Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №645/9184/25 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Суд: Немишлянський районний суд міста Харкова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: факту смерті, з них:

Дата: 15 квітня 2026 р.

Справа: №645/9184/25

Суддя: Лисенко О. О.

Справа № 645/9184/25

Провадження № 2-о/645/34/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року м. Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Лисенко О.О.,

за участі секретаря судового засідання Кузьменко т.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку окремого провадження цивільну справу №645/9184/25 заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Головченко Еліс Анатоліївна, заінтересована особа - Четвертий відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту смерті, -

в с т а н о в и в :

18.12.2025 до суду надійшла вищевказана заява, у якій заявник просить суд встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження Україна, Харківська область, Вовчанський район, с. Федорівка, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Пролетарське Ракитянського району Бєлгородської області Російської Федерації.

Заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати заявниці - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Місцем смерті є Російська Федерація, Бєлгородська область, Ракитянський район, с. Пролетарське. Свідоцтво про смерть видано органом 93100220 Відділ РАЦС адміністрації муніципального району «Ракитянський район» Бєлгородської області 26.12.2023.

Померла ОСОБА_2 залишила заповіт, посвідчений секретарем Токарівської сільської ради Дергачівського району Харківської області Дерев`янко Г.В. 26 вересня 2005 року за реєстровим номером № 26 на ім`я заявниці.

Зараз реалізувати свої спадкові права і прийняти спадщину у встановленому законом порядку заявниця не має можливості у зв`язку з тим, що документ про смерть виданий компетентним органом Російської Федерації, а з моменту повномасштабного вторгнення, органи України, які уповноважені проводити державну реєстрацію смерті громадян України на території Російської Федерації, не функціонують Відтак, державну реєстрацію смерті ОСОБА_2 компетентними органами України не проведено, запис про смерть у Державному реєстрі активів цивільного стану громадян відсутній.

При зверненні до органів РАЦС з питанням про внесення запису про смерть ОСОБА_2 до реєстру та спроби отримати документ про смерть українського зразка, отримано відповідь за вих № 643/583-26-25-32.26/32.26 від 16.08.2025 року, згідно з якою, свідоцтво про смерть ОСОБА_2 може використовуватися на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо), оскільки, «відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2023 року №107 «Деякі питання прийняття на території України під час військового стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» встановлено, що під час військового стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо), у разу, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення. Враховуючи цей факт, що документи, видані компетентними органами російської федерації, станом на 24.02.2022, приймалися на території України без спеціального засвідчення відповідно до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, що підписана державами-членами Співдружності Незалежних Держав у Мінську 22.01.1993 року (станом на сьогоднішню дію) Конвенції припинено. Свідоцтво про смерть ОСОБА_2 може використовуватися на території України у строки (зазначені вище) та за умовами додавання до нього перекладу українською мовою із засвідченням у порядку та способами, передбаченими чинним законодавством України.

Водночас, при зверненні до Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області із свідоцтвом про смерть та доданим до нього нотаріальним перекладом на українську мову, заявником отримано протилежне роз`яснення такого змісту, що з дати закінчення дії Мінської конвенції до документів, виданих на території РФ та Республіки Білорусь, при їх предявлені на території України застосовується вимога засвідчення апостиле .

Легалізувати документ про смерть матері заявниця наразі не має можливості, оскільки, легалізація має бути проведена на території РФ, у зв`язку із повномасштабним вторгненням наразі це є неможливим.

Нотаріус у наданих письмових роз`ясненнях рекомендовано звернутись до суду для встановлення факту смерті.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, 18.12.2025 справу передано на розгляд головуючому судді Лисенко О.О.

Ухвалою суду від 22.12.2025 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд в порядку окремого провадження.

30.12.2025 представником заінтересованої особи подано до суду пояснення по справі, у яких представник зазначає наступне. Як вбачається із заяви ОСОБА_1 , її мати, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Пролетарське Ракитянського району Бєлгородської області російської федерації, про що відповідними органами було зареєстровано смерть та видано свідчення про смерть. Нотаріально засвідчений переклад даного свідоцтва у заявниці наявний. Законом України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 року №2709-IV передбачається (стаття 13): документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України. З огляду на вищевикладене, при державній реєстрації смерті ОСОБА_2 (копія свідоцтва про смерть НОМЕР_1 ), яка померла на території російської федерації, було використано в якості особового закону відповідно до статті 16 Закону України «Про міжнародне приватне право»: особистим законом біженця вважається право держави, у якій він має місце перебування Державна реєстрація смерті ОСОБА_2 проведена за законодавством російської федерації, про що було отримано відповідний документ, який може використовуватися на території України відповідно до статті 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» та відповідно до ст. 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» від 4 лютого 2023 року. № 107, якою встановлено, що: під час військового стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документів, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав встановленою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою іта скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консультативної легалізації, проставлення апоcтиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення. Станом на 24.02.2022 документи, видані уповноваженими органами російської федерації, приймалися без спеціального засвідчення (консультативної легалізації, проставлення апостоля тощо) відповідно до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, дії якої завершено у відносинах з російською федерацією та Республікою Білорусь на підставі Закону № 2783-ІХ від 01.12.2022.Отримання документа про смерть у відповідності до законодавства іншої країни, виключає обов`язковість внесення відомостей про смерть фізичної особи до Державного реєстру активів цивільного стану громадян (у порядку статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію активів цивільного стану»). Відповідно до вищевикладеного, свідоцтва про смерть ОСОБА_2 може використовуватися на території України у строки (зазначені вище) та за умовами додавання до нього перекладу українською мовою з засвідченням у порядку та способом, передбаченим чинним законодавством України.

16.01.2026 представником заявника подано письмові пояснення у яких представник зазначає, що 30.12.2025 року від заінтересованої особи, Четвертого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшли письмові пояснення, аналогічні тим, які були надані на первинне звернення заявника до органу реєстрації актів цивільного стану із заявою про реєстрацію смерті матері на території України, зокрема, згідно долучених до справи пояснень, «отримання документу про смерть у відповідності до законодавства іншої країни виключає обов`язковість внесення відомостей про смерть фізичної особи до Державного реєстру актів цивільного стану громадян (в порядку статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»). Свідоцтво про смерть ОСОБА_2 може використовуватися на території України за умови додавання до нього перекладу українською мовою із засвідченням у порядку та способами, передбаченими чинним законодавством України». Водночас, орган, в якому заявниці необхідно пред`явити свідоцтво (орган нотаріату, в якому має бути відкрита спадкова справа) відмовляє у прийнятті зазначеного документу із посиланням на зупинення дії Мінської конвенції до документів, виданих на території РФ та Республіки Білорусь, при їх пред`явленні на території України і рекомендовано звернутися до суду для встановлення факту смерті. У зв`язку із викладеним, з метою недопущення порушення спадкових прав заявниці, представник просить встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - Україна, Харківська область, Вовчанський район, с. Федорівка, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в селищі Пролетарське Ракитянського району Бєлгородської області Російської Федерації.

26.01.2026, 28.01.2026,12.03.2026 представником заінтересованої особи подано до суду пояснення по справі, аналогічні по змісту до пояснень поданих до суду 30.12.2025.

У судове засідання учасники справи не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Представник заявника подала клопотання у якому просила суд розглянути справу за наявними в ній матеріалами, розгляд проводити за відсутності заявника та його представника, заявлені вимоги підтримують та просить їх задовольнити.

Представник заінтересованої особи Четвертий відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиціїв судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судової кореспонденції в Електронний кабінет ЄСІТС, кореспонденцію доставлено до електронного кабінету 06.04.2026. Клопотання про розгляд справи за відсутності представника чи інших заяв по суті або з процесуальних питань від представника заінтересованої особи до суду не надходило.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно та всебічно дослідивши письмові докази у справі, вважає заяву такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , що підтверджується копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 24.03.1960, актовий запис №11 (а.с.13).

З копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 10.11.1979 вбачається, що 10.11.1979 зареєстровано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , після реєстрації шлюбу подружжю присвоєно прізвища « ОСОБА_6 » (а.с.14).

Згідно копії першої сторінки паспорта громадянина України судом встановлено, що ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 у селі Федорівка Вовчанського району Харківської області (а.с.15).

З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 у перекладі з російської на українську мову вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянство Російська Федерація, місце народження: Харківська область, Вовчанський район, с. Федорівка, померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце смерті: Російська федерація, Бєлгородська область, Ракитянський район, сел. Пролетарське, про що 26 грудня 2023 року складено запис акту про смерть №170239310022000417003, місце державної реєстрації: 93100220 Відділ РАЦС адміністрації. муніципального району «Ракитянський район» Бєлгородської області, місце видачі свідоцтва: 93100220 Відділ РАЦС адміністрації. муніципального району «Ракитянський район» Бєлгородської області, дата видачі: 26 грудня 2023 року, за підписом керівника(уповноваженого представника) О.В. Ванющенко. Вірність перекладу засвідчено 09.09.2025 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Клопов С.Д., зареєстровано в реєстрі за №312 (а.с.16,17).

Згідно листа №643/583/-26-25-32.26/32.26 від 16.08.2025 адресованого Четвертим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Еліс Головченко, вбачається наступне. Законом України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 року № 2709-IV визначено. Стаття 16. Особистий закон фізичної особи. 4. Особистим законом вважається право держави, у якій він має місце перебування. Стаття 13. Визначення документів, виданих органами іноземних держав. 1. Документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, виявляються дійсними в Україні в рамках їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України. З огляду на вищевикладене, при державній реєстрації смерті ОСОБА_2 (копія свідчення про смерть НОМЕР_4 ), яка померла на території російської федерації, було використано в якості особистого закону порядку державної реєстрації смерті за законодавством російської федерації, про що було отримано відповідний документ, який може використовуватися на території України відповідно до стаття 13 Закону України «Про міжнародне приватне право». Отримання документа про смерть у відповідальності до законодавства іншої країни, виключає обов`язковість внесення відомостей про смерть фізичної особи до Державного реєстру активів цивільного стану громадян (у порядку статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію активів цивільного стану») Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2023 року №107 «Деякі питання прийняття на території України під час військового стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» встановлено, що під час військового стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документів, виготовлених або заснованих на території іноземних держав встановленою або спеціально на удосконаленою особливістю між їх компетенціями за встановленою формою та скріпленими гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консультаційної легалізації, проставлення апостилю тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення. Враховуючи той факт, що документи, видані компетентними органами російської федерації, станом на 24.02.2022 року, приймалися на території України без спеціального засвідчення відповідно до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, що підписана державами-членами Співдружності Незалежних Держав у Мінську 22.01.1993 року (станом на сьогодні дію Конвенції припинено), свідоцтво про смерть ОСОБА_2 може використовуватися на території України у строки (зазначені вище) та за умовами додавання до нього перекладу українською мовою із засвідченням у порядку та способом, передбаченим чинним законодавством України. ЛистиЧетвертого відділу державної реєстрації активів цивільного стану у місті Харків не встановлюють норм права та мають інформаційний характер (а.с.19-20).

З листа завідувача Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області Анни Маслій наданих на заяву ОСОБА_1 щодо роз`яснення порядку оформлення спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається наступне. Померла ОСОБА_2 залишила заповіт, посвідчений секретарем Токарівської сільської ради Дергачівського району Харківської області Дерев`янко Г.В. 26.09.2005 за реєстровим №26 на ім`я ОСОБА_1 , яка є дочкою спадкодавця. 23.12.2022 набрав чинності Закон України від 01.12.2022 «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.93». Цим Законом передбачено зупинення з 27.12.2022 у відносинах з РФ та Республікою Білорусь дії Конвенції та Протоколу 1997 року до Конвенції та вихід України з Конвенції від 22.01.1993 та Протоколу від 28.03.1997. Таким чином з дати зупинення Мінської конвенції до документів, виданих на території РФ та Республіки Білорусь при їх пред`явленні на території України застосовуватиметеся вимога засвідчення апостилем. До Дергачівської державної контори Харківської області ОСОБА_1 було надано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане Відділом РАЦС адміністрації муніципального району «Рокитянський район» Бєлгородської області Російської федерації від 26.12.2023, але відсутній апостиль до нього. Враховуючи викладене Дергачівська нотаріальна державна нотаріальна контора Харківської області рекомендує звернутись до суду для встановлення факту смерті (а.с.21-22).

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

ЦПК України передбачає чотири процедури, наслідком яких є ухвалення судового рішення, на підставі якого органи державної реєстрації актів цивільного стану можуть видати свідоцтво про смерть: - встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України); - встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою внаслідок нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України); - встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України); - визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).

У частинах третій - четвертій статті 49 ЦК України передбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті здійснюється на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою.

Форма та порядок видачі документа про смерть, на підставі якого здійснюється державна реєстрація смерті, встановлені Інструкцією про порядок заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, затвердженою наказом Міністерством охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545 (далі - Інструкція).

Відповідно до вказаної Інструкції лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем медичного закладу, що лікував померлого, на підставі спостережень за хворим і запису в медичній документації, які відображали стан хворого до його смерті, або патологоанатомом на підставі вивчення медичної документації

Пунктом 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940 (далі - Правила), встановлено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

За пунктом 7 Правил документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, чинним законодавством передбачено певний порядок визнання документів, виданих органами іноземних держав на підтвердження факту смерті, а саме: їх легалізація в установленому законом порядку, або такий порядок може бути визначений міжнародно-правовим договором.

У статті 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародними договором України.

10 січня 2002 року Верховна Рада України дала згоду на приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів ( далі - Гаазька конвенція 1961 року). Гаазька конвенція 1961 року набрала чинності для України 22 грудня 2003 року і застосовується у відносинах з державами, що не висловили заперечень проти приєднання України до Конвенції.

Частинами 1, 2 статті 1 Гаазької конвенції 1961 року передбачено, що вона поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави. Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються: a) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; b) адміністративні документи; c) нотаріальні акти; d) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.

Відповідно до статті 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року (далі - Конвенція 1993 року), укладеної між державами - членами СНД, зокрема, Україною і російською федерацією, та ратифікованою Законом України № 240/94-ВР від 10 листопада 1994 року, документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення; документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.

Разом з тим, 23 грудня 2022 року набрав чинності Закон України № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року».

Відповідно до вказаного Закону дію Конвенції 1993 року було зупинено у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь.

Це означає, що дія цієї Конвенції 1993 року, у тому числі, і статті 13, зупиняється щодо будь-яких документів, виданих, посвідчених лише у двох країнах (російська федерація та республіка білорусь), незалежно від дати їх видачі, посвідчення.

Проте з дати зупинення дії Конвенції 1993 року у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь до документів, виданих на території цих країн, при їх пред`явленні на території України застосовуватиметься вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, яка була підписана 05 жовтня 1961 року в м. Гаага. Відповідно до Закону України «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних документів» від 10 січня 2002 року № 2933-ІІІ Україна приєдналася до Конвенції, яка набрала чинності з 22 грудня 2003 року та залишається чинною у відносинах України з російською федерації і республікою білорусь.

Водночас для захисту прав і свобод громадян України та інших осіб, що мають документи вказаних країн, Кабінетом Міністрів України було врегульоване питання використання документів цих країн на час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування.

Так, відповідно до пункту 1 постанови Кабінетом Міністрів України від 04 лютого 2023 року № 107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав», під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 29 листопада 2023 року у справі № 202/4449/22, від 24 грудня 2024 року у справі № 387/228/24, від 04 серпня 2025 року у справі №757/27745/24-ц.

Свідоцтво про смерть ОСОБА_2 видане відповідно до вимог чинного законодавства іноземної держави (російської федерації), на території якої вона померла, містить необхідні реквізити, та згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» від 04 лютого 2023 року № 107, не потребує засвідчення апостилем і подальшої легалізації, а тому вважається дійсним на території України.

За таких підстав необхідність у реєстрації факту смерті ОСОБА_2 компетентними органами державної реєстрації актів цивільного стану України та видачі українського свідоцтва про смерть відсутня.

Заявник не позбавлений можливості використовувати свідоцтво про смерть своєї матері, яке видане компетентними органами іноземної держави, у будь-яких правовідносинах на території України, зокрема, щодо оформлення спадщини.

Доказів відмови заявнику у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 матеріали справи не містять.

З огляду на вищевикладене, зважаючи на те, що факт смерті ОСОБА_2 засвідчений свідоцтвом про смерть російської федерації, не підлягає реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану України, підстави для встановлення судом факту смерті такої особи, відповідно до положень пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України відсутні.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених процесуальним законом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не можуть ґрунтуватись на припущеннях.

У зв`язку з викладеним, заява ОСОБА_1 про встановлення факту смерті задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 57 - 60, 88, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223, 256-259, 294, 315, 317, 319 ЦПК України, Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», Законом України «Про міжнародне приватне право», Правилами державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 за № 52/5, суд, -

ухвалив :

Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Головченко Еліс Анатоліївна, заінтересована особа - Четвертий відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту смерті - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 16 квітня 2026 року.

Учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_6 , зареєстрований кабінет в ЄСІТС відсутній;

представник заявника - адвокат Головченко Еліс Анатоліївна, РНОКПП НОМЕР_7 , адреса для листування: 61000, м. Харків, пров. Короленка,19, тел. НОМЕР_6 , наявний зареєстрований електронний кабінет в ЄСІТС;

заінтересована особа - Четвертий відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ЄДРПОУ 33292155, юридична адреса: пр-т Тракторобудівників, буд. 144, м. Харків, 61121, наявний зареєстрований електронний кабінет в ЄСІТС.

Суддя О.О. Лисенко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua