Постанова від 19 жовтня 2025 р. у справі №402/247/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 жовтня 2025 року м. Кропивницький

справа № 402/247/25

провадження № 22-ц/4809/1181/25

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Мурашка С. І.,

за участю секретаря судового засідання Гончар О. В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Благовіщенська міська рада,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – державний нотаріус Гайворонської державної нотаріальної контори Кіровоградської області Ковбасюк Наталія Юріївна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Благовіщенської міської ради на рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області (суддя Ясінського Л. Ю.) від 16.04.2025 та додаткове рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області (суддя Ясінського Л. Ю.) від 14.05.2025,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог

06.03.2025 ОСОБА_1 , від імені якого діє представник – адвокат Висіцька Ірина Володимирівна, звернувсь до суду з позовом до Благовіщенської міської ради, вказавши як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог – державного нотаріуса Гайворонської державної нотаріальної контори Ковбасюк Наталію Юріївну, про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом.

Як підставу позову позивач вказав таке:

- ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2 внаслідок чого відкрилася спадщина, зокрема, на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який згідно із записами погосподарської книги з 01.01.1946 по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 належав померлому, але правовстановлюючі документи на це майно за життя той не оформив, що унеможливлює отримання спадкоємцем свідоцтва по право на спадщину в нотаріальному порядку;

-по смерті ОСОБА_2 у спосіб, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР (1963), спадщину прийняла дружина померлого ОСОБА_3 - мати позивача у справі, але свідоцтво про право на спадщину за законом не отримала. Однак за чинним на той час законом спадщина належала їй;

-після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняв позивач і цей факт раніше було встановлено рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 20.07.2023 у справі № 402/65/23 та постановою Кропивницького апеляційного суду від 28.11.2023 у справі № 402/438/20. Позивач прийняв спадщину на вказане нерухоме майно, однак не оформив своїх спадкових прав на нього;

-18.12.2024 позивач звернувся до Гайворонської державної нотаріальної контори за отриманням свідоцтва про право на спадщину на вказаний житловий будинок з надвірними будівлями, однак згідно з постановою державного нотаріуса Гайворонської державної нотаріальної контори Н. Ковбасюк від 18.12.2024 № 274/02-31 йому відмовлено у вчиненні цієї нотаріальної через відсутність правовстановчих документів на майно, що спонукало його звернутися до суду з цим позовом.

Отже, позивач просив суд визнати за ним право власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.

2.Короткий зміст рішення суду

2.1 Рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 16.04.2025 позов ОСОБА_1 до Благовіщенської міської ради задоволено. Суд визнав за позивачем в порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, в порядку розподілу судових витрат суд стягнув з Благовіщенської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 50 %, що становить 1905,50 грн, а також повернув позивачу з державного бюджету інші 50% сплаченого судового збору, що становить 1905,50 грн.

Суд мотивував своє рішення тим, що на час смерті власника спірного житлового будинку ОСОБА_2 з ним проживала і була зареєстрована його дружина ОСОБА_3 , мати позивача, тому відповідно до чинних на той час норм ст. ст. 524, 529 ЦК Української PCP (1963) вона, як спадкоємець за законом першої черги по смерті свого чоловіка, прийняла спадщину і стала власником житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .

Після того як ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла, відкрилася спадщина щодо її майна, зокрема вказаного житлового будинку.

Факти постійного проживання позивача разом зі своєю матір`ю ОСОБА_3 на день її смерті, прийняття позивачем спадщини після неї та відсутності інших спадкоємців, які прийняли спадщину після ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , встановлено рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 20.07.2023 у справі № 402/65/23, яке набрало законної сили 22.08.2023, а також постановою Кропивницького апеляційного суду від 28.11.2023 у справі № 402/438/20.

Оскільки позивач прийняв спадщину, яка відкрилася по смерті його матері ОСОБА_3 , яка до того прийняла її після свого чоловіка і батька позивача - ОСОБА_2 , до складу якої входить житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , то це спадкове майно належить йому, проте він не може оформити свої спадкові права в нотаріальному порядку так, як нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом через відсутні правовстановлюючих документів.

2.2 Додатковим рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 14.05.2025 суд стягнув з Благовіщенської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 10500,00 грн.

3.Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Відповідач Благовіщенська міська рада звернулася до Кропивницького апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 16.04.2025 та додаткове рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 14.05.2025 у справі № 402/247/25, просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що Благовіщенська міська рада є неналежним відповідачем у цій справі.

У постановах Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 265/6868/16-ц, від 19.05.2020 у справі № 175/1941/16-ц викладено правовий висновок про те, що у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який (які) прийняв (прийняли) спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.

Звертаючись до суду з позовом про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом, ОСОБА_1 пред`явив свою вимогу до Благовіщенської міської ради, не обґрунтувавши свого вибору відповідача. Однак згідно з рішення Ульяновського районного суду від 20.07.2023 у справі № 402/65/23 та спадкової справи № 132/2012 до майна померлої ОСОБА_3 її спадкоємцями першої черги за законом є ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 .

Отже, виснує апелянт, з огляду на характер спірних правовідносин, у цій справі відповідати за пред`явленим позовом мають спадкоємці за законом: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , до яких ОСОБА_1 позов не пред`явив, а не Благовіщенська міська рада, яка не порушувала права та охоронювані законом інтереси позивача.

4.Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

До апеляційного суду від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Висіцької Ірини Володимирівни надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому викладено заперечення проти вимог та доводів апелянта. Зокрема, що сестри позивача ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 спадщину, яка відкрилася по смерті їх спільної матері, не прийняли, а позивач є єдиним спадкоємцем за законом, тож за таких обставин саме Благовіщенська міська рада є належним відповідачем у справі.

До апеляційного суду від третьої особи у справі, державного нотаріуса Гайворонської державної нотаріальної контори Кіровоградської області Ковбасюк Наталії Юріївни, відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

5.Короткий виклад позицій учасників справи у судовому засіданні

Апелянт Благовіщенська міська рада повідомлена належним чином про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (судової повістки-повідомлення) до її електронного кабінету в ЄСІТС 01.09.2025 (а. с. 171). Представник апелянта ОСОБА_6 у судове засідання 20.10.2025 не з`явився, 20.10.2025 подав письмову заяву про розгляд справи без його участі.

Позивач ОСОБА_1 особисто в судове засідання не з`явився, а його представник – адвокат Висіцька Ірина Володимирівна апеляційну скаргу не визнала.

Третя особа у справі державний нотаріус Гайворонської державної нотаріальної контори Кіровоградської області Ковбасюк Наталія Юріївна повідомлена належним чином про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (судової повістки-повідомлення) до її електронного кабінету в ЄСІТС 01.09.2025 (а. с. 172), але в судове засідання не з`явилася, причини своєї неявки суду не повідомила.

Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

6.Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скаргиза наявними у ній доказами, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що обидва рішення суду першої інстанції у межах їх перегляду відповідають зазначеним нормам закону, а томувимоги поданої відповідачем апеляційної скарги не підлягають задоволенню.

7.Суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини:

Згідно з копією свідоцтва про народження позивача ОСОБА_1 його батьками зареєстровані: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_3 (а. с. 14).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 15).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 16).

Довідкою Благовіщенської міської ради Кіровоградської області від 03.12.2024 № 263 підтверджено, що в селі Христофорове Голованівського району Кіровоградської області згідно з записом з погосподарської книги за № 7 за 1996 - 2000 роки за померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 значився житловий будинок з надвірними будівлями за АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 був зареєстрований у вказаному будинку з 01.01.1946 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . На день смерті спадкодавця у вказаному будинку була зареєстрована і проживала його дружина ОСОБА_3 . Заповіт від імені ОСОБА_2 не посвідчувався (а. с. 17).

Рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 20.07.2023 у справі № 402/65/23 встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем – його матір`ю ОСОБА_3 на час відкриття спадщини. Крім того, встановлено факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті матері ОСОБА_3 . Це рішення суду набрало законної сили 22.08.2023 (а. с. 18 - 23).

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 28.11.2023 у справі № 402/438/20 за позовом ОСОБА_1 до Благовіщенської районної державної адміністрації Кіровоградської області, Кам`янобрідської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області, Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом позов задоволено. Суд визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право на земельну частку (пай) в розмірі 4,38 умовних кадастрових гектарів, що належала на праві колективної власності КСП «Нива» Ульяновського району Кіровоградської області, розташовану на території Кам`янобрідської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області.

Згідно з постановою державного нотаріуса Ковбасюк Н. Ю. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 18.12.2024 було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , через відсутність правовстановлюючого документа, який підтверджує право власності спадкодавця на будинок.

8.Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

8.1.Норми права та їх джерела

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України),

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1222 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті (ч. 1 ст. 1223 ЦК України).

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1223 ЦК України).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч. 3 ст. 1268 ЦК України).

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (ч. 1 ст. 1296 ЦК України).

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно (ч. 1 ст. 1297 ЦК України).

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

8.2.Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду першої інстанції

Щодо рішення суду від 16.04.2025

У справі, яка переглядається в апеляційному порядку, суд першої інстанції встановив, що за життя ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був власником житлового будинку з належними спорудами по АДРЕСА_1 . Суд також встановив, що після смерті ОСОБА_2 в порядку ст. 524, ст. 529 Цивільного кодексу Української PCP спадщину прийняла його дружина ОСОБА_3 й стала новим власником вказаного будинку та залишалася ним до час своєї смерті, ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Правильність встановлення цих обставин справи, а також висновків суду щодо них відповідач не оскаржує, а тому, відповідно до встановлених ч. 1 ст. 367 ЦПК України меж розгляду справи судом апеляційної інстанції, в цій частині рішення суду апеляційний суд не перевіряє.

За змістом апеляційної скарги Благовіщенської міської ради єдиним аргументом проти рішення суду першої інстанції є те, що у цій справі вона є неналежним відповідачем. Натомість, на думку апелянта, належними відповідачами у справі мали б бути інші спадкоємці першої черги за законом – сестри позивача: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , які до участі у цій справі залучені не були. Внаслідок неправильного обрання позивачем відповідача у справі суд мав відмовити у позові.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з доводами апеляційної скарги з огляду на таке.

Цивільне судочинство ґрунтується, зокрема, на принципі диспозитивності (п. 5 ч. 3 ст. 2 ЦПК України), який передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти та якими обставинними їх обґрунтовувати, а до кого такі вимоги висувати.

Відповідачем є та процесуальна особа, яка на думку позивача, своєю діяльністю (діями або бездіяльністю) порушила його права та до якої позивач направляє свої позовні вимоги (свій позов) звернувшись при цьому до органу суду.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Зважаючи на принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим, установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Зазначені правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц тощо. Така правова позиція є усталеною.

Враховуючи зі змісту норм Книги шостої ЦК України, зокрема ст. 1272, ст. 1276 цього Кодексу, колегія суддів апеляційного суду погоджується з твердженням апелянта, що у справах про визнання права власності на майно в порядку спадкування належним відповідачем буде спадкоємець (спадкоємці), який прийняв (прийняли) спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем буде відповідний орган місцевого самоврядування.

Водночас з матеріалів цивільної справи № 402/247/25 вбачається, що Благовіщенська містка рада відзив на позовну заяву не подала, а у своїй заяві від 16.04.2025 про розгляд справи без участі представника позивача, зокрема вказала, що вона не має заперечень проти позовної вимоги про визнання за позивачем права власності на майно в порядку спадкування, але просить відмовити у задоволенні заяви про розподіл судових витрат (а. с. 51).

Крім того, зі справи відомо, що 12.03.2025 Ульяновський районний суд Кіровоградської області постановив ухвалу, якою витребував від Гайворонської державної нотаріальної контори Кіровоградської області спадкові справи щодо майна ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 45 – 46).

На виконання цієї ухвали Гайворонська державна нотаріальна контора Кіровоградської області надала до суду спадкову справу № 132/2012 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 (а. с. 50).

Після розгляду справи № 402/247/25 суд повернув спадкову справу № 132/2012 до Гайворонської державної нотаріальної контори Кіровоградської області (а. с 71).

При цьому, досліджуючи докази у справі, суд першої інстанції не встановив фактів прийняття спадщини, яка відкрилася щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 іншими спадкоємцями за законом.

Крім того, згідно з постановою Кропивницького апеляційного суду від 28.11.2023 у справі № 402/438/20, яка набрала законної сили і не була скасована, задоволено позов ОСОБА_1 до Благовіщенської районної державної адміністрації, Благовіщенської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом (після смерті матері) право на земельну частку (пай) в розмірі 4,38 умовних кадастрових гектарів та виділено йому земельну ділянку із земель запасу (резервного фонду) в рахунок такого паю (а. с. 24 – 30).

Вказаною постановою апеляційного суду від 28.11.2023 у справі № 402/438/20 було встановлено, що спадкоємцями за законом першої черги щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 є її діти: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 . Також суд встановив, що спадщину прийняв лише ОСОБА_1 , а інші спадкоємці спадщину не прийняли, тому визнав за позивачем право власності на всю земельну частку (пай), яка входила до складу спадщини.

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки Благовіщенська міська рада брала участь у справі № 402/438/20 як один із відповідачів, тому вона позбавлена можливості спростовувати обставини, які були встановлені постановою Кропивницького апеляційного суду від 28.11.2023 в силу преюдиційного значення цього судового рішення, заснованого на конституційному принципі обов`язковості судового рішення (п. 9 ст. 129 Конституції України).

Та обставина, що крім позивача іншими спадкоємцями за законом першої черги щодо майна померлої ОСОБА_3 були її повнолітні дочки ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , але які спадщину продовж встановленого законом строку не прийняли, вказує на те, що вони не є належними відповідачами у цій справі, а тому позивач правильно обрав відповідача, а суд першої інстанції розглянув справу за належного складу сторін.

Таким чином, оскаржуване рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 16.04.2025 не суперечить висновкам Верховного Суду щодо належного відповідача у справах про спадкування, які викладені у постановах від 18.12.2019 у справі № 265/6868/16-ц, від 19.05.2020 у справі № 175/1941/16-ц, на які посилався відповідач у своїй апеляційній скарзі.

Суд правильно визначив, що належним відповідачем у цій справі є Благовіщенська міська рада та вирішив питання про обґрунтованість позовних вимог за відповідного складу учасників цієї справи.

Інших доводів щодо незаконності чи необґрунтованості рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 16.04.2025 апеляційна скарга не містить.

Щодо додаткового рішення суду від 02.05.2025

Одним із принципів цивільного судочинства, закріплених у п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України, є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача (п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Додатковим рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 14.05.2025 суд стягнув з Благовіщенської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 10500,00 грн.

Суд першої інстанції дослідив надані позивачем докази понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом цієї справи, а саме: договір про надання професійної правової допомоги від 14.01.2022, акт прийому-передачі послуг з надання правничої допомоги (послуг з адвокатської діяльності) від 18.04.2025, засвідчену копію рахунку від 18.03.2025 № 147/2025, платіжну інструкцію від 18.04.2025 й встановив, що такі судові витрати позивача становили 10500,00 грн та з урахуванням рішення суду про задоволення позову на підставі п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України присудив позивачу компенсацію цих витрат коштом відповідача.

В апеляційній скарзі відповідач не навів обґрунтування своєї вимоги про скасування додаткового рішення, яка, очевидно, ґрунтується на тому, що він також просить скасувати основне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити позивачу в позові.

Відповідно до норм частин 4 – 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Проте відповідач до суду першої інстанції не подав обґрунтованого клопотання про зменшення витрат позивача на оплату правничої допомоги адвоката.

З огляду на те що колегія суддів апеляційного суду не знайшла підстав для скасування рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 16.04.2025, а також не встановила порушень судом норм процесуального права при вирішенні питання розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу, підстав для скасування додаткового рішення немає.

9.Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Аргументи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи у судовому засіданні та не спростовують висновків суду першої інстанції щодо належного відповідача у справі – Благовіщенської міської ради.

Правильність і повнота встановлення судом першої інстанції інших обставин цієї справи сторонами не оспорюється.

Суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для виходу за межі доводів та вимог апеляційної скарги так, як під час розгляду справи не встановив порушення місцевим судом норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Вимоги апеляційної скарги Благовіщенської міської ради залишити без задоволення, а рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 16.04.2025 та додаткове рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 14.05.2025 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст цієї постанови складено 16.04.2026.

Головуючий О. Л. Карпенко

Судді: С. М. Єгорова

С. І. Мурашко