Рішення від 13 квітня 2026 р. у справі №645/6938/25 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/6938/25

Провадження № 2/645/480/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 року м. Харків

Немишлянський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Алтухової О.Ю.,

секретар судового засідання – Півінська С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про встановлення факту прийняття спадщини,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник – адвокат Катріч М.М., звернулася до суду з позовом до Харківської міської ради та просить суд встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті бабусі ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина, яка складається з 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 . 1/3 частина цієї квартири належить позивачці на підставі свідоцтва про право власності від 11.01.1999 року, 1/3 частина квартири належить позивачці на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.06.2000 року. Померла ОСОБА_3 була матір`ю покійного чоловіка позивачки – ОСОБА_2 . ОСОБА_1 з 1964 року разом з чоловіком та сином проживали за адресою: АДРЕСА_2 . З 1985 року разом з ними проживала ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 помер чоловік позивачки ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син позивачки ОСОБА_2 після смерті якого заведена спадкова справа № 1332/2009. 16.02.2010 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом, але частка спадкового майна, що складається з 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 не була отримана спадкодавцем після смерті бабці ОСОБА_3 . Звернувшись до нотаріуса Доценко В.П. отримала роз`яснення, що необхідно встановити факт прийняття спадщини. ОСОБА_3 померла у 2003 році, коли діяв ЦК УРСР, на момент її смерті онук ОСОБА_2 не був з нею зареєстрований, проте фактично вступив в управління та володіння спадковим майном. Факт прийняття спадщини підтверджується постійним проживанням онука з бабцею та матір`ю у квартирі АДРЕСА_1 . Дітей у ОСОБА_2 не було, єдина спадкоємиця після його смерті – його мати позивачка ОСОБА_1 . Зважаючи на недостатність документів, підтверджуючих факт прийняття спадщини позивачкою, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , нотаріус не може видати свідоцтво про право на спадщину.

Ухвалою суду від 09.12.2025 року постановлено витребувати у Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори копію спадкової справи № 685П/2023 від 12.10.2023, заведеної після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ; у П`ятій Харківській міській державній нотаріальній конторі копію спадкової справи № 1332/2009 від 14.10.2009, заведеної після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

29.12.2025 року до суду надійшла спадкова справа № 685П/2023 щодо майна ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 .

05.01.2026 року до суду надійшла спадкова справа № 1332/2009 щодо майна ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відзив представником відповідача не подано.

Ухвалою суду від 08.01.2026 року постановлено закрити підготовче провадження та призначити цивільну справу № 645/6938/25 до розгляду у відкритому судовому засіданні. Постановлено викликати в судове засідання свідків ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_6 ( АДРЕСА_4 ).

Представник позивача – адвокат Катріч М.М. у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила суд позов задовольнити, надала пояснення по суті спору так, як про це зазначено позові.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомлено.

За результатом розгляду даної справи суд доходить таких висновків.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 20).

12 жовтня 2023 року Четвертою Харківською міською нотаріальною конторою на підставі заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини, заведено спадкову справу № 685П/2023 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Раніше спадкові справи після смерті ОСОБА_3 не заводилися (а.с. 13, 15).

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 11.01.1999 року за реєстраційним № НОМЕР_1 , виданим Центром (відділом) приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (а.с. 16).

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.06.2000 року, посвідченого державним нотаріусом 12 Харківської державної нотаріальної контори, зареєстровано в реєстрі за № 3-568, ОСОБА_1 успадкувала після смерті ОСОБА_4 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 (а.с. 17).

З постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 1925/02-31/П від 27.10.2023 року державного нотаріуса Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори Черняк Н.В. вбачається, що 12 жовтня 2023 року нотаріальною конторою на підставі заяви про прийняття спадщини ОСОБА_1 заведено спадкову справу № 685П/2023 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Раніше спадкові справи після смерті ОСОБА_3 не заводилися. На час відкриття спадщини ОСОБА_3 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 разом із ОСОБА_1 , яка була дружиною сина померлої. Між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 родинних відносин немає. ОСОБА_1 заявляє, що є спадкоємцем четвертої черги за законом на підставі ст. 1264 ЦК, а саме проживала зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини. Даний факт проживання однією сім`єю є юридичним фактом, який має бути встановлений в судовому порядку (а.с. 15).

З матеріалів спадкової справи № 685П/2023 щодо майна ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , вбачається, що 12.10.2023 року до відокремленого підрозділу Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори звернулася ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини після смерті матері її чоловіка ОСОБА_3 . Нотаріусом було перевірено, що заяв від інших спадкоємців не надходило (а.с. 63).

Відповідно до довідки КП «Жилкомсервіс» дільниця № 53 від 16.03.2010 року за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані: ОСОБА_1 (з 23.05.1964 року), ОСОБА_3 (з 27.09.1985 до 23.04.2003 (померла ІНФОРМАЦІЯ_7 ) (а.с 73).

З матеріалів спадкової справи № 1332/2009 щодо майна ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , вбачається, що 14.10.2009 року до Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори надійшла заява ОСОБА_1 про прийняття спадщини після її сина ОСОБА_2 (а.с. 81).

Відповідно до довідки КП «Жилкомсервіс» дільниця № 35 від 01.10.2009, ОСОБА_2 на день смерті постійно мешкав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , на момент своєї смерті був прописаний один (а.с. 82 зворот).

16.02.2010 року державним нотаріусом Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори видані Доценко В.П., ІНФОРМАЦІЯ_8 , два свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , 1961 р.н. Спадщина, на яку видані свідоцтва, складається з: однокімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_6 ; вкладів у ВАТ «Державний Ощадний банк України» (а.с. 91-92).

Позивачка стверджує, що її син ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 успадкував після смерті ОСОБА_3 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , оскільки проживав разом зі спадкодавицею та фактично вступив в управління спадковим майном. А зважаючи на недостатність документів, підтверджуючих факт прийняття спадщини, яка відкрилася після ОСОБА_3 , нотаріус не може видати свідоцтво про право на спадщину.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що з народження у 1981 році проживає за адресою: АДРЕСА_3 . ОСОБА_1 є її сусідкою, яка проживає в цьому ж будинку. Батьки свідка приятелювали з ОСОБА_1 та її родиною. З ОСОБА_1 мешкали її чоловік, син ОСОБА_7 та бабця. Син ОСОБА_1 все життя проживав з батьками за вказаною адресою, там і помер у 2009 році.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що з 1982 року проживає за адресою: АДРЕСА_4 . ОСОБА_1 її сусідка. З ОСОБА_1 мешкали її чоловік, син ОСОБА_7 та бабця. Син ОСОБА_1 все життя проживав з батьками за вказаною адресою, там і помер.

Покази вказаних свідків суд вважає недостатніми для підтвердження позовних вимог, оскільки свідки надали загальні свідчення про проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , не зазначивши конкретні дати та дії ОСОБА_2 , направлені на прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3 . Свідки не навели конкретні факти та обставини, які б давали суду можливість достовірно дійти висновку про наявність підстав, які входять до предмета доказування.

Натомість, з довідки КП «Жилкомсервіс» дільниця № 35 від 01.10.2009, вбачається, що ОСОБА_2 на день смерті постійно мешкав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 (зворот а.с. 82).

Також сторона позивача посилається на Акт від 23.07.2003 ( а.с. 29), оригінал якого суду для огляду не надано.

У судовому засіданні представник позивачки намагалася відтворити зміст цього доказу і пояснила, що він підтверджує факт проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .

Слід зазначити, що копія цього документу є нечитабельною. Прізвища людей, які склали цей Акт розібрати майже неможливо. Окрім того, при складанні акту приймала участь і ОСОБА_1 , яка є матір`ю ОСОБА_2 та особою прямо зацікавленою у встановленні факту проживання її сина за відповідною адресою.

Таким чином Акт від 23.07.2003 ( а.с. 29) суд визнає недопустимим доказом.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Спадщина після смерті ОСОБА_3 відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Питання спадкування після смерті ОСОБА_3 має бути вирішено за положеннями ЦК УРСР, оскільки вказана особа померла до набрання законної сили ЦК України.

Згідно зі статтею 529 ЦК Української РСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

У статті 548 ЦК Української РСР визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Згідно зі статтями 549 ЦК Української РСР спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, є різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплаті податків та інших платежів тощо.

Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась.

Отже, для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій у визначений законом строк.

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням таких вимог статті 81 ЦПК України та положень пункту 3 частини першої і частини другої статті 318 ЦПК України заявник повинен довести ті обставини на які він посилається як на підставу своїх вимог, зазначивши про такі обставини у своїй заяві та про докази, які їх підтверджують і до заяви додати ці докази.

За змістом статей 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показами свідків.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, яким є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, що становлять допустимість доказів.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій у визначений законом строк.

Згідно з пунктом 113 Глави 3 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5 (в редакції, чинній станом на час смерті ОСОБА_3 ), доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 631/1153/13-ц зазначено: згідно зі статтею 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців. Прийняття спадщини може підтверджуватися діями спадкоємців, які за своїм характером свідчать, що в шестимісячний строк з часу відкриття спадщини вони фактично вступили в управління або володіння спадковим майном. Спадщина вважається прийнятою, якщо спадкоємець фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном. Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, слід мати на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані, тощо. Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась".

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2020 року в справі № 348/618/15-ц (провадження № 61-9592св19) вказано, що:

"згідно з частинами першою, другою статті 549 ЦК УРСР спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. За змістом статті 553 ЦК УРСР вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу). З урахуванням змісту статті 76 ЦПК України прийняття спадщини шляхом вступу в управління чи володіння спадковим майном може підтверджуватися будь-якими фактичними даними, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно з пунктом 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5 (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанції про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. У справі, що переглядається, установлено, що ОСОБА_2 у строк, передбачений законом, не подавав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті батька та не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він протягом шести місяців після смерті батька вступив в управління чи володіння спадковим майном".

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З матеріалів спадкової справи № 685П/2023 щодо майна ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , вбачається, що ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини не звертався.

Слід зазначити, що відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації не є підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини прийняття спадщини підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем та оцінені судом.

Проте, позивачкою не надано достатніх доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 фактично вступив в управління спадковим майном - квартирою, в якій проживала спадкодавиця, шляхом проживання в ній, або іншим способом. Покази свідків та Акт від 23.07.2003 року такими доказами слугувати не можуть, про що суд виснував вище в цьому рішенні.

Постановою державного нотаріуса Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори Черняк Н.В. від 27.10.2023 № 1925/02-31/П ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на підставі того, що родинних зв`язків між спадкодавцем - ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не встановлено.

Ані з постанови державного нотаріуса, ані з доданих до позову ОСОБА_1 доказів не вбачається, що ОСОБА_2 був зареєстрований та/або дійсно проживав за адресою: АДРЕСА_2 на момент смерті ОСОБА_3 .

Таким чином, оцінивши докази, надані позивачкою суд доходить висновку, що ОСОБА_2 у строк, передбачений законом, не подавав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті бабці, а також позивачкою суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що син позивачки протягом шести місяців після смерті бабці вступив в управління чи володіння спадковим майном.

Окрім того, Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що для визнання права власності (чи визнання права на частку в праві спільної часткової власності) за спадкоємцем законодавцем не передбачено обов`язкового пред`явлення окремої позовної вимоги про встановлення факту прийняття спадщини спадкодавцем. Тобто, така обставина (факт прийняття спадщини спадкодавцем), у разі пред`явлення позову про визнання права власності (чи визнання права на частку в праві спільної часткової власності) за спадкоємцем, встановлюється під час розгляду такого позову (зокрема, постанова від 11 вересня 2024 року у справі № 642/4502/17, провадження № 61-14982св23).

Вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують належний захист прав у спірних правовідносинах, а є лише підставою для вирішення спору між спадкоємцями щодо їх часток у спадковому майні. Зазначений висновок узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20).

До таких висновків також дійшов також Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 504/3606/14-ц, постанова від 04.11.2024 року.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що для визнання права власності за спадкоємцем на спадкове майно не передбачено пред`явлення окремої позовної вимоги про встановлення факту прийняття спадщини. Відповідна обставина, у разі пред`явлення позову про визнання права власності за спадкоємцем на спадкове майно, встановлюється під час розгляду такого позову, а тому така вимога не є ефективним способом судового захисту та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.76-83, 141, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, суд –

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Харківської міської ради про встановлення факту прийняття спадщини – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі проголошення скороченого рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ;

Відповідач – Харківська міська рада, код ЄДРПОУ 04059243, адреса:м.Харків, м-н Конституції, буд.7,-

Повний текст судового рішення складений 17.04.2026 року.

Суддя О.Ю.Алтухова