Постанова від 16 квітня 2026 р. у справі №404/7579/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

іменем України

17 квітня 2026 року м. Кропивницький

справа № 404/7579/25

провадження № 22-ц/4809/477/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Мурашка С.І.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чернега Інна Федорівна, на рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 13 листопада 2025 року у складі судді Іванової Н.Ю.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі по тексту - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовної заяви посилалося на те, що 25 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі по тексту - ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2061102, за умовами якого відповідачу були надані грошові кошти (фінансовий кредит) у тимчасове платне користування в сумі 6800 грн.

ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконало у повному обсязі, надавши відповідачу кредит, а ОСОБА_1 належним чином умови кредитного договору не виконувались, у зв`язку із чим виникла заборгованість за кредитом у розмірі в сумі 28179,20 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту – 6800 грн; заборгованості за відсотками – 21175,20 грн; заборгованості за комісією – 204 грн.

08 квітня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги №66-МЛ, за умовами якого ТОВ «Мілоан» передало (відступило) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги стосовно боржників ТОВ «Мілоан», у тому числі стосовно боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №2061102. Внаслідок цього ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Оскільки ТОВ «ФК «Кредит-капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором просило суд стягнути з відповідача на свою користь зазначену вище заборгованість за кредитним договором від 25 грудня 2020 року №2061102.

Рішенням Фортечного районного суду міста Кропивницького від 13 листопада 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором від 25 грудня 2020 року №2061102у розмірі 28179,20 грн. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чернега Інна Федорівна, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просив вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким зменшити суму боргу, стягнувши 7779,20 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6800 грн; заборгованості за відсотками – 775,20 грн; заборгованості за комісією – 204 грн.

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» направило до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просило рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 13 листопада 2025 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чернега Інна Федорівна, - без задоволення.

Відповідно до вимог ч.1 ст.368, ч.1 ст.369 ЦК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності її учасників, відповідно до ч.13 ст.7, ч.2 ст.247 ЦПК України судове засідання не проводиться і фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Крім того, згідно з ч.ч.4, 5 ст.268 та ст.383 ЦПК України постанова не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні в частині розміру відсотків.

Судом встановлено та з матеріалів справи убачається, що 25 грудня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №2061102, за умовами якого відповідачу були надані грошові кошти (фінансовий кредит) у тимчасове платне користування у сумі 6800 грн. Згідно з п. 7.1. договору цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно правил відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п.2.1 цього договору. Строк дії цього договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань. Згідно з п. 2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок. Пунктом 2.2.2. договору передбачено, що нарахування позикодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 договору. Відповідно до п.2.2.3. проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п.1.4, якщо позичальник всупереч умовам цього договору продовжує користуватись кредитом, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій тощо, визначена в п.1.5.2 процентна ставка запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку, встановлену п.1.6 договору. Згідно з п.3.3.2 договору позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі, передбачені цим договором, у порядку, строки та терміни, передбачені п.п.1.1.-1.6. та п.2.4. цього договору. Пунктом 7.1. договору визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно правил та відповідно до способу надання кредиту в п.2.1. договору, тобто шляхом переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Договір підписано в електронному вигляді електронним підписом з одноразовим ідентифікатором ОСОБА_1 та містить податковий номер, паспортні дані, адресу та номер мобільного телефону останнього .

Відповідно до довідки про ідентифікацію підтверджено, що ОСОБА_1 , з яким укладено договір від 25 грудня 2020 року №2061102,ідентифікований ТОВ «Мілоан» (а.с.20).

Як свідчить платіжне доручення кредитні кошти у розмірі 6800 за умовами договору були перераховані на рахунок платіжної карти відповідача.

08 квітня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги №66-МЛ, за умовами якого ТОВ «Мілоан» передало (відступило) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги стосовно боржників ТОВ «Мілоан», у тому числі стосовно боржника – ОСОБА_1 за кредитним договором №2061102. Внаслідок цього ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Згідно з Витягом з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги за договором про споживчий кредит, укладений з відповідачем.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно з нормою ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі по тексту Закон).

Статтею третьою Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.ч.3, 4, 6, 12 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору.

Статтею 12 Закону передбачено, що у разі, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, виходячи з вимог Закону України «Про електронну комерцію», укладення електронного договору можливо шляхом зазначення електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Частинами першою, третьою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст.513, ст.514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Статтею 1081 ЦК України передбачено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред`явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Матеріалами справи підтверджується, що 25.12.2020 між сторонами було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов кредитного договору №2061102, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису і відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Так, у п.п.1.3, 1.4, 1.5. договору споживчого кредитування від 25.12.2020 №2061102 сторонами погоджено, що кредит надається загальним строком на 30 днів з 25.12.2020 (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) - 24.01.2021. Пунктами 2.3, 2.3.1, 2.3.1.2 договору передбачена пролонгація строку кредитування на пільгових або стандартних (базових) умовах.

Оскільки відповідач не повернув кредитних коштів суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6800 грн, які не було повернуто у строки визначені кредитним договором.

Доводи скарги в цій частині є безпідставними та спростовуються встановленими судом обставинами.

Крім того, відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Так, у п.1.5.1. кредитного договору від 25.12.2020 №2061102 сторонами погоджено, що за користування кредитом позичальник сплачує комісію за надання кредиту у розмірі 204 грн, яка нараховується за ставкою 3.00 відсотків від суми кредиту одноразово. Згідно з п.3.3.2. договору позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим договором у порядку, строки та терміни передбачені п.п.1.1.-1.5. та п. 2.4. цього договору.

Стаття 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (частина перша цієї статті у редакції, чинній на час укладення кредитного договору).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

Матеріали справи не містять доказів, зокрема рішення суду, яким встановлено що п.1.5.1. договору, яким сторонами погоджена сплата комісійної винагороди за надання кредиту було визнано недійсним, або звернення відповідача до Товариства із заявою про зміну цього пункту договору, тобто відповідач при укладенні договору погодився зі всіма його умовами, а відтак, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були відсутні підстави вважати зазначену умову кредитного договору нікчемною.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду і про наявність підстав для стягнення на користь позивача з відповідача обумовленої у договорі комісії у розмірі 204 грн.

Щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами колегія суддів виходить з такого.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Пунктом 1.4 кредитного договору чітко визначено, що позичальник зобов`язаний повернути кредит та проценти за користування кредитом 24.01.2021.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Тобто, право нараховувати відсотки за користування кредитом припинилося зі спливом строку дії договору після 24.01.2021, тому, починаючи із зазначеної дати, товариство не мало права нараховувати проценти за користування кредитом.

Згідно із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Також Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що в охоронних правовідносинах права та інтереси кредитора забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Отже, період правомірного користування коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування супроводжується нарахуванням процентів у порядку та розмірі, що визначені у кредитному договору, а у разі прострочення позичальником виконання зобов`язань зі своєчасного повернення кредиту права кредитора захищаються шляхом нарахування процентів річних, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України.

Враховуючи зазначене вище та те, що позикодавець не звертався до відповідача з вимогою про дострокове повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, колегія суддів приходить до висновку, що, оскільки п.1.4 кредитного договору визначено термін повернення кредиту - 24.01.2021, умови для пролонгації цього договору відповідачем виконані не були, тому правові підстави для стягнення заборгованості по відсоткам, нарахованим після 24.01.2021, у суду відсутні.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України не надано суду доказів, що строк кредитування за договором від 25.12.2020 №2061102 був пролонгований кредитодавцем, також не було надано оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією) (п. 4.2 договору)

На вказане суд першої інстанції уваги не звернув, тому прийшов до помилкового висновку про стягнення з відповідача заявлених позивачем відсотків поза межами строку кредитування. Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за відсотками у розмірі 775,20 грн за період дії строку кредитного договору від 25.12.2020 №2061102, а саме за 30 днів до 24.01.2021.

За таких обставин у цій частині рішення суду необхідно змінити, стягнувши з ОСОБА_1 775,20 грн заборгованості по відсоткам за кредитним договором від 25.12.2020 №2061102, а тому слід зменшити загальну суму стягнення заборгованості з 28179,20 грн до 7779,20 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, висновки суду першої інстанції в частині стягнення відсотків за користування кредитними коштами не відповідають обставинам справи, відтак рішення суду в цій частині підлягає зміні відповідно до ст.376 ЦПК України шляхом зменшення стягнутої суми заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за кредитним договором від 25.12.2020 №2061102 до 7779,20 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6800 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 775,20 грн, заборгованості за комісією у розмірі 204 грн, суми судових витрат зі сплати судового збору до 668,82 грн (2422,40 х 27,61%) та витрат на професійну правничу допомогу до 2208,80 (8000х27,61%), пропорційно до задоволених позовних вимог.

Частиною 13 ст.141 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Крім того, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню понесені судові витрати за подання апеляційної скарги по справі, також пропорційно до задоволених позовних вимог, у розмірі 2630,36 грн (3633,60 х 72,39%). Враховуючи вимоги частини 10 статті 141 ЦПК України, слід стягнути з позивача на користь відповідача різницю понесених ним судових витрат в сумі 1951,54 грн (2630,36 грн -668,82 грн).

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чернега Інна Федорівна, задовольнити частково.

Рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 13 листопада 2025 року змінити в частині стягнутого боргу та судових витрат, виклавши у такій редакції.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, 3-й поверх) заборгованість за кредитним договором від 25.12.2020 №2061102 у розмірі 7779,20 (сім тисяч сімсот сімдесят дев`ять) грн 20 коп, з яких заборгованість за тілом кредиту у розмірі 6800 грн, заборгованість за відсотками у розмірі 775,20 грн, заборгованість за комісією у розмірі 204 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, 3-й поверх) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2208 (дві тисячі двісті вісім) грн 80 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, 3-й поверх) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1961(одна тисяча дев`ятсот шістдесят одна) грн 54 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя О.І. Чельник

Судді С.І.Мурашко

О.Л.Карпенко