Постанова від 14 квітня 2026 р. у справі №723/4432/25 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2026 року м. Чернівці Справа № 723/4432/25

Провадження №22-ц/822/487/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Литвинюк І. М.,

суддів: Лисака І. Н., Перепелюк І. Б.,

за участю секретаря судового засідання: Собчук І. Ю.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Плетенко Кристина Юріївна, на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 15 січня 2026 року, головуючий у І-й інстанції – Масюк Л. О.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що 21.07.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір №4829154 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується оплатити кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання, передбачені Договором.

Відповідно до п.1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 21.07.2024 по 15.07.2025, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів.

На підставі погоджених умов, викладених в п.2.1 Договору, ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладення Договору.

Згідно з умовами договору сума кредиту складає 27 000 грн, яка зарахована на платіжну картку НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера ТОВ «Універсальні платіжні рішення».

Також вказує на те, що відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «90951».

Зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача відбулось через платіжну систему, на підставі укладеного Договору №РК-П-19/03-01 про переказ коштів від 12.03.2019 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення».

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало, надавши кредит в сумі 27 000 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача.

31 березня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна», як клієнтом, та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», як фактором, укладено договір факторингу № 31/03/2025, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором. Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Лінеура Україна» повідомило відповідача шляхом направлення на електронну пошту відповідача зазначену при укладенні кредитного договору відповідного повідомлення. До ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 .

Станом на дату укладення Договору факторингу від 31.03.2025 №31/03/2025, строк дії Договору №4829154 від 21.07.2024 не закінчився, а тому в межах строку дії Договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» у період з 01.04.2025 по 15.07.2025 (106 календарних дні) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у сумі 42 930 грн.

Рішенням №251124/1 змінено назву ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».

Просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №4829154 від 21 липня 2024 року в розмірі 172 800 грн та судові витрати.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 15 січня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором у сумі 172 800 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Відповідач використав кредитні кошти, однак умов договору не виконав і не погасив борг, тобто взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, заперечення представника відповідача не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

На зазначене рішення суду представник відповідача Плетенко К. Ю. подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, а саме стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором від 21 липня 2024 року у загальному розмірі 54 000 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту – 27 000 грн, заборгованість за відсотками 27 000 грн. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Посилається на те, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду, викладені в рішенні суду, не відповідають обставинам справи.

Зазначає, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Вимоги про стягнення відсотків відповідач визнає частково, оскільки розмір, заявлений позивачем до стягнення, є очевидно не пропорційним сумі кредиту та не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, а також приписам п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, які стягнуто з відповідача на користь позивача, в сумі 10 000 грн є неспівмірним зі складністю справи, не відповідає критерію реальності таких витрат та розумності їх розміру, враховуючи обсяг процесуальних заходів, вжитих представником позивача Столітнім М. М., а також виходячи з критеріїв дійсності, необхідності, співмірності та розумності, вважає, що задоволенню не підлягає.

У відзиві ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, а також просить стягнути з ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у апеляційній інстанції у розмірі 8 000 грн.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.

За вимогами частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення не повністю відповідає зазначеним вимогам закону, виходячи з наступного.

Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що 21 липня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір №4829154 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується оплатити кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання передбачені Договором.

Відповідно до п.1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 21 липня 2024 року по 15 липня 2025 року, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів.

На підставі погоджених умов, викладених в п.2.1 Договору ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладення Договору.

Згідно з умовами договору сума кредиту складає 27 000 грн, яка зарахована на платіжну картку НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера ТОВ «Універсальні платіжні рішення». Відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «90951».

Згідно з паспортом споживчого кредиту ТОВ «Лінеура Україна» надало кредит ОСОБА_1 в сумі 27 000 грн, строк кредиту 360 днів, мета отримання кредиту споживчі (особисті) потреби.

Із розрахунку заборгованості за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4829154 від 21 липня 2024 року встановлено, що відповідач ОСОБА_1 станом на 15 липня 2025 року має заборгованість в сумі 172 800 грн, з яких: 27 000 грн - тіло кредиту; 102 870 грн – нараховані проценти первісним кредитором; нараховані проценти ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 106 календарних днів 42 930 грн.

31 березня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна», як клієнтом, та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», як фактором, укладено договір факторингу № 31/03/2025, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором. Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Лінеура Україна» повідомило відповідача шляхом направлення на електронну пошту відповідача відповідного повідомлення. До ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 .

Згідно з Договором №РК-П-19/03-01 про переказ коштів від 12.03.2019, укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення», на рахунок ОСОБА_1 здійснено зарахування кредитних коштів в сумі 27 000 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 .

Рішенням №251124/1 змінено назву ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором ( ч.1 ст.1049 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно із статтею 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

ТОВ "Лінеура Україна" свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме відповідачу надано кредит на суму 27 000 грн, який перерахований на картковий рахунок позичальника. Зазнаване обставина визнається стороною відповідача та не оспорюється.

У той же час, відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, жодного платежу на сплату отриманого кредиту та нарахованих відсотків не здійснив, що відповідно до статті 611 ЦК України тягне за собою правові наслідки, встановлені кредитним договором або законом.

Апеляційний суд погоджується, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає тіло кредиту в сумі 27 000 грн, проте не погоджується з розміром відсотків, заявлених позивачем до стягнення з відповідача, з огляду на наступне.

Так, Законом України від 22 листопада 2023 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» передбачено те, що він набирає чинності 24 грудня 2023 року, а договір №4829154 про надання коштів на умовах споживчого кредиту укладений сторонами 21 липня 2024 року, тобто після набрання чинності цим Законом.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» доповнено ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

За положеннями пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів із дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Відповідно до вищевикладеного, згідно з п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:

-протягом перших 120 днів - 2,5 %; (з 24.12.2023 до 22.04.2024 включно)

-протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 включно до 20.08.2024 включно), а з 21 серпня 2024 року не більше 1%.

Апеляційний суд, реалізуючи свій процесуальний обов`язок, вважає необхідним навести власний розрахунок заборгованості за процентами за користування кредитом за договором №4829154 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, укладеним між сторонами 21 липня 2024 року.

Отже, у період з 21 липня 2024 року по 20 серпня 2024 року (31 день) проценти необхідно обраховувати, виходячи з процентної ставки 1,5% у день, що в результаті складає 12 555 грн.

У подальшому, з 21 серпня 2024 року по 26 червня 2025 року (329 днів) проценти необхідно обраховувати, виходячи з процентної ставки 1% у день, що в результаті складає 88 830 грн.

Ураховуючи викладене, заборгованість ОСОБА_1 за процентами за користування кредитними коштами складає 101 385 грн.

У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 зазначено, що принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори.

Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (частина перша статті 613 ЦК України).

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення кредитного договору на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 9.04.1985 № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 9.04.1985 № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17.05.1973 № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11.05.2005 (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23.04.2008 про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11.05.2005 розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11.07.2013 №7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 7 жовтня 2020 у справі № 132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 зазначено, «що під час розгляду справи суд апеляційної інстанції не спростував доводів відповідача щодо несправедливих умов нарахування розміру відсотків за несвоєчасно виконане зобов`язання за кожен день прострочення, зазначивши лише про те, що позичальник із позовом про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії не звертався. При цьому відсутність такого позову не є перешкодою для врахування інтересів відповідача у цій справі з метою дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів».

Фактично позивач порушує питання про стягнення з позичальника простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі, що майже у 4 рази перевищує розмір простроченої заборгованості за кредитом.

З огляду на зазначене, враховуючи, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за відсотками є непропорційно великою у порівнянні із сумою наданого кредиту, що суперечить принципам розумності й добросовісності та є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що розмір процентів за вказаним договором необхідно зменшити до 27 000 грн, тобто в розмірі простроченої заборгованості по тілу кредиту.

Позивач не спростував обґрунтувань щодо несправедливих умов нарахування розміру відсотків за користування кредитом, зазначивши лише, що перед укладенням кредитного договору клієнта було ознайомлено з його умовами.

Колегія суддів, надавши належну оцінку представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши укладення сторонами договору №4829154 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, укладеним між сторонами 21 липня 2024 року та отримання позичальником кредитних коштів; встановивши неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань з повернення кредиту та сплати процентів за користування; враховуючи, що встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг, приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором №4829154 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 21 липня 2024 року в розмірі 54 000 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 27 000 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 27 000 грн.

З огляду на викладене, висновки суду в частині розміру заборгованості за відсотками, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на наявних у справі доказах, що у відповідності до вимог статті 376 ЦПК України є підставою до зміни судового рішення у вказаній частині.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

За подачу позову ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

За подачу апеляційної скарги ОСОБА_2 сплатив судовий збір у розмірі 3633,60 грн.

За подачу апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 3633,60 грн.

Крім того, у позовній заяві та апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» просило стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу: 10 000 грн в суді першої інстанції та 8000 грн в суді апеляційної інстанції.

На підтвердження понесення таких витрат в суді першої інстанції ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» надано договір про надання правової допомоги від 10.12.2024, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітнім М.М., Акт №6219 прийому - передачі виконаних (наданих послуг) згідно Договору №10/12-2024 від 10.12.2024.

На підтвердження понесення таких витрат в суді апеляційної інстанції ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» (рішенням №251124/1 змінено назву ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал») надано договір про надання правової допомоги №07/07-2022 від 07.07.2022, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» та адвокатом Крюковою М. В., звіт про надання правової допомоги, згідно договору №07/07-2022 від 07.07.2022, від 23.02.2026, платіжну інструкцію №8251 від 23.02.2026 про сплату коштів у розмірі 8000 грн за написання та подання відзиву на апеляційну скаргу.

В суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції сторона відповідача заперечення щодо понесених позивачем витрат на правничу допомогу не подавала.

Згідно з вимогами статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

З урахуванням складності та категорії справи (стягнення заборгованості за кредитним договором), обсягу доказів, незмінності позиції представників сторін протягом розгляду справи судами обох інстанцій, складання процесуальних документів у справі не потребувало значних зусиль та витрат часу. Участі у судових засіданнях представники ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» не брали.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що співмірним розміром судових витрат на правничу допомогу, понесених позивачем у ході розгляду справи судом першої інстанції, є 5000 грн, та 3000 грн у ході апеляційного перегляду справи.

Оскільки позов ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» задоволено частково, суд розподіляє судові витрати пропорційно задоволеним вимогам, а саме: з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» підлягає стягненню 3 257 грн (5000 + 3000 + 2422,40) х 31,25%), а з ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» на користь ОСОБА_1 - 2498,10 грн (3633,60 х 68,75%).

Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Отже, слід провести взаємозалік судових витрат у справі та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» 758,90 грн (3257 – 2498,10).

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Плетенко Кристина Юріївна, задовольнити.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 15 січня 2026 року змінити.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (адреса Україна, 03150, м. Київ, вул. Загородня, 15 офіс 118/2, ЄДРПОУ 44559822) заборгованість за договором №4829154 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 21 липня 2024 року у розмірі 54 000 (п`ятдесят чотири тисячі) гривень.

Змінити розподіл судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (адреса Україна, 03150, м. Київ, вул. Загородня, 15 офіс 118/2, ЄДРПОУ 44559822) судові витрати у розмірі 758 гривень 90 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Повна постанова складено 15 квітня 2026 року.

Суддя-доповідач І. М. Литвинюк

Судді: І. Н. Лисак

І. Б. Перепелюк