Вирок від 15 квітня 2026 р. у справі №213/5299/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/998/26 Справа № 213/5299/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року Колегія суддів Дніпровського апеляційного суду в складі:

судді доповідача ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Криворізької південної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_8 на вирок Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 жовтня 2025 року у кримінальному провадженні №12025041740000303 відносно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, одруженого, маючого на утриманні доньку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого 07 квітня 2025 року Інгулецьким районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 382 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнений від відбуття покарання з випробувальним терміном 1 рік,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції:

Вироком Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 жовтня 2025 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України, та призначено йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 квітня 2025 року, остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді 3 (трьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Вказаним вироком суду 1-ї інстанції встановлено, що ОСОБА_7 , засуджений вироком Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 квітня 2025 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, не зробивши після цього для себе відповідних висновків, на шлях виправлення не став та вчинив нове кримінальне правопорушення, передбачене ст. 382 КК України, за наступних обставин.

ОСОБА_7 на підставі постанови Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 лютого 2025 року, яка набрала законної сили 11 березня 2025 року, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП. На підставі вказаного рішення суду до ОСОБА_7 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 51000 (п`ятдесят одна тисяча) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 10 (десять) років.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, і судове рішення є обов`язковим до виконання.

Так, ОСОБА_7 , маючи судимість за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, достовірно знаючи про чинність судового рішення, яким передбачено позбавлення його права керувати транспортними засобами на строк 10 (десять) років, та яке набрало законної сили, розуміючи, що він не має фактичного права керування транспортними засобами і позбавлений судом права їх набути, умисно, повторно, нехтуючи встановленими за рішенням суду забороною права керуванням транспортними засобами, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, 07 жовтня 2025 року приблизно о 11:12 годині, керував транспортним засобом марки «Renault Safrane» із д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі біля АТ «ПівдГЗК», у Інгулецькому районі, м. Кривий Ріг, де і був виявлений працівниками полку патрульної поліції Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області у складі екіпажу «Буран-301», тим самим повторно, умисно не виконав постанову Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу, Дніпропетровської області від 26 лютого 2025 року, яка набрала законної сили 11 березня 2025 року.

Дії ОСОБА_7 судом кваліфіковані за ч. 3 ст. 382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, вчинене особою раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею.

Доводи апеляційної скарги:

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи висновків суду про доведеність вини ОСОБА_7 та кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 382 КК України, просить скасувати в вирок Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_7 частині призначеного покарання. Ухвалити новий вирок в частині призначеного покарання, призначивши покарання ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 382 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.04.2025 року, остаточно призначити покарання у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі з позбавленням права займатись діяльністю, пов?язаною з керуванням транспортними засобами строком на 3 роки. В решті вирок залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначив, що суд безпідставно не призначив ОСОБА_7 додаткове покарання у виді позбавлення права займатись певною діяльністю, а саме позбавлення права керувати транспортними засобами, що встановлено санкцією ч. 3 ст. 382 КК України.

Позиції сторін в суді :

Прокурор під час судового розгляду в суді апеляційної інстанції апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні підтримав в повному обсязі з підстав, наведених в апеляційній скарзі прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_7 заперечував проти задоволення апеляційних вимог прокурора, оскаржений вирок просив залишити без змін.

Висновки суду:

Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав:

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як убачається з вироку суду, судовий розгляд було проведено за процедурою, передбаченою ч. 3 ст. 349 КПК України, а тому висновки суду щодо фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, доведення винуватості та кваліфікації дій ОСОБА_7 , які в апеляційній скарзі не оскаржуються, у відповідності з нормами ч. 2 ст. 394, ст. 404 КПК України в апеляційному порядку не перевіряються.

Прокурор в апеляційній скарзі не оспорює встановлені судом 1-ї інстанції фактичні обставини, кваліфікацію дій обвинуваченого та обране судом за ч. 3 ст. 382 КК України основне покарання у виді трьох років позбавлення волі. А ставить питання лише про незаконне незастосування щодо ОСОБА_7 додаткового покарання у виді позбавлення права займатись діяльністю, пов?язаною з керуванням транспортними засобами, оскільки даний вид додаткового покарання є обов?язковим.

Таким чином, з огляду на приписи ч. 1 ст. 394 КПК України, прокурор вправі оспорювати в апеляційному порядку вирок суду 1-ї інстанції, що переглядається, з підстав, зазначених у апеляційній скарзі.

Згідно ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

За приписами ст.65 КК України суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;

2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 55 КК України, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене як основне покарання на строк від двох до п?яти років або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років.

Санкція ч. 3 ст. 382 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 3 років.

Тобто, додаткове покарання, визначене у вказаній нормі закону, є не альтернативним, а обов?язковим.

Проте, суд 1-ї інстанції незаконно не визначив ОСОБА_7 додаткове покарання, встановлене санкцією ч. 3 ст. 382 КК України, чим допустив неправильне застосування закону.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

Призначаючи ОСОБА_7 покарання, колегія суддів апеляційного суду враховує вимоги ст.ст. 50, 65 КК України, зокрема, те, що воно має бути необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Таке покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації.

Так, колегія суддів апеляційної інстанції враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_7 , яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, особу винуватого, який має середню спеціальну освіту, не працює, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, за місцем мешкання характеризується негативно, на обліку лікаря психіатра не перебуває, звертався за медичною допомогою до лікаря нарколога з 20 січня 1999 року по 20 червня 2000 року з приводу вживання опіоїдів з шкідливими наслідками, раніше судимий, упродовж судового провадження дав визнавальні показання щодо обставин вчинення кримінального правопорушення і не оспорював фактичних обставин його учинення.

Взято до уваги досудову доповідь уповноваженого органу з питань пробації, складену відповідно до вимог ст. 314-1 КПК України стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , відповідно якої ризик вчинення ОСОБА_7 повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий, ризик небезпеки для суспільства, в тому числі для окремих осіб оцінюється як середній, у зв`язку із чим орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_7 без позбавлення або обмеження волі можливе лише у винятковому порядку.

Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_7 , відповідно до ст. 66 КК України, суд враховує щире каяття.

Обставиною, яка обтяжує покарання, згідно зі ст. 67 КК України, є рецидив злочину.

З урахуванням вищевикладеного, обставин справи, тяжкості скоєного, особи винуватого, колегія суддів вважає, що покарання ОСОБА_7 слід визначити у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами в межах санкції ч. 3 ст. 382 КК України.

Крім того, судом встановлено, що обвинувачений вчинив даний злочин після постановлення вироку Інгулецьким районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 квітня 2025 року, яким ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначено покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 1 рік не вчиниь нового кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст.71 КК Україна, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Тому, оскільки нове кримінальне правопорушено було вчинено обвинуваченим під час іспитового строку, то за правилами ч.1 ст.71 КК України покарання за сукупністю вироків повинно бути призначено шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком до знов призначеного покарання.

Таке покарання, на думку колегії суддів, буде необхідне та достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Підстав для призначення покарання із застосуванням ст. ст. 69, 75 КК України, колегія суддів не вбачає.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора, тому його апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 404-409, 414, 418-420 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Криворізької південної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_8 задовольнити.

Вирок Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 жовтня 2025 року відносно ОСОБА_7 в частині призначеного покарання скасувати.

Визнати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання до призначеного цим вироком покарання невідбутої частини покарання за вироком Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 квітня 2025 року, остаточно за сукупністю вироків призначити покарання у виді 3 (трьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Строк покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_7 обчислювати зі дня звернення цього вироку до виконання.

В решті вирок Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 жовтня 2025 року відносно ОСОБА_7 залишити без змін.

Копії вироку після його проголошення негайно вручити засудженому та прокурору.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4