральної шкоди, позивач зазначив, що 20 січня 2023 р. його було призначено на посаду Директора ТОВ «КАРГО СЕРВІС ЛІМІТЕД». Так, 22.03.2025р. йому стало відомо, що його було звільнено з посади директора ТОВ “КАРГО СЕРВІС ЛІМІТЕД” з 05 березня 2025р., що підтверджує витяг з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань від 23.03.2025р.

За весь період здійснення трудової діяльності позивачем, а саме з 20 січня 2023р. по 05 березня 2025 року відповідач не нараховував та не сплачував позивачу заробітну плату, що підтверджує довідка Пенсійного фонду України Форма ОК-7 від 20.05.2025р. ОСОБА_1 .

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Нормами процесуального закону визначено право кожної особи на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів у порядку, встановленому ЦПК України.

Ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати участь у судовому процесі. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Судом, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, встановлено, що керівником ТОВ “КАРГО СЕРВІС ЛІМІТЕД” код ЄДРПОУ: 45019949 є ОСОБА_1 . Вищий орган управління: Орган-загальні збори учасників; виконавчий орган – Директор (а.с.17).

На підтвердження факту відсутності нарахування заробітної плати позивачу, останнім надано реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, згідно якого встановлено, що в період з 2023 року по 2025 рік відсутні відомості щодо внесення страхових внесків за працівником (а.с.18-19).

Згідно позову судом встановлено, що трудова книжка позивачу не повернута, у позивача відсутні відомості щодо нарахування та заборгованості по заробітній платі.

З даного приводу суд зазначає, що ухвали про витребування доказів не виконані, відповідач не надав суду витребуваних документів, а саме: оригіналу трудової книжки ОСОБА_1 ; завірену копію заяви ОСОБА_1 про прийняття на роботу; завірену копію наказу про прийняття на роботу ОСОБА_1 , завірену копію штатного розпису підприємства за 2023р., 2024р. та 2025р. оригіналу довідки про розмір заробітної плати ОСОБА_1 за період роботи на підприємстві., оригінал довідки про розмір заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 ; копію наказу про надання відпустки за власний рахунок ОСОБА_1 ; завірену копію заяви ОСОБА_1 про звільнення; оригінал довідки про виплату ОСОБА_1 відповідних сум компенсації при звільненні.

Отже, за відсутності вказаних доказів, суд при розгляді даної справи керується відомостями наданими позивачем.

Відповідно витягу з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань від 23.03.2025р. основний вид економічної діяльності відповідача - 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Статистичні дані за 2023-2024 роки по регіону відсутні, тому судом використовується середня зарплата по Україні згідно даних Державної служби статистики України за період роботи позивача з 20.01.2023р. по 05.03.2025р.

Середньомісячна зарплата штатних працівників за видом діяльності Транспорт, сільське господарство, поштова та кур`єрська діяльність в Україні згідно даних Держстату в 2023 році складає 17 184,00 грн.

Середньомісячна зарплата штатних працівників за видом діяльності Транспорт, сільське господарство, поштова та кур`єрська діяльність в Україні згідно даних Держстату в 2024 році складає 21 699,00 грн.

Сума заборгованості відповідача по виплаті позивачу заробітної плати за період з 20.01.2023р. по 05.03.2025р. складає 501 886,90 гривень:

Отже, період несплати позивачу заробітної плати: з 20.01.2023 по 05.03.2025 роки розраховується наступним чином.

Кількість повних місяців роботи у 2023 році: 11 місяців (з лютого по грудень) + частина січня (8 днів).

Кількість повних місяців роботи у 2024 році: 12 місяців.

Кількість повних місяців роботи у 2025 році: 2 місяці (січень, лютий) + частина березня (3 дня).

Точний розрахунок: Січень 2023р.: 17 184 грн/23 (кількість робочих днів у січні 2023) * 8 (кількість відпрацьованих днів у січні 2023р.)= 5 977,04 грн. Лютий 2023 - Грудень 2023р: 17184 грн/міс * 11 міс = 189024 грн. Січень 2024 - Грудень 2024: 21699 грн/міс * 12 міс = 260 388 грн. Січень 2025 - Лютий 2025: 21 699 грн/міс * 2 міс = 43398 грн. Березень 2025р: 21 699 грн / 21 (кількість робочих днів у березні 2025) * 3 (кількість відпрацьованих днів до 05.03.2025 включно)= 3099, 85грн.

Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Стаття 2 Закону України «Про оплату праці» у свою чергу визначає таку структуру заробітної плати: основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців; додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій; інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення.

Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Частиною першою статті 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 КЗпП України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні, факт проведення з ним остаточного розрахунку та встановлення вини.

Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

У Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі № 1-5/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу Конституційний Суд України вказав, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117 цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18) зроблено правовий висновок про те, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону № 108/95-ВР, тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Тобто, виходячи з аналізу зазначених норм закону, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця.

Розрахунок середньої заробітної плати здійснюється відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (надалі – Порядок № 100).

Розрахунковий період: за загальним правилом, середньоденна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбулося звільнення (місяць, що передує 05.03.2025, тобто січень та лютий 2025 року).

Формула розрахунку середньоденної заробітної плати:

Середньоденна зарплата=кількість фактично відпрацьованих робочих днів у розрахунковому у лютому 2025 року було 20 робочих днів, а в січні 2025 року – 23 робочих дні.

Середньоденна зарплата = 21 699 грн*2 місяці / Кількість робочих днів у місяці, що передує звільненню (лютий 2025) 20 робочих днів та (січень 2025) 23 робочих днів: 43398 грн / 43 робочих днів = 1009,25 грн/день.

Період затримки починається з дня, наступного за днем, коли заробітна плата мала бути виплачена при звільненні (тобто, з 06.03.2025, оскільки позивача звільнили з 05.03.2025), і триває до дня фактичного розрахунку (включно).

Щодо підстав стягнення компенсації у разі затримки видачі копії наказу про звільнення та трудової книжки.

Так, відповідно ч. 5 ст. 235 КЗпП України - у разі затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення з вини роботодавця працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Матеріалами справи встановлено, та відповідачем не спростовано того, що останній попередив позивача про звільнення, відповідач не спростовував обставин не видачі позивачу трудову книжку та копію наказу про звільнення.

З урахуванням викладеного, суд погоджується з доводами позивача, що відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки видачі копії наказу про звільнення та трудової книжки, а саме: середньоденна зарплата позивача складає 1009,25 гривень в день.

Період виплати середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу починається з дня, наступного за днем, коли позивача звільнили, тобто з 06.03.2025р. і триває до дня надання позивачу копії наказу про звільнення та трудової книжки.

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі: 150 000 гривень. суд зазначає наступне.

Відповідно ст. 237-1 КЗпП України - відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно ст. 23 ЦК України - особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995р. “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”: під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Визначаючи розмір моральної шкоди позивач зазначив, що через тривалу невиплату заробітної плати (основного джерела доходу), дана обставина поставила під загрозу фінансову стабільність його та його сім`ї, змусила жити в борг, обмежувати себе у найнеобхіднішому.

Постійний фінансовий та емоційний тиск спричинив значне погіршення здоров`я позивача: розвиток гіпертонії, серцево-судинних захворювань, що підтверджується відповідними медичними документами, а саме виписка із медичної карти амбулаторного хворого Комунального некомерційного підприємства “Центр первинної медико-санітарної допомоги № 16 Одеської міської Ради від 24.03.2025р.

Ці проблеми виникли після емоціонального навантаження в січні-березні 2025р. і стали прямим наслідком неправомірних дій відповідача, що позбавило позивача можливості забезпечувати себе та свою родину.

Відчутті незахищеності та приниженні людської гідності: через ігнорування його законних прав роботодавцем, порушення процедури звільнення, неповернення трудової книжки.

Втраті нормальних життєвих зв`язків: неможливість планувати майбутнє, підтримувати звичний рівень життя, проблеми у сімейних стосунках через фінансові труднощі. Додаткових зусиллях для організації свого життя: необхідність шукати інші джерела доходу, звертатися за юридичною допомогою, витрачати час та нерви на захист своїх прав, неможливість працевлаштуватися на нову роботу без трудової книжки.

Занепокоєння щодо майбутнього соціального захисту: через несплату єдиного соціального внеску до пенсійного фонду України, що ставить під загрозу страховий стаж позивача, необхідний для призначення пенсії, лікарняних тощо.

Тривалість порушення: Заробітна плата не виплачувалася понад два роки. Це значний період.

Систематичність порушень: Не лише невиплата зарплати, а й порушення при звільненні, неповернення трудової книжки, ненадання копії наказу про звільнення, несплата ЄСВ – це свідчить про зневажливе ставлення роботодавця (відповідача) до прав працівника (позивача).

Погіршення здібностей та позбавлення можливості їх реалізації: полягає в тому, що позивач не має можливості знайти нову роботу через відсутність трудової книжки та порушення при звільненні.

Несплата ЄСВ: це обтяжуюча обставина, що свідчить про грубе порушення прав позивача на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Позивач занепокоєний щодо майбутньої пенсії через несплату відповідачем ЄСВ.

Негативні зміни у житті: наявність заборгованостей по комунальних платежах, що виникли через невиплату відповідачем зарплати позивачу.

У позивача виникли додаткові матеріальні труднощі у зв`язку з утриманням непрацездатних членів сім`ї позивача, а саме: Вітчим ОСОБА_3 1951 р.н. - інвалід 1 групи, мати ОСОБА_4 1953 р.н. - інвалід 2 групи, дружина ОСОБА_5 - інвалід 3 групи, неповнолітня донька ОСОБА_6 2010 року народження.

Позивач зазначає, що ступінь вини роботодавця: в даному випадку вина роботодавця (відповідача) очевидна і полягає у свідомому невиконанні своїх обов`язків. Таким чином, причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями відповідача та моральною шкодою позивача є очевидним. Саме системне ігнорування трудових прав позивача, неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань та створення умов, у яких позивач опинився в безвиході, стали першопричиною його моральних страждань та погіршення здоров`я.

З огляду на викладене, позивач вимагає відшкодування відповідачем моральної шкоди в розмірі 150 000 гривень, що є обґрунтованим та пропорційним тим тяжким наслідкам, які спричинили незаконні дії та бездіяльність відповідача.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав привели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як роз`яснено у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Крім того, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи й не повинен призводити до її збагачення.

При встановленні можливої суми відшкодування в грошовому еквіваленті суд зіставляє глибину моральних страждань і суму заявлених компенсацій. При цьому враховуються: загальні страждання, психологічний і фізичний стан потерпілого, протиправній дій заподіювача шкоди, наслідки та причинно-наслідковий зв`язок між діями/бездіяльністю та наслідками.

В даному випадку, судом встановлено, що відповідач не спростував позовних вимог позивача, а відтак, судом враховується обставина того, що відповідач з 2023 року з дня призначення на посаду, не отримував заробітної плати, що призвело до порушення його нормальних життєвих функцій, виконання обов`язку щодо утримання сім`ї, нормального функціонування у суспільстві.

Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 15, 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Крім іншого, суд вважає за доцільне зазначити, що суд сприяв сторонам в надані доказів, як на підтвердження так і на спростування обставин позову, не перешкоджав учасникам провадження в їх праві на подання будь-яких доказів та подачу клопотання про їх витребування. Розгляд справи неодноразово було відкладено у зв`язку з ненадходженням витребуваних доказів відповідно до ухвали суду.

Відповідач не спростовував обставин позову та не надав жодних із витребуваних документів.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 статті 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Згідно п.27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог. Таким чином, відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі: 1 211,20 гривень.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 141, 247, 258-259, 263, 265, 268, 273, 279, 280-284, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРГО СЕРВІС ЛІМІТЕД» про стягнення заробітної плати за весь період трудових відносин, середнього розрахунку за кожен день затримки та стягнення моральної шкоди - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРГО СЕРВІС ЛІМІТЕД» (код ЄДРПОУ: 45019949, юридична адреса: Львівська область, Львівський район, с. Черляни, вул. Польова, буд. 99) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) - заробітну плату за весь період трудових відносин, а саме з 20 січня 2023р. по 05 березня 2025 року в розмірі: 501 886,90 гривень.

Стягнути з ТОВ «КАРГО СЕРВІС ЛІМІТЕД» (Код ЄДРПОУ: 45019949, юридична адреса: Львівська область, Львівський район, с. Черляни, вул. Польова, буд. 99) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) - суму компенсації за затримку виплати заробітної плати, а саме середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а саме з наступного дня після звільнення з 06.03.2025р. до дня виконання судового рішення в розмірі 1009,25 гривень за кожен день затримки, але не більш як за шість місяців.

Стягнути з ТОВ «КАРГО СЕРВІС ЛІМІТЕД» (Код ЄДРПОУ: 45019949, юридична адреса: Львівська область, Львівський район, с. Черляни, вул. Польова, буд. 99) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) - середній заробіток за весь час затримки видачі копії наказу про звільнення та трудової книжки по день надання копії наказу про звільнення та трудової книжки, а саме з дня звільнення 05.03.2025р. до дня надання позивачу копії наказу про звільнення та трудової книжки в розмірі 1009,25 гривень за кожен день затримки.

Стягнути з ТОВ «КАРГО СЕРВІС ЛІМІТЕД» (Код ЄДРПОУ: 45019949, юридична адреса: Львівська область, Львівський район, с. Черляни, вул. Польова, буд. 99) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) - моральну шкоду в розмірі 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень.

Зобов`язати ТОВ «КАРГО СЕРВІС ЛІМІТЕД» (Код ЄДРПОУ: 45019949) видати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) трудову книжку з відповідним записом про період роботи з 20 січня 2023р. по 05 березня 2025 року, копію наказу про звільнення ОСОБА_1 .

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - ти денний строк з дня отримання рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 13.04.2026р.

Суддя: