Рішення від 16 квітня 2026 р. у справі №947/1910/26 — Київський районний суд м. Одеси

____________________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/1910/26

Провадження № 2/947/1602/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2026 року м. Одеса

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Скриль Ю.А.,

за участю секретаря судових засідань Остапчук О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Короткий виклад позовних вимог

Представник ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Договором №3426422 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 31.01.2023 у розмірі 16 071,98 грн, з яких: тіло кредиту: 2 998,40 грн; нараховані відсотки: 13 073,58 грн., а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правничу допомогу у сумі 9 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 31.01.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем укладено кредитний договір № 3426422 на суму 3000 грн строком на 359 днів зі сплатою відсотків.

26.10.2023 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК ПРОФІТ» було укладено договір факторингу №?26102023, за яким Первісний кредитор відступив товариству «ФК ПРОФІТ» право вимоги за Кредитним договором.

Надалі відповідно до договору факторингу №?ДО-20250909/001 від 09.09.2025 ТОВ «ФК ПРОФІТ» відступило право вимоги за Кредитним договором позивачу ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ».

Оскільки ОСОБА_1 не виконав умови договору про споживчий кредит, у нього утворилася заборгованість у сумі 16 071,98 грн, яку представник позивача просить стягнути, а також стягнути судові витрати.

Відзив на позовну заяву

Сторона позивача правом подання відзиву на позов не скористалась.

Процесуальні дії та рух справи

Позивач 14.01.2026 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з вказаним позовом.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільна справа розподілена судді Скриль Ю.А.

Згідно з відомостями ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС в Одеській області від 21.01.2026 №5188/2013, отриманими судом 27.01.2026, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді від 02.02.2026 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідачу визначений п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі направлено за місцем реєстрації відповідачки.

Згідно з Довідками АТ «Укрпошта» про причину повернення поштового відправлення, поштові відправлення двічі повернулись на адресу суд з відмітками «за закінченням терміну зберігання».

Від відповідачки відзив на позовну заяву до суду не надходив. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін також не надходило.

Представник позивача у позові зазначив, що позов підтримує та справу просить розглядати у його відсутність.

З урахуванням викладеного, зважаючи на завдання цивільного судочинства суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності відзиву на позов та заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Встановлені судом фактичні обставини справи

31.01.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3426422, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у розмірі 3 000,00 грн на 359 днів, стандартна процентна ставка становить 1,99% в день.

Згідно з договором відступлення права вимоги № 26102023 від 26.10.2023, укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Профіт», останнє набуло право вимоги по ряду кредитних договорів, зазначених в реєстрі боржників.

Згідно з договором факторингу № ДО-20250909/001 від 09.09.2025, укладеного між ТОВ «ФК «Профіт» та позивачем ТОВ «СІТІ КОЛЕКТ», останнє набуло право вимоги по ряду кредитних договорів, зазначених в реєстрі боржників.

Згідно з витягом з реєстру боржників № 1 від 09.09.2025 до договору факторингу № ДО-20250909/001 позивач набув право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 3426422 на загальну суму 16 071,98 грн, з яких: тіло кредиту: 2 998,40 грн; нараховані відсотки: 13 073,58 грн.

В добровільному порядку ОСОБА_1 виниклу заборгованість за договором № 3426422 не сплатила.

Оцінка аргументів та Мотиви суду

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.509-510, 526 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Загальними умовами зобов`язання є те, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. (ст.525, 625 ЦК України).

Згідно із ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст.612 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини, що витікають з кредитних договорів, які регулюються нормами Цивільного кодексу України.

Стаття ст.1054 ЦК України вказує, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (Позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як встановлено матеріалами справи, у зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору № 3426422 від 31.01.2023 виникла заборгованість на зазначену вище суму.

Проценти первісним кредитором нараховані за період з 31.01.2023 по 26.10.2023, тобто у межах строку кредитування, розмір яких становить 13073,58 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК "СІТІ КОЛЕКТ"» підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Суд відповідно до ст.141 ЦПК України, ураховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн покладаються на відповідачку.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 134 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 3-5 статті 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В матеріалах справи наявний договір про надання правничої допомоги №25 від 17.10.2025, укладений позивачем ТОВ «ФК «Сіті Колект» в особі представника Варшавського К.А. з Адвокатом Бацюк О.М., про надання юридичних послуг.

Відповідно до Витягу з Акту №1180 від 26.11.2025 надання правничої допомоги, сторони за Договором №25 від 17.10.2025 погодили надання наступних правових послуг, а саме за вартість наданих послуг правничої допомоги, а саме за надання усної консультації без вивчення документації 3 000 грн, складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 6 000 грн.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Відповідно до положень ч.6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, а і за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою п`ятою та дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна позиція відображена в п.119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.

Таким чином, суд вважає, що розмір гонорару адвоката у сумі 9 000,00 грн неспівмірний зі складністю справи, яка відповідно до положень ЦПК України є малозначною, розглядається у порядку спрощеного позовного провадження на підставі наявних у справі матеріалів, а також часом, необхідним представнику позивача для вчинення відповідних процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу у суму 4 000,00 грн є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.

На підставі ст. 509-510, 525-526, 530, 610, 625, 1054, 1056-1 ЦК України, керуючись ст.12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

УХВЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» заборгованість за кредитним договором №3426422 від 31.01.2023 в розмірі 16 071 (шістнадцять тисяч сімдесят одну) гривню 98 копійок, з яких: тіло кредиту- 2 998,40 грн; нараховані відсотки -13 073,58 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» судові витрати в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» витрати з правничої допомоги у сумі 4 000 (чотири тисячі)гривень 00 копійок.

В іншій частині розміру витрат на правничу допомогу, про стягнення яких заявляє позивач, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ», ЄДРПОУ 43950742, адреса: 02154, м. Київ, вул. Соборності, 30-А, офіс, 321.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Рішення суду підписане 17.04.2026.

Суддя Ю. А. Скриль